Постанова

від 24.06.2020 по справі 136/1684/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1684/19

Провадження № 22-ц/801/1239/2020

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 рокуСправа № 136/1684/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №136/1684/19 за позовом Комунального некомерційного підприємства Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Липовецької районної ради Вінницької області про стягнення коштів, витрачених на підготовку фахівця за рахунок місцевого бюджету,

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року, яке ухвалене суддею Кривенком Д.Т. в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області о 12 год 15 хв,

в с т а н о в и в :

В вересні 2019 року Комунальне некомерційне підприємство Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Липовецької районної ради Вінницької області про стягнення коштів, витрачених на підготовку фахівця за рахунок місцевого бюджету, мотивуючи позовні вимоги тим, що на 15 сесії 6 скликання Липовецької районної ради Вінницької області прийнято рішення Про районну програму місцевих стимулів для медичних працівників Липовецького району на 2012-2014 роки від 20 квітня 2012 року за № 175, яким передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету направити на навчання до Вінницького Державного медичного університету 2-х жителів сільської місцевості з послідуючим їх працевлаштуванням в сільські АЗПСМ та ЦРЛ. Дію програми продовжено до 2020 року наступними рішеннями ради.

Згідно із наказом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 17 серпня 2012 року за № 223, до цього навчального закладу була зарахована ОСОБА_1 за спеціальністю: Лікувальна справа на медичному факультеті, денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем - спеціаліст, з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року.

31 серпня 2012 року між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова та Комунальним закладом Центр первинної медико-санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області було укладено договір про навчання №2322-Л, який був підписаний матір`ю абітурієнтки ОСОБА_2 , згідно з умовами якого Вінницький національним медичний університет ім. М.І. Пирогова взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання відповідача за денною формою, освітньо-кваліфікаційним рівнем - спеціаліст, за спеціальністю лікувальна справа на медичному факультеті, загальний строк навчання за спеціальністю 6 років (з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року), розмір плати за договором за весь строк надання освітньої послуги узгоджено 92256 грн.

Позивачем оплату за навчання проведено в повному обсязі, отже виконано умови договору від 31 серпня 2012 року.

Наказом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 27 червня 2018 року за № 428, ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря із видачою диплома і сертифікату ліцензійного іспиту.

01 серпня 2018 року згідно з наказом Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за № 322, ОСОБА_1 зарахована в інтернатуру згідно фаху Акушерство і гінекологія .

Враховуючи те, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про отримання освітньої послуги у Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова за фахом лікар загальної практики сімейної медицини та позивачем здійснено оплату за таку освітню послугу (потреба була у такому спеціалісті), однак відповідач після закінчення університету до роботи в КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги за відповідним фахом не приступила, чим порушила договірні зобов`язання, у добровільному порядку не відшкодовує витрачені на її навчання кошти, тому позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 92256 грн.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач ОСОБА_1 не виконала умови договору, а тому повинна відшкодувати кошти, які були сплачені позивачем за її навчання.

Просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2020 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань Комунальний заклад Центр первинної медико - санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області, 31 травня 2018 було внесено запис про припинення юридичної особи за рішенням засновників, правонаступником якого є позивач - Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико - санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області.

17 серпня 2012 року згідно наказу Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (далі - ВНМУ ім. М.І. Пирогова) за №223, ОСОБА_1 було зараховано абітурієнтом вказаного навчального медичного закладу на денну форму навчання за рахунок коштів юридичних осіб на медичний факультет за спеціальністю лікувальна справа (т.1 а.с.90).

31 серпня 2012 року між КЗ Центр первинної медико - санітарної допомоги в особі головного лікаря Казімірко А.Н., як замовником, та ОСОБА_1 , як громадянином, було укладено Договір №б/н, відповідно до якого замовник, у відповідності до вимог п.2.1. та п.2.2. Договору зобов`язався направити ОСОБА_1 на отримання освітньої послуги до ВНМУ ім. М.І. Пирогова, за фахом лікар загальної практики сімейної медицини , здійснити оплату освітніх послуг за фахом з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року, у тому числі проходження очної та заочної форми інтернатури на умовах та в порядку згідно договору з ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що буде надавати освітню послугу та після закінчення ВНМУ ім. М.І. Пирогова забезпечити останню робочим місцем для проходження інтернатури за фахом лікар загальної практики сімейної медицини (т.1 а.с.20 - 21).

Відповідно до п.2.2. Договору відповідач зобов`язалась успішно пройти навчальний процес згідно з програмою та умовами, що будуть визначені ВНМУ ім. М.І. Пирогова, після закінчення ВНМУ ім. М.І. Пирогова та отримання документа вступити в трудові відносини за фахом із замовником на 10 років.

Вказаний договір був підписаний сторонами за участі законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та набрав чинності з моменту його підписання, а його дію визначено до 01 липня 2018 року.

31 серпня 2012 року між Вінницьким національним медичним університетом ім. М.П. Пирогова (виконавець) та КЗ Центр первинної медико - санітарної допомоги Липовецької районної ради в особі головного лікаря Казімірко А.Н. (замовник) було укладено Договір про навчання №2322л, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання ОСОБА_1 за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, за спеціальністю лікувальна справа на медичному факультеті з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова (т.1 а.с.18).

Згідно із додатком №1 до Договору, його сторони узгодили календарний план бюджетного платежу за навчання студента ОСОБА_1 у ВНМУ ім. М.І. Пирогова в період з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року (т.1 а.с.19).

Згідно платіжних доручень (т.1 а.с.25 - 46), КЗ ЦПМСД за період з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року, було сплачено грошові кошти за навчання ОСОБА_1 в розмірі 92256 грн, що також підтверджується актами виконаних робіт (т.1 а.с.47 - 77, 79 - 86, 88, 89).

27 червня 2018 року згідно із наказом ВНМУ ім. М.І. Пирогова за №428, ОСОБА_1 на підставі рішення Державної екзаменаційної комісії було присвоєно кваліфікацію лікаря із видачою сертифікату ліцензійного іспиту (т.1 а.с.103 - 105).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно із договором укладеним між КЗ ЦПМСД та ОСОБА_1 , вона була направлена на отримання освітньої послуги до ВНМУ ім. М.І. Пирогова за фахом лікар загальної практики сімейної медицини , однак після закінчення університету до роботи в КЗ ЦПМСД для проходження інтернатури не приступила, чим порушила договірні зобов`язання.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до ст.61 Закону України Про вищу освіту в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до інтернів належать особи, які мають ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчаються з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури.

Організаційні та фінансові питання стосовно інтернування та стажування регулюються Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом МОЗ від 19 вересня 1996 року № 291 (далі - Положення № 291).

Вказаним Положенням №291, визначено, що спеціалізація (інтернатура) є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря (провізора)- спеціаліста певного фаху. Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності.

Зарахування випускника медичного ВНЗ (медичного факультету університету) до інтернатури здійснюється після складання державних іспитів та присвоєння кваліфікації лікаря й отримання диплома з певної лікарської спеціальності. Молоді спеціалісти зараховуються до інтернатури наказами Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров`я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласного, міст Києва та Севастополя ВО "Фармація", обласної, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної станції. Зарахування проводиться на посади лікарів(провізорів)-інтернів. У наказі про зарахування в інтернатуру вказується спеціальність інтернатури, заклад освіти, в якому проводитиметься очна частина навчання та базова установа чи заклад (підприємство), де проводитиметься стажування.

Відповідно до п. 2.3 Положення № 291 підставою для видання наказу слугує диплом лікаря, посвідчення про направлення на роботу за персональним розподілом або довідка про право самостійного працевлаштування.

Згідно із п. 7.10 Положення № 291 передбачено, що проходження інтернатури на умовах договорів, укладених між МОЗ АР Крим, управлінням охорони здоров`я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі.

Згідно з п.3.2.2. Положенням № 291 стажування відбувається в базовому закладі чи установі охорони здоров`я, де лікар-інтерн працює під керівництвом лікаря, призначеного його безпосереднім керівником.

Аналіз цих норм вказує на те, що проходження післядипломної підготовки у формі інтернатури випускників медичних вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації, є обов`язковим для здобуття відповідної кваліфікації лікаря. Проходження інтернатури пов`язується з наявністю договірних зобов`язань між вищим закладом освіти та базовою установою, де буде проходити лікар інтернатуру, а між останніми виникають трудові правовідносини, оскільки на лікаря-інтерна під час його стажування в базовому закладі охорони здоров`я поширюються встановлені для працівників цього закладу правила внутрішнього трудового розпорядку.

Із Договору від 31 серпня 2012 року вбачається, що відповідальність відповідача була узгоджена п.2.2. щодо відшкодування витрат, здійснених замовником на освітню послугу в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок замовника (кількість платежів визначається замовником) у випадку розірвання даного договору із власної ініціативи (крім поважних причин, передбачених п.9 постанови Кабінету Міністрів України за №992 від 22.08.1996 із змінами та доповненнями) (п.2.2.3. Договору).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, підста вою для зміни або розірвання договору є згода сторін. Розірвання або зміна договору з інших підстав може мати місце, якщо це встанов лено договором чи законом.

Цивільний кодекс України безпосередньо пе редбачає можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін (ч. 2 ст. 651 ЦК) та у разі односторонньої відмови від договору (ч. 3 ст. 651 ЦК) у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, умовами договору від 31 серпня 2012 року не передбачено можливості розірвання договору за згодою сторін, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження розірвання вказаного договору між сторонами.

Як встановлено судом, згідно п.2.1.1. Договору від 31 серпня 2012 року (т.1 а.с.20), сторони цього договору узгодили, що замовник зобов`язався оплатити весь термін отримання освітньої послуги у ВНМУ ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 за фахом лікаря загальної практики сімейної медицини з 01 вересня 2012 року по 01 липня 2018 року, у тому числі проходження очної та заочної форми інтернатури на умовах та в порядку згідно Договору з ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що буде надавати освітню послугу.

23 липня 2018 року між ВНМУ ім. М.І. Пирогова та ОСОБА_1 було укладено договір про навчання в інтернатурі за №13/18, відповідно до якого ВНМУ ім. М.І. Пирогова взяв на себе зобов`язання здійснити навчання в інтернатурі за спеціальністю Акушерство і гінекологія , а ОСОБА_1 самостійно зобов`язалась оплатити освітні послуги в розмірі 41640 грн. Договір був підписаний його сторонами та діє до 30 червня 2021 року (т.1 а.с.109).

01 серпня 2018 року відповідно до наказу ВНМУ ім. М.І. Пирогова за №373 (т.1 а.с.105), ОСОБА_1 була зарахована в інтернатуру І року навчання за фахом Акушерство і гінекологія Вінниця згідно поданої заяви на контракту форму навчання з 01 серпня 2018 року на підставі договору укладеного між ВНМУ ім. М.І. Пирогова та ВМК Пологовий будинок №2 від 04 липня 2018 року за №4 (т.1 а.с.107).

Зазначене підтверджує, що відповідач ОСОБА_1 самостійно скористалась правом на працевлаштування.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній договір, укладений між позивачем та ВНМУ ім. М.І. Пирогова про проходження інтернатури ОСОБА_1 в КЗ Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги (лікаря загальної практики сімейної медицини).

Крім того, відсутні підтвердження про направлення ОСОБА_1 на роботу за персональним розподілом саме до КЗ Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги , доказів виконання позивачем вимог договору від 31 серпня 2012 року щодо оплати усього терміну навчання, зокрема інтернатури ОСОБА_1 також відсутні. Отже, правових підстав вступати із позивачем у трудові відносини у відповідача не було.

В матеріалах справи відсутні також докази, які б свідчили про ухилення відповідача ОСОБА_1 від проходження інтернатури, за кошти позивача, зокрема і відмова від проходження інтернатури в цьому медичному закладі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невиконання договору саме позивачем, а не відповідачем ОСОБА_1 . При таких обставинах, відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів за договором від 31 серпня 2012 року за невиконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Липовецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги Липовецької районної ради Вінницької області залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 24 червня 2020 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Марчук В.С.

Матківська М.В.