Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/3832/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/3832/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄСБ-Гарант"

до Національного авіаційного університету

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Кантанюк С.О. (адвокат);

від відповідача Шишов М.Ю. (адвокат).

В судовому засіданні 09.06.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 23.06.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

13 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ЄСБ-Гарант (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13.03.2020 року до Національного авіаційного університету (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року в розмірі 1 894 891,95 грн., з них: основного боргу - 1 536 786,27 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 27 копійок), пені - 282 363,52 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі триста шістдесят три гривні 52 копійки), інфляційних втрат - 32 191,44 грн. (тридцять дві тисячі сто дев`яносто одна гривня 44 копійки) та 3% річних - 43 550,72 грн. (сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 72 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3832/20, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, підготовче засідання у даній справі, призначене на 14.04.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року підготовче засідання призначено на 19.05.2020 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 19.05.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/3832/20 до судового розгляду по суті на 26.05.2020 року.

В судовому засіданні 26.05.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 09.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄСБ-Гарант" (надалі - позивач, виконавець) та Національним авіаційним університетом (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується у період серпень - грудень 2018 року надавати замовникові за ДК 021:2015 код 90910000-9 Послуги з прибирання приміщень (будівель), зазначені в додатку № 1 довідка-дислокація та технічних вимог - додаток № 2 далі - (послуги), які є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги згідно актів наданих послуг (надалі - акт).

Згідно з п. 1.2. договору, найменування та перелік послуг зазначені в додатку № 1 та додатку № 2, які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.2. договору робота, що виконується виконавцем, приймається замовником. При цьому, один раз в місяць, складається та підписується акт, який підтверджує факт виконання договірних зобов`язань виконавцем.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 2 645 004,00 грн.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

В п. 4.2. договору визначено, що замовнику до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим виконавцем надається рахунок до якого обов`язково додається акт.

Відповідно до п. 4.3. договору не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, сторони підписують акти здачі-приймання наданих послуг та разом з актами виконавець надає замовнику рахунок для оплати наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин між сторонами з 01 серпня 2018 року. Договір діє до повного виконання вказаних в даному договорі об`ємів послуг до 31.12.2018 року.

Додатковою угодою № 2 від 26.12.2018 року строк дії договору продовжено до 01 березня 2019 року.

Також, пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 26.12.2018 року передбачено, що сторони погодилися, що бюджетні зобов`язання за договором на 2018 рік, на загальну суму, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, будуть оформлені сторонами окремою додатковою угодою в 2019 році, укладеною після затвердження замовником видатків на цю мету в установленому порядку.

В п. 3 додаткової угоди № 2 від 26.12.2018 року сторони домовилися викласти п. 10.1. договору у редакції: Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання вказаних в даному договорі об`ємів послуг, але не пізніше ніж до 01.03.2019 року включно, а стосовно фінансових зобов`язань сторін 2018 року - до повного їх виконання, але не пізніше 31.12.2018 року включно. Згідно зі ст. 631 ЦКУ сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення .

Додатковою угодою № 3 від 22.01.2019 року до договору збільшено ціну договору на загальну суму, що не перевищує 20 відсотків ціни договору та внесено зміни до п. 3.1. договору та викладено його у редакції Ціна цього договору становить 2 645 004,00 грн., з урахуванням збільшення до 20 відсотків суми, наданих послуг за договором, що складає 529 000,80 грн., разом це 3 174 004,80 грн. .

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року позивач надав відповідачу послуги з прибирання приміщень (будівель) у лютому, у березні та у квітні 2019 року на загальну суму 1 536 786,27 грн., що підтверджується актами надання послуг № 7 від 28.02.2019 року за лютий 2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., № 12 за березень 2019 року на загальну суму 525 384,42 грн., № 15 за квітень 2019 року на загальну суму 516 640,74 грн.

Позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання по оплаті послуг з прибирання приміщень (будівель) за лютий, у березень та за квітень 2019 року за рахунками на оплату № 9 від 28.02.2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., № 11 від 31.03.2019 року на загальну суму 525 384,42 грн., № 14 від 30.04.2019 року на загальну суму 516 640,74 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати наданих згідно договору про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 536 786,27 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що дію договору про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року було припинено 02.03.2019 року, договір на березень-квітень 2019 року не продовжувався, підстав для збільшення загальної вартості договору, крім наведених у додаткових угодах №№ 2, 3 у відповідача не було. Твердження позивача про наявність заборгованості за договором у розмірі 1 536 786,27 грн. стосуються періоду березень-квітень 2019 року, тобто періоду, коли дію договору вже було припинено, тому акти складені на підставі договору № 573 від 06.09.2018 року після його припинення та поза межами видатків відповідача не мають юридичної сили для сторін.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом вище, 06.09.2018 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується у період серпень - грудень 2018 року надавати замовникові за ДК 021:2015 код 90910000-9 Послуги з прибирання приміщень (будівель), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги згідно актів наданих послуг.

На підтвердження факту надання обумовлених договором послуг позивач надав акти надання послуг № 7 від 28.02.2019 року за лютий 2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., № 12 за березень 2019 року на загальну суму 525 384,42 грн., № 15 за квітень 2019 року на загальну суму 516 640,74 грн.

У зазначених актах вказано, що вони складені на підставі договору № 573 від 06.09.2018 року.

З матеріалів справи слідує, що додатковою угодою № 2 від 26.12.2018 року строк дії договору продовжено до 01.03.2019 року.

Суд відмічає, що договір № 573 від 06.09.2018 року припинив свою дію 01.03.2019 року згідно додаткової угоди № 2 від 26.12.2018 року.

При цьому, за твердженням позивача, у березні та квітні 2019 року надання послуг з прибирання здійснювалося на підставі усної домовленості.

Тоді як додаткових угод про продовження дії договору після 01.03.2019 року матеріали справи не містять.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною п`ятою статті 36 Закону України Про публічні закупівлі встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 3 від 22.01.2019 року до договору збільшено ціну договору на загальну суму, що не перевищує 20 відсотків ціни договору, яка становить 3 174 004,80 грн.

Відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги, які стосуються березня-квітня 2019 року виходять за межі строку дії договору та загальної вартості договору (з урахуванням збільшення вартості на 20%), які не забезпечені бюджетними призначеннями всупереч нормам ч. 5 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та п. 2 додаткової угоди № 2 від 26.12.2018 року, оскільки матеріали справи зворотного не містять.

З наданого відповідачем акту надання послуг № 5 від 07.02.2019 року на загальну суму 529 000,80 грн. вбачається, що вказаний акт складений та підписаний сторонами за наслідками надання послуг у січні 2019 року, тоді як спірним періодом, в даному випадку, є лютий - квітень 2019 року.

Суд приймає в якості належного доказу на підтвердження факту надання послуг у лютому 2019 року акт надання послуг № 7 від 28.02.2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., послуги за вказаним актом були надані в межах строку дії договору та прийняті сторонами без заперечень, що підтверджується підписами уповноважених сторін на акті, в той час, як акти надання послуг № 12 за березень 2019 року на загальну суму 525 384,42 грн. та № 15 за квітень 2019 року на загальну суму 516 640,74 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки складені поза межами строку дії договору, що є порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України Про публічні закупівлі .

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення пункту 4.3. договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати наданих послуг у лютому 2019 року у розмірі 494 761,11 грн., тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю послуг з прибирання приміщень (будівель) № 573 від 06.09.2018 року у розмірі 494 761,11 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 282 363,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 32 191,44 грн. та 3% річних у розмірі 43 550,72 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідно дост. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 7.3. договору визначено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань замовник зобов`язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочення та припиняється з дня наступного за днем погашення боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені за актом надання послуг № 7 від 28.02.2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., судом встановлено, що нарахування пені проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 565,94 грн. пені за актом надання послуг № 7 від 28.02.2019 року є обґрунтованими, в іншій частині щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за актом надання послуг № 7 від 28.02.2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., суд дійшов висновку, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 8904,51 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

Також, при перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних за актом надання послуг № 7 від 28.02.2019 року на загальну суму 494 761,11 грн., судом встановлено він виконаний арифметично вірно, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 14 875,72 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 606 107,28 грн., з них: основного боргу - 494 761,11 грн. (чотириста дев`яносто чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривня 11 копійок), пені - 87 565,94 грн. (вісімдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень 94 копійки), інфляційних втрат - 8904,51 грн. (вісім тисяч дев`ятсот чотири гривні 51 копійка) та 3% річних - 14 875,72 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 72 копійки).

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 9091,61 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного авіаційного університету (ідентифікаційний код 01132330, адреса: 03058, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄСБ-Гарант" (ідентифікаційний код 37625566, адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 172-Б, офіс 208/1) грошові кошти: основного боргу - 494 761,11 грн. (чотириста дев`яносто чотири тисячі сімсот шістдесят одна гривня 11 копійок), пені - 87 565,94 грн. (вісімдесят сім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять гривень 94 копійки), інфляційних втрат - 8904,51 грн. (вісім тисяч дев`ятсот чотири гривні 51 копійка), 3% річних - 14 875,72 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 72 копійки) та судовий збір - 9091,61 грн. (дев`ять тисяч дев`яносто одна гривня 61 копійка).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2020р.

Суддя О. В. Котков