Рішення

від 03.01.2020 по справі 452/3683/18

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3683/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"03" січня 2020 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судового засідання Макаревич Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області та державного реєстратора Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостака Дмитра Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - парафія Української Греко-католицької Церкви с. Ралівка Самбірського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Галайського О.В.,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 та адвоката Стецяк В.М.,

відповідача ОСОБА_4 ,

встановив:

ОСОБА_1 20 грудня 2018 року пред`явив до релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області (далі релігійна громада УПЦ КП у с. Ралівка) та державного реєстратора Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостака Д.В. позов про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 № 4135093 на житловий будинок АДРЕСА_1 , вчинене державним реєстратором Шостаком Д.В.

У обґрунтування позову посилався на те, що місце проживання його, позивача, зареєстроване та він проживає по АДРЕСА_1 як священик Української Греко-Католицької Церкви у с. Ралівка (далі УГКЦ у с. Ралівка), а будинок використовується релігійною громадою УГКЦ у с. Ралівка, однак, релігійна громада почала вимагати від нього, позивача, звільнити вказаний будинок або повернути половину вартості будинку.

Під час з`ясування обставин справи та підставності вимог релігійної громади УПЦ КП у с. Ралівка стало відомо, що право власності на вказаний будинок зареєстровано 25 травня 2018 року за релігійною громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області на підставі Договору дарування від 26 січня 1990 року № 1-202 і вказані реєстраційні дії проведені державним реєстратором Шостаком Д.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 травня 2018 року № 41350935.

Проте, згідно вказаного Договору дарування, укладеного між ОСОБА_5 та громадою Руської православної церкви у с. Ралівка Самбірського району, ОСОБА_5 подарувала, а церковна громада прийняла в дар жилий будинок та господарські будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

У той час релігійної громади УПЦ КП у с. Ралівка ще не існувало, вона була створена та зареєстрована значно пізніше.

Одночасно, релігійна громада УПЦ КП у с. Ралівка не є правонаступником громади Руської православної церкви і не могла жодним чином виступати належним та повноправним власником будинку АДРЕСА_1 , і як наслідок, подавати документи на реєстрацію прав на нерухоме майно на даний будинок.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, державний реєстратор належним чином не виконав своїх обов`язків, не дослідив подані для державної реєстрації документи, не з`ясував предмет договору та осіб такого правочину, помилково ототожнював сторону договору з особою, яка подала документи на проведення державної реєстрації права власності на будинок за собою.

Державним реєстратором не було встановлено відповідність заявлених прав, поданих документів та умов правочину, що призвело до безпідставної реєстрації права власності на нерухоме майно за неналежною особою.

У свою чергу відповідач, який станом на сьогодні вважає себе власником будинку, в якому проживає позивач на законних підставах, вживає заходів щодо порушення його прав та інтересів.

У даному випадку державний реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за релігійною громадою УПЦ КП у с. Ралівка з огляду на те, що право власності не могло бути зареєстровано за особою на підставі правочину, стороною якого вона не була, відтак, заява та документи були подані неналежною особою, а також згідно поданих документів не можна було встановити належність даного будинку саме відповідачеві.

Проте, державний реєстратор своїх обов`язків належним чином не виконав, не звернув увагу на невідповідність правочину, поданих документів та особи, яка подає заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не нею.

Як наслідок, прийняте державним реєстратором Шостаком Д.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018р. № 41350935 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач державний реєстратор Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостак Д.В. подав відзив про заперечення позову, посилаючись на те, що 25 травня 2018 року до нього, як до державного реєстравтора звернулася релігійна громада УПЦ КП у с. Ралівка з приводу здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при цьому було подані документи, зокрема, довідку від 30 травня 2018 року № 1002, видану Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації; договір дарування від 26 січня 1990 року № 1-202, виданий Самбірською державною нотаріальною конторою, та технічний паспорт, виданий Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації 29 червня 1989 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація проводиться на підставі, зокрема:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

3) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до зазначених підстав, йому було надано достатньо документів для проведення реєстрації прав, а тому ним підставно проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Про наявність інших документів йому нічого відомо не було ( а. с. 31-32).

Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ОСОБА_4 вказано, що до заяви релігійної громади було надано довідка від 30.05.2018р. №1002, видана Самбірським міжміського бюро технічної інвентаризації, договір дарування від 26.01.1990р. №1-202, виданий Самбірською державною нотаріальною конторою та технічний паспорт від 29.06.1989, виданий Симбірським міжміським бюро технічної інвентаризації. Однак, копії даних документів відповідачем до матеріалів справи не долучались та з наведених документів не вбачається те, що релігійна громада УПЦ КП с. Ралівка має право на реєстрацію будинку по АДРЕСА_1 за собою.

Щодо договору дарування від 26.01.1990р. №1-202, укладеного між ОСОБА_5 та громадою Руською православної церкви в с. Ралівка, то на цей момент релігійної громади відповідача ще не було створено і така не існувала.

Що стосується технічного паспорта на будинок, то такий датований 29.06.1989, тобто в період коли релігійна громада УПЦ КП с. Ралівка також ще не існувала.

Після протиправної реєстрації права власності на будинок по АДРЕСА_1 за релігійною громадою УПЦ КП с. Ралівка відповідач, який позиціонує себе власником, почав вживати заходів щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , який проживає і зареєстрований у даному будинку а. с. 55-58).

Представник відповідача ОСОБА_6 07.11.2019 подала заперечення, у якому посилалася на те, що згідно Договору дарування від 26.01.1990 сторонами були даритель - ОСОБА_5 та обдарований громада Руської православної церкви в с. Ралівка Самбірського району, в інтересах якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_7 . За даним договором був подарований житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Із довідки, виданої уповноваженим Ради в справах релігії по Львівській області від 08.06.1989 № 41, вбачається, що релігійна громада Руської православної церкви в с. Ралівка Самбірського району була зареєстрована 11.03.1946 за № 462 та уповноваженим ради Решетило Ю.Ю. було погоджено дарування будинку громадянкою ОСОБА_8 церковній громаді РПЦ для використання його під службове житло для служителів культу з дотриманням вимог, встановлених цивільним законодавством Українського РСР.

На час реєстрації даної релігійної громади діяла Постанова Ради народних комісарів РСФСР від 08.04.1929, згідно п. 2 якої релігійне об`єднання віруючих громадян всіх культів реєструються у виді релігійних громад чи груп.

Пунктом 11 цієї Постанови передбачено, що угоди, пов`язані з управлінням і користуванням культовим майном, як -от: договори про найм сторожів, про поставку дров, ремонт молитовної споруди і майна культу, про придбання продуктів і майна для здійснення релігійних обрядів і церемоній і такі інші дії, тісно і безпосередньо пов`язаних з навчанням та обрядністю цього культу, а також про найм приміщень для молитовних зборів, можуть укладатися окремими громадянами, які є членами виконавчих органів релігійних громад чи уповноважених груп віруючих.

Тобто із аналізу норм даної постанови вбачається, що релігійні громади не мали статусу юридичної особи та вимог щодо затвердження та реєстрації статуту не існувало.

Отже, житловий будинок по АДРЕСА_1 був подарований релігійній громаді ще до прийняття Закону СРСР Про свободу совісті і релігійні організації .

1 жовтня 1990 року був прийнятий Закон СРСР Про свободу совісті і релігійні організації , який радикально змінив характер відносин держави і релігійних організацій. Закон надав релігійним організаціям права юридичної особи.

Згідно ст. 13 цього Закону релігійні організації визнаються юридичними особами з моменту реєстрації їх статуту.

У 1990 році члени релігійної громади Руської Православної Церкви с. Ралівка Самбірського район) вирішили у відповідності до чинного законодавства зареєструвати релігійну громаду та частина представників даної релігійної громади вирішили створити іншу релігійну громаду, зокрема релігійну громаду Української Греко - Католицької Церкви с. Ралівка Самбірського району з іншим підпорядкуванням та напрямком, членом якої став ОСОБА_1

23 квітня 1991 року Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон УРСР Про свободу совісті та релігійні організації

У відповідності до ст. 8 цього Закону представники релігійної громади РПЦ с. Ралівка, скориставшись своїм право на вільну зміну підлеглості, зареєстрували статут релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в с. Ралівка Самбірського району Львівської області 15 жовтня 1991 року, тобто культ, віросповідання та напрямок зберігся.

Відтак, зазначене у відзиві про те, що Релігійна громада УПЦ КП парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка не мала права реєстрації права власності за собою на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також твердження про те, що релігійна громада УПЦ КП не є правонаступником громади Руської Православної Церкви не заслуговує на увагу та є некоректним. Позивач у відзиві також зазначає, що релігійною громадою УПЦ КП після державної реєстрації права власності почали вживатися заходи щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , який проживає та зареєстрований у цьому будинку.

Проте, ОСОБА_1 зареєстрований та почав проживати у даному новому будинку зі згоди релігійної громади як священник Руської Православної Церкви у 1990 роках та дане житло було і залишається службовим. Відтак, позивач не є членом релігійної громади УПЦ КП с. Ралівка, то право на користування даним житлом втратив та проживає в ньому безпідставно.

У обгрунтування того які саме права позивача порушує державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивачем не зазначено, натомість вказано, що права позивача порушені іншим позовом про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення, який поданий до суду 03.04.2019, тобто через 5 місяців після звернення позивача з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Проте на сьогоднішній день позов про усунення перешкод у користуванні майном не перебуває на розгляді Самбірського міськрайонного суду, так як повернутий на підставі ухвали від 27.09.2019 року та вважається не поданим.

Отже, позивач звернувся до суду за захистом свого потенційного права, яке не виникло.

Відтак, позивачем не доведено, яке саме його право порушується, оспорюється чи не визнається рішенням про державну реєстрацію прав від 30.05.2018 року, прийняте державним реєстратором Шостаком Д.В. ( а.с. 132-135).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - парафія Української Греко-католицької церкви с. Ралівка Самбірського району Львівської області просив позов задовольнити.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, третьої особи та відповідача, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Із Договору дарування від 26 січня 1990 року № 1-202, відомо, що ОСОБА_5 подарувала церковній громаді с. Ралівка Самбірського району Львівської області, від імені якої діяв ОСОБА_7 , жилий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 (а. с. 11-12).

Однак, із довідки, виданої 30.05.2018. № 1002 Самбірським МБТІ, видно, що станом на 01.01.2013 вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_5 та 04.08.1989 бралася довідка-характеристика для відчуження (а. с. 73).

Із заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що суб`єктом- заявником - релігійною організацією Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області, уповноваженою особою від якої діяв ОСОБА_9 , подано вказану заяву про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 і до цієї заяви подано вказаний договір дарування; довідку про належність будинку ОСОБА_5 , видану Самбірським МБТІ від 30 травня 2018 року за № 1003, та технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 70-76).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна видно, що 25 травня 2018 року державним реєстратором Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостаком Д.В. за релігійною організацією Релігійна громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області на праві приватної власності на підставі договору дарування, серія та номер № 1-202, виданого 26.01.1990 Самбірською державною нотаріальною конторою зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 130.7 кв. м, житловою площею 55, 4 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доказам, якими вони підтверджуються, суд виходить із такого

Із довідки, виданої уповноваженим Ради в справах релігії по Львівській області від 08.06.1989 № 41, уставу про управління Руської православної церкви, Умов та Реєстраційних анкет вбачається, що релігійна громада Руської православної церкви в с. Ралівка Самбірського району була зареєстрована 11.03.1946 за № 462 (а. с. 88-106, 110-112, 135).

Із Статуту парафії Української Греко-Католицької Церкви с. Ралівка Самбірського району Львівської області, прийнятого рішенням загальних зборів 08.07.1991, затвердженого Патріярхом Українського Греко-Католицької Церкви 18 червня 1991 року вбачається, що парафія (греко-католицька громада віруючих) створюється згідно Статуту Української Греко-Католицької Церкви та Закону УРСР Про свободу совісті і релігійні організації (п.1.5) та парафія одержує правоздатність юридичної особи з моменту реєстрації даного Статуту у виконавчому комітеті Ради народних депутатів ( п.1.6) та юрисдикція парафії УГКЦ поширюється на особи греко-католицького віровизнання, утвореної на території с. Ралівка Самбірського району (а. с. 59-60).

Із Свідоцтва про реєстрацію релігійної громади видно, що 15 жовтня 1991 року на підставі Закону Української РСР Про свободу совісті та релігійні організації зареєстровано статут релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви в с. Ралівка Самбірського району Львівської області (а. с. 14).

Із статуту релігійної організації Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області убачається, що такий зареєстровано рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 15.10.1991 № 552 та згідно п. 1.1. цього Статуту релігійна організація Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області є неприбутковою місцевою релігійною організацією добровільно об`єднаних громадян Православного віросповідання, мета якої - задоволення їх духовних потреб, утвореною і зареєстрованою відповідно до Закону України Про свободу совісті та релігійні організації .

Згідно п. 2.1. вказаного Статуту парафія набуває прав юридичної особи і володіє правоздатністю згідно з чинним законодавством після затвердження цього Статуту Правлячим архієреєм та з дня її державної реєстрації (а. с. 36-41).

Із архівного витягу рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів Про реєстрацію статутів релігійних громад від 15 січня 1991 року № 552 видно, що зареєстровані статути релігійних громад Самбірського району, а саме: 1. 214 - УГКЦ с. Ралівка та 1.215 - УАПЦ с. Ралівка, згідно п. 4 цього рішення рекомендовано релігійним громадам укласти заяви-згоди на почергове, рівне користування храмами і майном з участю представників рай міськвиконкомів в трьохтижневий термін від дня прийняття вказаного рішення. При одержані таких заяв-згод виконкомам районних і міських ради народних депутатів передати в безоплатне, почергове і рівне користування релігійним громадам культові будівлі та державне майно, що в них знаходиться, уклавши з кожною громадою конкретний договір (а. с. 82).

Із рішення судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 5 січня 1993 року відомо, що скаргу релігійної громади УАПЦ с. Ралівка Самбірського району Львівської області задоволено, визнано незаконним розпорядження Представника Президента України у Львівській області № 19 від 23 квітня 1992 року та № 203 від 24 червня 1992 року в частині передачі церкви Покрови Пресвятої Богородиці громаді УГКЦ; зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію усунути допущене порушення (а. с. 107-109).

Отже, на території с. Ралівка Самбірського району була зареєстрована релігійна громада Руської православної церкви, яка не була юридичною особою, та їй у користування були передані церковне майно і будівлі. Віруючі цих церковних громад у 1991 році створили дві релігійні громади, що є юридичними особами, але не є правонаступниками релігійної громади Руської православної церкви.

Оскільки жилий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 під час створення вказаних релігійних громад не був переданий жодній із них, то право володіння і користування таким мають обидві релігійні громади і тому реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за релігійною організацією Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області проведено з порушенням чинного законодавства.

Так, згідно п. 1) ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, яка діяла на момент реєстрації права власності на вказаний будинок державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною ч. 3 ст. 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор встановлює:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно ч. 1 ст. 24 вказаного Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Крім цього, у житловому будинку по АДРЕСА_1 з 02.10.1990 ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, довідкою, виданою виконавчим комітетом Ралівської сільської ради та квитанціями про сплату комунальних послуг, який є парохом релігійної громади УГКЦ с. Ралівки і представляє інтереси парафії (а. с. 6, 8, 9, 14).

Із заяви церкового комітету релігійної громади УПЦ КП с. Ралівка відомо, що релігійна громада УПЦ КП с. Ралівка вимагає звільнити вказаний житловий будинок та пред`являє інші вимоги майнового характеру (а. с. 13).

За наведеного між громадами громади УПЦ КП с. Ралівка та УГКЦ с. Ралівки виник спір майнового характеру щодо права власності на вказаний житловий будинок, а відтак рішення про державну реєстрацію права власності на цей будинок порушує права та законні інтереси позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи наведене, а також те, що державний реєстратор Шостак Д.В. всупереч вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не з`ясував належних осіб договору дарування, не встановив відповідність заявлених прав та поданих документів і що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою та при наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме про те, що право власності зареєстроване за ОСОБА_5 , що призвело до безпідставної реєстрації права власності на будинок за неналежною особою, а відтак вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень порушує права та законні інтереси позивача і тому його слід скасувати, що буде належним способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018, індексний номер: 41350935 житлового будинку АДРЕСА_1 , прийняте державним реєстратором Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостаком Дмитром Володимировичем, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1564669846242.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду, через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_10 , проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Покрови Пресвятої Богородиці у с. Ралівка Самбірського району Львівської області, с. Ралівка Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 20851473;

державний реєстратор Воютицької сільської ради Самбірського району Львівської області Шостак Дмитро Володимирович, вул. Шкільна, 19, с. Воютичі Самбірський район;

Третя особа: парафія Української Греко-католицької Церкви с. Ралівка Самбірського району Львівської області, с. Ралівка, Самбірський район, Львівська область, КОД ЄДРПОУ 20783961.

Повне рішення буде складено 13 січня 2020 року.

Суддя