Рішення

від 10.06.2020 по справі 910/526/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/526/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ЛІБЕРТІ ДАЙНЕР"

про стягнення 254 380, 52 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Сичевська А.С.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ ДИСТРИБУШН 2.0" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберті Дайнер" (надалі-відповідач) про стягнення 254 380, 52 грн заборгованості, з яких: 154 312, 25 грн основного боргу та 100 068, 27 грн пені.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 509, 525, 529, 530, 610, 612, 625, 638 ЦК України, ст.193 ГК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №1599/03/19 від 13.03.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

21.01.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020.

13.02.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим просив суд відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що несвоєчасна оплата відповідачем зумовлена порушенням позивачем умов договору, а саме ненадання останнім акту приймання-передачі виконаних робіт.

Засідання призначене на 19.02.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

25.02.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням директора та начальника юридичного відділу Сичевської А.С. у щорічній відпустці. Також позивачем були подані додаткові пояснення, в яких зазначено, що роботи передбачені договором були виконані до підписання видаткової накладної та вартість робіт входила до вартості обладнання, яке було передане в готовому вигляді.

04.03.2020 у підготовче засідання з`явився представник відповідача, представник позивача в підготовче засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 підготовче засідання відкладено на 17.03.2020.

У підготовче засідання 17.03.2020 з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.04.2020.

Засідання призначене на 07.04.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2020 судове засідання призначено на 19.05.2020.

Засідання призначене на 19.05.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2020 судове засідання призначено на 10.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2020 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 10.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 1599/03/19 (надалі - договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця устаткування (надалі - устаткування) перелік якого наведено в Додатку № 1 (надалі - специфікація №1), Додатку № 2 (надалі - специфікація №2), Додатку № 3 (надалі - специфікація №3) до цього договору, які є невід`ємною частиною, а також власними силами і засобами зі своїх матеріалів виконати роботи по встановленню (монтажу) устаткування (надалі - роботи) на об`єкті покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити устаткування та роботи на умовах договору.

Сторонами підписано та скріплено печатками специфікації до договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну устаткування та робіт, що поставляються, а саме:

специфікація №1: камера холодильна 7, 20 м.кв., камера холодильна 6.20 м.кв., камера морозильна 6.03, м.кв., вартістю 528 969, 60 грн;

специфікація №2: камера холодильна з скляним фасадом 2, 41 м.кв., вартістю 363 851, 10 грн;

специфікація №3: камера холодильна з скляним фасадом 17, 25 м.кв., вартістю 415 803, 79 грн.

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 9.5, а саме: з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) з дати, зазначеної в преамбулі договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Загальні ціна устаткування, визначеного специфікаціями №№1, 2, 3 до договору, складає з урахуванням ПДВ: 1 308 624, 49 грн (п.2.1 договору).

Згідно пункту 2.2. договору оплата за ним проводиться в безготівковому порядку платіжними дорученнями на поточний рахунок постачальника.

Перший етап: 50% від загальної ціни устаткування, що складає 654 312, 25 грн, покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору (п.2.2.1.).

Другий етап: 20% від загальної ціни устаткування, що складає 261 724, 90 грн, покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем листа-повідомлення від постачальника про готовність устаткування до відвантаження з заводу виробника (п.2.2.2.).

Третій етап: 30% від загальної ціни договору, що складає 392 587, 35 грн, покупець сплачує протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (п.2.2.3.).

Відповідно до п.3.1.1., 3.1.2. договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю устаткування, узгодженого в специфікації №№1, 2, 3 протягом 21 робочого дня, з дати здійснення покупцем першого етапу оплат, передбаченого в п. 2.2.1. цього договору. В разі прострочення покупцем сплати коштів, передбачених п.2.2.1. строк поставки устаткування збільшується на кількість прострочених днів.

Здійснити монтаж устаткування протягом 14 робочих днів з дати поставки устаткування в місце поставки за видатковою накладною підписаною сторонами належним чином.

Згідно виписки АТ ПРОКРЕДИТ БАНК від 13.01.2020 відповідачем було здійснено оплату першого етапу за договором 26.03.2019 у сумі 654 312, 25 грн (а.с.27).

20.05.2019 між сторонами було підписано акт прийому робіт по монтажу холодильних установок та камер на основі якого дозволяється виконання наступних робіт: передача холодильних установок, холодильних камер та морозильних камер в промислову експлуатацію.

11.06.2019 сторонами було підписано видаткову накладну №541 згідно якої позивач поставив відповідачу товар на суму 1 308 624, 49 грн.

Відповідно до умов договору відповідачем частково здійснено оплату за ним, а саме: за платіжним дорученням № 610 від 16.09.2019 - 100 000, 00 грн, за платіжним дорученням № 610 від 16.09.2019 - 100 000, 00 грн за платіжним дорученням № 631 від 23.09.2019 - 100 000, 00 грн, за платіжним дорученням № 699 від 07.10.2019 - 100 000, 00 грн, за платіжним дорученням № 1027 від 19.11.2019 - 100 000, 00 грн, за платіжним дорученням № 1136 від 02.12.2019 - 100 000, 00 грн, а всього на суму 1 154 312, 25 грн (654 312, 25 + 500 000, 00 грн).

Таким чином несплаченою залишилася сума 154 312, 25 грн (1 308 624, 49 - 1 154 312, 25).

У зв`язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 154 312, 25 грн основного боргу та 100 068, 27 грн пені нарахованої відповідно до пункту 7.3 договору за період з 12.04.2019 по 14.01.2020.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є змішаним договором поставки та надання послуг.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами відповідачем згідно договору було сплачено 1 154 312, 25 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.

Таким чином, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки в сумі 1 154 312, 25 грн підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи та не спростована відповідачем в установленому ГПК України порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, оскільки відповідачем несвоєчасно оплачено устаткування та роботи, постачальником нараховано покупцю 100 068, 27 грн пеню за загальний період з 12.04.2019 по 14.01.2020.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

- перший етап: 50% від загальної ціни устаткування, що складає 654 312, 25 грн, покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору;

- другий етап: 20% від загальної ціни устаткування, що складає 261 724, 90 грн, покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем листа-повідомлення від постачальника про готовність устаткування до відвантаження з заводу виробника;

- третій етап: 30% від загальної ціни договору, що складає 392 587, 35 грн, покупець сплачує протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.2.2. договору встановлено, що другий етап 20% від загальної ціни устаткування, покупець сплачує протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем листа-повідомлення від постачальника про готовність устаткування до відвантаження з заводу виробника.

В якості доказу направлення вказаного повідомлення відповідачу позивачем надано суду роздруківку з електронної почти від 05.04.2019. Проте вказана роздруківка не може вважатися належним доказом в розумінні ст.73 ГПК України, отримання такого повідомлення виходячи з наступного.

Частина перша статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

В свою чергу, надане позивачем роздруковане електронне листування, наведених ознак не містить, що зокрема унеможливлює встановлення осіб такого листування та належність їх до сторін договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Також, як убачається з матеріалів справи 11.06.2019 сторонами підписано видаткову накладну №541, згідно якої позивач поставив відповідачу товар на суму 1 308 624, 49 грн, таким чином, із урахуванням пункту 2.2.2. (оплата протягом 5 банківських днів з дати отримання покупцем листа-повідомлення від постачальника про готовність устаткування до відвантаження з заводу виробника), враховуючи неможливість встановити дату направлення листа-повідомлення, суд приходить до висновку, що строк оплати другого етапу настав саме 11.06.2019 у день поставки.

Крім цього, враховуючи, що сторонами 11.06.2019 було підписано видаткову накладну, з урахуванням пункту 2.2.3. суд приходить до висновку, що останнім днем оплати третього етапу є 25.06.2019 (10 банківських днів з моменту поставки - 11.06.2019 +10 б/д = 25.06.2019).

Пунктом 7.3. договору визначено, що за порушення термінів оплати, передбачених п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Яка діяла у відповідний період, розрахованої від несплаченої суми, за кожний день прострочення та за весь строк прострочення.

За положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов`язань з своєчасної оплати товару та робіт, що є підставою для покладення на останнього відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, передбачених пунктом 2.7 договору.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, яка заявлена у позовній заяві до стягнення, позивачем не враховано положення ч.6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з викладеним, враховуючи шестимісячний строк нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахування строку оплати визначеного пунктами 2.2.2. та 2.2.3. та вищевикладеними обставинами:

261 724, 90 грн (другий етап) - 11.06.2019 по 25.06.2019 - 3 764, 54 грн;

надалі залишок заборгованості за другий та третій етап, з урахуванням часткових оплат:

654 312, 25 грн з 26.06.2019 по 15.09.2019 - 50 211, 74 грн;

554 312, 25 грн з 16.09.2019 по 22.09.2019 - 3 508, 11 грн;

454 312, 25 грн з 23.09.2019 по 06.10.2019 - 5 750, 47 грн;

354 312, 25 грн з 07.10.2019 по 18.11.2019 - 13 289, 10 грн;

254 312, 25 грн з 19.11.2019 по 01.12.2019 - 2 807, 87 грн;

154 312, 25 грн з 02.12.2012 по 25.12.2019 - 2 925, 57 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 82 257, 40 грн, за вказаних підстав позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ізст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 154 312, 25 грн основної заборгованості та 82 257, 40 пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІБЕРТІ ДАЙНЕР (04071, місто Київ, вулиця Верхній вал, будинок 28/12, ідентифікаційний код 41900485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМ ДИСТРИБУШН 2.0 (03039, місто Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 119, приміщення 7, кабінет 56, ідентифікаційний код 42346980) 154 312 (сто п`ятдесят чотири тисячі триста дванадцять) грн 25 коп. основного боргу, 82 257 (вісімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят сім) грн40 коп. пені та 3 548 (три тисячі п`ятсот сорок вісім) грн 54 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 23.06.2020.

Суддя Я.А.Карабань