Рішення

від 21.05.2020 по справі 199/9484/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 199/9484/18

Провадження № 2/175/106/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою Малого приватного підприємства фірма Ямуна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська до суду надійшла цивільна справа №199/9484/18-ц зо позовом Малого приватного підприємства фірма Ямуна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, для розгляду за підсудністю. Позивач з своєму позові просив суд постановити рішення яким визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10 січня 2018 року №1249/2018/780590 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10 січня 2018 року №1249/2018/780599 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; стягнути з відповідачів судові витрати.

Адвокат позивача Малого приватного підприємства фірма Ямуна за ордером про надання правової допомоги ОСОБА_4 в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав та просив задовольнити; надав суду заяву про закінчення розгляду справи без його участі (а.с.175-176).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями (а.с.47,56), його адвокат за ордером про надання правової допомоги ОСОБА_5 надав суду письмові пояснення-відповідь на відзив (а.с.130-132).

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями (а.с.57,90,100).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленнями (а.с.46,124,170).

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, ознайомившись з відзивом на позов та письмовими поясненнями відповідачів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 02 січня 2014 року між Малим приватним підприємством фірмою Ямуна як постачальником та ОСОБА_1 як дистриб`ютором було укладено Договір дистрибуції №140102/Н-2 за умовами якого, постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність дистриб`ютора товар, а дистриб`ютор зобов`язався прийняти та оплатити постачальнику вартість товару. На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними. Зобов`язання з оплати товару було виконано частково у розмірі 81131,83 грн., а на вимогу позивача здійснити повну оплату товару, ОСОБА_1 ухиляється, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 601977,91 грн. та в подальшому звернення позивача 26 грудня 2017 року до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення заборгованості за Договором Дистрибуції (а.с.12-13).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 червня 2018 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Малого приватного підприємства фірма Ямуна заборгованість у розмірі 601777 грн. 91 коп. та 9026 грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору (а.с.19-23). На виконання вищевказаного рішення, 11 липня 2018 року був виданий судовий наказ (а.с.24), на підставі якого державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження ВП №56971988 з примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01 червня 2018 року №918/923/17 (а.с.25). Тобто у ОСОБА_1 виникли боргові зобов`язання перед Малим приватним підприємством фірма Ямуна .

До ухвалення господарським судом рішення, 10 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу від №1249/2018/780590 (а.с.10), який оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі РЦС МВС м. Дніпропетровська в присутності представника сервісного центу Набока Віри Михайлівни. За умовами вищевказаного Договору, ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_2 огли транспортний засіб марки Fiat Scudo державний номерний знак НОМЕР_1 , який після переоформлення отримав новий номерний знак НОМЕР_2 . Окрім цього, 10 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1249/2018/780599 (а.с.11), за умовами якого ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_3 транспортний засіб Opel Movano , 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який після переоформлення отримав новий номерний знак НОМЕР_4 . Вважаючи, що вищевказані Договори купівлі-продажу транспортних засобів є недійсними, укладеними без наміру створення правових наслідків та лише з метою уникнення відповідачем ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності за договірними зобов`язаннями, МПП-фірма Ямуна звернувся до суду з даним позовом.

Встановлено, що дійсно 10 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 огли був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу від №1249/2018/780590, марки Fiat Scudo державний номерний знак НОМЕР_1 . Також, того ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу транспортного засобу №1249/2018/780599, марки Opel Movano , 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Спірні договори купівлі-продажу не є фраудаторними правочинами, тобто правочинами, які вчинені боржником на шкоду кредитору, так як продавши належні автомобілі та отримавши грошові кошти, ОСОБА_1 направив їх на погашення своїх існуючих фінансових зобов`язань та для оплати загальнообов`язкових фінансових платежів, оскільки займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями, а саме: Єдиний соціальний внесок з заробітної плати за грудень 2017 року, отримувач: Зах.Дон.ОДПІ ГУ ДФС у ДН.об. у розмірі 1480,68 грн. (підтверджується платіжним дорученням №53 від 15.01.2018 року); податок на доходи фізичних осіб за грудень 2017 року, отримувач УДК служби у м. Павлоград у розмірі 1211,46 грн. (підтверджується платіжним дорученням №52 від 15.01.2018 року); оплата за товар відповідно до договору поставки №288 від 03.01.2013 року, отримувач Приватне підприємство СПС , код ЄДРПОУ 31062161, у розмірі 961,25 грн. (підтверджується платіжним дорученням №55 від 15.01.2018 року); сплата за постачання примірника та пакетів оновлення програми ME.Doc , отримувач ФОП ОСОБА_7 у розмірі 510 грн. (підтверджується платіжним дорученням №54 від 15.01.2018 року); військовий збір за грудень 2017 року, отримувач УДК служби в м. Павлограді, у розмірі 100 грн. (підтверджується платіжним дорученням №51 від 1501.2018 року); грошові кошти в розмірі 5 035,54 грн. за товар згідне з накл.№LU00000278 від 16.01.2018 року на користь ТЗОВ ЛЕСАФФР Україна ЄДРПОУ 30723648 (підтверджується платіжним дорученням №63 від 07.02.2018 року); відповідно до платіжного доручення №60 від 07.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив ЄСВ за 4 квартал 2017 року у розмірі 4866,26 грн.; відповідно до платіжного доручення №64 від 16.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив кошти за військовий збір за січень 2018 року у розмірі 113,34 грн.; відповідно до платіжного доручення №65 від 16.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив ПДФО за січень 2018 року у розмірі 1360,02 грн.; відповідно до платіжного доручення №66 від 16.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив ЄСВ за січень 2018 року у сумі 1 662,25 грн.; відповідно до платіжного доручення №58 від 16.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив ПДФО за 4 квартал 2017 року у сумі 2217,85 грн.; відповідно до платіжного доручення №67 від 16.02.2018 року ОСОБА_1 сплатив за товар згідно з накл.№LU 00000328 від 18.02.2018 року і за товар згідно з накл.№LU000000278 від 16.01.2018 року грошові кошти в розмірі 3501,28 грн.; відповідно до платіжного доручення №4841533 від 30.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив заробітну плату за грудень 2017 року у розмірі 5417,94 грн.; відповідно до платіжного доручення №57 від 30.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив за кошти згідно з накл.№LU000000150 від 09.01.2018 року в розмірі 3 467,77 грн.; відповідно до доручення №61 від 30.01.2018 року ОСОБА_1 сплатив за товар відповідно до договору доставки №М-5/16 від 29.02.2016 року в розмірі 600 грн. Окрім цього, ОСОБА_1 мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_8 , який передав відповідачу грошові кошти у розмірі 15000 грн., на підставі договору позики від 28 жовтня 2017 року. Після продажу автомобілів, 15 січня 2018 року ОСОБА_1 15 січня 2018 року повернув ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 15000 грн., що підтверджується розпискою про повернення позики від 15 січня 2018 року.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не намагався уникнути грошових зобов`язань перед МПП-фірма Ямуна шляхом продажу належних йому автомобілів, так як після укладання договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 сплатив загальнообов`язкові платежі, а саме єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, а також виконав фінансові зобов`язання перед іншими контрагентами, а саме: сплатив грошові кошти відповідно до договору поставки та сплатив за постачання примірника та пакетів оновлення програми M.E.Doc . Оскільки ОСОБА_1 веде підприємницьку діяльність, а для підтримки його діяльність необхідні грошові кошти, відповідач був вимушений продати належні автомобілі.

24 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19 (ЄДРСРУ № 83387308) врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України та зазначає, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; майно відчужене на підставі безвідплатного договору; майно відчужене на користь близького родича; після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Тобто, на переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, тобто боржником вчинено фраудаторний правочин.

В спірних договорах про продаж транспортних засобів, була визначена вартість автомобілів; автомобілі не були відчужені на користь близького родича, так як відповідачі між собою не є родичами будь-якого ступеня споріднення.

Таким чином, для визнання даного правочину недійсним з підстав того, що даний правочин є фраудаторним, повинна бути наявна сукупність наведених вище обставин, а сукупність - це неподільна єдність ознак чи підстав. В даному випадку відсутня сукупність ознак для визнання правочину недійсним з підстав того, що даний правочин є фраудаторним, так як спірні автомобілі були відчужені на основі відплатних договорів, а також враховуючи той, факт, що відповідачі між собою не є родичами будь-якої лінії споріднення. Спірні правочини було укладено до ухвалення рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь МПП-фірма Ямуна , а також дані правочини були укладені з наміром створення правових наслідків та в сервісному центрі, тобто це не є фіктивним переходом права власності на вказані транспортні засоби, так як на момент продажу даних автомобілів ОСОБА_1 був їх законним власником та здійснив їх продаж для отриманим додаткових коштів для здійснення підприємницької діяльності, сплати обов`язкових платежів та виконання певних фінансових зобов`язань.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 огли і ОСОБА_3 були укладені відплатні договори купівлі-продажу автомобілів, а тому враховуючи положення ст. 655 ЦК України, ОСОБА_2 огли і ОСОБА_3 є законними власниками даних автомобілів.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги Малого приватного підприємства фірма Ямуна задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства фірма Ямуна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Озерянська Ж.М.