Рішення

від 23.06.2020 по справі 489/2256/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/2256/19

провадження №2/489/203/20

Заочне рішення

Іменем України

23 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

за участю:

прокурора Чорнобривець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовною заявою Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокуратур) в інтересах держави в особі Управління освіти Миколаївської міської ради, Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного комплексу до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника

встановив:

У квітні 2019 року прокуратур звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного комплексу шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника ОСОБА_2 , в сумі 42547,06 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2017 у справі №489/2349/17 визнано незаконним та скасовано наказ директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу № 55 к/тр від 26.04.2017 про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника фізичного виховання у зв`язку з прогулом без поважних причин; поновлено ОСОБА_2 на вказаній посаді з 26.04.2017 та стягнуто з навчального закладу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42547,06 грн., компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 200,00 грн., 672,00 грн. судових витрат та 2688,00 грн. судового збору.

Згідно повідомлення Управління Державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області від 21.03.2019 № 03-08/46 Управлінням 19.09.2018 здійснено безспірне стягнення коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 в сумі 34250,38 грн., утримано з середнього заробітку податок на доходи 7658,47 грн., військовий збір 638,21 грн. (загалом 42547,06 грн.).

Безспірне списання коштів з рахунку Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_2 здійснено 19.09.2018.

Так як Управлінням освіти Миколаївської міської ради не вживалися заходи щодо захисту інтересів держави та стягнення в судовому порядку з відповідача коштів, що в свою чергу вказує на неналежний захист порушених інтересів держави, прокуратура вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Позивачі своїх представників до суду не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв про не підтримання позову не надали.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки в судове засідання не повідомив та правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою , що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

З матеріалів справи також вбачається, що судові засідання призначалися неодноразово через неявку відповідача в судове засідання та оскарження ним в апеляційному порядку ухвали про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України та заяви прокурора про можливість ухвалення у справі заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

Вислухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2017 у справі №489/2349/17 визнано незаконним та скасовано наказ директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу № 55 к/тр від 26.04.2017 про звільнення ОСОБА_2 з посади керівника фізичного виховання у зв`язку з прогулом без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на вказаній посаді з 26.04.2017. Стягнуто з Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42547,06 грн. (сума зазначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів), 200,00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду, 672,00 грн. судових витрат та 2688,00 грн. судового збору в дохід держави..

Матеріалами справи підтверджується, що наказ № 55 к/тр від 26.04.2017 про звільнення ОСОБА_2 було підписано директором Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу ОСОБА_4

Відповідно до контракту № 1 від 02.02.2018, укладеного між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ОСОБА_4 його було укладено на термін з 03.02.2018 по 03.02.2019.

Наказом Управління освіти Миколаївської міської ради від 21.01.2019 № 29-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу з 03.02.2019 у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Із листа Управління Державної казначейської служби України у м.Миколаєві Миколаївської області від 21.03.2019 № 03-08/46 вбачається, що Управлінням 19.09.2018 здійснено безспірне стягнення коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3 в сумі 34250,38 грн., утриманого з середнього заробітку податок на доходи 7658,47 грн., військового збору - 638,21 грн. (загалом 42547,06 грн.).

Факт безспірного списання грошових коштів з рахунку Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу на виконання рішення апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_2 підтверджується меморіальними ордерами від 18.09.2018 № 1 на суму 7658,47 грн., № 2 на суму 638,21 грн. та № 3 на суму 34250,38 грн., що разом складає 42547,06 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237КЗпП (з 11.04.1992) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.12.1992 № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 було звільнено із порушенням закону за наказом директора Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу ОСОБА_4 , що встановлено рішеннями апеляційного суду, яке набрало законної сили, відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Що стосується звернення прокурора до суду з даним позовом то відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W.v.France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п.27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави .

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру . Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У справі, що розглядається, прокурор наявність інтересів держави обґрунтовує тим, що відповідно до Статуту Миколаївський професійний ліцей торгівлі та ресторанного сервісу є юридичною особою, державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, має самостійний баланс, рахунки в установах банків.

Згідно пункту 1.4 Статуту засновником закладу є Міністерство освіти і науки України. Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831-р Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки до завершення передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти повноваження з призначення на посаду директорів закладів освіти, фінансування яких здійснюється з бюджетів міст обласного значення - обласних центів, їх заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальної делеговано міським радам.

Згідно із пунктами 1.6, 2.4. 2.5 контракту, укладеного між Управлінням освіти Миколаївської міської ради та ОСОБА_1 , керівник навчального закладу є підзвітним і підпорядкованим Управлінню освіти Миколаївської міської ради, несе відповідальність за належне функціонування закладу освіти. Управління освіти Миколаївської міської ради здійснює контроль за виконанням керівником умов контракту та функціональних обов`язків, контролює дотримання ліцензійних умов, фінансово-господарську діяльність закладу освіти, виконання інших вимог законодавства, погоджує кошторис доходів та видатків закладу освіти.

Отже, вищестоящим в порядку підлеглості органом відносно Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу є Управління освіти Миронівської міської ради, яке уповноважене державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Так як Управління освіти Миколаївської міської ради не вживало заходів щодо захисту інтересів держави та стягнення з відповідача шкоди завданої місцевому бюджету в сумі 42547,06 грн., незаконним звільненням ОСОБА_2 , прокурор звернувся до суду з даним позовом, проти чого позивачі не заперечували.

За такого, суд вважає звернення прокурора до суду з даним позовом відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України є правомірним.

Враховуючи наведе, позовна вимога про стягнення з відповідача шкоди шкоду, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 42547,06 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Так як позовні вимоги задоволені повністю, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 1921,00 грн., який сплачено Прокуратурою Миколаївської області платіжним дорученням № 529 від 12.04.2019.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Управління освіти Миколаївської міської ради, Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного комплексу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського професійного ліцею торгівлі та ресторанного сервісу шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника, в сумі 42547,06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, код ЄДРПОУ 02910048, місцезнаходження: м.Миколаїв, пр.Богоявленський, 314;

позивачі: Управління освіти Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 02145010, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Інженерна,3;

Миколаївський професійний ліцей торгівлі та ресторанного сервісу, код ЄДРПОУ 01566423, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 40/6;

відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 24.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко