Постанова

від 18.06.2020 по справі 921/553/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа №921/553/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Желік М.Б.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Прокуратури Тернопільської області від 10.03.2020 за № 05/2-62вих20

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2020 про закриття провадження (суддя Андрусик Н.О.)

у справі № 921/553/19

за позовом виконувача обов`язків керівника Чортківської місцевої прокуратури, м.Чортків Тернопільської області, в інтересах держави

до відповідача-1 Фермерського господарства "Валеннат", м.Заліщики Тернопільської області

відповідача-2 Дорогичівської сільської ради, с. Дорогичівка Заліщицького району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 , с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Відділу з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації, м. Заліщики Тернопільської області

про визнання незаконними та скасування рішень про надання дозволу на виготовлення та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; визнання недійсним договору оренди; скасування державної реєстрації права на землю; зобов`язання повернути земельну ділянку,

представники сторін:

- прокурор - Рогожнікова Н.Б.,

- сторони - не з`явились.

28.08.2019 до Господарського суду Тернопільської області звернувся виконувач обов`язків керівника Чортківської місцевої прокуратури в інтересах держави із позовом до відповідачів Фермерського господарства (надалі - ФГ) "Валеннат" та Дорогичівської сільської ради про:

- визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №24 від 10.02.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 в с.Шутроминці для ведення фермерського господарства";

- визнання недійсним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №55 від 26.10.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років гр. ОСОБА_1 ";

- визнання недійсним договору оренди землі без номеру від 01.12.2016, укладеного між Шутроминською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого 14.12.2016 Відділом з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації за №18142803;

- скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.12.2016;

- зобов`язання фермерського господарства "Валеннат" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6122089900:02:001:0193, площею 9,8262га, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Шутроминці Заліщицького району Тернопільської на території Дорогичівської сільської ради, у володіння та користування територіальної громади в особі Дорогичівської сільської ради.

Вказаний позов обґрунтований тим, що у 2016 році Шутроминською сільською радою було прийнято низку рішень та укладено договір оренди, внаслідок яких ОСОБА_1 було надано право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах населеного пункту с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області площею 9,8262 га для ведення фермерського господарства. Прокурор вважає, що передача в оренду вказаної земельної ділянки відбулась із порушенням закону, а саме, без проведення земельних торгів.

Прокурор зазначив, що сільською радою, при вирішенні питання надання земельної ділянки, не було перевірено чи заявником раніше було отримано землю для ведення фермерського господарства та не звернуто увагу, що в поданій ОСОБА_1 заяві не було зазначено відомостей про членів фермерського господарства, про наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, не обґрунтовано розмірів земельної ділянки, необхідної для ведення фермерського господарства, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не додано документів, що підтверджують досвід роботи громадянина у сільському господарстві або наявності освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідно, не пересвідчившись в дійсності намірів заявника та наявності в нього наміру створити інше фермерське господарство, сільською радою прийнято спірне рішення №24 від 10.02.2016. Окрім того, прокурор звернув увагу на формальні підстави скасування рішення ради №24, оскільки таке прийнято 10.02.2016, а заяву подано 09.03.2016. Таким чином, ОСОБА_1 скористався правом на отримання земельної ділянки у пільговому порядку з метою уникнення участі в земельних торгах, а передача земельної ділянки громадянину в оренду призвела до передачі її у користування фактично Фермерському господарству "Валеннат". У зв`язку із припиненням Шутроминської сільської ради, розпорядником цієї земельної ділянки станом на даний час є Дорогичівська сільська рада (ОТГ) Заліщицького району.

Ухвалою суду від 02.09.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом. Вказаною ухвалою також до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Відділ з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації, м. Заліщики Тернопільської області (на стороні відповідачів) та ОСОБА_1 (на стороні відповідача-1).

Ухвалою суду від 14.01.2020 позовні вимоги у даній справі було роз`єднано, виділивши їх у три самостійні провадження:

1) визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №24 від 10.02.2016 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 в с.Шутроминці для ведення фермерського господарства ;

2) визнання недійсним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №55 від 26.10.2016 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років гр. ОСОБА_1 ;

3) визнання недійсним договору оренди землі без номеру від 01.12.2016, укладеного між Шутроминською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрованого 14.12.2016 Відділом з питань державної реєстрації Заліщицької районної державної адміністрації за №18142803; скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01.12.2016; зобов`язання Фермерського господарства Валеннат повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6122089900:02:001:0193, площею 9,8262га, яка знаходиться в межах населеного пункту с.Шутроминці Заліщицького району Тернопільської на території Дорогичівської сільської ради, у володіння та користування територіальної громади в особі Дорогичівської сільської ради.

Вказаною ухвалою постановлено розглядати в межах даної справи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Шутроминської сільської ради №24 від 10.02.2016.

12.02.2020 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява Чортківської місцевої прокуратури про уточнення позовних вимог та зміну предмета позову (а.с. 214-221, т.2), відповідно до якої прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення Шутроминської сільської ради №24 від 10.03.2016 "Про надання дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 в с.Шутроминці для ведення фермерського господарства".

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2020 заяву Чортківської місцевої прокуратури про зміну предмету позову було прийнято, а провадження у даній справі - закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки оскаржуване рішення Шутроминської сільської ради стосувалось не Фермерського господарства Валеннат , а фізичної особи - ОСОБА_1 .

Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що Фермерське господарство Бучинський було створене у 2012 році, тобто, до отримання ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки. Чинним законодавством передбачено, що для отримання діючим фермерським господарством в користування додаткових земельних ділянок, існує інша процедура, яка передбачає не звернення фізичної особи - засновника, а проведення земельних торгів (аукціону) за безпосередньою заявою самого фермерського господарства. Водночас, після отримання ОСОБА_1 у користування спірної земельної ділянки, він не створив нового фермерського господарства, а передав її в суборенду вже діючому фермерському господарству, що може вказувати на бажання уникнути процедури земельних торгів та свідчить про недобросовісність дій саме фізичної особи при отриманні спірних земельних ділянок, а не фермерського господарства.

Прокуратура Тернопільської області, не погодившись із ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2020 про роз`єднання позовних вимог у справі №921/553/19 та від 18.02.2020 про закриття провадження у вказаній справі, подала апеляційну скаргу, в якій послалася на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим просила:

- скасувати ухвалу від 14.01.2020 та об`єднати в одне провадження справи №921/553/19, №921/47/20 та №921/48/20;

- скасувати ухвалу від 18.02.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2020 з огляду на те, що ухвала про роз`єднання позовних вимог не міститься у вичерпному переліку ухвал, визначених ст. 255 ГПК України, які підлягають окремому оскарженню від рішення суду.

Окрім того, вказаною ухвалою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2020 про закриття провадження у справі № 921/553/19.

З огляду на наведене, у даній постанові суд апеляційної інстанції досліджує доводи скаржника та надає їм оцінку виключно в межах оскарження ухвали місцевого господарського суду про закриття провадження у даній справі.

Оскаржуючи цю ухвалу, скаржник у своїй апеляційній скарзі покликається на наступне:

1) під час звернення до Шутроминської сільської ради із заявою про прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, ОСОБА_1 був засновником та керівником ФГ Валеннат . В ході судових засідань представником ФГ Валеннат неодноразово зазначалося, що для створення ФГ Валеннат земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності не виділялася. Водночас, за змістом ст. 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства, обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Всупереч наведеному, ОСОБА_1 нового господарства не створив, а сама ділянка фактично використовувалася ФГ Валеннат , що підтверджується, зокрема, фактом сплати ФГ Валеннат орендної плати за землю. Таким чином, прокурор вважає, що у спірних правовідносинах відбулася заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства;

2) при вирішенні питання юрисдикції спору у даній справі підлягають врахуванню правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах у справах №348/992/16-ц, №317/2520/15-ц, №388/1103/16-ц, №691/1148/17, №574/381/17-ц, №922/538/19, №628/774/18. Крім того, відповідно до правової позиції, що викладена у постановах у справах № 704/26/17, №272/1652/14, №677/1865/16, №317/2520/15 та №606/2032/16, якщо на момент пред`явлення позову спір між органами державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, вже було зареєстровано господарство, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства;

3) суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, посилався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц. Саме у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про необхідність розмежування того, чи пов`язана спірна земельна ділянка з фермерським господарством. Як вбачається з матеріалів справи, ФГ Валеннат пов`язане зі спірною земельною ділянкою та є самостійною юридичною особою, яка фактично використовує оспорювані земельні ділянки. Долучені до позовної заяви докази свідчать про те, що метою отримання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок поза конкурсною процедурою було саме їх використання вже діючим фермерським господарством. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/250/18 та від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даній справі земельна ділянка була надана фізичній особі не для ведення фермерського господарства на підставі Закону, тобто, не для цілей здійснення підприємницької діяльності;

4) всупереч ч.4 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції при закритті провадження у справі не вирішив питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідачі та треті особи не виконали вимог ухвали суду від 18.03.2020 та не подали відзивів чи письмових пояснень з приводу апеляційної скарги, хоча належним чином були повідомлені про даний судовий розгляд.

Через запровадження на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , розгляд справи було призначено (відкладено) в судові засідання на 21.04.2020 та 04.06.2020 (із врахуванням строку завершення цього карантину).

Постановами Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 та № 392 від 20.05.2020 тривалість карантину було продовжено спершу до 22 травня, а потім - до 22 червня 2020 року.

В судове засідання 18.06.2020 сторони не з`явилися.

З огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги у даній справі по суті, колегія суддів вважає, що її розгляд можливо здійснити без представників сторін з огляду на наступне:

1) ухвалами суду від 21.04.2020 та 04.06.2020 явка сторін була визнана необов`язковою;

2) сторони, попри наявну процесуальну можливість, не зверталися до суду із заявами чи клопотаннями про проведення засідання у даній справі в режимі відеоконференції чи про відкладення розгляду справи;

3) матеріали, які були подані до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, суд вважає достатніми для розгляду апеляційної скарги; сторонами не подано суду нових доказів чи доводів, які би потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на наступне:

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію Фермерського господарства Валеннат було здійснено 15 червня 2012 року.

Станом на момент створення засновником та єдиним учасником фермерського господарства був ОСОБА_2 .

03.11.2015 відбулися загальні збори членів Фермерського господарства Валеннат , на яких було ухвалено рішення про виведення із членів господарства ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви про вихід та уступку своєї частки ОСОБА_1 .

13.11.2015 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Фермерського господарства Валеннат , відповідно до яких єдиним членом господарства став ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (ч.3 ст.7 Закону України Про фермерське господарство ).

За статтею 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону України Про фермерське господарство .

Як вбачається з наявних у справі документів, у 2016 році фізичною особою ОСОБА_1 вчинялися дії, спрямовані на отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Так, 09.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Шутроминської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,8262га для ведення фермерського господарства.

Рішенням сільської ради №24 від 10.03.2016 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. В подальшому землевпорядною організацією на замовлення ОСОБА_1 було виготовлено відповідний проект землеустрою та подано для затвердження сільській раді.

26.10.2016 Шутроминською сільською радою прийнято рішення №55 про затвердження проекту землеустрою та надано громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

На виконання даного рішення, 01.12.2016 між громадянином ОСОБА_1 (орендарем) та Шутроминською сільською радою (орендодавцем) було укладено договір оренди землі, а 14.12.2016 здійснено державну реєстрацію відповідного речового права користування земельною ділянкою, площею 9,8262га за кадастровим №6122089900:02:001:0193, що підтверджується, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №1927434421 від 12.12.2019.

На час звернення прокурора із відповідним позовом до суду, нового фермерського господарства фізичною особою ОСОБА_1 створено не було.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Визначаючи предметну та/або суб`єктну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Як зазначалося вище, за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц дійшла висновку, що за змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства останнє реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Отже, оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Водночас, у розрізі спірних правовідносин, врахуванню при вирішенні даної справи підлягає правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17, яка носить спеціальний характер та містить висновки про застосування норм права щодо обставин, аналогічних даній справі.

Так, для визначення юрисдикції суду у цій справі слід врахувати, що матеріалами справи підтверджується те, що на момент прийняття Шутроминською сільською радою оскаржуваного рішення, Фермерське господарство Валеннат вже було створене та зареєстроване, що свідчить про отримання ним земельної ділянки в порядку, визначеному ч.3 ст.7 Закону України Про фермерське господарство .

Згідно з положеннями оскаржуваного рішення Шутроминської сільської ради ОСОБА_1. як фізичній особі було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки орієнтовною площею 10 га в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Отримавши згодом зазначену земельну ділянку в оренду, ОСОБА_1 фактично передав її у користування ФГ Валеннат , про що, зокрема, прокурор стверджує у своїй апеляційній скарзі та обґрунтовує це низкою доказів (в т.ч. фактом сплати ФГ Валеннат орендної плати).

Однак, ФГ Валеннат не могло претендувати на отримання додаткової земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України Про фермерське господарство . Відповідно, право користування такою додатковою земельною ділянкою, отриманою ОСОБА_1 , не могло перейти до ФГ Валеннат , оскільки вказане фермерське господарство станом на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про отримання спірної земельної ділянки в оренду, вже було зареєстроване, що свідчить про реалізацію прав, наданих законодавством України, шляхом отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Із заявою про надання спірної земельної ділянки на земельних торгах ФГ Валеннат не зверталось, йому вони не виділялись та в установленому порядку не передавались. Зазначене, у свою чергу, свідчить про спробу ОСОБА_1 отримати спірну земельну ділянку для розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ Валеннат , уникнувши при цьому процедури земельних торгів.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин спір у цій справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Правову позицію щодо аналогічних правовідносин сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 та від 20 березня 2019 року у справі 619/1680/17-ц, а також у постанові від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17 .

Вищезгаданою постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №357/1180/17 було відступлено від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, відповідно до якого спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Стосовно доводів, викладених прокурором у своїй апеляційній скарзі щодо невирішення судом першої інстанції питання про повернення судового збору, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , в разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи яка його сплатила .

Матеріали справи не містять доказів звернення прокурора до суду першої інстанції із відповідним клопотанням. Таким чином, суд першої інстанції не порушив норм матеріального права у цій частині. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що прокурор має можливість звернутися до Господарського суду Тернопільської області із відповідним клопотанням, яке підлягатиме вирішенню відповідно до Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що постановлена відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.02.2020 у справі №921/553/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Прокуратури Тернопільської області - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови складено 23.06.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя М.Б. Желік

суддя О.С. Скрипчук