Постанова

від 15.06.2020 по справі 620/292/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/292/20 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ганечко О.М.

Кузьменка В.В.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Північної митниці Держмитслужби на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртексім" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртексім" звернувся до суду з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2019/000005/2 від 24.12.2019;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102150/2019/00292 від 24.12.2019;

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 24.12.2019 № UA102000/2019/000005/2. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Північної митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.12.2019 № UA102150/2019/00292.

Не погодившись з рішенням суду відповідач - Північна митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що подані до митного оформлення документи на містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

05 червня 2020 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Північної митниці Держмитслужби надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника митниці.

09 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртексім" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між компанією CHINALIGHT SUNSHINE IMP & EXP CO., LTD (Продавець) та ТОВ Укртексім (Покупець) було укладено Контракт № 50 від 12 лютого 2019 року, відповідно до умов якого, продавець зобов`язався поставити та передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту товар, асортимент, кількість, ціна якого зазначається в Інвойсі для кожної партії товару окремо, що являється невід`ємною частиною даного контракту (пункт 1).

Згідно пункту 4.1. вказаного Контракту, оплата за товар здійснюється як по передплаті, так і по факту надходження товару покупцю. Умови оплати зазначені в Інвойсі на кожну поставку партії товару.

Відповідно до Інвойсу № 19JY175 від 28 жовтня 2019 року, ТОВ Укртексім був поставлений товар, а саме: капці готельні, відкритий носок, підошва 3 мм, 29 см; капці готельні, закритий носок, підошва 3 мм, 29 см. на загальну вартість товару - 1 651,20 доларів США. Інвойсом також встановлено: умови оплати за товар - 100% банківський переказ; умови поставки - Інкотермс 2010: FOB Шанхай.

Товар, визначений Інвойсом № 19JY175 від 28 жовтня 2019 року, було передано перевізнику - ТОВ Дайрек Лайн , що підтверджується копією Договору про перевезення транспортно-експедиторських послуг № 20/06/19 від 20.06.2019 року, копією рахунку на оплату № 2231 від 20.12.2019 року, копією довідки про транспортні витрати від 20.12.2019 року № 20-12/3.

Кім того, ПП Бізнес Партнер , з яким ТОВ Укртексім укладено договір, 23 грудня 2019 року до Північної митниці Держмитслужби була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ № UA 102150/2019/210307 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено позивачу. Згідно вказаної декларації, ТОВ Укртексім заявлено митну вартість товару за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

До вищевказаної декларації було додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercsal invoice) № 19JY175 від 28.10.2019 року; Зовнішньо-економічний контракт № 50 від 15.02.2019 року; платіжне доручення № 133 від 25.11.2019 року; транспортний документ CMR № 771641 від 21.12.2019 року.

Також, на вимогу Північної митниці Держмитслужби позивачем додатково надано митному органу: пакувальний лист від 28.10.2019 року; коносамент № МЕ0819111686С; коносамент № 969820360; сертифікат про походження товару № 19С1100А0713/00056 від 26.11.2019 року; прейскурант (прайс-лист); рахунок на оплату № 2231 від 20.12.2019 року за надання транспортно-експедиційних послуг; довідка на підтвердження транспортних витрат № 20-12/3 від 20.12.2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 223120190003876773 від 23.12.2019 року; виписка по рахунку від 25.11.2019 року; калькуляції ціноутворення; договір (контракт) про перевезення № 20/06/19 від 20.06.2019 року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару з використанням інформації ЄАІС ДФСУ посадовою особою Північної митниці Держмитслужби встановлено, що по товару наявна цінова інформація на подібні товари, згідно митної декларації від 28.10.2019 року № UA100130/2019/225980, та митну оцінку товару здійснено за резервним методом з розрахунку 6,57 USD/кг.

Північною митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 24 грудня 2019 року № 102000/2019/000005/2 за шостим (резервним методом), підставами для прийняття яких зазначено наступне:

- у пакувальному листі, який посилається на інвойс від 29.10.2019 р. № 19JY175, не зазначено, що капці є готельними, також, це не зазначено і в коносаменті від 18.11.2019 р. № 969820360;

- у коносаменті від 18.12.2019 р. № МЕ0819111686С міститься напис freight collect , що означає, що фрахт оплачується в порту призначення одержувачем вантажу. Згідно коносаменту від 19.11.2019 р. № 969820360 морський фрахт prepaid , що означає, що фрахт оплачений в порту завантаження відправником. Отже, дані документи містять розбіжності щодо оплати транспортування вантажу, а саме час оплати та платника;

- відповідно до пункту 4.1 розділу 4 Умови оплати Контракту від 12 лютого 2019 року № 50, укладеного між ТОВ Укртексім та CHINALIGHT SUNSHINE IMP & EXP CO., LTD. (Китай), сплата коштів за товар може здійснюватися як по передоплаті, так і по факту надходження товару покупцю. При цьому, більш точні умови оплати мають бути вказані в Інвойсі на кожну поставку партії товару. В Інвойсі від 28.10.2019 р. № 19JY175 зазначено лише, що це має бути 100% банківський переказ. Згідно платіжного доручення від 25.11.2019 р. № 133, сума платежу, згідно Контракту від 12.02.2019 р. № 50 складає 4489,20 USD, що перевищує задекларовану вартість 1651,20 USD. Підставою даного платежу є Контракт від 12.02.2019 р. № 50 та рахунки від 28.10.2019 р. № 19JY175 та від 21.11.2019 р. № 19JY183. Оплата даних коштів ТОВ Укртексім на адресу CHINALIGHT SUNSHINE IMP & EXP CO., LTD. Підтверджується, також, випискою по рахунку. У той же час, рахунок від 21.11.2019 р. № 19JY183 до митного оформлення не був наданий. Також, товар 18.11.2019 р. навантажено на борт судна (здійснена відправка вантажу), відповідно коносаменту № МЕ0819111686С, тобто, можливо, вже був здійснений ще один платіж по передоплаті, однак, виписку по рахунку надано тільки за один банківський день, що, в свою чергу, не дає можливості перевірити повну оплату за товар;

- наданий висновок Чернігівської РТПП від 04.10.2019 р. № ЧК-602, а лист-заявка замовника експертизи від 31.10.2019 р., що значно пізніше, ніж складання висновку, у той же час, оплата за вантаж здійснена лише 25.11.2019 р., тобто, висновок на товар має дату, коли зобов`язання по поставці товару не були виконані, а отже, він не враховує всі фактори, які впливають на кінцеву ціну товару. Крім того, для проведення експертизи замовником надані документи, які жодного відношення не мають до даної поставки. Так в експертному висновку є посилання на інвойс № 19JY125 від 20.09.2019 р., у даному випадку, поставка товару здійснювалася відповідно до Інвойсу від 28.10.20018 р. № 19JY175;

- відповідно до декларації країни відправлення від 15.11.2019 р. № 223120190003876773, на адресу ТОВ Укртексім відправлено 8000 пар капців по ціні 0,2064 USD/пара, у той же час, згідно рахунку від 28.10.2019 р. № 19JY175, вартість капців зазначена не 0,2064 USD/пара, а - 0,16 USD/napa, - 0,175 USD/пара, - 0,273 USD/пара, що не відповідає експортній декларації.

Також, Північною митницею Держмитслужби було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00292 від 24 грудня 2019 року, якою ТОВ Укртексім відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття відповідачем митної декларації.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Нормами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За змістом ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 7 статті 257 МК України, перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нормами частини 6 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Нормами частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Нормами частини 7 статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положеннями частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом - ПП Бізнес Партнер , який діяв імені ТОВ Укртексім , було подано до Північної митниці Держмитслужби митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UA 102150/2019/210307 (а.с. 20-21).

Вищезазначену митну декларацію було подано з метою здійснення митного оформлення товару: Капці готельні, відкритий носок, підошва 3мм., 29 см.; капці готельні, закритий носок, підошва 3мм., 29 см. .

Вказаний товар було придбано позивачем, відповідно до Контракту № 50 від 12 лютого 2019 року, укладеного між компанією CHINALIGHT SUNSHINE IMP & EXP CO., LTD (Продавець) та ТОВ Укртексім (Покупець) (а.с. 24-26).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товарів, позивачем було надано рахунок-фактура (інвойс) (Commercsal invoice) № 19JY175 від 28.10.2019 року; Зовнішньо-економічний контракт № 50 від 15.02.2019 року; платіжне доручення № 133 від 25.11.2019 року; транспортний документ CMR № 771641 від 21.12.2019 року.

Крім того, на вимогу Північної митниці Держмитслужби позивачем додатково було надано митному органу: пакувальний лист від 28.10.2019 року; коносамент № МЕ0819111686С; коносамент № 969820360; сертифікат про походження товару № 19С1100А0713/00056 від 26.11.2019 року; прейскурант (прайс-лист); рахунок на оплату № 2231 від 20.12.2019 року за надання транспортно-експедиційних послуг; довідка на підтвердження транспортних витрат № 20-12/3 від 20.12.2019 року; копія митної декларації країни відправлення № 223120190003876773 від 23.12.2019 року; виписка по рахунку від 25.11.2019 року; калькуляції ціноутворення; договір (контракт) про перевезення № 20/06/19 від 20.06.2019 року.

Однак, Північною митницею Держмитслужби за поданою митною декларацією було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 102000/2019/000005/2 від 24 грудня 2019 року (а.с. 14 -15).

Також, відповідачем сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00292 від 24 грудня 2019 року (а.с. 16-19).

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявлених до митного контролю та митного оформлення стали сумніви контролюючого органу в достовірності заявленого рівня митної вартості товарів.

При цьому, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів, Північною митницею Держмитслужби було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів, дослідивши документи, які були подані декларантом під час митного оформлення товару, дійшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих ТОВ Укртексім документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом.

Заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною контракту з вимогами частин 4-5 статті 58 Митного кодексу України.

Також, Північною митницею Держмитслужби не доведено наявності встановлених Законом обмежень для застосування першого методу та обставин достатніх для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а тому, відсутні підстави використання резервного методу визначення митної вартості товару.

Доводи апелянта про те, що у пакувальному листі (без дати та номеру), в якому міститься посилання на Інвойс від 28 жовтня 2019 року №19JY175, не вказно, що капці є готельними, також, це не зазначено і в коносаменті від 19 листопада 2019 року № 96982036 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані документи, не зазначені частиною 2 статті 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, а тому, розбіжності у них не могли бути підставою для витребування додаткових документів та подальшому коригуванню митної вартості.

Посилання апелянта на те, що, відповідно до платіжного доручення від 25 листопада 2019 року № 133 сума платежу, згідно контракту від 12 лютого 2019 року № 50 складає 4489,20 USD, що перевищує задекларовану вартість 1651,20 USD, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Із платіжного доручення від 25 листопада 2019 року № 133 вбачається, що призначення платежу - контракт № 50 від 12.02.2019, invoce 19JY183 від 21.11.2019, invoce 19JY175 від 28.10.2019 (а.с. 28)

Таким чином, сума у розмірі 1651,20 USD була сплачена за Інвойсом 19JY175 від 28 жовтня 2019 року та сума у розмірі 2 838 доларів США була сплачена в рахунок часткової оплати за Інвойсом 19JY183 від 21 листопада 2019 року.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим, бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 травня 2020 року у справі №300/426/19.

З приводу посилання апелянта на те, що ціна товару, зазначена в декларації країни відправлення, не відповідає експортній декларації, колегія суддів зазначає, що вартість 0,2064 за пару - є середньою ціною за одиницю в партії товару (8000 пар х 0.2064 дол. = 1651,20 дол. США), при цьому, загальна вартість та кількість товару, інформація про продавця, покупця повністю співпадають з інформацією в інвойсі та інших документах на поставку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17 вказав наступне: …митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

Колегія суддів, дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, дійшла висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених Законом обмежень для застосування першого методу та обставин достатніх для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже, і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку інформацію про товар, його ціну та не містять розбіжностей, а отже, підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Виходячи із вищевказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у Північної митниці Держмитслужби не було підстав витребувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях, не обґрунтовані, у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже, відповідач не спростував такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів.

Доводи апелянта про правомірність застосування резервного методу визначення митного вартості товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі №810/4296/16 вказав: у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів .

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів №102000/2019/000005/2 від 24 грудня 2019 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої, здійснено коригування митної вартості, при цьому, вказане рішення не містить інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації для застосування резервного методу, які числові значення митної вартості таких товарів, обсяги та умови їх поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ "Укртексім", так як, у відповідача не було підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів позивача, оскільки, відсутні доведені підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртексім" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 22.06.2020 року