Рішення

від 11.06.2020 по справі 916/351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/351/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Базилюк К.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надім 2016» про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 868452,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надім 2016» про солідарне стягнення заборгованості за неоплаченим векселем в розмірі 868452,59 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем - ТОВ «Південь-Агрохімпроект» прийнятих на себе зобов`язань як покупцем за договором поставки № 57/2019 АХТ від 08.02.2019 р., укладеним між ТОВ «Агрітех Україна» та ТОВ «Південь-Агрохімпроект» , шляхом здійснення розрахунку на підставі погодженого сторонами простого векселя № АА2566920 на суму 868452,59 грн., а також на неналежне виконання відповідачем - ТОВ «Надім 2016» прийнятих на себе зобов`язань як авалістом за векселем № АА2566920 на суму 868452,59 грн.

Зокрема, позивач зазначає, що 19 квітня 2019 року між ТОВ «Агрітех Україна» та ТОВ «Південь-Агрохімпроект» було укладено угоду № 2 про проведення розрахунку за договором поставки № 57/2019 від 08.02.2019 р. шляхом передачі простих векселів, на виконання якої ТОВ «Південь-Агрохімпроект» передало ТОВ «Агрітех Україна» вексель № АА2566920 за пред`явленням не раніше 15.10.2019 р. номіналом 868452,59 грн., з метою підвищення ліквідності вищевказані векселі були авальовані ТОВ «Надім 2016» , про що на векселях було зроблено відповідну відмітку.

Як вказує позивач, законодавство, яке регулює відносини щодо обігу векселів в Україні складається із Закону України «Про обіг векселів в Україні» , Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» , який було запроваджено Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року» .

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону «Про переказні векселі та прості векселі» до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Наразі позивач посилається на положення ст. 34 Уніфікованого закону, за яким переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явлені. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

При цьому позивач зазначає, що 28 грудня 2019 року векселедавцю поштовим зв`язком було направлено акти пред`явлення векселів з вимогою провести погашення векселів, зазначену вимогу отримано 10 січня 2020 року, про що є відмітка у зворотному повідомленні до листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив.

Наразі позивач зауважує, що 20 січня 2020 року за відсутності оплати векселя з боку векселедавця позивачем було направлено авалісту вимогу про погашення векселів, який був повернутий відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За ствердженнями позивача, аваліст та векселедавець зареєстровані за однією адресою: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. № 21.

Так, позивач вказує, що станом на момент подання позову до суду вексель відповідачами не оплачений, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав з вимогами про стягнення боргу за векселями згідно ст.ст. 509, 526, 610 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2020 р. позовну заяву ТОВ «Агрітех Україна» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/351/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 13.03.2020 р.

Під час підготовчого провадження 01.06.2020 р. представником відповідача - ТОВ «Південь-Агрохімпроект» була подана до господарського суду заява про визнання позову, в якій відповідач позовні вимоги визнає, просить задовольнити їх в повному обсязі та розгляд справи здійснити без участі ТОВ «Південь-Агрохімпроект» .

Також 01.06.2020 р. представником відповідача - ТОВ «Надім 2016» була подана до господарського суду заява про визнання позову, згідно якої останній позовні вимоги визнає, просить їх задовольнити в повному обсязі та розгляд справи здійснити без участі ТОВ «Надім 2016» .

Крім цього, на підтвердження наявності повноважень у представника відповідачів на подання заяви про визнання позову, представником відповідачів до господарського суду подано заяву про залучення документів до справи, а саме договору про надання правової допомоги з ТОВ «Південь-Агрохімпроект» та ТОВ «Надім 2016» від 30.03.2020 р.

Згідно ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

В підготовчому засіданні 11.06.2020 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, при цьому у зв`язку з визнанням позову відповідачами просив за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення суду в порядку ч. 3 ст. 185 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

19 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (покупець) було укладено договір поставки № 57/2019 АХТ від 08.02.2019 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а відповідач як покупець зобов`язується прийняти та сплатити у відповідності до умов договору вартість засобів рослин, іменованих у подальшому товар.

Згідно п. 1.2 договору асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, грошовий еквівалент в іноземній валюті узгоджується сторонами та вказується у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером поставки та умовами цього договору. Сторони домовились, що поставка товару може здійснюватися на умовах ЕХМ або CРТ.

За умовами п. 2.2 договору зобов`язання здійснити поставку товару виникає у постачальника лише після та за умови виконання покупцем зобов`язань щодо оплати (передплати) вартості товару відповідно до п.п. 3.4.1. цього договору. Строк поставки починає відраховуватись з дати надходження грошових коштів, передбачених рахунком-фактурою на поточний рахунок постачальника.

Поставка товару здійснюється в строк протягом 120 днів з дати оплати суми згідно п. 3.4 даного договору (п. 2.2.1 договору).

Згідно п. 2.3 договору виставлений покупцеві рахунок-фактура є таким документом, що підтверджує попередню домовленість сторін про асортимент, кількість, ціну за одинцю товару, загальну вартість товару та еквівалент грошового зобов`язання в іноземній валюті. Рахунок-фактура є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.3.1 договору).

Відповідно до п. 2.7.1 договору поставка товару здійснюється на складі постачальника. Право власності у покупця виникає з моменту передачі товару (п. 2.7.3 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна ціна договору становить вартість товару поставленого у порядку та на виконання цього договору. Тобто ціною договору є ціна (вартість) товару за всіма виставленими за договором рахунками-фактурами та/або видатковими накладними. Сторони домовились, що загальний грошовий еквівалент зобов`язання (зобов`язань щодо оплати за поставлений товар) в іноземній валюті (в доларі США) (далі - еквівалент) встановлюється як сума всіх еквівалентів за всіма рахунками-фактурами за даним договором. Сторони мають право змінити вартість товару.

Згідно пунктів 3.2 та 3.3 договору ціна за кожним найменуванням товару вказується у рахунках-фактурах та/або в накладних на товар і містить у собі податок на додану вартість. Покупець здійснює оплату за товар на підставі виставлених рахунків-фактур та/або видаткових накладних, що підтверджують поставку товару в залежності від умов оплати.

В п. 3.4 договору сторони домовились, що розрахунок між сторонами за договором здійснюються в національній валюті (українська гривня) наступним чином: покупець здійснює часткову передоплату за товар у розмірі 30% вартості товару, що підлягає поставці (п.п. 3.4.1); 20% від суми вартості всього товару покупець має сплатити не пізніше 01.07.2019 р. (п.п. 3.4.2); повну оплату вартості товару покупець зобов`язаний здійснити до 31.10.2019 р. Датою поставки товару вважається дата виписки (складання) відповідної видаткової накладної (п.п. 3.4.3).

За положеннями п. 3.6 договору у випадку невиконання покупцем пунктів 3.5 та 3.14 договору та наявності простроченої заборгованості за поставлені товари перед постачальником, грошові кошти, що надходять від покупця постачальникові можуть бути зараховані постачальником в наступному порядку:

- в першу чергу погашається пеня та штрафи, річні проценти (відсотки) та індекс інфляції, нараховані постачальником відповідно до умов цього договору. Проте таке правило застосовується на розсуд постачальника;

- в другу чергу погашається заборгованість за поставлений товар в розмірі, який буде визначений первинними документами та умовами цього договору.

Згідно п. 3.15 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в установі банку. За згодою сторін, розрахунки за цим договором можуть також здійснюватися іншими, незабороненими чинним законодавством способами.

Пунктом 3.19 договору встановлено, що в разі відправлення покупцю від постачальника акту звірки (звіряння) взаєморозрахунків (взаємних розрахунків) за цим Договором, покупець зобов`язаний протягом 3 календарних днів з дня отримання такого акту провести звірку, підписати акт та екземпляр постачальника надіслати на його адресу. У випадку не одержання постачальником у 15 денний строк з дня відправлення останнім акту звірки взаєморозрахунків підписаного акту звірки та/або мотивованої відмови від його підписання, даний акт звірки буде вважатися погодженим та підписаним в редакції постачальника. Проставлений відбиток печатки постачальника та/або покупця на акті звірки (звіряння) взаєморозрахунків (взаємних розрахунків) свідчить про те, що даний акт підписаний уповноваженою на те особою і підтверджує всі відображені в ньому господарські операції. При тому неотримання покупцем листа - відмова в отриманні поштової кореспонденції, або неотримання поштової кореспонденції з причини закінчення строку зберігання або з інших причин не є перешкодою для постачальника. Таке неотримання вважатиметься належним погодженням покупця з інформацією (господарськими операціями) викладеними в акті звірки (звіряння) взаєморозрахунків (взаємних розрахунків). В такому разі днем, погодження покупцем акту звіряння (звірки) взаємних розрахунків (взаєморозрахунків) вважатиметься день відправлення такого акту Постачальником до покупця. Акти звіряння (звірки) взаємних розрахунків (взаєморозрахунків) мають направлятись за адресою місцезнаходження (юридичною адресою) сторони даного договору, також, додатково такі акти можуть бути скеровані на інші відомі сторонам адреси сторін.

Положеннями пункту 3.20 договору передбачено, що якщо покупець прострочив строк оплати товару, зазначений в п. 3.4. договору, то постачальник має право скерувати (направити) до покупця лист з вимогою дострокового повного розрахунку за весь отриманий товар або вимагати повернути отриманий товар у вказаний у листі отрок та місці (ч. 4 ст. 694, ч. 2 ст. 695, ч. 2 ст. 697 ЦК України), а покупець, відповідно, зобов`язується повернути товар /провести повну оплату вартості товару у цей строк.

Згідно з п. 3.22 договору зазначений в п.п. 3.20, 3.21 договору лист з вимогою скеровується (направляється) покупцеві на його електронну адресу, зазначену в розділі 10 договору, або в електронному вигляді в програш WLE.DOC, а також цінним листом з описом вкладення із зворотнім повідомленням або рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, або передається наручно уповноваженій особі, або кур`єрською доставкою будь якого оператора. При тому, неотримання покупцем листа (відмова в отриманні поштової кореспонденції або неотримання поштової кореспонденції з причини закінчення строку зберігання або з інших причин) не є перешкодою для постачальника. Таке неотримання вважатиметься належним повідомленням покупця. В такому разі днем такого повідомлення вважатиметься наступний день після дня відправки відповідного листа на електронну адресу покупця, зазначену в розділі 10 договору, або в електронному вигляді в програмі M.E.DOC.

Відповідно до пункту 3.23 договору сторони вважають за можливе проводити розрахунок за цим договором шляхом передачі покупцем простого векселю або акцепту переказного векселя, про що сторони складають відповідну додаткову угоду.

За умовами п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що відбулося протягом строку його дії. Тобто, навіть при закінченні строку дії даного договору, сторони матимуть право висувати одна до одної вимоги (сплата санкцій, процентів, інфляції, індексації, збитків тощо) протягом загальних строків позовної давності.

Положеннями п. 9.2 договору встановлено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється у письмовій формі, шляхом складання окремого документа (додаткової угоди та/або додаткового договору), який підписують уповноважені представники сторін або у формі обміну листами з яких витікатиме повне узгодження сторонами певних (спірних) моментів.

Згідно п 9.3 договору зміни та доповнення, додаткові угоди (додаткові договори) та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін і скріплені печатками сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 19 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (векселоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (векселодавець) була укладена угоду № 2 про проведення розрахунку за договором поставки № 57/2019 АХТ від 08.02.2019 р. шляхом передачі простих векселів, відповідно до п. 1 якої ТОВ «Південь-Агрохімпроект» (відповідач) проводить розрахунок з ТОВ «Агрітех Україна» (позивач) за договором поставки № 57/2019 АХТ від 08 лютого 2019 року на суму на суму 1215833,63 грн. шляхом передачі простих векселів за пред`явленням, авальованих ТОВ «Надім 2016» (ЄДРПОУ 40708652):

серії АА № 2566919, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 347381,04 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 01 серпня 2019 року;

серії АА № 2566920, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 868452,59 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 15 жовтня 2019 року.

Згідно п. 2 вказаної угоди № 2 до договору поставки від 08.02.2019 р. після передачі векселедавцем простих векселів за пред`явленням авальованих ТОВ «Надім 2016» : серії АА № 2566919, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 347381,04 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 01 серпня 2019 року; серії АА № 2566920, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 868452,59 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 15 жовтня 2019 року векселеодержувачу, договір поставки № 57/2019 АХТ від 08 лютого 2019 року на суму 1215833,63 грн. в частині проведення розрахунків вважається виконаним в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до п. 3 угоди № 2 до договору поставки від 08.02.2019 р. факт передачі векселів проводиться шляхом складання та підписання сторонами акту приймання-передачі векселів, який є невід`ємною часткою цієї угоди.

Так, як встановлено судом, на виконання вказаної додаткової угоди № 2 від 19.04.2019 р. до договору поставки від 08.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (векселоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (векселодавець) був укладений акт прийому-передачі векселя від 19.04.2019 р., відповідно до якого боржник передав в рахунок погашення заборгованості кредитору прості векселі авальовані ТОВ «Надім 2016?, а саме:

- серії АА № 2566919, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 347381,04 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 01 серпня 2019 року;

- серії АА № 2566920, виписаного 19 квітня 2019 року номіналом 868452,59 грн. зі строком оплати за пред`явленням не раніше 15 жовтня 2019 року, всього передано два векселя номінальною вартістю на суму 1215833,63 грн.

Згідно ст.1 Закону України «Про обіг векселів в Україні? законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу?, Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі?, Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі?, Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів?, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Конвенцію, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон) підписано 07.06.1930 р., а 06.07.1999 р. прийнято Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено «Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі?.

Статтею 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель містить: (1) назву «простий вексель?, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця видачі простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, вексель серії АА № 2566920 на суму 868452,59 грн. заповнено з дотриманням усіх вимог і містить всі необхідні реквізити.

Статтею 77 Уніфікованого Закону визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

З вищенаведених норм законів та зокрема, з законодавчого визначення векселя вбачається, що останній посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними (ст. 33 Уніфікованого Закону).

Зі змісту статті 34 Уніфікованого Закону вбачається, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок?).

Відповідно до п. 1.2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України" № 508 від 16.12.2002 р. вексель простий - вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель опротестований - вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати або акцепту цього векселя.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні? зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Стаття 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні? визначає, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

За змістом п. 3.23 договору сторони дійшли згоди щодо проведення розрахунку за цим договором шляхом передачі покупцем простого векселю або акцепту переказного векселя, про що сторонами укладена відповідна угода № 2 до цього договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із простого векселя серії № 2566920 номінальною вартістю 868452,59 грн., строк його пред`явлення визначено - не пізніше 15.10.2019 р.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що 28.12.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (векселоодержувач) було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (векселодавцю) на підписання акт пред`явлення векселів до оплати, відповідно до якого позивач пред`явив до сплати векселедавцю два простих векселі, зазначених судом вище, номіналом на суму 1215833,63 грн. зі строком здійснення платежу протягом одного банківського дня з дня складання цього акту за наступними реквізитами: IBAN UA123348510000000002600818035 в АТ «ПУМБ?, МФО 334851. Направлення вказаного акту відповідачеві-1 на підписання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 28.12.2019 р. та накладною № 6500140317300 від 28.12.2019 р. (а.с. 19), який був отриманий ТОВ «Південь-Агрохімпроект» 10.01.2020 р., що підтверджується копією наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового переказу (а.с. 19). Однак, доказів його підписання та відповідно здійснення платежу матеріали справи не містять.

Згідно ст. 30 Уніфікованого Закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

Відповідно до ст. 32 Уніфікованого Закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов`язання якої він забезпечив. Його зобов`язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов`язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов`язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов`язані перед останньою за переказним векселем.

Відтак, як встановлено судом, 16.01.2020 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (векселоодержувач) було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Надім 2016? (авалісту) вимогу про погашення векселів як авалістом, відповідно до якої позивач згідно положень ч. 1 ст. 32 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» , ратифікованого 06.07.1999 р. Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року» , вимагав здійснити погашення авальованих ТОВ «Надім 2016? векселів, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 20.01.2020 р. та накладною № 6500140394937 від 28.12.2019 р., наявних в матеріалах спраи (а.с. 19). Проте, доказів задоволення вказаної вимоги ТОВ «Надім 2016? матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідачами під час підготовчого провадження вказані обставини не заперечувались, також позовні вимоги ТОВ «Агрітех Україна» повністю визнані ними.

Згідно ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд звертає увагу, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.75 ГПК України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів як з векселедавця та аваліста спірної суми заборгованості за неоплаченим векселем в розмірі 868452,59 грн., що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні докази в сукупності та враховуючи визнання відповідачами позову, що не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надім 2016» про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 868452,59 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з судовим розглядом справи, суд зазначає наступне.

Так, частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 13026,79 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів.

Поряд з цим в описовій та прохальній частинах позову заявником зазначено про понесення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, в розмірі 20000,00 грн.

За п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Так, заявником у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, у розмірі 20000,00 грн. При цьому на підтвердження вказаних витрат на професійну правничу допомогу надано копію ордеру серія ОД № 494732 від 10.02.2020 р.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим слід зазначити, що наявна в матеріалах справи копію ордеру серія ОД № 494732 від 10.02.2020 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у визначеному позивачем розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Адже позивачем не виконані вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо детального опису виконаних робіт. Так, позивачем не надано до суду договору про надання правничої допомоги та акту наданих послуг, що є підтвердженням факту надання адвокатом клієнту правової допомоги. Тим самим позивачем не доведено факт надання адвокатом правничої допомоги за представництво інтересів позивача у даному спорі на суму послуг, що вказана у позові.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Вказані вище обставини свідчать про те, що визначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є недоведеним з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження обсягу виконаних робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ч. 3 ст. 185, ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надім 2016» про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 868452,59 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агрохімпроект» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21; код ЄДРПОУ 39698458) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надім 2016» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21; код ЄДРПОУ 40708652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрітех Україна» (02090, м. Київ, вул. В.Сосюри, буд. 6, офіс 503; код ЄДРПОУ 39718442) заборгованість в розмірі 868452/вісімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві/грн. 59 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 13026/тринадцять тисяч двадцять шість/грн. 79 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2020 р.

Суддя В.С. Петров