Постанова

від 17.06.2020 по справі 540/2361/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2361/19

Головуючий першої інстанції Пекний А.С.

Час та місце ухвалення судового рішення 10:25 , м. Херсон

Повний текст судового рішення складений 10.02.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гончарової О.О.,

представника позивача Андрєєва Д.В., представника відповідача Веремієнко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТПК Херсонський ливарний завод до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08.11.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) ТПК Херсонський ливарний завод звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.08.2019р. №№0002431422 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2368645грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 1894916грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 473729грн.; 0002441422 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2019р. на суму 2801317грн.; 0002451422 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3081674грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 2465339грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 616335грн.; 0002461422 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019р. на суму 263161грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел Плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сігма Трейдинг дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення товариством норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2020р. позов задоволений з підстав того, що господарські операції, які відбулися між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел Плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сигма Трейдінг у перевіряємий період є реальними, факт їх вчинення та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій, визначив суму від`ємного значення і, як наслідок сформував суму бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемних правочинів, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02.05.2019р. по 22.05.2019р. на підставі направлень від 25.04.2019р. №440, 441, 446, 447 та наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 12.04.2019р. №506, працівниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р.

За результатами проведення перевірки складено акт від 29.05.2019р. №78/21-22-14-01/35469414, яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, п.11,12,14,15,16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, в результаті чого: занижено податок на прибуток на загальну суму 1894916грн., завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2019р. на суму 2801317грн.; п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми ПДВ, що полягає сплаті до бюджету на суму 2465339грн.; завищено від`ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного (податкового) періоду (ряд 19 Декларації) на суму 263161грн. за березень 2019р.; пп. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, не відображено відомості про повернення фінансової допомоги засновникам за номером облікової картки платника податку з ознакою доходу 153, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. №111/26556 у Податкових розрахунках. /т.1 а.с.44-140/

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі винесені податкові повідомлення-рішення від 08.08.2019р. №№0002431422 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2368645грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 1894916грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 473729грн.; 0002441422 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2019р. на суму 2801317грн.; 0002451422 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3081674грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 2465339грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 616335грн.; 0002461422 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019р. на суму 263161грн. /т.1 а.с.141-146/

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п. З Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ Дорінгтон , ТОВ Рейдел Плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сігма Трейдинг .

Так, 11.12.2017р. між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод (покупець) та ТОВ Дорінгтон (постачальник) укладено договір поставки №ДН-1229/01, згідно умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій на виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: специфікацію №1 від 11.12.2017р.; картку рахунку 631; видаткову накладну №ДН-1213/02 від 13.12.2017р.; товарно-транспортну накладну №ДН-1213/02 від 13.12.2017р.; податкову накладну від 13.12..2017р. №1202. /т.1 а.с.147-155/

06.11.2017р. між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод (покупець) та ТОВ Рейдел Плюс (постачальник) укладено договір поставки №08/09, згідно умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій на виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: специфікацію №1 від 06.11.2017р.; рахунок на оплату від 27.11.2017р. №ІЛ000000428; видаткові накладні №№ ІЛ000000460, ІЛ000000461 від 27.11.2017р., ІЛ000000462 від 29.11.2017р.; товарно-транспортні накладні №№ РП-0000460, РП-0000461 від 27.11.2017р., РП-0000462 від 29.11.2017р.; виписку з банківського рахунку, картку рахунку 631, податкові накладні від 27.11.2017р. №№7, 8, 29.11.2017р. №9. /т.1 а.с.156-174/

02.03.2018р. між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод (покупець) та ТОВ Максанд (постачальник) укладено договір поставки №63, згідно умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій на виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: рахунки на оплату; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; виписку з банківського рахунку, картку рахунку 631, податкові накладні. /т.1 а.с.175-233/

Водночас, 19.02.2018р. між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод (покупець) та ТОВ Сігма Трейдинг (постачальник) укладено договір поставки №190218-1, згідно умов якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій на виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: специфікацію, рахунки на оплату; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; виписку з банківського рахунку, картку рахунку 631, податкові накладні. /т.1 а.с.234-250, т.2 а.с.1-104/

Отже, для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство має відповідні належно оформленні документи, які в сукупності свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. При цьому, платник податків укладав договори з метою фактичного виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

Крім того, податковим органом досліджено номенклатуру та асортимент виготовленої ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод продукції за весь період, в тому числі період з грудня 2017р. по лютий 2019р. (саме в цей проміжок часу за змістом складських документів здійснено списання ламінату, паркетної дошки і т. ін.) та встановлено, що: номенклатура виробів за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 Готова продукція в розрізі місяців не змінювалась і представлена виливками по кресленню, втулками по кресленню, грузами, заготівками чавунними, корпусами, кронштейнами, шківами, та іншими металевими виробами.

За даними бухгалтерського обліку ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод відображено у складі прямих матеріальних витрат: 1) Дт 23 Виробництво Кт 201 Сировина й матеріали вартість ламінату та покриття для підлоги на суму 6010902,51грн., в тому числі по періодам: 2018р. на суму 4373051,26грн.; І квартал 2019р. на суму 1637851,25грн.; у складі загальновиробничих витрат: 1) Дт 91 Загальновиробничі витрати Кт 201 Сировина й матеріали вартість ламінату та покриття для підлоги на суму 1237770,24грн., в тому числі по періодам: 2017р. на суму 402815,36грн.; 2018р. на суму 834954,88грн.

Разом з тим, позивачем до перевірки, та до суду надано інформацію та її документальне підтвердження щодо використання платником податку паркетної дошки для обслуговування виробничого процесу, ламінат, покриття для підлоги, підложка під ламінат для виготовлення певної одиниці продукції. Вищевказане свідчить про те, що ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод фактично здійснювало придбання ламінату, паркетної дошки та супутньої продукції у контрагентів-постачальників ТОВ Дорінгтон , ТОВ Редейл Плюс , ТОВ Максанд , ТОВ Сігма Трейдинг ; використовувало у виробничому процесі ламінат, паркетну дошку та супутню до них продукцію та здійснювало документування їх придбання з метою здійснення господарської діяльності.

Так, обслуговування виробничого процесу підтверджується актами списання ТМЦ; фотофіксацією здійснення технологічного процесу; проектуванням литейної оснастки; комплектом документів дотримання типового технологічного процесу формовки у форми; комплектом документів типового технологічного процесу по технології хімічнотвердих сумішив ТТПЛ-0010; комплектом документів на типовий технологічний процес із термічної обробки відливок ТТПЛ-0011; журналом обліку завозу товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2017р. по 01.05.2019р. /т.2 а.с.141-250, т.3 а.с.1-235, т.4 а.с.75-97, 109-146, 154-252/

Також у перевіряємому періоді позивачем задокументовано взаємовідносини з контрагентами - постачальниками: ТОВ Велмонт ; ТОВ Євротезіс (нині - ТОВ Кавіра ) на придбання чавуну переробного.

Так, 02.02.2018р. між ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод (покупець) та ТОВ Велмонт (продавець) укладено договір поставки №54, згідно умов якого продавець приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти і сплатити за матеріали для ливарного виробництва, а саме чавун переробний ПЛ, чавун ливарний Л, феросиліцій, сілікокальцій, феромарганець на умовах викладених у договорі. /т.2 а.с.105-106/

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Велмонт , ТОВ Євротезіс (нині - ТОВ Кавіра ) позивачем надано: рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні, податкові накладні. / т.2 а.с.108-140/

Крім того, в перевіряємий період підприємством здійснено належне списання вартості придбаних у передбаченому законом порядку матеріальних цінностей, та звіряння розрахунків у тому числі ПММ, використання яких необхідне для виробничого процесу ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод , застосування яких підтверджена калькуляціями собівартості виробленої продукції, відображеної бухгалтерськими проводками: у складі прямих матеріальних витрат: - Дт 23 Виробництво Кт 203 Паливо вартість ПММ (оливи, рідини анти-замерзаючі) в 1 кварталі 2019р. на суму 236747,55 грн.; у складі загальновиробничих витрат: - Дт 91 Загальновиробничі витрати Кт 203 Паливо вартість ПММ (оливи, рідини анти-замерзаючі) на суму 4316534,90грн. (2018р. на суму 3214188,32грн.; 1 квартал 2019р. на суму 1102346,58грн.). /т.2 а.с.141-250, т.3 а.с.1-235/

При цьому, задокументовані операції призвели до змін економічного стану ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод .

Отже, розумна економічна доцільність здійснення операцій не позбавляє платника податку права на збільшення витрат за наслідками цих операцій при наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Вищевказане свідчить про те, що ТОВ ТПК Херсонський ливарний завод використовувало у виробничому процесі придбанні матеріальні цінності, та здійснювало їх належне документування.

Крім того, не заслуговують посилання податкової на вирок Печерського районного суду у м. Києві від 22.02.2018р. у справі №757/76078/17-к, яким колишнього директора ТОВ Рейдел Плюс ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст.358 КК України, оскільки згідно з матеріалами справи, позивач укладав договори поставки та інші бухгалтерські первинні документи з директором ТОВ Рейдел Плюс , ОСОБА_2 , тобто з іншою особою, та в період здійснення господарської діяльності ТОВ Рейдел Плюс в передбаченому законом порядку.

Інших вироків чи доказів протиправної діяльності самого позивача чи контрагентів-постачальників позивача до суду не надано.

Також, є безпідставними посилання апелянта щодо не підтвердження позивачем здійснення доставки придбаного товару автомобільним транспортом з підстав відсутності фіксації транспортних засобів відеоконтролем Рубіж , оскільки управління патрульної поліції в Херсонській області, яке повідомляло податкову про відсутність маршруту руху в період з 01.02.2018р. по 01.06.2018р. транспортними засобами з державними номерними знаками ВТ0262АА, ВТ0099ХТ, НОМЕР_1 , 1594 НОМЕР_2 , пропонувало податківцям з цього питання звернутися до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Херсонській області, так як управління патрульної поліції в Херсонській області не є розпорядником зазначеної бази, а має лише право стислого перегляду. /т.4 а.с.68/

При цьому, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

Посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, технічного персоналу, трудових ресурсів, виробничих активів не є доказом несумлінності платника податку, оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Адже, позивач не повинен нести відповідальність за можливі протиправні дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Так, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у тому числі цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

При цьому, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

Згідно положень частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товарів та використання у господарській діяльності, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інтенції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.06.2020р.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.