Справа № 201/15830/17
Провадження № 2/201/1083/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
22 травня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , треті особи - Фонд державного майна України, Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , треті особи - ОСОБА_1 , Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання права власності, про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
26.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача-1 ОСОБА_2 , відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , треті особи: Фонд державного майна України, Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння: кімнати АДРЕСА_1 (раніше - Дніпропетровськ), відчужену на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101. Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що з 01.09.1983 року по 15.08.1995року року, працювала в Дніпропетровському виробничо-торгівельному взуттєвому об`єднанні, яке 1989 році було реорганізоване в Дніпропетровське виробниче-торгівельно взуттєве об`єднання, а на його базі створене Орендне підприємство Дніпропетровська виробничо-торгівельна фірма Оріль , що в свою чергу, було реорганізоване в Акціонерне товариство Оріль .
16 травня 1989 року на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету та ордеру від 16 травня 1989 року заселена до кімнати АДРЕСА_1 .
У жовтні 2017 року позивачу стало відомо, що кімната АДРЕСА_1 відчужена на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101. Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вважає, що відповідачі набули право власності на кімнату АДРЕСА_1 протиправно, внаслідок чого порушені її законні права і інтереси, що відповідно до статті 15 ЦК України потребують захисту.
Свою позицію Позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 182, 203, 210, 215, 328, 334, 388, 640, 657 , ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Позивач вважає, що Договору купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101 Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має бути визнаний судом недійсним, оскільки:
А) будинок АДРЕСА_2 ) має статус гуртожитку;
Б) під час приватизації цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми Оріль не ввійшов до складу цілісного майнового комплексу і залишився у власності держави, що встановлено відповідним рішенням Господарського суду м. Києва;
В) неодноразово право власності на цей гуртожиток реєструвалося за Акціонерним товариством Оріль , Закритим акціонерним товариством Оріль , Дочірнім підприємством Оріль , Товариством з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , Товариством з обмеженою відповідальністю КП-Комфорт на підставі судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області, які в подальшому були скасовані Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України, отож вийшло з власності законного власника цього майна поза його волею;
Г) спірний правочин порушує публічний порядок, бо спрямований на порушення конституційних (права на житло) прав позивача, спрямований на знищення, пошкодження майна держави.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги також тим, що вона та її сім`я у складі синів ОСОБА_3 року народження та ОСОБА_4 2000 р.н.,на законних підставах, ордеру виданого на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету від 16 травня 1989 року заселена до кімнати АДРЕСА_1 ) і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 30 років. З огляду на приписи ст. 344 ЦК України за нею може бути визнане право власності на нерухомість за набувальною давністю.
Позивач вважає протиправними дії ТОВ ДП Комфорт та ТОВ КП Комфорт , спрямовані на заволодіння гуртожитком, оскільки зазначені юридичні особи знали і могли знати про скасування судових рішень, на підставі яких за ними реєструвалося право власності, однак продовжували відчужувати житлові приміщення в гуртожитку.
З огляду на приписи ст. 388 ЦК України заявляє вимогу про витребування житлового приміщення АДРЕСА_1 ) з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
З зазначених вище підстав просив позов задовольнити.
Позивач та його представник у судове засідання, призначене на 22.05.2020 року не з`явилися. Позивач через канцелярію суду подала заяву, у якій просила розглянути позов без її участі, та участі представника, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа у справі - Фонд державного майна України, звернувся до суду з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , третя особа - ОСОБА_1 про визнання права власності, про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Згодом подав заяву про зміну предмету позову, у якій просив суд визнати Договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101 Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недійсним, визнати право власності на спірне майно за державою та витребувати його з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що:
А) на підставі ст. 326 , ст. 141 ГК України, ст.ст. 1, 4 ЗУ Про Фонд державного майна України , ст.ст. 6, 7 ЗУ Про управління об`єктами державної власності є центральним органом державної влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, тощо. До повноважень Фонду зокрема, але не виключно, належить ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, виявлення державного майна, яке тимчасово не використовується, надання згоди на передачу об`єктів державної власності до господарських товариств, забезпечення захисту майнових прав держави на території України, відповідно до законодавства ЦК України.
Б) Будівля спірного гуртожитку збудована за рахунок централізованих джерел фінансування та була передана на баланс Дніпропетровського взуттєвого об`єднання як відомчий житловий фонд, прийнята до експлуатації як гуртожиток на 682 місця 28.03.1974 року.
Б) спірне житлове приміщення внесене до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна;
В) під час приватизації будівля гуртожитку літ. А-12 не була включена до складу цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми Оріль , що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва.
Г) ТОВ КП Комфорт набуло право власності на об`єкти нерухомості у гуртожитку літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яке в подальшому було скасоване, а провадження у справі припинене, відтак не мало права розпоряджатися спірною нерухомістю;
Д) гуртожитки, як об`єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України Про приватизацію державного майна ;
Ж) які б то не було документи або посилання, які б свідчили про включення спірного гуртожитку до переліку об`єктів, які підлягали приватизації в матеріалах приватизаційної справи відсутні.
З) ТОВ ДП Комфорт не набуло права власності на спірну нерухомість, оскільки договір купівлі-продажу спірної частини нерухомості є нікчемним, що встановлено Апеляційним судом Дніпропетровської області (справа № 2-242/10). Отож, не міг внести це майно до статутного капіталу ТОВ КП Комфорт , що встановлено судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі №904/10561/15.
І) вважає, що спірна нерухомість вибула з володіння власника поза його волею, іншим шляхом, отож вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь держави в особі Фонду державного майна України відповідає положенням ст. 388 ЦК України.
В судове засідання, призначене на 22.05.2020 року представник Фонду державного майна України не з`явилася. Через канцелярію суду подала заяву, у якій просила розглянути позов без її участі, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Третя особа - Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, у якій зазначив, що згоди на відчуження кімнати АДРЕСА_1 ) не надавав, що права дітей мають бути захищені, просив розглянути справу за його відсутності.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).
Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Укрвзуттям в 1972-1973 роках було виділено і перераховано із фонда соцкультзаходів і житлове будівництво 1397,7 тис. карбованців. За рахунок зазначених капіталовкладень в 1974 році на Дніпропетровському взуттєвому об`єднанні будувався гуртожиток на 620 місць (копія Рішення наявна в матеріалах справи).
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів трудящих № 191 параграф 12 від 29.03.1974 року було затверджено Акт державної комісії від 28.03.1974 року про прийняття до експлуатації гуртожитку на 682 місця зі столовою на 133 посадочних місця, збудованого СУ-1 треста Дніпроміськбуд для Дніпропетровського взуттєвого об`єднання та дозволено ввести даний гуртожиток в експлуатацію (копія рішення наявна в матеріалах справи).
В 1993 році організацією орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми Оріль , здійснена приватизація цілісного майнового комплексу даного підприємства шляхом викупу.
За умовами пункту 1.3 Договору купівлі-продажу № КП-151 від 08.09.1993 року, укладеного між Фондом державного майна України (Продавець) та організацією орендарів, створеною трудовим колективом Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми Оріль (Покупець), право власності на цілісний майновий комплекс Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми Оріль , що приватизується, переходить до Покупця з моменту підписання сторонами договору купівлі-продажу. До цього часу державне майно знаходиться у Покупця на праві повного господарського відання .
Судом встановлено, що Дніпропетровська виробничо-торгівельна взуттєва фірма Оріль до моменту приватизації її шляхом викупу організацією орендарів була об`єктом державної власності, оскільки входила до складу підприємств взуттєвої: промисловості і підпорядковувалася Міністерству легкої промисловості УРСР.
Правовий режим майна державного підприємства визначений частиною і статті 37 Закону УРСР від 07.02.1991 року № 697-ХІІ Про власність (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин): майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України .
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що у разі прийняття державним органом, уповноваженим управляти державним майном, рішення про реорганізацію або ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності.
На базі Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми Оріль була створена організація орендарів, яка згодом здійснила приватизацію цілісного майнового комплексу фірми шляхом викупу, та здійснила її перетворення в об`єкт колективної власності - Акціонерне товариство Оріль , що вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи.
Приватизація державного майна (у даному випадку цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-торгівельної взуттєвої фірми Оріль ) здійснювалася спеціально уповноваженим на те органом - Фондом державного майна України.
Відповідно до Тимчасового положення, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року № 2558-ХII(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавного власністю, а основними завданнями Фонду, зокрема, є захист майнових прав України на її території та за кордоном.
Таким чином, оскільки, як встановлено господарськими судами у справі № 910/10830/13, до початку приватизації та після її завершення спірний гуртожиток не був у складі цілісного майнового комплексу, гуртожиток залишився у власності держави.
Дані обставини встановлені Дніпровським апеляційним судом у постанові від 11.09.12 року, є преюдиціальними в силу приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2013 року у справі № 910/10830/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 року встановлено, що спірний гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 згідно матеріалів приватизаційної справи не увійшов до складу цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-взуттєвої фірми Оріль під час його приватизації (копії судових рішень наявні в матеріалах справи).
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2007 року у справі №14/51-07(41/36-07) яким визнане за Дочірнім підприємством Оріль (код ЄДРПОУ 24618294) право власності на будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням виконаної реконструкції літ. А-12 загальною площею гуртожитку А-12 7 500 кв.м. (в тому числі і житловим приміщенням №1012) без додаткових актів введення в експлуатацію за позовом до Закритого акціонерного товариства Оріль скасоване Вищим господарським судом України за касаційною скаргою Фонду державного майна України, справа скерована для нового розгляду до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.09 у справі № 11/25-09 (14/51-07(41/36-07)) провадження у справі припинене у зв`язку з припиненням державної реєстрації відповідача - Закритого акціонерного товариства Оріль і припиненням державної реєстрації позивача - Дочірнього підприємства Оріль у зв`язку з визнанням його банкрутом (копії рішень судів наявні в матеріалах справи).
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 року у справі № 39/97-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт до Дочірнього підприємства Оріль , яким визнано дійсним договір купівлі-продажу частини будівлі гуртожитку, укладений 13.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДП КОМФОРТ (код ЄДРПОУ 35397226) та Дочірнім підприємством Оріль (код ЄДРПОУ 24618294) та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю ДП КОМФОРТ (код ЄДРПОУ 35397226) право власності на частину будівлі гуртожитку літ. А-12 (в тому числі і житловим приміщенням в„–1012 ), розташованого за АДРЕСА_3 , скасоване постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009 року; справа передана на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009 року у справі № 16/91-09(39/97-08) провадження у справі закрите у зв`язку з припиненням юридичної особи - Дочірнього підприємства Оріль (код ЄДРПОУ 24618294) (копії рішень наявні в матеріалах справи).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2012 року, у справі № 22-ц/490/5791/12, залишеним без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.13 року, Товариству з обмеженою відповідальністю ДП КОМФОРТ (код ЄДРПОУ 35397226) відмовлено в задоволення позовних вимог про визнання права власності на частину гуртожитку будівлі гуртожитку літ. А-12 (в тому числі і житловим приміщенням в„– 1012 ), розташованого за АДРЕСА_3 (копії рішень наявні в матеріалах справи).
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.15 року у справі № 904/10561/15, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт визнане право власності на частину гуртожитку будівлі гуртожитку літ. А-12 (в тому числі і житловим приміщенням в„– 1012), розташованого за АДРЕСА_3 , скасоване постановою Вищого господарського суду України, провадження у справі припинене (копії рішень наявні в матеріалах справи).
Частина будівлі гуртожитку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , площею 5901,1 кв.м. в тому числі і кімната/житлове приміщення № 1012, внесена до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.
10.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101 Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ). З 01.09.1983 року по 08.06.2007 року, позивач працювала в Акціонерному товаристві Оріль .
16 травня 1989 року на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету та ордеру від 16 травня 1989 року року заселена до кімнати АДРЕСА_1 .
В 2017 році позивачу стало відомо, що кімната АДРЕСА_1 відчужена.
Зазначені обставини визнані як позивачем - ОСОБА_1 так і Фондом державного майна України, підтверджені належними письмовими доказами, що вбачається з матеріалів справи і відповідних позовних заяв, отож вважаються судом доведеними.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, привласнення цих функцій іншими органами і юридичними чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється н всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання на всій території України.
Нормам Конституції кореспондують положення статті 18 ЦПК України:
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
У постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16, від 24.05.2017 у справі № 6-1388цс16, від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16, від 13.09.2017 у справі № 761/32495/15-ц, від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16 наведені висновки, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 22.03.2017 року у справі № 522/12709/14-ц, 6-2967цс16 зазначив, що ст. 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до статті 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.
абз.5 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , чітко визначено, що саме рішення суду про витребування майна є підставою для скасування реєстрації, а не реєстрація права власності є перешкодою для витребування майна, зазначивши наступне:
Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми, як вбачається з приписів ст. 80 ЦПК України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Частиною 4 статті 82 ЦПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено частиною 1 статті 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина 2).
Згідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним заадам цивільного законодавства (частина 2).
Частиною 2 статті 16 ЦК України кожній особі надане право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1). Способами захисту цивільних прав і інтересів зокрема, може бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.
Приписами ст. 204 ЦК України встановлено: - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України унормовано підстави недійсності правочину, якими є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його у його здійсненні.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (стаття 386 ЦК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
Частиною 2 статті 2 ЦК України визначено, що суб`єктами цивільних правовідносин є держава.
Приписами статті 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки державного майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про Фонд державного майна України основними завданнями Фонду державного майна України є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.
Статтею 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначені повноваження уповноважених органів управління, а саме: ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; виявлення державного майна, яке тимчасово не використовується, та внесення пропозицій щодо умов його подальшого використання; надання згоди Фонду державного майна України на передачу об`єктів державної власності до статутних капіталів господарських товариств, виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об`єктами державної власності.
Статтею 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності до повноважень Фонду державного майна України віднесено, зокрема, забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності.
Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Статтею 2 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків визначено, що громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України). Забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків візначено статтею 3 Закону: Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів:
1) всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад;
2) передача гуртожитків у власність територіальних громад відповідно до цього Закону здійснюється в порядку та строки, передбачені Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад, затвердженою законом;
3) передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону;
4) гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передаються у власність територіальних громад відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом;
5) рішення про передачу гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано в користування державне майно, або суд.
Відповідно до частин 1,2 статті 4 Закону громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.
Згідно зі ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів жилих приміщень.
Таким чином, здійснивши системний аналіз наведених вище норм матеріального і процесуального права, суд прийшов до висновку, що позивач і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору позбавлені можливості в позасудовому порядку визнати недійсним спірний договір дарування нерухомого майна та визнати право власності на нього.
При цьому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не є власником житлової кімнати АДРЕСА_1 , а її законний інтерес щодо спірного нерухомого майна має бути захищений на умовах та в порядку, визначеному Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).
Тлумачення статті 387 ЦК України дозволяє зробити висновок, що саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_3 , в тому числі і житлова кімната № 1012 не увійшов до складу цілісного майнового комплексу Дніпропетровської виробничо-взуттєвої фірми Оріль під час його приватизації та внесений до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.
Право власності за відчужувачем майна - відповідачем-2 Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт на час вчинення договору купівлі-продажу - 10.05.2016 року було зареєстроване на підставі судового рішення, яке було скасоване. Отож, житлова кімната АДРЕСА_1 вибула з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України поза його волею, іншим шляхом, що дає підстави для застосування ст. 388 ЦК України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст.16,ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203,ч. 1 ст. 317, п. 3 ч. 1 ст. 388, ст. ст. 15, 204, 321, 386, 387, 326 ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 258, 263-265, 268, 273, 280, 281, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , треті особи - Фонд державного майна України, Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання недійсним правочину, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити частково.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101. Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В решті позовних вимог - відмовити.
Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фонду державного майна України до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю КП Комфорт , Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Комфорт , треті особи - ОСОБА_1 , Орган опіки і піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради про визнання права власності, про визнання недійсним правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна серія та номер 756, виданого 10.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., номер запису про право власності 14492150, дата реєстрації 10.05.2016 року 15:05:58. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:920803712101. Опис об`єкта нерухомого майна: приміщення в гуртожитку літ. А-12, яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю КП Комфорт (код ЄДРПОУ 34734281) та громадянином ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.07.2011 року Жовтневим РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) житлове приміщення № 1012 гуртожитку літ.А-12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м.. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 920803712101.
Визнати право власності на об`єкт житлової нерухомості: житлове приміщення в„– 1012 у гуртожитку літ.А-12 АДРЕСА_3 ), яке складається 1- коридор площею 4,0 м 2 ; 2- житлова кімната площею 17,4 м 2 ; 3- житлова кімната площею 12,0 м 2 ; 4 туалет площею 1,0 м 2 ; 5-душова площею 0,9 м 2 , житловою площею 29,4 кв.м, загальною площею 35,3 кв.м.. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 920803712101 за державою в особі Фонду Державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) .
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю КП-Комфорт , ОСОБА_2 на користь Фонду державного майна України, (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) витрати пов`язані із поданням позовної заяви, а саме 1920,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.С. Федоріщев
Суд | Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2020 |
Оприлюднено | 24.06.2020 |
Номер документу | 89980668 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Федоріщев С. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні