Рішення

від 11.06.2020 по справі 240/12528/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/12528/19

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача -Богатова Ю.М.,

представника відповідача - Діброви Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Дан-Мілк" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007960508 від 13.12.2019, прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області.

В обгрунтування позову зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок відповідача про заниження податкового зобов"язання з ПДВ по господарським операціям з ДП "Ферми ДАНАМ", ПП "Фенікс Агро", про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум по господарським операціям з ТОВ "Протеїн постач", ТОВ "Агро Інтер Трейд" у зв"язку їх нереальністю та неможливістю здійснення вказаними контрагентами господарських операцій. Проте, надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Здійснення господарських операцій та правомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях із згадуваними суб`єктами господарювання підтверджується первинними документами, зауваження щодо форми та змісту яких ДПС висловлено фактично не було.

Ухвалою від 28.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.01.2020.

В судовому засіданні оголошено перерву до 11.02.2020.

28.01.2020 відповідачем подано відзив на позов. В обгрунтування відзиву зазначив, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 Податкового кодексу України. Зокрема, занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок здійсненні реалізації певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених, на загальну суму 11535 грн. Також, завищено податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з: ТОВ "Протеїн Постач", ТОВ "Агро Інтер Трейд". В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарів с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця), які фактично не могли рути поставлені контрагентами-постачальниками ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", які не являються безпосередніми виробниками або переробними підприємствами даної групи товарів. Походження товару, реалізованого зазначеними контрагентами на користь позивача, встановлено його придбання у суб"єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності. Походження с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця) встановити неможливо. Враховуючи викладене, позивачем штучно сформовано податковий кредит з ПДВ.

24.02.2020 позивач надаві додаткові пояснення.

26.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2020.

Ухвалою від 26.02.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

17.03.2020 розгляд справи відкладено до 07.04.2020.

07.04.2020 відкладено до розгляд справи до 13.05.2020.

13.05.2020 відповідачем подано заперечення на письмові пояснення позивача.

Ухвалою від 13.05.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Дочірнє підприємство "Дан-Мілк" зареєстроване як суб`єкт підприємництва 18.05.2006, основними видами діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід (код за КВЕД:2010 - 01.42) та вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД:2010 - 01.42).

З 29.10.2019 по 18.11.2019. (з урахуванням продовження строків її проведення) на підставі наказу від 16.10.2019 № 241 виданого Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області ГУ ДПС у Житомирській області), посадовими особами контролюючого органу, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Дан-Мілк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За наслідками перевірки, 25.11.2019 ГУДПС у Житомирській області складено акт за номером 108/06-30-05-08/34378714.

Згідно з отриманим актом перевірки від 25.11.2019 № 108/06-30-05-08/34378714, відповідачем встановлено порушення наступних вимог податкового законодавства - в частині податку на додану вартість: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.188.1 ст.188, п. 201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 271917 грн. в тому числі по періодах:

-за січень 2017 р. на суму 61 372 грн.;

-за лютий 2017р. на суму 19215 грн.;

-за квітень 2018 р. на суму 36045 грн.;

за травень 2018 р. на суму 12043 грн.;

-за жовтень 2018 р. на суму 143242 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Житомирській області, винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 13.12.2019р. № 0007960508 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 339896 грн., в тому числі за основним платежем 271917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 67 979 грн.;

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку правомірності спірного рішення, суд виходить з наступного.

Висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 271917 грн. пов"язані з фінансово-господарськими взаємовідносинами з ДП "Ферми ДАНАМ", ПП "Фенікс Агро", ТОВ "Протеїн постач", ТОВ "Агро Інтер Трейд".

Зокрема, за висновками акту перевірки позивачем, в порушення п. 188.1 ст.188, п.201.4 ст.201 ПК України, занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок здійснення реалізації певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених, на загальну суму 11535 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2017 на загальну суму 707 грн.; за вересень 2017 на загальну суму 4734 грн.; за жовтень 2017 на загальну суму 1195 грн.; за листопад 2017 на загальну суму 3398 грн.; за грудень 2017 на загальну суму 1501 грн.

Також, позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з:

ТОВ "Протеїн Постач", на загальну суму 220433 грн., в тому числі по періодах: за січень 2017 на суму 61372 грн., за лютий 2017 на суму 19215 грн., за березень 2017 на суму 18517 грн., за травень 2017 на суму 44797 грн., за червень 2017 на суму 41766 грн., за серпень 2017 на суму 34766 грн.

ТОВ "Агро Інтер Трейд" на загальну суму 39949 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2017 - на суму 14982 грн., за листопад 2017 - на суму 24967 грн.

Отже, висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено реалізацію певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених; позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарів с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця), які не використовувались у господарській діяльності, такі фактично не могли бути поставлені контрагентами-постачальниками ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", які не являються безпосередніми виробниками або переробними підприємствами даної групи товарів. Походження товару, реалізованого зазначеними контрагентами на користь позивача, встановлено його придбання у суб"єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності. Походження с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця) встановити неможливо.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з ДП "Ферми ДАНАМ", ПП "Фенікс Агро", ТОВ "Протеїн постач", ТОВ "Агро Інтер Трейд".

Щодо порушення позивачем п. 188.1 ст.188, п.201.4 ст.201 ПК України в частині здійснення реалізації певних видів сільськогосподарської продукції, які є об`єктами державного цінового регулювання, за цінами, нижче мінімально встановлених, на загальну суму 11535 грн., суд зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що позивач протягом перевіреного періоду здійснював реалізацію жита озимого 3 класу за ціною, нижче мінімально встановлених наказами Міністерств і аграрної політики та продовольства України, а саме: у серпні, вересні і жовтні 2017 року.

Спірним питанням в цій частині є те, чи можна вважати операції з продажу позивачем жита у серпні, вересні і жовтні 2017 року такими, на які поширюється механізм державного регулювання цін за допомогою мінімальних і максимальних інтервенційних цін, який регламентований Законом "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24 червня 2004 року (далі - Закон № 1877-IV) і, як наслідок, наявність чи відсутність порушення підприємством норм податкового законодавства в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до абз.1-4 п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону № 1877-IV він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

У статті 2 Закону № 1877-IV наведені визначення термінів для цілей цього Закону, які вживаються у таких значеннях, зокрема:

Аграрна біржа - юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279 - 282 Господарського кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає послуги суб`єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними (пункт 2.1).

Аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції (пункт 2.2).

Державна аграрна інтервенція - продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності Державна аграрна інтервенція поділяється на товарну та фінансову. Товарна інтервенція - продаж сільськогосподарської продукції при зростанні цін на організованому аграрному ринку понад максимальний рівень, що здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом продажу товарних деривативів. Фінансова інтервенція - придбання сільськогосподарської продукції при падінні спотових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня, яка здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів (пункт 2.5).

Організований аграрний ринок - сукупність правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі (пункт 2.12).

Статтею 3 Закону № 1877-IV встановлено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції (п.3.1). Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (п.3.2).

Відповідно до підпункту 3.3.1 пункту 3.3 статті 3 Закону № 1877-IV пшениця і жито є об`єктами державного цінового регулювання.

На виконання Закону № 1877-IV постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 159 затверджена Методика визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об`єкта державного цінового регулювання, і на кожний маркетинговий період наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України встановлювалися мінімальні і максимальні інтервенційні ціни.

Так, у періоді, що був предметом перевірки контролюючим органом у цій справі, мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об`єкти державного цінового і установлені додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.09.2016 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2016/2017 маркетинговому періоді" №305, від 23.10.2017 "Питання діяльності Аграрного фонду на організованому аграрному ринку у 2017/2018 маркетинговому періоді".

За позицією ГУ ДПС, позивач при визначенні бази оподаткування за операціями з продажу жита у 2017 році не міг зазначати ціни менші ніж встановлені зазначеними наказами мінімальні інтервенційні ціни.

Проте, системний аналіз наведених норм Закону № 1877-IV свідчить про те, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, зокрема, пшениці і жита лише в межах організованого аграрного ринку, натомість за межами цього ринку цінове регулювання державою не здійснюється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року (справа №818/309/18).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що операції з продажу сільськогосподарської продукції, які зазначені в акті перевірки, не є постачанням товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню, тому що правовідносини з їх реалізації не пов`язані з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі, тобто операції здійснювалися за межами організованого аграрного ринку.

Стосовно порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 п.200.1 ст. 200 ПК України.

За висновками перевірки позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з:

ТОВ "Протеїн Постач" на загальну суму 220433 грн., в тому числі по періодах: за січень 2017 на суму 61372 грн., за лютий 2017 на суму 19215 грн., за березень 2017 на суму 18517 грн., за травень 2017 на суму 44797 грн., за червень 2017 на суму 41766 грн., за серпень 2017 на суму 34766 грн.

ТОВ "Агро Інтер Трейд", на загальну суму 39949 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2017 - на суму 14982 грн., за листопад 2017 - на суму 24967 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарів с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця), які фактично не могли бути поставлені контрагентами-постачальниками ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", які не являються безпосередніми виробниками або переробними підприємствами даної групи товарів, не мають задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, первинні документи є дефектними. В свою чергу, ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд" зазначені товари згідно даних ЄРПН придбано у інших контрагентів-постачальників, які мають ознаки фіктивності та не є виробниками. Походження с/г продукції (шрот соняшниковий, ячмінь, пшениця) встановити неможливо, що свідчить про безтоварність вказаних господарських операцій.

Оскільки операції з оприбуткування, приймання-передачі ТМЦ не проводились, в Єдиному державному реєстрі накладних відсутня інформація щодо придбання вказаними підприємствами ТМЦ, податковий орган дійшов висновку про нереальність фактичного здійснення операцій з придбання позивачем шроту соняшникового, пшениці, ячменю у контрагентів.

Суд вважає безпідставними ці висновки, з огляду на таке.

Визначення господарської діяльності відображене в п.14.1.36 ст.14 ПК України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно із п.134.1.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За правилами підпункту "а" п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України

Згідно з п.198.6. ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України №996 від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 2 Закону №996).

Статтею 1 Закону №996 визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №996 на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, стосуватись саме господарських операцій, за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту або валових витрат, та які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій.

Як вже зазначалося, Дочірнє підприємство "Дан-Мілк" зареєстроване як суб`єкт підприємництва 18.05.2006, основними видами діяльності якого є розведення великої рогатої худоби молочних порід (код за КВЕД:2010 - 01.42) та вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД:2010 - 01.42).

29.11.2016 між ДП "ДАН-МІЛК" (покупець) та ТОВ "Протеїн Постач" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №2911/16-1.

Предметом даного договору є зобов`язання постачальника поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію (макуха, соняшникова, шрот соняшниковий, пивна дробина, барда (суха)).

Відповідно до укладеного договору ТОВ "Протеїн постач" зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

Під сільськогосподарською продукцією в даному договорі розуміється макуха соняшникова, шрот соняшниковий, пивна дробина, барда (суха).

На виконання умов договору, ТОВ "Протеїн постач" здійснив поставку сільськогосподарської продукції ДП "ДАН-МІЛК" протягом січня-серпня 2017 на загальну суму 1 322 597 грн., в т.ч. , ПДВ - 220432,84 грн.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що ДП "ДАН-МІЛК" перераховано грошові кошти на користь ТОВ "Протеїн постач" на загальну суму 1 322 597 грн. з ПДВ відповідно до банківських виписок:

від 11.01.2017 у розмірі 156 285 грн. з ПДВ;

від 19.01.2017 на суму 211 945 грн. з ПДВ;

від 15.02.2017 на суму 115 290 грн. з ПДВ;

від 16.03.2017 на суму 111100 грн. з ПДВ;

від 31.05.2017 на суму 127 652 грн. з ПДВ;

від 07.06.2017 на суму 141133 грн. з ПДВ;

від 15.06.2017 на суму 144 450 грн. з ПДВ;

від 06.07.2017 на суму 106144 грн. з ПДВ;

від 15.08.2017 на суму 208 598 грн. з ПДВ.

Станом на 31.08.2017 року по розрахункам з ТОВ "Протеїн постач" заборгованість відсутня.

Факт виконання умов договору підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладним, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також регістрами бухгалтерського обліку по рах.631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" за відповідний період. (т.2 а.с.24-86)

Щодо встановлених перевіркою порушень при фінансово - господарських відносинах з ТОВ "Агро Інтер Трейд" в частині завищення податкового кредиту з ПДВ за вересень 2017 у розмірі 14982 грн., за листопад 2017 у розмірі 242 732 грн.

30.08.2017 між ДП "Дан -Мілк" (покупець) та ТОВ "Агро Інтер Трейд" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 3008/17-1.

Відповідно до умов укладеного договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію. Під сільськогосподарською продукцією розуміється макуха соняшникова, макуха соєва, шрот соняшниковий, пивна дробина, пшениця, ячмінь, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити.

На виконання умов договору, ТОВ "Агро Інтер Трейд" здійснив поставку сільськогосподарської продукції ДП "ДАН-МІЛК" протягом вересня та листопада 2017 на загальну суму 239 692 грн., в т.ч., ПДВ - 39 948,67 грн.

ДП "ДАН-МІЛК" перераховано грошові кошти в адресу ТОВ "Агро Інтер Трейд" на загальну суму 239 692 грн. з ПДВ відповідно до банківських виписок від 07.09.2017 у розмірі 89 892 грн. з ПДВ, від 20.11.2017 у розмірі 149800 грн. з ПДВ.

Заборгованість за поставлений товар відсутня.

Факт виконання умов договору підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими видатковими накладним, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також регістрами бухгалтерського обліку по рах.631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" за відповідний період. (т.2 а.с. 87-101)

Предмет вказаних господарських операцій відповідає видам господарської діяльності підприємства.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХIV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону №996-ХIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, податку на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Використання у господарській діяльності сільськогосподарської продукції позивачем підтверджено копіями картки контролю кормів, щомісячними актами використання кормів та інших інгредієнтів, затвердженими директором ДП "Дан Мілк" . (а.с.174-224)

Отже, у бухгалтерському обліку позивача повністю підтверджуються господарські операції із контрагентами та подальший рух продукції й використання її у власній господарській діяльності.

Податкові накладні, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а відтак, є належною підставою для формування податкового кредиту за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами

Видаткові накладні, ТТН, надані на підтвердження господарських операцій із контрагентами, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки постачальника (виконавця) і покупця (замовника). Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін.

Отже, реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. Жодних недоліків цих документів в ході перевірки не встановлено.

Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарським операціям, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування відповідних сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.

Крім того, при укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Відповідачем не спростовано наявність у позивача необхідних первинних документів та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновками перевірки не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податку податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Більш того, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що для здійснення господарської діяльності, позивач має всі необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості, а саме:

-підприємств о у своєму складі має основні засоби та власні виробничі активи балансовою вартістю станом на 31 грудня 2018 року - 76036 грн.; на 30.06.2019 - 83748,9 грн.;

-середня кількість працюючих, у тому числі виробничого персоналу на товаристві згідно штатного розкладу у 2016-2019 роках складала станом на 01.10.2016року - 23 працівників; на 30.06.2019р. - 27, які мають необхідний кваліфікаційний рівень та мають заробітку плату яка є вищою за мінімальний розмір заробітної плати встановлений чинним законодавством України на відповідний період.

ДП "ДАН-Мілк" використовує у власній господарській діяльності земельні ділянки на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області площею понад 800 га, в тому числі рілля, сіножаття, пасовища.

Відповідач вказує на те, що за даними АІС "Податковий блок" станом на дату написання акту перевірки ТОВ "Протеїн Постач" стан 11 - припинено, дата проведення державної реєстрації припинення 15.12.2017, дата зміни стану 25.10.2018; ТОВ "Агр Інтер Трейд"стан 12 - припинено, але не знято з обліку, дата проведення державної реєстрації припинення 21.12.2018. Дата реєстрації платником ПДВ 01.02.2017, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 11.12.20 ліквідація за власним бажанням.

Разом з тим, ТОВ "Протеїн Постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", на час здійснення господарських операцій в серпні 2017-грудні 2017 були належним чином зареєстровані в Єдиному державну реєстрі підприємств та організацій Україні, взяті на облік відповідними управліннями статистики та територіальними органами ДФС України, про що розміщено відкриту інформацію на наступних офіційних порталах.

Крім цього, ДФС України підтверджувала електронний цифровий підпис керівників та печаток ТОВ "Протеїн постач" та ТОВ "Агро Інтер Трейд", про що свідчать квитанції до податкових накладних отриманих позивачем від зазначених контрагентів.

Висновки відповідача ґрунтуються виключно на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіреному періоді.

Зокрема, відповідач вказує, що походження товару, реалізованого зазначеними контрагентами на користь позивача, встановлено його придбання у суб"єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності.

Разом з тим, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Отже, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

З огляду на вищевикладене, виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції не були спрямовані на настання реальних наслідків , а відтак порушення позивачем п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п.200.1 ст. 200 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено суду правомірність спірного рішення, тому таке підлягає скасуванню, як протиправне, а позов задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Дочірнього підприємства "Дан-Мілк" (вул.Гагаріна,51, с.Вільськ, Черняхівський район Житомирська область, код ЄДРПОУ 34378714 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007960508 від 13.12.2019, прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) на користь Дочірнього підприємства "Дан-Мілк" (вул.Гагаріна,51, с.Вільськ, Черняхівський район Житомирська область, код ЄДРПОУ 34378714) судовий збір у розмірі 5100 грн. (п"ять тисяч сто гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 22 червня 2020 року