Постанова

від 18.06.2020 по справі 826/15660/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15660/16 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016 року № 0004651401 та № 0004641401.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з контрагентом товариства, які, начебто, не були опосередковані реальним виконанням, у контрагента з ознаками фіктивності ТОВ Голд Трейд є безпідставними, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ Голд Трейд ; господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними та оформленими первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, характер та обсяг спірних операції.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року в задоволенні адміністративного відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" в апеляційній скарзі зазначає, що під час вирішення даної справи суд першої інстанції взагалі не досліджував та не надавав жодної оцінки його правовідносинам з ТОВ Голд Трейд та доказам на підтвердження наявності господарських відносин між даними суб`єктами господарювання, а обмежився лише дослідженням копії вироку Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/14762/16-к на підставі угоди.

Позивач вказує, що наявність вироку у кримінальному провадженні не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій контрагента, що підтверджується правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

На адресу суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що починаючи з 11:00 год. 18 червня 2020 року представник Позивача буде приймати участь у незаплановану засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції, що унеможливить його участь у даному судовому засіданні.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 205 КАС України за клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд у випадку, визначеному пунктом 3 частини третьої цієї статті.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Проте, представником Позивача не надано до суду доказів, які б підтверджували доводи викладені у клопотанні, тому колегія суддів не визнає викладені підстави для відкладення розгляду справи поважними.

Також, під час судового засідання, представником Головним управлінням ДПС у м. Києві було заявлено клопотання про заміну Відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає за необхідне його задовольнити, замінити Відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, з огляду на наступне.

Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Зокрема, згідно переліку додатку 2, до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 Головне управління ДФС у м. Києві реорганізовано шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 074 102 0000 086626 від 30.07.2019 року про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 року функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 року, № 26, ст. 900).

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2016 року № 5584, в період з 08.09.2016 року по 14.09.2016 року, працівниками ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ Голд Трейд за період червень, серпень 2015 року.

За наслідками зазначеної перевірки було складено акт від 21.09.2016 року № 292/26-15-14-01-01/36342276 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016 року, а саме:

- № 0004651401, яким Позивачу за порушення пп.134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" всього в сумі 129 693,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 129 963,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.;

- № 0004641401, яким Позивачу за порушення п.п.198.1, 198.3, 198.6, 201.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" всього в сумі 144 403 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 144 403 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.

Як вбачається з акта перевірки, у процесі перевірки було встановлено обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірності відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок та робіт саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" створено штучну видимість здійснення господарських операцій з ТОВ Голд Трейд шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на вирок Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2016 року по справі № 757/14762/16-к, яким ОСОБА_1 - директора та співзасновника ТОВ "Голд Трейд" визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в основу складу оскаржуваних податкових рішень покладені взаємовідносини Позивача з його контрагентом ТОВ "Голд Трейд", а оскільки в рамках кримінальної справи № 757/14762/16-к вироком встановлено непричетність ОСОБА_1 , в тому числі, до підписання угод фінансового характеру від імені ТОВ "Голд Трейд", за наслідками документального оформлення яких Позивачем були сформовані спірні показники податкової звітності, оскаржувані ППР є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна", проте вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, зазначивши наступні підстави для відмови в задоволенні позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Так, Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством .

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На переконання колегії суддів, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Голд Трейд , які б давали право на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за результатами господарських відносин з даним підприємством, оскільки подані на підтвердження виконання зобов`язань документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг № 1606/1 від 16 червня 2015 року, акт № ГЛ 0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 року та акт № ГЛ00000186 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.08.2015 року підписані нібито директором ТОВ Голд Трейд ОСОБА_1

Однак, згідно вироку Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 757/14762/16-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України (а.с. 133-135), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 визнала себе винною в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, підтвердила фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення відповідно до пред`явленого обвинувачення, з якого вбачається, що в червні 2015 року вона надала свій паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера для складання статутних та реєстраційних документів, в липні 2015 року підписала у приватного нотаріуса нову редакцію статуту ТОВ Голд Трейд , а також в липні 2015 року та серпні 2015 року документи на відкриття та обслуговування банківських рахунків.

У вироку встановлено, що після державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ Голд Трейд ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угоди фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалась, а реєстраційні і установчі документи підприємства передала вказаним особам, що надало змогу вести незаконну діяльність з мінімізації податкових зобов`язань та неправомірного формування податкового кредити з податку на додану вартість та його контрагентів шляхом складання фіктивних документів з фінансово-господарської діяльності, звітів зі сплати податків, перерахування коштів без фактичного проведення фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу, що фіктивність даного підприємства встановлена з моменту його придбання даною особою, тобто з липня 2015 року, у той час як документи про нібито здійснення господарської операції з ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" складені у червні та серпні 2015 року.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі № 815/5845/16 та від 16.04.2019 року у справі № 804/8168/15.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі № 808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ Голд Трейд підписані від імені директора особою, яка не брала участі у господарські діяльності підприємства, факт здійснення фіктивної діяльності якого в указаний період встановлено вироком суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що надані Позивачем докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт надання послуг вказаним контрагентом.

Отже, ТОВ "Компанія "ІНТО Україна" взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі № 804/6171/13-а.

Відтак, встановлена юридична дефектність первинних документів, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний та фіктивний характер укладеного між контрагентами правочину.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документи (у тому числі договори, акти здачі-прийняття робіт) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

У контексті наведеного колегією суддів враховується, що, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копії договорів та складених на їх виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ТОВ Голд Трейд ОСОБА_1 та від імені ТОВ Компанія "ІНТО Україна - Ковшик С.А.

У контексті наведеного колегія суддів бере до уваги те, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт надання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17.

Крім того, у постанові від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що, з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договорів та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, колегія суддів доходить висновку про те, що Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Голд Трейд , які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від ТОВ Голд Трейд визначених договором послуг, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також встановлену вироком суду фіктивного характеру діяльності ТОВ Голд Трейд , що несумісна з легальною діяльністю суб`єкта господарювання реального сектору економіки, а також заперечення ОСОБА_1 , яка підписала документи від імені ТОВ Голд Трейд , своєї участі у діяльності даного підприємства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Компанія "ІНТО Україна правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідкам відносин з ТОВ Голд Трейд .

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 826/3632/17.

Колегія суддів погоджується з посиланням Позивача, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності його діяльності, однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені осіб, щодо якої встановлено, у тому числі вироком суду, факт створення ТОВ Голд Трейд з метою державної реєстрації фіктивного суб`єкта господарювання, а також підписання від імені ТОВ Голд Трейд документів ОСОБА_1 , яка заперечують факт такого підписання, не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

За приписами ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, проте не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року шляхом її доповнення, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову є доводи викладені у даній постанові.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІНТО Україна" є доводи викладені у даній постанові.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 22.06.2020 року.