Ухвала

від 23.06.2020 по справі 1-387/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1-387/11

У Х В А Л А

23 червня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря с/з ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_4 про зняття судимості, -

у с т а н о в и в:

04 червня 2020 року засуджений ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із клопотанням про зняття судимості, визначеної вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2013 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 72 КК України.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2013 його визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначено більш м`яке покарання ніж передбачено законом у виді позбавлення волі на строк три роки; у вчиненні злочину передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначено більш м`яке покарання ніж передбачено законом у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців із конфіскацією усього майна, яке є його власністю; у вчиненні злочину передбаченого ст. 357 ч. 3 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на три місяці. На підставі ст. ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років і шести місяців позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2014 ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбуття покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова та він прибув на постійне місце проживання в с. Гаї Пустомитівського району Львівської області.

Засуджений зазначає, що одразу після звільнення з місць позбавлення волі, згідно рапорту Ст. ДОП Пустомитівського ВП ГУНП України у Львівській області від 13.03.2020, зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями та наркотичними речовинами не зловживає, громадського порядку не порушував, скарг на його поведінку не поступало. Стаючи на шлях виправлення, з 02.09.2014 займається підприємницькою діяльністю, отримує доходи. В подальшому, утверджуючи себе в соціальному житті та формуючи сталі зв`язки, 06.08.2016 одружується з ОСОБА_5 , у шлюбі у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Запровадження Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з 12.03.2020 в Україні карантинних заходів через спалах у світі коронавірусу COVID-19, призвело до фактичного припинення його підприємницької діяльності, яка була основним засобом отримання доходів та матеріального забезпечення членів сім`ї.

Дані обставини призвели до необхідності пошуку роботи та працевлаштування, однак наявність непогашеної судимості створює перешкоди для офіційного працевлаштування, в тому числі в органи державної влади. У зв`язку із чим звернувся до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_7 клопотання підтримали, покликаючись на обставини, викладені у ньому. Просили таке задовольнити. У судове засідання, призначене на 23.06.2020, при належному повідомленні про день, час та місце розгляду справи не з`явились.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання та фактичні обставини, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2013 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначено більш м`яке покарання ніж передбачено законом у виді позбавлення волі на строк три роки; у вчиненні злочину передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначено більш м`яке покарання ніж передбачено законом у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців із конфіскацією усього майна, яке є його власністю; у вчиненні злочину передбаченого ст. 357 ч. 3 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на три місяці. На підставі ст. ст. 70, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років і шести місяців позбавлення волі із конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Вирок не оскаржувався та набрав законної сили.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2014 ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбуття покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 23.05.2013.

Відповідно до ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Засуджений обґрунтовуючи клопотання покликається на ч. ч. 1, 2 ст. 91 КК України, з яких вбачається, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Зміни до ч. 2 ст. 91 КК України, в частині обмеження застосування дострокового погашення судимості для засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини були внесені 14.10.2014, в той час, як на момент умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 була чинною редакція ст. 91 КК України, якою допускалось дострокове зняття судимості за усі злочини.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність, або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 89 КК України встановлено, що такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для зняття судимості з ОСОБА_4 , оскільки ним належними та допустимими доказами не доведено свого виправлення. Зайняття підприємницькою діяльністю ще не свідчить про сумлінне ставлення до праці та суспільну корисну працю засудженого, а така само, з поданої характеристики, наданої сільським головою Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, не встановлено його позитивних якостей і зразкової поведінки. Тому, суд приходить висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 89, 91 КК України, ст. 538 КПК України , суд ,-

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зняття судимості відмовити за безпідставністю.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1