Рішення

від 23.06.2020 по справі 260/874/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/874/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО УЖ БУД" до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО УЖ БУД" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 березня 2020 №149 "Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об'єктів будівництва по вул. Василя Комендаря, 50 "а"". Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскарженим рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради протиправно та за відсутності повноважень скасовано видані позивачу містобудівні умови та обмеження від 11.03.2020 р. №47/03-01/20. Зокрема, вважає, що законодавчі вимоги не передбачають можливість скасування містобудівних умов та обмежень за рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

07 травня 2020 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву №20.03-05/54 від 05.05.20, відповідно до змісту якого проти заявленого позову заперечує з мотивів його безпідставності. Зазначає, що оскаржене рішення було прийняте за результатами розгляду заяви ОСББ Універсам Минайська 15 від 27 лютого 2020 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та прилеглої території. У зв'язку з надходженням зазначеної заяви підготовлено проект рішення сесії міської ради про надання відповідного дозволу. Тому 16 березня 2020 року депутатом Ужгородської міської ради подано звернення до органу місцевого самоврядування про невідкладне внесення на розгляд наступного засідання проект рішення щодо скасування виданих позивачу містобудівних умов та обмежень. Вважає безпідставними доводи позивача про відсутність в Ужгородської міської ради відповідних повноважень на скасування актів Управління містобудування та архітектури, оскільки такі передбачені ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

14 травня 2020 року третя особа надіслала до суду пояснення на позовну заяву №134/01-22 від 08.05.2020 р., в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Зокрема, зазначає, що оскарженим рішенням виконавчий комітет Ужгородської міської ради на виконання положень ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні скасував рішення підпорядкованого управління, що не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009. Вважає, що у виконавчого органу місцевого самоврядування наявні повноваження на скасування містобудівних умов та обмежень до моменту вчинення забудовником всіх дій, спрямованих на його виконання, тобто до завершення будівництва.

14 травня 2020 року позивач подав до суду заяву, в якій звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка перебуває у його власності ще з 12 грудня 2018 року, тоді як ОСББ Універсам Минайська 15 звернулося до Ужгородської міської ради тільки 27 лютого 2020 року, а тому скасовані містобудівні умови та обмеження жодним чином не можуть впливати на права та інтереси ОСББ.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО УЖ БУД" (далі - ТОВ "ЄВРО УЖ БУД") перебуває земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:19:001:0090, площею 0,075 за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Василя Комендаря (вул. Джамбула), 50 (арк. спр. 5). Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, цільове призначення такої земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Як вбачається з довідки Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (далі - Управління містобудування) №70/04-03/20 від 10.03.2020 р., проектованому багатоквартирному житловому будинку на власній ділянці по вул. Джамбула, 50 надана поштова адреса: м. Ужгород, вул. Василя Комендаря, №50а (арк. спр. 6).

11 березня 2020 року Управління містобудування ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №47/03-01/20 на будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: Закарпатська область, вул. Василя Комендаря, 50а (арк. спр. 7 - 8).

Згідно з відомостями зазначених містобудівних умов цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель - житлової та громадської забудови; функціональне призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Цільове та функціональне призначення земельної ділянки відповідає містобудівній документації на місцевому рівні. Згідно з генеральним планом міста Ужгорода, затвердженим рішенням ХХІХ сесії Ужгородської міської ради ІV скликання №313 від 04.06.2004, земельна ділянка розміщена на території багатоквартирної житлової забудови (арк. спр. 8).

13 березня 2020 року на ім'я міського голови м. Ужгорода було подано депутатське звернення депутата Ужгородської міської ради Щадея В.І. №01-11/3425, в якому повідомлено про загрозливу ситуацію щодо забудови прибудинкової території між будинками по вул. Комендаря, 50, Минайська, 15 та Сурікова, 3, що суперечить інтересам мешканців (арк. спр. 25).

16 березня 2020 року депутат Ужгородської міської ради ОСОБА_1 повторно звернуся до міського голови м. Ужгорода із депутатським зверненням №01-11/3430, в якому просив дати доручення керівнику Управління містобудування невідкладно внести на розгляд наступного засідання виконкому проект рішення щодо скасування містобудівних умов та обмежень щодо забудови прибудинкової території між будинками по вул. Комендаря, 50, Сурікова, 3, Минайська, 15 та НВК Престиж (арк. спр. 26).

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №149 від 25.03.2020 р., на підставі ч. 6 ст. 59, ч. 2 ст. 54 та п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Про адміністративні послуги , враховуючи депутатське звернення В. Щадея від 13.03.2020 р. №01-11/3425 щодо недопущення забудови території між будинками по вул. Василя Комендаря, 50, вул. Минайською, 15 та вул. Василя Сурикова, 3, скасовано містобудівні умови та обмеження на проектування об'єкта будівництва №47/03-01/20 від 11.03.2020 р. Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Василя Комендаря, 50а, затверджені наказом Управління містобудування №76-М від 11.03.2020, які видані ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" (арк. спр. 9).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 р. (далі - Закон №3038).

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону №3038 передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. При цьому право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону №3038).

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону №3038 фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, які є складовими вихідних даних.

Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки в розумінні норм Закону №3038 є документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Ч. 3 ст. 29 Закону №3038 передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно ч. 6 ст. 29 Закону №3038 надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

З матеріалів справи вбачається, що містобудівні умови та обмеження №47/03-01/20 від 11.03.2020 р. надані ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" уповноваженим органом на підставі відомостей про право власності на земельну ділянку за відповідності цільового та функціонального призначення такої земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні.

Відповідач у прийнятому рішенні та поданому до суду відзиві не стверджує про наявність передбачених законом підстав для відмови уповноваженим органом у видачі ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" містобудівних умов та обмежень.

Нормами ч. 8 ст. 29 Закону №3038 передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Вказане положення покликане забезпечити стабільність суспільних правовідносин у сфері містобудування.

Поряд з цим ч. 8 ст. 29 Закону №3038 передбачає можливість скасування містобудівних умов та обмежень :

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

Наведений у ст. 29 Закону №3038 перелік суб'єктів, що мають право на скасування містобудівних умов та обмежень, є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу скасування виданих уповноваженим органом містобудівних умов та обмежень виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Так, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідач посилається на положення п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97), відповідно до яких виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Суд, вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовий статус та повноваження виконавчого комітету органу місцевого самоврядування регламентовані нормами Закону №280/97.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №280/97, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону №280/97 виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради .

При цьому ст. 31 Закону №280/97 віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва віднесено повноваження, в тому числі, щодо надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок .

Проте нормами ст. 31 Закону №280/97, як і будь-якої іншої статті зазначеного законодавчого акту, не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону №280/97 виконавчому комітету ради надано право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Разом з тим, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у рішенні від 02 жовтня 2019 року у справі №807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб'єкту містобудування містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд вважає, що при вирішенні питання наявності у суб'єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами ч. 8 ст. 29 Закону №3038, оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому загальні правила, встановлені п. 3 ч. 2 ст. 52 Закону №280/97, не можуть застосовуватися.

Так, виконавчі органи місцевого самоврядування не віднесено до переліку суб'єктів, наділених повноваженнями на скасування містобудівних умов та обмежень.

Такими є виключно замовник, головний інспектор будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам та суд.

При цьому суд зазначає, що скасування рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

В спірних правовідносинах перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час видачі ТОВ "ЄВРО УЖ БУД" містобудівних умов та обмежень не проводилась, а звернення депутата міської ради із депутатським звернення не може заміняти встановлену законодавством процедуру.

Європейський суд неодноразово зазначав, що національне право має передбачати засіб правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, гарантовані Конвенцією. Наділення виконавчих органів широкими дискреційними повноваженнями, які надають їм необмежену владу у питаннях, що зачіпають основоположні права, суперечитиме принципу верховенства права, одному з фундаментальних принципів, закріплених Конвенцією (див. Lupsa v. Romania № 10337/04, 8 червня 2006, п. 34). Відповідно, законом має бути визначений об'єм будь-яких дискреційних повноважень компетентних органів та порядок їх здійснення з достатньою ясністю, беручи до уваги законну мету певного заходу, щоб забезпечити особі адекватний захист від свавільного втручання (див. Volokhy v. Ukraine № 23543/02, 02 листопада 2006 року, п. 49; Al-Nashif v. Bulgaria № 50963/99,20 червня 2002, п. 119).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначає, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання .

Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем не доведено наявності у нього повноважень і передбачених законом правових підстав для прийняття спірного рішення, а відтак таким не дотримано принципу належного врядування, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО УЖ БУД" (місцезнаходження: вул. Транспортних будівельників, буд. 4, с. Минай, Ужгородський район, Закарпатська область, 89424, код ЄДРПОУ - 39211830) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 41284929) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 березня 2020 №149 "Про скасування містобудівних умов та обмежень на проектування об'єктів будівництва по вул. Василя Комендаря, 50 "а"".

3. Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 04053699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО УЖ БУД" (місцезнаходження: вул. Транспортних будівельників, буд. 4, с. Минай, Ужгородський район, Закарпатська область, 89424, код ЄДРПОУ - 39211830) за рахунок бюджетних асигнувань 2102 грн. 00 коп. (Дві тисячі сто дві грн.00 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Суддя Р.О. Ващилін