Рішення

від 16.06.2020 по справі 607/27168/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2020 Справа №607/27168/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача Іващук В . М.

представника відповідача Хомик Ю. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено, що 27.04.2009 судом був виданий виконавчий лист №2-589 про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ "Надра" 105893,59 гривень заборгованості за кредитним договором, а також 1181,49 гривень судових витрат. В подальшому вказаний виконавчий документ був звернутий до виконання до органу державної влади - Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження ВП №13142828. 09.12.2009 судом в межах цивільної справи №6-272-09, за поданням державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №13142828, була винесена ухвала, якою її було тимчасово обмежено у праві виїзду з України, до моменту закінчення вказаного виконавчого провадження. 25.03.2010 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Волощуком М.Я. була винесена постанова про закінчення виконавчого

провадження ВП №13142828, у зв`язку фактичним повним виконанням рішення суду.

05.04.2018 вона уклала із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір про надання туристичних послуг №11-04/18, предметом якого був шестиденний тур окремими містами Італії та Угорщини, у період з 04.05.2018 по 09.05.2018. На виконання умов вказаного договору, 05.04.2018 р. повністю сплатила вартість туристичних послуг у сумі 6780 грн. З огляду на те, що на момент укладення вказаного договору вона була

розлученою, багатодітною матір`ю, а саме матір`ю трьох дітей, процес виховання яких пов`язаний зі значними фізичними, психологічними та емоційними навантаженнями, зазначу, що придбані нею туристичні послуги були необхідні їй для зняття вказаних фізичних та психо-емоційних навантажень, в той час як на період туру догляд за дітьми мали здійснювати їхні дідусь і бабуся, з якими я про це попередньо домовилися.

04.05.2018 їй відмовлено в перетинанні державного кордону України через міжнародний автомобільний пункт пропуску Чоп (Тиса). Вказане рішення уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийняте у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про неї , як про особу, яку тимчасово обмежено у праві виїзду з України згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009 р. в межах цивільної справи №6-272-09 .

Відтак, через вищезазначені обставини вона була змушена відмовитися від попередньо оплачених нею туристичних послуг, внаслідок чого, відповідно до пункту 5.2. договору про надання туристичних послуг №11-04/18 , надавач туристичних послуг утримав з неї штраф у розмірі 100% загальної вартості туристичного продукту, у сумі 6780 гривень. 01.02.2016 орган державної влади - Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебуває в - стані припинення. Відтак, 11.05.2018 р. вона звернулася до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, із заявою, котра містила прохання вжити заходів спрямованих на зняття її з контролю Державною прикордонною службою України у зв`язку із тим, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009 р. у справі №6-272-09, згідно якої її було тимчасово обмежено у праві виїзду з України, втратила чинність через закінчення виконавчого провадження ВП №13142828.

Згодом Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області її було повідомлено про те, що 25.05.2018 р. відділ направив постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 до виконання Державною прикордонною службою України. 01.06.2018 р. відомості про неї з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України було вилучено, тобто тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо неї було фактично припинено. Зважаючи на вищевикладені обставини вважає, що допущена Першим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (правонаступником якого за компетенцією є Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області) тривала бездіяльність щодо реального припинення тимчасового обмеження її права виїжджати за межі України була очевидно незаконною, протиправною чим її було завдано майнової та моральної шкоди, з огляду на порушення її майнового права та особистого немайнового права на свободу пересування.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України,

та шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за відповідною бюджетною програмою на користь ОСОБА_4 6780,00 грн. матеріальної шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представником відповідача Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відсутні паперові матеріали виконавчого провадження №13142828. Позивачем не доведено, що державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції не надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження №13142828 від 25.10.2010, а лише є припущенням. Не слід відкидати такі факти, як: лист з постановою про закінчення виконавчого провадження №13142828 від 25.10.201 Ороку загублено при пересилці; адміністрація Державної прикордонної служби України не прийняла до виконання постанову про закінчення виконавчого провадження №13142828 від 25.10.2010 та багато інших причин.

Позивачем не доведено доказами протиправне діяння державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції. Також бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції не визнавалась начальником відділу чи судом.

У спірних правовідносинах, на позивача законодавцем покладено тягар доведення наявності у нього завданої моральної шкоди, яке позивач не зробив.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування. Для стягнення шкоди необхідна наявність безпосереднього зв`язку між протиправними діями та понесеними витратами (шкодою), який в даному випадку відсутній. На підставі вищенаведеного позивачем у позовній заяві не наведено доказів, що бездіяльністю Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції йому спричинено майнову чи моральну шкоду, також позивачем не обґрунтовано та не доведено доказами сума моральної шкоди 50 000 грн., а самостійно визначений приблизний розмір. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що Державна казначейська служба України вважає заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення на її користь понесеної моральної та матеріальної шкоди, яку вона оцінила у розмірі 56 780 грн., слід відмовити у їх задоволенні, оскільки вказані вимоги є не обґрунтованими, факт понесення моральної шкоди, на яку посилається позивач у позовній заяві не підтверджений жодними доказами, не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку із життєвими обставинами, які сталися у Позивача за його твердженням із діями посадових осіб Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби Українине з`явився, з невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомив та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Приймаючи до уваги вимоги ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і повторно не з`явився у судове засідання, а тому суд може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Позивачем не подано відповідь на відзив відповідачів.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що Першим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №13142828 на підставі виконавчого листа №2-589 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ВАТ КБ "Надра" 105 893,59 гривень заборгованості за кредитним договором, а також 1181,49 гривень судових витрат.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009, № 6-272\09, тимчасово обмежено у праві виїзду з України ОСОБА_4 , до моменту закінчення виконавчого провадження.

25.03.2010 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Волощуком М.Я. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 на підставі п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови), у зв`язку фактичним повним виконанням.

05.04.2018 ОСОБА_4 , уклала із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 договір про надання туристичних послуг №11-04/18, предметом якого був шестиденний тур окремими містами Італії та Угорщини, у період з 04.05.2018 р, по 09.05.2018 р.

На виконання умов вказаного договору, 05.04.2018 р. ОСОБА_4 сплатила вартість туристичних послуг у сумі 6780 гривень, що підтверджується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 ..

04.05.2018 інспектором прикордонної служби 1-категорії відділу прикордонної служби Тиса Чопського прикордонного загону було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_4 , у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009 р. в межах цивільної справи №6-272/09, тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Відповідно до пункту 5.2. договору про надання туристичних послуг №11-04/18, надавач туристичних послуг утримав з ОСОБА_4 , штраф у розмірі 100% загальної вартості туристичного продукту, у сумі 6780 гривень.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться у відкритому доступі у мережі Інтернет за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, 01.02.2016 р. орган державної влади - Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34950930) перебуває в - стані припинення.

11.05.2018 ОСОБА_4 , звернулася до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40330167), який на даний час є Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), із заявою про надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25.03.2010 до Державної прикордонної служби України.

25.05.2018 Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, листом повідомив ОСОБА_4 , що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25.03.2010 направлена до Державної прикордонної служби України, для виконання і дана постанова внесена в єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Відповідно до листа головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0184-19204/0/18-18-Вих, від 14.08.2018, на підставі надісланої Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25.03.2010, відомості про громадянку України ОСОБА_4 , що були введені на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009, № 6-272-09, 01.06.2018 було вилучено з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України.

Суд погоджується з аргументами позивача про заподіяну йому шкоду, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У випадку відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведена норма є спеціальною, тобто у ній передбачені особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

До таких особливостей відноситься: суб`єктний склад завдавачів шкоди, завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Якщо шкода завдається не у сфері владно-адміністративних відносин, а у господарський або технічній діяльності органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, вона відшкодовується не за правилами статті 1173 ЦК України, а на загальних підставах (стаття 1166 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 521/2354/17 (провадження 61-31413св18).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про відшкодування шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 459/2505/16 (провадження 61-14731св18).

Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Збитками, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно із статтею 38 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином державний виконавець після закінчення виконавчого провадження повинен був надіслати постанову про закінчення виконавчого провадження в Державну прикордонну службу України для зняття позивача з контролю.

Відповідачі не подали доказів, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у 2010 році державний виконавець надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження в Державну прикордонну службу України для зняття позивача з контролю.

Як встановлено судом, на підставі надісланої 25.05.2018 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25.03.2010, відомості про громадянку України ОСОБА_4 , що були введені на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.12.2009, № 6-272-09, 01.06.2018 було вилучено з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України.

Враховуючи вказані обставини, що внаслідок бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, ОСОБА_4 не змогла перетнути державний кордон України внаслідок чого зазнала матеріальної та моральної шкоди, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яку вона зазнала внаслідок не можливості перетнути державний кордон України та моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю, а тому з врахуванням вимог розумності та справедливості, наявність на її утриманні трьох дітей, тривалості її перебування на контролі в Державній прикордонній службі України, час і зусилля, необхідні для відновлення її прав, глибину фізичних і душевних страждань, а також тривалість немайнових втрат, суд визначає завдану шкоду в розмірі 7 500,00 грн.

За таких обставин, слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди в розмірі 7 500,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників Державної виконавчої служби не спростовують висновку суду, оскільки протиправна бездіяльність встановлена судом із викладенням мотивів.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає, що звертаючись з позовом позивач заявив вимогу про покладення судових витрат на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги від 11.11.2019, розрахунок судових витрат від 18.11.2019, додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 11.11.2019, акт прийому - передачі надання правової допомоги, складено 18.11.2019 між адвокатом Іващук В. М. та ОСОБА_7 , про те що гонорар становить 6213,38 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не подано документів, які свідчать про оплату гонорару в розмірі 6213,38 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та інші).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не підтвердив, що він поніс витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6213,38 грн., тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення в користь позивача витрат на професійну правову допомогу.

Також підлягає стягненню судовий збір з Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статями 22, 23, 1174, 1176 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди в розмірі 7 500,00 грн. (сім тисяч 500 гривень 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Кн. Острозького, буд. 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40330167.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22 червня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко