Постанова

від 17.06.2020 по справі 654/1692/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 654/1692/17

провадження № 61-21164св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Круглоозерська сільська рада Голопристанського району Херсонської області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави, в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року в складі судді Данилевського М. А. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень.

Позовна заява, мотивована тим, що 25 вересня 2014 року між позивачкою та публічним акціонерним товариством Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ) було укладено договір купівлі-продажу об`єктів та споруд малої архітектурної форми, відповідно до якого позивачка придбала у власність об`єкт нерухомого майна - споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 2384,36 кв. м., розташованої в АДРЕСА_1 ).

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 6522383500:02:002:0017, загальною площею 18660,00 кв. м (далі - земельна ділянка), яка була надана в оренду попередньому власнику ПАТ Київенерго за договором оренди від 09 серпня 2004 року, укладеним з Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та зареєстрованим у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру 03 вересня 2004 року за № 040472100926.

За договором дарування від 24 червня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Желєзняком С. В., позивачка подарувала на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частинах кожному базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Належне позивачці та третім особам право спільної часткової власності на споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується інформаційною довідкою № 60357429 від 01 червня 2016 року.

У лютому 2017 року позивачка, спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , звернулася до Круглоозерської сільради з клопотанням про надання дозволу на викуп спірної земельної ділянки під належним їм нерухомим майном, в задоволенні якого рішенням ХVІІІ сесії Круглоозерської сільради сьомого скликання № 179 від 09 лютого 2017 року їм відмовлено.

Вказана відмова мотивована тим, що рішенням Круглоозерської сільради № 340 від 01 липня 2014 року Про тимчасове призупинення продажу земельних ділянок комунальної власності та № 455 від 12 серпня 2015 року Про визначення ділянок комунальної власності, що не підлягають продажу визначено, що всі земельні ділянки комунальної власності (крім земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та земельні ділянки, щодо продажу яких уже прийняті рішення) не підлягають продажу.

Позивач вважає, що окремі положення вищезазначених рішень Круглоозерської сільради, а також рішення № 179 від 09 лютого 2017 року, яким їй та третім особам відмовлено у продажу земельної ділянки порушує її право на мирне володіння майном, є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Посилаючись на зазначене, позивачка просила суд: визнати незаконними та скасувати пункту 2 рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району № 340 від 01 липня 2014; визнати незаконними та скасувати пункт 1 рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району № 455 від 12 серпня 2015 року; визнати незаконними та скасувати рішення XVIII сесії Круглоозерської сільської ради Голопристанського району сьомого скликання № 179 від 09 лютого 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано пункт 2 рішення № 340 двадцять сьомої сесії шостого скликання Круглоозерської сільської ради від 01 липня 2014 в частині тимчасового призупинення продажу земельних ділянок комунальної власності до прийняття рішення сільської ради щодо визначення земельних ділянок комунальної власності, які не підлягають продажу, відносно земельної ділянки, на якій розташовані споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 .

Скасувано пункт 1 рішення № 455 тридцять восьмої сесії шостого скликання Круглоозерської сільської ради від 12 серпня 2015 в частині, що стосується земельної ділянки, на якій розташовані споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення № 179 вісімнадцятої сесії сьомого скликання Круглоозерської сільради сьомого скликання від 09 лютого 2017 про відмову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки з розстрочкою платежу.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 920,00 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ХVІІІ сесії Круглоозерської сільради сьомого скликання № 179 від 09 лютого 2017 є такими, що підлягають задоволенню, оскільки у придбанні земельної ділянки у власність шляхом викупу громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено з підстав, не передбачених законом.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу прокурора - заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області залишено без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що враховуючи вимоги статей 122, 127, 128 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) у відповідача відсутні передбачені законом підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою здійснення подальшого її продажу позивачці та реалізації її права на викуп зазначеної вище земельної ділянки. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання незаконними оскаржуваних рішень сільської ради та їх скасування в частині, що стосується прав позивача щодо земельної ділянки під базою відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо підвідомчості спору, суд зазначив, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу захисту порушених прав, свобод та інтересів, що виникли із земельних відносин, а саме щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою шляхом викупу позивачем земельної ділянки, яка знаходиться в довгостроковому користуванні останньої під належними об`єктами нерухомості. Отже, спірні правовідносини склались у сфері реалізації прав землекористувача - власника нерухомого майна на викуп земельної ділянки та спір пов`язаний із захистом прав та реалізацією і здійсненням позивачем належних майнових прав на земельну ділянку є приватноправовим.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 березня 2018 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави, в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що скасовуючи оскаржувані рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району, суди вирішили питання, які відносяться до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, оскільки правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами, що належать територіальній громаді, здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Круглоозерська сільська рада.

Круглоозерська сільська рада, з метою наповнення місцевого бюджету територіальної громади Круглоозерської сільської ради від орендної плати за користування земельними ділянками, запобігання фінансової кризи та створення передумов для економічного зростання, визначила перелік земельних ділянок комунальної власності, які не підлягають продажу. Однак суди безпідставно втрутилися в її дискреційні повноваження, оскільки надання дозволу на продаж земельної ділянки комунальної власності є правом, а не обов`язком ради.

Також заявник касаційної скарги зазначає, що в порушення вимог статті 128 ЗК України, заява ОСОБА_1 та інших не містили згоди на укладення договору про оплату авансового внеску.

Також, скасувавши рішення Круглоозерської сільської ради, якими тимчасово призупинено продаж земельних ділянок комунальної власності, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог і скасував зазначені рішення лише в частині відносно спірної земельної ділянки на якій розташована база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому жодним чином не обґрунтував підстави прийняття такого рішення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Голопристанського районного суду Херсонської області.

Справа надійшла до Верховного суду у травні 2018 року.

Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного суду від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави, в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини, встановлені судами

25 вересня 2014 року між ПАТ Київенерго та позивачкою було укладено договір купівлі-продажу об`єктів та споруд малої архітектурної форми (нерухоме майно база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно до якого позивачка придбала у власність об`єкт нерухомого майна - споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 2384,36 кв. м, розташовані в Херсонській АДРЕСА_1 (а.с. 9-12 ).

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 6522383500:02:002:0017) загальною площею 18660,00 кв. м, яка була надана в оренду попередньому власнику (ПАТ Київенерго ) за договором оренди від 09 серпня 2004 року, укладеним з Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області, зареєстрованим у Голопристанському відділі Херсонської регіональної філії Державного земельного кадастру 03 вересня 2004 року за № 040472100926.

За договором дарування від 24 червня 2015 посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Желєзняком С. В., позивачка подарувала на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному придбаної бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-16).

Судами встановлено, що Круглоозерською сільською радою 27 сесії шостого скликання від 01 липня 2014 прийнято рішення № 340, відповідно до пункту 2 якого: Тимчасово призупинити продаж земельних ділянок комунальної власності до прийняття рішення сільської ради щодо визначення земельних ділянок комунальної власності, які не підлягають продажу (а.с. 6).

Також, Круглоозерською сільською радою 38 сесії шостого скликання від 12 серпня 2015 прийнято рішення № 455, відповідно до пункту 1 якого: Визначити, що всі земельні ділянки комунальної власності не підлягають продажу, крім земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, земельних ділянок, щодо продажу яких уже прийняті рішення (а.с. 7).

У лютому позивачка спільно з ОСОБА_2 там ОСОБА_3 звернулися до Круглоозерською сільською ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу з розстрочкою платежу спірної земельної ділянки площею 1,8660 га (кадастровий № 6522383500:02:002:0017), яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення - об`єктів та споруд малої архітектурної форми - нерухомого майна бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить позивачу та третім особам на праві спільної часткової власності.

Рішенням ХVІІІ сесії Круглоозерської сільради сьомого скликання від 09 лютого 2017 року № 179 Про відмову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки з розстрочкою платежу було відмовлено позивачці та третім особам у задоволенні їх заяви, з посиланням на заборону щодо продажу даної земельної ділянки, встановлену рішенням тридцять восьмої сесії шостого скликання Круглоозерської сільради від 12 серпня 2015 року № 455 Про визначення земельних ділянок комунальної власності, що не підлягають продажу , а також у зв`язку з тим, що на підставі підпунктів 1.2.1 договору купівлі-продажу від 25 вересня 2014 року та підпункту 2.3 договору дарування від 24 червня 2015 року до заявників перейшло право оренди на зазначену земельну ділянку комунальної власності Круглоозерської сільської ради пропорційно до часток осіб у праві власності нерухомого майна без виділення його в натурі. На підставі права комунальної власності Круглоозерської сільської ради (номер запису про право власності 10214413, зареєстровано 30 червня 2015 року) зазначена земельна ділянка без зміни її меж та цільового призначення не потребує розробки документації із землеустрою на підставі статей 12, 83, 120, 122, 128 ЗК України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 377 ЦК України, Закону України Про державний земельний кадастр (а.с. 4).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Крім того, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (зокрема, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 та у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час прийняття спірного рішення про відмову позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення шляхом викупу земельної ділянки та спірних рішень про обмеження у продажу земельних ділянок комунальної власності здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Оскільки позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі підлягає закриттю.

Стаття 414 ЦПК України визначає, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

У пункті 1 частини першої статті 255 ЦПК України вказано, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду цієї справи за правилами цивільного судочинства, касаційний суд скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.

Частиною першою статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Частиною другою передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, оскаржені рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідачі у справі відповідної вимоги до суду касаційної інстанції не заявляли, матеріали справи про плату ними судового збору не свідчать, тому відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 255, 256, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави, в особі Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 01 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 08 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними рішень віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Попередити ОСОБА_1 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання, матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Сімоненко Судді: Є. В. Петров А. А. Калараш С. Ю. Мартєв С. П. Штелик