Рішення

від 17.06.2020 по справі 904/318/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2020м. ДніпроСправа № 904/318/20

за позовом Приватного підприємства "СТ", м. Ковель, Волинська область

до Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 167 318,03 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Волювач М.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ПРОЦЕДУРА

Приватне підприємство "СТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни про стягнення заборгованості у розмірі 167 318,03 грн, з яких: основний борг у розмірі 143 309,18 грн, пеня у розмірі 21 154,77 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.03.2020 представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 904/5273/19.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2020 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни про зупинення провадження у справі відмовлено.

13.03.2020 представник відповідача подав відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 14.04.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2020 відкладено підготовче засідання на 12.05.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 відкладено підготовче засідання на 02.06.2020.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 17.06.2020.

У судове засідання 17.06.2020 представник позивача не з`явився, 29.05.2020 подав заяву, в якій просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

У судове засідання 17.06.2020 представник відповідача не з`явився, 16.06.2020 подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020, а постановами Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020 та № 392 від 20.05.2020 карантин продовжено, зокрема, до 22.06.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392" встановлено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється:

- з 22 травня, зокрема, регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

- з 25 травня, зокрема, перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.

- з 1 червня, зокрема, перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення між регіонами транзитом через регіон, в якому не діють послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб (без права посадки пасажирів у транзитному регіоні). У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду;

- міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду.

- з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення авіаційним транспортом.

Послаблення протиепідемічних заходів дає можливість представникам сторін прибути у судове засідання.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за частиною 1 статті 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.

Відтак, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов`язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, дотримання строків судочинства не є самоціллю судового розгляду, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні, а тому у випадку мотивованої неможливості прийняття участі у судовому розгляді суд не зможе досягти вказаного завдання та забезпечити дотримання принципів судочинства.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 статті 49 Конституції України встановлено, що кожен має право на охорону здоров`я.

Відтак, у випадку наявності введеного карантину обов`язком суду є здійснення судочинства з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров`я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.

У даному випадку в Господарському суді Дніпропетровської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину. Сам по собі факт введеного карантину не є безумовною підставою для відкладення судового засідання у разі неприбуття представника. Підставою для відкладення судового засідання може бути надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню явку представника у судове засідання.

Підсумовуючи наведене, суд виходить із наявності факту забезпечення судом (як установою) безпечного розгляду цієї справи, у тому числі для представників сторін.

Поряд з цим, суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вказує на те, що відповідач надав до суду відзив на позов. Тобто, відповідач скористався своїм правом на подання заяви по суті з посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх вимог.

Крім того, в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 зазначено, що участь у судовому засіданні представників не є обов`язковою.

З огляду на вищенаведене суд відхиляє клопотання відповідача та зазначає, що його неявка у судове засідання 17.06.2020 не перешкоджає розгляду справи по суті.

17.06.2020 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.06.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору про перевезення вантажів №79 від 01.12.2015. Позивачем надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 143 309,18 грн, які останній не оплатив.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору перевезення нараховано пеню у розмірі 21 154,77 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 526, 530, 552, 625, 909 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача

Відповідач зазначає, що між сторонами було укладено договір експедирування. Відповідно до пункту 6.1 договору експедитор оплачує послуги перевізника із коштів, що надійшли від клієнта.

У зв`язку з тим, що клієнтом неналежно виконувались обов`язки в частині оплати наданих послуг, у позивача відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів у розмірі 143 309,18 грн.

Позивач зазначає, що між сторонами склались правовідносини експедирування та ґрунтує свої вимоги на статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Також, відповідач вказує на те, що договір не містить права позивача на стягнення пені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

01.12.2015 між Приватним підприємством "СТ" (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Шляєвою Тетяною Євгенівною (експедитор) було укладено договір перевезення вантажів № 79 (арк.с.8).

Відповідно до пункту 1.2 договору, експедитор, діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони - клієнта, привертає перевізника для перевезення вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, перевізник перевозить заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах експедитор, діючи на підставі договору транспортного експедирування (доручення) замовника.

Згідно пункту 2.1 договору, експедитор, діючи на підставі договору транспортного експедирування (доручення) замовника для організації перевезення направляє перевізнику факсом, електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортну заявку не пізніше, ніж за 40 годин до початку запланованого перевезення із зазначенням наступної інформації:

- дата планового відвантаження;

- пункт відправлення, адреса і реквізити вантажовідправника;

- пункт відправлення, адреса і реквізити вантажоодержувача;

- найменування і кількість вантажу, упаковка, габарити, вага брутто;

- вид і кількість транспортних засобів.

Всі транспортні заявки між експедитором і перевізником є ?невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору).

Сторонами були підписані заявки №ШЛВ00000567 від 11.10.2018 та №ШЛВ00000589 від 23.10.2018 (арк.с.10-11).

На виконання Заявки № 1 позивачем був наданий транспортний засіб МАН державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп державний номер НОМЕР_2 та здійснено перевезення вантажу по маршруту: 56642 Kruft (Німеччина) відправник MASNESITA REFRACTORIES GMNH до м. Краматорськ (Україна) отримувач ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ , і вантаж (вироби вогнетривкі для сифонної розливки сталі) передано вказаному відповідачем вантажоодержувачу, що підтверджено відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 17.10.2018 та подорожньому листу № 633725 від 10.10.2018. Погоджена сторонами вартість наданих послуг відповідно до умов Заявки № 1 - 74 233,92 грн.

На виконання Заявки № 2 позивачем був наданий транспортний засіб МАН державний номер НОМЕР_3 напівпричіп державний номер НОМЕР_4 та здійснено перевезення вантажу по маршруту: 46325 Borken (Німеччина) відправник VESUVIUS GMBH до м. Краматорськ (Україна) отримувач ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ і вантаж ( ливарний інструмент) передано вказаному відповідачем вантажоодержувачу, що підтверджено відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 02.11.2018 та подорожньому листу № 633733 від 27.10.2018. Погоджена сторонами вартість наданих послуг відповідно до умов Заявки № 2 - 79 075,26 грн.

Загальна вартість наданих послуг склала 153 309,18 грн

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за транспортні послуги перевізнику здійснюється експедитором з коштів, що надходять від замовника, за вирахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 3 банківських днів з дня отримання коштів від клієнта. Для цього необхідно отримати від перевізника всі необхідні для взаєморозрахунків документи оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналів актів виконаних робіт і оригіналів інших документів, якими замовляюються перевезення, якщо інше не зазначено в заявці.

Відповідач частково оплатив надані послуги у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (арк.с.24).

11.07.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 (арк.с.27), в якій просить оплатити заборгованість у розмірі 143 309,18 грн. Відповідач отримав претензію 17.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.28).

На час прийняття рішення, доказів оплати наданих послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Відтак, несплачена відповідачем сума становить 143 309,18 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Позивач ґрунтує свої позовні вимоги на статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що між сторонами склались правовідносини транспортного експедирування та посилається на статтю 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

З наведених норм вбачається, що сторонами договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт (споживач послуг експедитора). Експедитор має надавати послуги за рахунок клієнта.

Суд відмічає, що транспортно-експедиційні послуги не є тотожними з послугами з безпосереднього перевезення як за умовами складеного між сторонами договору, так й з нормативного визначення цих видів договорів.

Сторонами договору транспортного експедирування не може бути перевізник, оскільки це суперечить правовій природі такого договору.

Відтак суд доходить висновку про те, що відповідач помилково посилається на норми Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , оскільки цим законом регулюються його відносини з клієнтом - Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "Man-Tess Logistics", Riga, Kleistu iela.

Натомість між позивачем та відповідачем склались саме правовідносини перевезення, а не транспортного експедирування.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктами 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що строк (протягом 3 банківських днів) починається з певної події.

Подія (надходження грошових коштів від клієнта на розрахунковий рахунок експедитора), яку сторони встановили у пункті 6.1 договору може ніколи не настати, а тому ця подія не є терміном у розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

Оскільки, перебіг строку починається від події, яка може ніколи не настати, суд вважає, що строк оплати сторонами не встановлений, тому відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наведених підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок сплачувати за надані позивачем послуги.

Відповідач 17.07.2019 отримав претензію № 1 від 11.07.2019 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.28).

Відтак, строк оплати відповідачем за надані послуги настав 24.07.2019.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 143 309,18 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми пені

У зв`язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 21 154,77 грн за період з 24.07.2019 по 10.01.2020.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору.

Зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 21 154,77 грн слід відмовити.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 002,00 грн за період з 24.07.2019 по 10.01.2020.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних зазначає, що позивачем невірно взято період нарахування. Матеріалами справи встановлено, що строк оплати за надані послуги настав 24.07.2019, тому прострочка починається з 25.07.2019. Натомість, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що позивачем вірно розраховано суму 3% річних.

Відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 25.07.2019 по 10.01.2020 становить 2 002,00 грн.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 852,08 грн за період липень - листопад 2019.

У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, оскільки позивачем враховано у період нарахування інфляційних втрат місяць, у якому мав бути здійснений платіж, тоді як вірно нараховувати з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума розрахована судом виходить за межі позовних вимог, тому сума інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі, яка заявлена позивачем у розмірі 852,08 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір позивача у розмірі 2 192,45 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Приватного підприємства "СТ" (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 30А, ідентифікаційний код 30242174) основний борг у розмірі 143 309,18 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн та судовий збір у розмірі 2 192,45 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 24.06.2020

Суддя Я.С. Золотарьова