Ухвала

від 22.06.2020 по справі 703/4906/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4906/19

2-з/703/12/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кирилюк Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 362455 грн. 97 коп. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди, завданої в результаті пошкодження в ДТП належного позивачу автомобіля Опель Віваро , реєстраційний № НОМЕР_1 .

Позивач направив також до суду заяву, в якій просив забезпечити цей позов шляхом накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123789200:02:002:0191.

Зазначив, що метою накладення арешту є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, пов`язаних із затягуванням розгляду справи, майна, що призведе до потенційних труднощів у подальшому виконанні можливого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст.154 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справу, без повідомлення учасників справи.

У відповідності з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту.

Пунктом 4 пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 червня 2020 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98 га на території Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123789200:02:002:0191.

Суд зазначає, що постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В той же час, відповідно до п. 15 розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Суд зазначає, що затверджена на законодавчому рівні заборона на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у будь-який спосіб, унеможливлює відчуження цих об`єктів нерухомого майна у власність інших осіб.

Таким чином, на даний час відсутня правова підстава для звернення стягнення на землі сільськогосподарського призначення, в тому числі і в порядку виконання рішення суду про відшкодування шкоди.

Оскільки заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення закріплена на законодавчому рівні, накладення арешту на земельну ділянку в порядку забезпечення позову ніяким чином не гарантуватиме виконання рішення суду про стягнення завданої шкоди в разі задоволення позову.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 151, 153, 154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні його позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в Черкаський апеляційний суд через Смілянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя : Н.А. Кирилюк