Постанова

від 20.11.2020 по справі 904/318/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/318/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Орєшкіна Є.В., Кузнецова І.Л.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 (повний текст складено та підписано 24.06.2020 суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/318/20

за позовом Приватного підприємства "СТ", м. Ковель, Волинська область

до Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 167 318,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне підприємство "СТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни про стягнення заборгованості у розмірі 167 318,03 грн, з яких: основний борг у розмірі 143 309,18 грн, пеня у розмірі 21 154,77 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору про перевезення вантажів №79 від 01.12.2015. Позивачем надані відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 143 309,18 грн, які останній не оплатив.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору перевезення нараховано пеню у розмірі 21 154,77 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі №904/318/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни на користь Приватного підприємства "СТ" основний борг у розмірі 143 309,18 грн, 3% річних у розмірі 2 002,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 852,08 грн та судовий збір у розмірі 2 192,45 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємць Шляєва Тетяна Євгенівна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі № 904/318/20, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що не досліджено в повному обсязі підписаний сторонами Договір та наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначено характер спірних правовідносин, не застосовано закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, суд першої інстанції послідовно та вичерпно обгрунтував оскаржуване рішення посилаючись на ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 612, ст.525, ст. 526, пунктів 1 і 2 ст. 251, ст. 252, ст. 253, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі №904/318/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Учасникам справи роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу, встановлено строк для його подання, а також право подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції, заперечення на заяви та клопотання, встановлено строк їх подання.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

01.12.2015 між Приватним підприємством "СТ" (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Шляєвою Тетяною Євгенівною (експедитор) було укладено договір перевезення вантажів № 79 (арк.с.8).

Відповідно до пункту 1.2 договору, експедитор, діючи від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів третьої сторони - клієнта, привертає перевізника для перевезення вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, перевізник перевозить заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів замовника на узгоджених нижче умовах експедитор, діючи на підставі договору транспортного експедирування (доручення) замовника.

Згідно пункту 2.1 договору, експедитор, діючи на підставі договору транспортного експедирування (доручення) замовника для організації перевезення направляє перевізнику факсом, електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортну заявку не пізніше, ніж за 40 годин до початку запланованого перевезення із зазначенням наступної інформації:

- дата планового відвантаження;

- пункт відправлення, адреса і реквізити вантажовідправника;

- пункт відправлення, адреса і реквізити вантажоодержувача;

- найменування і кількість вантажу, упаковка, габарити, вага брутто;

- вид і кількість транспортних засобів.

Всі транспортні заявки між експедитором і перевізником є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за транспортні послуги перевізнику здійснюється експедитором з коштів, що надходять від замовника, за вирахуванням своєї експедиторської винагороди протягом 3 банківських днів з дня отримання коштів від клієнта. Для цього необхідно отримати від перевізника всі необхідні для взаєморозрахунків документи оригіналу рахунку, копії транспортної накладної, оригіналів актів виконаних робіт і оригіналів інших документів, якими замовляюються перевезення, якщо інше не зазначено в заявці.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були підписані заявки №ШЛВ00000567 від 11.10.2018 та №ШЛВ00000589 від 23.10.2018 (арк.с.10-11).

На виконання Заявки № 1 позивачем був наданий транспортний засіб МАН державний номер НОМЕР_1 , напівпричіп державний номер НОМЕР_2 та здійснено перевезення вантажу по маршруту: 56642 Kruft (Німеччина) відправник MASNESITA REFRACTORIES GMNH до м. Краматорськ (Україна) отримувач ПАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ", і вантаж (вироби вогнетривкі для сифонної розливки сталі) передано вказаному відповідачем вантажоодержувачу, що підтверджено відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 17.10.2018 та подорожньому листу № 633725 від 10.10.2018. Погоджена сторонами вартість наданих послуг відповідно до умов Заявки № 1 - 74 233,92 грн.

На виконання Заявки № 2 позивачем був наданий транспортний засіб МАН державний номер НОМЕР_3 напівпричіп державний номер НОМЕР_4 та здійснено перевезення вантажу по маршруту: 46325 Borken (Німеччина) відправник VESUVIUS GMBH до м. Краматорськ (Україна) отримувач ПАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" і вантаж ( ливарний інструмент) передано вказаному відповідачем вантажоодержувачу, що підтверджено відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 02.11.2018 та подорожньому листу № 633733 від 27.10.2018. Погоджена сторонами вартість наданих послуг відповідно до умов Заявки № 2 - 79 075,26 грн.

Загальна вартість наданих послуг склала 153 309,18 грн

Відповідач частково оплатив надані послуги у сумі 10 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (арк.с.24).

11.07.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 (арк.с.27), в якій просить оплатити заборгованість у розмірі 143 309,18 грн. Відповідач отримав претензію 17.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.28).

Відтак, несплачена відповідачем сума становить 143 309,18 грн., що і стало причиною спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача за послуги з перевезення вантажу на загальну суму 143 309,18 грн., відповідно до договору про перевезення вантажів №79 від 01.12.2015.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Положенням ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Внаслідок укладання договору №79 від 01.12.2015, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна умов не допускається.

За ст. 526 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 17.07.2019 отримав претензію № 1 від 11.07.2019 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.28).

Відтак, строк оплати відповідачем за надані послуги настав 24.07.2019. до того ж, пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що строк (протягом 3 банківських днів) починається з певної події.

Подія (надходження грошових коштів від клієнта на розрахунковий рахунок експедитора), яку сторони встановили у пункті 6.1 договору може ніколи не настати, а тому ця подія не є терміном у розумінні статті 251 Цивільного кодексу України.

Оскільки, перебіг строку починається від події, яка може ніколи не настати, суд вважає, що строк оплати сторонами не встановлений, тому відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок сплачувати за надані позивачем послуги є передчасними.

З огляду на те, що доказів оплати наданих послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 143 309,18 грн.

Щодо суми пені

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору.

Як вірно встановлено Господарським судом та вбачається зі змісту договору, сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, відтак вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 21 154,77 грн. є безпідставною.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 002,00 грн за період з 24.07.2019 по 10.01.2020.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що строк оплати за надані послуги настав 24.07.2019, тому прострочка починається з 25.07.2019.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних є вірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі, 2 002,00 грн., визначеній позивачем підлягає задоволенню.

Також, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 852,08 грн за період липень - листопад 2019.

У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013, оскільки позивачем враховано у період нарахування інфляційних втрат місяць, у якому мав бути здійснений платіж, тоді як вірно нараховувати з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується зі стягненням інфляційних втрат у розмірі 852,08 грн.

Щодо посиланя на норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відтак, сторонами договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт (споживач послуг експедитора). Експедитор має надавати послуги за рахунок клієнта.

Транспортно-експедиційні послуги не є тотожними з послугами з безпосереднього перевезення як за умовами складеного між сторонами договору, так й з нормативного визначення цих видів договорів.

Сторонами договору транспортного експедирування не може бути перевізник, оскільки це суперечить правовій природі такого договору.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те,що відповідач помилково посилається на норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", оскільки цим законом регулюються його відносини з клієнтом - Sabiedriba ar ierobezotu atbildibu "Man-Tess Logistics", Riga, Kleistu iela.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шляєвої Тетяни Євгенівни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі 904/318/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 20.11.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Є.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова