Постанова

від 22.06.2020 по справі 916/1496/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1496/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Від Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" - Гоцуленко С.В., ордер серія ОД № 601558, від 22.06.20;

від Теплодарської міської ради Одеської області - не з`явився;

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд"

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019

у справі №916/1496/19

за позовом Теплодарської міської ради Одеської області

до Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про стягнення 131 321,91грн.,

(головуючий суддя першої інстанції: Цісельський О.В., судді - Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є., дата та місце ухвалення рішення: 20.12.2019, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

В травні 2019 року Теплодарська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" (далі - ПАТ Південенергобуд ) про зобов`язання ПАТ "Південенергобуд" належним чином оформити документи з Теплодарською міською радою щодо права користування земельною ділянкою під розміщення бази ОГМ площею 0,4000 га, за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 32 та стягнення з ПАТ "Південенергобуд" збитків, завданих використанням земельної ділянки без правоустановлюючих документів в розмірі 131 321,91 грн. за період з 01.01.2016 по 01.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ "Південенергобуд" використовує спірну земельну ділянку по вул. Комунальній, 32 у м. Теплодар з 01.01.2016 по 01.01.2019 без правовстановлюючих документів та укладеного між сторонами договору оренди, не сплачуючи орендні платежі за користування останньою.

02.09.2019 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, з огляду на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, яка розташована по вул. Комунальній, 32 у м. Теплодар, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Тому, позивач просив суд першої інстанції стягнути з ПАТ "Південенергобуд" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за земельну ділянку, яка використовується без правовстановлюючих документів у сумі 131 321,91 грн. за період з 01.01.2016 по 01.01.2019.

Вказану заяву позивача судом першої інстанції було прийнято до розгляду .

Ухвалою суду першої інстанції від 06.08.2019 провадження у справі №916/1496/19 в частині позовних вимог Теплодарської міської ради до ПАТ Південенргобуд про зобов`язання належним чином оформити документи щодо права користування спірною земельною ділянкою закрито.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 (головуючий суддя першої інстанції: Цісельський О.В., судді - Погребна К.Ф., Смелянець Г.Є.) позовні вимоги Теплодарської міської ради Одеської області до Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" про стягнення 131 321,91грн. - задоволено в повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на користь Теплодарської міської ради Одеської області безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 131 321, 91 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1969,83 грн.

У своєму рішенні суд першої інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, дійшов висновку, що позовні вимоги Теплодарської міської ради Одеської області є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач, не здійснюючи оплату за користування земельною ділянкою, якою він користується без достатньої правової підстави, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно/кошти від орендної плати/.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ПАТ "Південенергобуд" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19, у якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Теплодарської міської ради до ПАТ "Південенергобуд" про стягнення 131 321,91 грн. відмовити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт вважає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а також неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення при недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На думку апелянта, судом першої інстанції не були прийняті до уваги твердження відповідача та доводи щодо належності земельної ділянки площею 0,4 га, яка знаходиться у м. Теплодар Одеської області по вул. Комунальній, 32, на якій розташована „База відділу головного механіка на території гаражу з базою механізації» Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" до об`єктів права державної власності, та натомість зробив хибний висновок про належність зазначеної земельної ділянки до об`єктів права комунальної власності Теплодарської міської ради.

Посилаючись на ст.117 Земельного кодексу України, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо передачі вищезазначеної спірної земельної ділянки та/або майна що на ній розташовано із державної в комунальну власність.

Апелянт у скарзі звертає увагу суду на те, що рішення Теплодарської міської ради Одеської області „Про погодження Переліків земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар» №-123-VI від 21.10.2011 погоджено перелік земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар, згідно якого земельна ділянка за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 32 була віднесена до земель комунальної власності, не є належним доказом, що підтверджує наявність права власності Теплодарської міської ради на земельну ділянку площею 0,4 га у м.Теплодар Одеської області по вул.Комунальній,32.

Зокрема, скаржник зазначає, що вищезазначене рішення Теплодарської міської ради прийнято всупереч вимог чинного законодавства та за відсутності необхідного обсягу повноважень щодо його прийняття, оскільки відповідно до вимог ст.117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням відповідних органів виконавчої влади.

Отже, як зазначає апелянт, в даному випадку відповідним органом виконавчої влади, що має необхідний обсяг повноважень для вирішення питання про передачу земельної ділянки прощею 0,4 га у м.Теплодар Одеської обл. по вул.Комунальній, 32, на якій розташована „База відділу головного механіка на території гаражу з базою механізації» Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд» , з державної у комунальну власність є Міністерство енергетики та захисту довкілля України.

На думку апелянта, Теплодарська міська рада взагалі не мала права вирішувати питання про передачу земельних ділянок з державної у комунальну власність та приймати відповідне рішення „Про погодження Переліків земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар» №-123-VI від 21.10.2011, яке на думку відповідача відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок встановлений законом для передачі земель з державної у комунальну власність та спрямоване на незаконне заволодіння державним майном.

Щодо допущених, на думку апелянта, судом першої інстанції порушень вимог процесуального законодавства, скаржник зазначає, що зі змісту заяви позивача про зміну підстав позову, позивачем зі зміною підстави позову фактично було змінено предмет позову, що виразилось у зміні формулювання матеріально-правової вимоги зі „стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів» на „стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, яка використовується без правовстановлюючих документів» .

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції приймаючи до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, не звернув уваги на одночасну зміну позивачем підстави та предмету позову, чим допустив порушення вимог процесуального законодавства, а саме ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не застосовано строки позовної давності до заявлених позовних вимог Теплодарської міської ради.

Вищенаведене стало причиною звернення відповідача з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, вирішено розглядати апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

13.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Теплодарської міської ради Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19.

У відзиві Теплодарська міська рада Одеської області погоджується з рішенням суду першої інстанції від 20.12.2019 по справі №916/1496/19, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" такою, що не підлягає задоволенню.

Так, позивач у своєму відзиві зазначає, що з моменту прийняття Теплодарською міською радою рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під розміщення бази ОГМ площею 0,4000 га, з метою передачі в оренду за адресою: м.Теплодар, вул. Комунальна, 32, ВАТ „Південенергобуд» не прийняло заходів для укладання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4000 га, розташовану за адресою: м.Теплодар, вул.Комунальна, 32 та не сплачувало плату за користування землею.

Внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, без укладання договору оренди землі, Теплодарська міська рада була позбавлена можливості використання та розпорядження відповідною земельною ділянкою, що призводить до ненадходження коштів до бюджету та суперечить інтересам держави.

На думку позивача, суд першої інстанції дослідив всі обставини справи, зазначивши у своєму рішенні, що наявність у державній власності 26% акцій відповідача свідчить лише про те, що між Державою в особі Державної акціонерної холдингової компанії „ЕНЕРГОБУД» та відповідачем існують корпоративні відносини щодо участі Держави в управлінні ПАТ „Південенергобуд» , як одного з акціонерів. І це не свідчить про те, що Державі належть на праві власності 26% майна, яке належть відповідачу на праві власності. Належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності підтверджується наявністю чинного рішення Теплодарської міської ради Одеської області „Про погодження Переліків земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар» №-123-VI від 21.10.2011, згідно з яким спірна земельна ділянка було включена до земель комунальної власності.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 вирішено проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 23.03.2020 о 10-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2020, у зв`язку з введенням з 12 березня до 3 квітня 2020 року на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» , враховуючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 3219, лист Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20, розпорядження Одеського міського голови від 15.03.2020 року № 218 «Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» , рішення Ради суддів України від 17.03.2020 року №19 «Щодо організації роботи судів та органів суддівського самоврядування в мовах карантину» та наказ Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 року № 22, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду повідомила учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19, призначене на 23.03.2020 року, не відбудеться.

19.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Теплодарської міської ради Одеської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19 призначено у судовому засіданні на 22.06.2020 о 10-30 год.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийнти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, представник апелянта з`явився в судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та третьої особи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Південенергобуд" є правонаступником ВАТ "Південенергобуд", яке було засновано відповідно до рішення Міністерства енергетики та електрифікації України від 09.02.1995 року №29 шляхом перетворення Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Одеської ТЕЦ-2" у вищевказане акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року "Про корпоратизацію підприємств" №210/93, та подальшої приватизації відкритого акціонерного товариства відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 р. "Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних сертифікатів" №699/94 із змінами та доповненнями та Державної програми приватизації підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності.

Відповідно до пунктів 5,6 Наказу Міненерго "Про створення відкритого акціонерного товариства "Південенергобуд" №29 від 09.02.1995р. було передбачено, що ВАТ "Південенергобуд" є правонаступником державного підприємства "Будівельно-монтажне управління Одеської ТЕЦ-2" та зобов`язано Комісію з корпоратизації розробити проект плану розміщення акцій ВАТ "Південенергобуд", в якому зарезервувати 26% акцій для передачі статутному фонду державної холдинговій компанії "ЕНЕРГОБУД".

Актом від 22.05.1995, затвердженим заступником Міністра енергетики та електрифікації, встановлено оцінку вартості цілісного майнового комплексу будівельно-монтажного управління.

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №15 від 22.01.1996 "Про передачу об`єктів виробничої бази ТЕЦ -2", п.1.1. вирішено передати на баланс відкритих акціонерних товариств "Південенергобуд" та "Одесаенергобудтранс" в установленому порядку станом на 01.01.1996 об`єкти виробничої бази Одеської ТЕЦ-2, які використовуються цими товариствами, згідно з додатками 1, 2.

Додатком 1 до наказу Міненерго України від 22.01.1996 №15 є перелік об`єктів виробничої бази Одеської ТЕЦ-2, що підлягають передачі відкритому акціонерному товариству "Південенергобуд".

Як вбачається з Наказу Регіонального відділення фонду державного майна по Одеській області від 21.06.1999р. №462 процес приватизації ВАТ "Південенергобуд" було завершено.

Відповідно до акту приймання - передачі тимчасових будівель, споруд та незавершеного будівництва, затвердженого заступником Міністра енергетики та електрифікації України від 09.04.1996 з балансу Дирекції Одеської ТЕЦ-2 на баланс ВАТ "Південенергобуд" були передані основні фонди на суму 24292167,0 тис крб. та незавершене будівництво на суму 720774,494 тис.крб.

Додатком 1 до вищевказаного акту приймання-передачі є перелік тимчасових приміщень та споруд, переданих з балансу Дирекції ОТЕЦ-2 на баланс ВАТ "Південенергобуд", зокрема, було передано - "База відділу головного механіка на території гаражу з базою механізації" /приміщення майстерні в будівлі закритої стоянки спец механізмів, який розташований на земельній ділянці площею 396 кв.м. та відкритий майданчик площею 3686 кв.м./

Додатком 2 до вищевказаного акту приймання-передачі є перелік об`єктів та витрат, як значяться в незавершеному будівництві, переданих з балансу Дирекції ОТЕЦ-2 на баланс ВАТ "Південенергобуд".

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України №544 від 13.09.2004 "Про передачу державного майна до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар Одеської області", наказано голові правління ВАТ "Південенергобуд" Бараненку О.А. передати з балансу товариства у комунальну власність територіальної громади м. Теплодар Одеської області державне майно згідно з додатком.

Додатком до Наказу Міністерства палива та енергетики України №544 від 13.09.2004 є перелік державного майна, що передається з балансу ВАТ "Південенергобуд" до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар Одеської області.

Акт приймання-передачі від 10.12.2004 укладений між ВАТ "Південенергобуд" та Теплодарською міською радою Одеської області про те, що ВАТ "Південенергобуд" передає, а Теплодарська міська рада Одеської області приймає об`єкти нерухомого майна згідно з переліком.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта незавершеного будівництва №1 від 15.11.2004, комісія провела обстеження об`єкта, розташованого в м. Теплодар, Промзона, який належить ВАТ "Південенергобуд" і переається в комунальну власність Теплодарської міської ради згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №544 від 03.09.2004.

01.02.2005 ВАТ "Південенергобуд" звернувся до Теплодарської міської ради із заявою з проханням надати в довгострокову оренду /49 років/ земельну ділянку площею 0,40 га під базу ПАТ "Південенергобуд", яка передана останньому на баланс 09.04.1996 відповідно до акту-передачі від "Одесаобленерго".

Рішенням Теплодарської міської ради Одеської області від 10.03.2005 року №396-IV ВАТ "Південенергобуд" було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під розміщення бази ОГМ площею 0,4000 га, з метою передачі в оренду за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 32.

Як встановлено судом, з моменту прийняття Теплодарською міською радою рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки під розміщення бази ОГМ площею 0,4000 га, з метою передачі в оренду за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 32, ВАТ "Південенергобуд" не вжило заходів для укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,4000 га, розташовану за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 23 та не сплачувало плату за користування землею.

Відповідно до Рішення Теплодарської міської ради Одеської області "Про погодження Переліків земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар" №-123-VI від 21.10.2011 земельна ділянка за адресою: м. Теплодар, вул. Комунальна, 32 була віднесена до земель комунальної власності.

13.12.2011 за №11-14-05756 Регіональне відділення фонду державного майна України по Одеській області звернулось листом до ПАТ "Південенергобуд" з проханням надати інформацію з підтверджуючими документами про розмір та місцезнаходження усіх земельних ділянок, що відведені ПАТ "Південенергобуд" та його підрозділам, дочірнім підприємствам /за наявності/, а також земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості ПАТ "Південенергобуд", об`єкти соціально-культурного призначення та/або об`єкти державної власності, балансоутримувачем яких є ПАТ "Південенергобуд", задля недопущення передачі в процесі розмежування у комунальну власність земельних ділянок господарських товариств з державними корпоративними правами.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області №381/В-2012 від 20.12.2012 було створено комісію з визначення збитків власникам землі та землекористувачам, а також затверджено "Положення про комісію з визначення збитків власників землі та землекористувачів".

Відповідно до акту №2 від 12.05.2017 обстеження земельної ділянки, яку використовує ВАТ "Південенергобуд" було встановлено, що на території знаходяться склади, які зі слів орендарів здаються їм в оренду ВАТ "Південенергобуд".

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області №123/В-2018 від 12.07.2018 було внесено зміни в додаток до рішення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області №381/В-2012 від 20.12.2012 відповідно до яких було змінено склад комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

04.01.2019 Міський голова м. Теплодар звернувся до голови комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам з проханням визначити розмір збитків у вигляді неодержаних доходів нанесених територіальній громаді міста Теплодар ВАТ "Південенергобуд".

Листом № 09-01-22/70 від 10.01.2019 голову правління ВАТ "Південенергобуд" було повідомлено про дату та час проведення засідання комісії для прийняття участі його представника в засіданні.

20.02.2019 відбулося засідання комісії, на якому було розглянуто питання щодо визначення та нарахування збитків, заподіяних ПАТ "Південенергобуд", в результаті несплати коштів за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в його фактичному користуванні.

На засіданні комісії було визначено, що відповідно до розрахунку ПАТ "Південенергобуд" нанесено територіальній громаді м. Теплодар збитки у вигляді неодержаних доходів у розмірі 131 321 грн. 91 коп., про що складено протокол №1 засідання комісії від 20.02.2019 та акт № 2 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів від 22.02.2019.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради № 51/В-2019 від 14.03.2019 затверджено протокол засідання комісії № 1 від 20.02.2019 та акт № 2 від 22.02.2019 про визначення збитків у вигляді неодержаних доходів.

Листом від 18.03.2019 року № 09-01-22/488 ПАТ "Південенергобуд" було надіслано акт № 2 від 22.02.2019 про визначення збитків у вигляді неодержаних.

Використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та без укладення договору оренди землі стали підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Кондикційними зобов`язаннями є зобов`язання, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Суд констатує, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норми глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення на користь позивача безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у сумі 131 321 грн. 91 коп., з огляду на наступне.

За змістом ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, відповідно до частини 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом ч. 1 ст. 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, земельна ділянка не сформована, проект землеустрою щодо її відведення в спільну довгострокову оренду не розроблявся, кадастровий номер відсутній, державна реєстрація земельної ділянки не проводилася, у зв`язку з чим вказана земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Крім того, за змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п.п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначених положень законодавства колегія суддів вважає, що оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, безпідставними є посилання позивача на акт визначення збитків, для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю.

Відтак, приймаючи до уваги, що земельна ділянка, за безпідставне користування якою позивач просить стягнути з відповідачів кошти, не була сформована як об`єкт права оренди; враховуючи, що позивачем не надано витягу з нормативно-грошової оцінки, який відповідно до чинного законодавства є належним та допустимим доказом щодо визначення розміру орендної плати за спірну земельну ділянку; суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є не обґрунтованими, у зв`язку з чим не можуть бути задоволені.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що нарахування мають здійснюватись саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а із наведених позивачем розрахунків неможливо встановити чи вірними є застосовані функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

З огляду на зазначене, враховуючи, що надані позивачем документи, які підтверджують розрахунок орендної плати, яку безпідставно зберіг відповідач, не містять інформації щодо технічної документації земельної ділянки, а також посилань на витяг із нормативної грошової оцінки землі, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим.

Стосовно доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо посилань апелянта на те, що спірна земельна ділянка не належить на праві комунальної власності Теплодарській міській раді, а знаходиться в державній власності, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що наявність у державній власності 26% акцій відповідача свідчить лише про те, що між Державою в особі Державної акціонерної холдингової компанії "ЕНЕРГОБУД" та Відповідачем існують корпоративні відносини щодо участі Держави в управлінні ПАТ "Південенергобуд", як одного з акціонерів. І це не свідчить про те, що Державі належить на праві власності 26% майна, яке належить Відповідачу на праві власності.

Крім того, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності підтверджується наявністю чинного рішення Теплодарської міської ради Одеської області "Про погодження Переліків земельних ділянок, які залишаються в державній власності та які передаються до комунальної власності в межах міста Теплодар" №-123-VI від 21.10.2011, згідно з яким спірна земельна ділянка була включена до земель комунальної власності. Вказане рішення є чинним, доказів оскарження зазначеного рішення матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, доводи апелянта в частині того, що спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності, а не в комунальній, судовою колегією не приймаються до уваги.

Колегією суддів також не приймаються до уваги доводи апелянта в частині порушення судом норм процесуального законодавства, а саме одночасну зміну позивачем підстав і предмету позову, з огляду на наступне.

Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 162 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 164 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

При зверненні з позовом у цій справі Теплодарська міська рада послалася на положення статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу та постанову Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" як на підставу своїх вимог.

В подальшому позивачем подано заяву про зміну підстав позову з огляду на те, що відповідач за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права.

Отже, в даному випадку предметом позову є стягнення суми 131321,91 грн, а підставами позову - користування земельною ділянкою без оформлення права користування, тобто без належних на те правових підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами суб`єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому, господарський суд з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна позиція щодо того, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права; та щодо права суду самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, викладена у Постанові ВП ВС від 04.12.2019 №917/1739/17 (провадження 12-15гс19). Аналогічну правову позицію також викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17.

Таким чином, твердження апелянта про те, що позивачем одночасно змінено предмет та підставу позову, не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно незастосування судом першої інстанції строку позовної давності до заявлених позовних вимог в частині стягнення безпідставно зебережених коштів за період з 01.01.2016 по 30.05.2016, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу положень ч. 4 та частини 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду із відповідною заявою про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги.

Представник відповідача підтвердив в судовому засіданні, що останнім не заявлялося клопотання про застосування позовної давності в суді першої інстанції.

Таким чином судова колегія зазначає, що доводи апелянта не заслуговують на увагу, однак при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми діючого законодавства, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скаусвання рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2019 у справі №916/1496/19 скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Теплодарської міської ради Одеської області до Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про стягнення 131 321,91 грн.

Стягнути з Теплодарської міської ради (65490, Одеська область, м.Теплодар, вул. Піонерська, 7, інд.код: 04527038) на користь Публічного акціонерного товариства "Південенергобуд" (65490, Одеська обл., м.Теплодар, вул. Комунальна, 1,інд.код: 00122602) 2954,70 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2020 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош