Постанова

від 17.09.2020 по справі 607/27168/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/27168/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/772/20 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

сторін:

представника апелянта - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/27168/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року, ухвалене суддею Вийванко О.М., повний текст якого складено 22 червня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 27 квітня 2009 судом видано виконавчий лист №2-589 про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ Надра 105893.59 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1181.49 грн. судових витрат. В подальшому вказаний виконавчий документ було звернуто до виконання до Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження ВП №13142828. 09 грудня 2009 судом в межах цивільної справи №6-272-09, за поданням державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП №13142828, винесено ухвалу, якою ОСОБА_3 було тимчасово обмежено у праві виїзду з України, до моменту закінчення вказаного виконавчого провадження. 25 березня 2010 державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Волощуком М.Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828, у зв`язку із фактичним повним виконанням рішення суду. Вказує, що 05 квітня 2018 року позивач уклала із ФОП ОСОБА_5 договір про надання туристичних послуг №11-04/18, предметом якого був шестиденний тур окремими містами Італії та Угорщини, у період з 04 травня 2018 року по 09 травня 2018року. На виконання умов вказаного договору, 05 квітня 2018 року позивачка повністю сплатила вартість туристичних послуг у сумі 6780 грн. 04 травня 2018 року позивачці відмовлено в перетинанні державного кордону України через міжнародний автомобільний пункт пропуску Чоп (Тиса), оскільки останній тимчасово обмежено у праві виїзду з України згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2009 року в межах цивільної справи №6-272-09.

Враховуючи наведене, просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, та шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за відповідною бюджетною програмою на користь ОСОБА_3 6780 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та судові витрати (витрати на правову допомогу) в розмірі 6213 грн. 38 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди в розмірі 7500 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) в користь держави судовий збір в розмірі 768.40 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, підлягає компенсації вартість правничої допомоги адвоката, оплати за яку така сторона очікує понести. Звертає увагу, що у матеріалах справи наявні докази отримання ОСОБА_3 професійної правничої допомоги на загальну суму 6213.38 грн., яку остання повинна оплатити адвокату, тобто очікує понести такі витрати у майбутньому. Відтак вимоги про покладення на Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби судових витрат за отриману апелянтом правничу допомогу підлягають до задоволення в повному обсязі, а рішення суду в частині розподілу судових витрат, підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

В судовому засіданні представники апелянта - адвокат Іващук В.М. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

На підставі виконавчого листа №2-589 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ВАТ КБ Надра 105 893.59 грн. заборгованості за кредитним договором, а також 1181.49 гривень судових витрат Першим відділом Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №13142828.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2009 року № 6-272/09 ОСОБА_6 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, до моменту закінчення виконавчого провадження.

25 березня 2010 року державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Волощуком М.Я. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 на підставі п.8 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови), у зв`язку фактичним повним виконанням (а.с.5).

05 квітня 2018 року ОСОБА_3 , уклала із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір про надання туристичних послуг №11-04/18, предметом якого був шестиденний тур окремими містами Італії та Угорщини, у період з 04 травня 2018 року по 09 травня 2018 року (8-9).

На виконання умов вказаного договору, 05 квітня 2018 року ОСОБА_3 сплатила вартість туристичних послуг у сумі 6 780 грн. (а.с.10).

04 травня 2018 року інспектором прикордонної служби 1-категорії відділу прикордонної служби Тиса Чопського прикордонного загону було прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_3 , у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2009 р. в межах цивільної справи №6-272/09, тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с.5-6).

Відповідно до пункту 5.2. договору про надання туристичних послуг №11-04/18, надавач туристичних послуг утримав з ОСОБА_3 , штраф у розмірі 100% загальної вартості туристичного продукту, у сумі 6780 гривень.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться у відкритому доступі у мережі Інтернет за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, 01 лютого 2016 року орган державної влади - Перший відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 34950930) перебуває в стані припинення.

11 травня 2018 року ОСОБА_3 , звернулася до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40330167), який на даний час є Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), із заявою про надіслання постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25 березня 2010 року до Державної прикордонної служби України (а.с.6).

25 травня 2018 року Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області листом повідомив ОСОБА_3 , що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25 березня 2010 року направлена до Державної прикордонної служби України, для виконання і дана постанова внесена в єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (а.с.7).

Відповідно до листа головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0184-19204/0/18-18-Вих, від 14 серпня 2018 року, на підставі надісланої Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №13142828 від 25 березня 2010 року, відомості про громадянку України ОСОБА_3 , що були введені на виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2009 року № 6-272-09, 01 червня 2018 року було вилучено з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України (а.с.8).

Апеляційна скарга подана лише в частині вимог щодо стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу), а тому в іншій частині рішення суду, колегією суддів не переглядається.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу у даній справі позивачкою подано договір про надання правничої допомоги від 11 листопада 2019 року (а.с.13), розрахунок судових витрат від 18 листопада 2019 року на суму 6 213.38 коп. (а.с.14), додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 11 листопада 2019 року (а.с.15), акт прийому - передачі надання правової допомоги від 18 листопада 2019 року між адвокатом Іващук В. М. та Лаврієнко Т.Я. про те, що гонорар становить 6213.38 грн.(а.с.15-16).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у матеріалах справи наявні докази отримання ОСОБА_3 професійної правничої допомоги, на загальну суму 6 213.38 грн., яку остання повинна оплатити адвокату, тобто очікує понести витрати у майбутньому.

Так, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за змістом частини 1 статті 134, частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина 1 статті 134 ЦПК України).

Такий висновок викладений у постанові Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року справа № 922/445/19.

Як убачається з матеріалів справи позивач на підтвердження доказів щодо судових витрат на професійну правничу допомогу надав до суду:

- попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (на професійну правничу допомогу), які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, який складає 6213.38 грн. (920.50 грн. - правовий аналіз наданих клієнтом документів; 460.25 грн. - збирання доказів для розробки позовної заяви; 1841 грн. - розробка позовної заяви; 2761.50 грн. - представництво інтересів клієнта у судових засіданнях; 230.13 грн. - розробка інших процесуальних документів);

- договір про надання правничої допомоги від 11 листопада 2019 року, укладений між адвокатом Іващуком В.М. і ОСОБА_3 ;

- додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 11 листопада 2019 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг до угоди від 11 листопада 2019 року, складений сторонами 18 листопада 2019 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 березня 2019 року, серія ТР № 000160.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи без клопотання іншої сторони.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення, оскільки позивач згідно з положеннями статті 76 ЦПК України довів надання йому адвокатом Іващуком В.М. зазначених послуг у суді у відповідних сумах (6213.38 грн.), яку остання повинна оплатити адвокату, тобто очікує понести витрати у майбутньому.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати та ухвалити в даній частині нове рішення, яким вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу задовільнити.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2020 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правову допомогу - скасувати.

Ухвалити в даній частині нове рішення, яким стягнути з Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову домогу в розмірі 6213 (шiсть тисяч двiстi тринадцять) гривень 38 копiйок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 22 вересня 2020 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: вул. Кн. Острозького, буд. 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40330167.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Головуючий

Судді