Постанова

від 17.06.2020 по справі 908/3227/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3227/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Курібло В.А., ордер серія АН № 103943 від 16.06.2020 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 , ухвалене суддею Науменко А.О., повний текст якого складений 10.02.2020, у справі №908/3227/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж", Миколаївська область, м. Южноукраїнськ

до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя

про визнання недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (далі - Відповідач) про визнання недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018, - "Стоимость 1 человека часа с 01.04.2018 составляет 300,69 грн без НДС".

Позов заявлено на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 509, 526, 626, ч. 3 ст. 632, 653, 827, 837, 843, 845 Цивільного кодексу України і обґрунтовано тим, що положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018, - "Стоимость 1 человека часа с 01.04.2018 составляет 300,69 грн без НДС" суперечать положенням чинного законодавства та не відповідають приписам ст. 203 Цивільного кодексу України, а, відповідно, підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі №908/3227/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду від 04.02.2020 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що враховуючи час укладення додаткової угоди № 1 до договору 18/1450 від 01.04.2018 (01.11.2018), роботи за специфікаціями № 1 від 19.04.2018, № 2 від 03.05.2018, № 3 від 29.05.2018 були вже виконанні та прийнятті Замовником (Відповідачем) та оплачені.

Тобто, договір з боку Позивача станом на 01.11.2018 вже було виконано, через що внесення змін в ціну договору після його виконання суперечить вимогам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

При прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції викладене вище не було враховано та не було прийнято до уваги.

Також судом проігноровано той факт, що приписи ст. 632 ЦК України є імперативним, і не встановлюють умов повного виконання договору для їх застосування.

За приписами статей 509, 529, 598, 882 ЦК України зобов`язання може виконуватися і припинятися частинами (етапами). Такий висновок обумовлений тим, що ст. 632 ЦК не містить обмеження у вигляді такої умови, як повне виконання договору.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зазначає, що на момент укладення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450 сторони скористались правом передбаченим пунктом 3.3 договору № 18/1450 щодо зміни ціни договору, тому в контексті статей 3 та 627 Цивільного кодексу України порушення приписів Цивільного кодексу України відсутнє.

На момент укладення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450 цей Договір не був виконаний повністю, оскільки розрахунок за договором здійснено лише частково, сума заборгованості Відповідача становила 3 494 166,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі №908/3227/19.

Повідомлено сторін, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, та встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, судове засідання з розгляду даної справи буде призначено додатковою ухвалою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.06.2020.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 17.06.2020, не з`явився, 12.06.2020 в канцелярію суду надав клопотання про відкладення судового засідання через запровадження на території України карантину та бажання особистої присутності під час розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання Відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає продовження дії карантину в Україні.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує що Постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів, визначених цією постановою.

У регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється:

з 22 травня:

- регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Пунктом 1.8 Протоколу № 30 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій передбачено, що у зв`язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється:

1. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.

Таким чином, з огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 17.06.2020, на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що Відповідач мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Відповідач не зазначив.

При цьому, Відповідачем на зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (подібним чином вирішено аналогічне клопотання Верховним Судом у справі № 910/3880/19 у постанові від 05.05.2020).

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

13.04.2020 від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №908/3227/19 до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрAT "Запоріжвогнетрив" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.02.2020 у справі №908/1794/19 за первісним позовом ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" до ПрАТ "Запоріжвогнетрив" про стягнення 1 384 200 грн. заборгованості за договором підряду № 18/1450 від 01.04.2018 та зустрічним позовом ПрАТ "Запоріжвогнетрив" до ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" про стягнення 137 751,61 грн. заборгованості за договором підряду № 18/1450 від 01.04.2018 та набрання рішенням у ній законної сили.

В обґрунтування свого клопотання ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" посилається на те, що під час розгляду справи № 908/1794/19 судом встановлені наступні факти:

- факт припинення зобов`язань на момент укладання додаткової угоди;

- факт порушення порядку внесення змін до договору.

Тобто, судом встановлено порушення приписів ст. 632 ЦК України, у зв`язку з чим Позивач і звернувся до суду з позовною заявою у справі № 908/3227/19.

Відповідач заперечив проти задоволення клопотання про зупинення апеляційного провадження, вказуючи на його необґрунтованість, оскільки з урахуванням черговості розгляду вимог, саме визнання дійсним або недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду №18/1450 від 01.04.2018 щодо зміни ціни у договорі, що є предметом розгляду у даній справі №908/3227/19, буде мати важливе значення для наявності правових підстав для нарахування заборгованості у справі №908/1794/19, тобто, наявності підстав для задоволення позову повністю або частково у справі №908/1794/19, а не навпаки, як стверджує апелянт.

Згідно пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Стаття 227 ГПК України містить вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, при наявності яких суд зобов`язаний це зробити.

Причиною зупинення провадження у справі згідно вказаної норми Господарського процесуального кодексу України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог .

Предметом розгляду даної справи є визнання недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018 - "Стоимость 1 человеко часа с 01.04.2018 составляет 300,69 грн. без НДС".

Предметом розгляду у господарський справі №908/1794/19 є стягнення за первісним позовом з ПрАТ "Запоріжвогнетрив" на користь ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" та стягнення за зустрічним позовом з ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" на користь ПрАТ "Запоріжвогнетрив" заборгованості за договором підряду № 18/1450 від 01.04.2018.

Таким чином, з урахуванням черговості розгляду вимог, саме визнання дійсним або недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду №18/1450 від 01.04.2018 щодо зміни ціни у договорі, що є предметом розгляду у даній справі №908/3227/19, є першочерговим та буде мати важливе значення для наявності правових підстав для нарахування заборгованості у справі №908/1794/19, тобто, наявності підстав для задоволення позову повністю або частково у справі №908/1794/19, а не навпаки, як стверджує апелянт.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий ті ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразове предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національна судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопаде 2006 року у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що зібрані по справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі №908/3227/19 до вирішення справи №908/1794/19 .

В судовому засіданні 17.06.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01 квітня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж" (підрядник) був укладений договір підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування № 18/1450 (далі - договір № 18/1450) (а.с. 16-28).

Відповідно до п. 1.1 договору № 18/1450 замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах цього договору роботи з ремонтів на виробничих ділянках, перелік яких наводиться в специфікаціях, роботи виконуються на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча".

Згідно із п. 3.1 договору № 18/1450 ціна робіт, виходячи із специфіки і способу виконання робіт, визначається на підставі погоджених сторонами кошторисів (калькуляцій) і вказується в специфікаціях до цього договору. Загальну вартість цього договору складає сума вартості всіх робіт, виконаних за договором і зазначених в специфікаціях до нього.

Пунктом 3.3 договору № 18/1450 передбачено, що ціна робіт може бути змінена сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, якою затверджуються зміни до специфікацій, нові редакції специфікацій або додаткові специфікації.

Згідно із п. 4.1 договору № 18/1450 оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), протягом строку, зазначеного у відповідній специфікації. Строк оплати починає обчислюватися від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3 (або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до п. 2.3 цього Договору), на підставі наданих підрядником рахунків та зареєстрованих податкових накладних.

Відповідно до пунктів 15.4 та 15.5 договору, він (договір) вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін, але не раніше виконання вимог установчих документів Сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог) та діє до 31.12.18. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань ( у т.ч. гарантійних) по даному договору.

Розділом 15.7 договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною та є дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Сторонами за договором № 18/1450 укладені специфікації: № 1 від 19.04.2018 на суму 258 486 грн. з ПДВ; № 2 від 03.05.2018 на суму 529 434 грн. з ПДВ; № 3 від 29.05.2018 на суму 735 861 грн. з ПДВ; № 4 від 03.07.2018 на суму 968 400 грн. з ПДВ; № 5 від 01.08.2018 на суму 1 382 850 грн. з ПДВ; № 6 від 03.09.2018 на суму 1 365 300 грн. з ПДВ (а.с. 29-34).

Згідно цим специфікаціям вартість однієї людино/години складає від 320-ти до 375-ти грн. без ПДВ.

Матеріали цієї справи свідчать, що на виконання умов договору та специфікацій №№ 1-6 до нього сторонами без будь-яких зауважень та заперечень підписано та скріплено печатками акти про надання послуг: від 24.04.18 № 1 на суму 258 486,00 грн. з ПДВ; від 23.05.18 № 2 на суму 529 434,00 грн. з ПДВ; від 22.06.18 № 3 на суму 735 861,00 грн. з ПДВ; від 25.06.18 № 4 на суму 968 400,00 грн. з ПДВ; від 27.08.18 № 5 на суму 1 382 850 грн. з ПДВ; від 25.09.18 № 6 на суму 1 365 300,00 грн. з ПДВ. (а.с. 35-41).

ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" виставлено ПрАТ "Запоріжвогнетрив" на оплату відповідні рахунки, а саме: від 24.04.18 № 1 на суму 258 486,00 грн.; від 23.05.18 № 2 на суму 529 434,00 грн.; від 22.06.18 № 4 на суму 735 861,00 грн.; від 25.07.18 № 6 на суму 968 400,00 грн.; від 27.08.18 № 7 на суму 1 382 850,00 грн.; від 25.09.18 № 10 на суму 1 365 300,00 грн.(а.с. 49-55).

Також, між Позивачем та відповідачем було підписано акт на коригування наданих послуг № 5К від 27.08.2018 на суму - 158 400,00 грн.(а.с. 40).

З урахуванням акта коригування загальна вартість виконаних робіт складає 5 240 331,00 грн.

Даний факт не оскаржує й Відповідач у своїх заявах по суті, в тому числі й у відзиві на апеляційну скаргу.

ПрАТ "Запоріжвогнетрив" перерахувало на рахунок ТОВ "СМУ Укрпромбудмонтаж" загальну суму 3 697 731,00 грн. наступними платіжними дорученнями:

- від 06.07.18 № 4629 суму 258 486,00 грн. із зазначенням у призначені платежу оплата рахунку № 1 від 24.04.18;

- від 13.07.18 № 4824 суму 529 434,00 грн. із зазначенням у призначені платежу оплата рахунку № 2 від 23.05.18;

- від 13.08.18 № 5522 суму 735 861,00 грн. із зазначенням у призначені платежу оплата рахунку № 4 від 22.06.18;

- від 09.11.18 № 64634 суму 949 500,00 грн. із зазначенням у призначені платежу оплата рахунку № 6 від 25.07.18;

- від 09.11.18 № 64633 суму 1 224 450,00 грн. із зазначенням у призначені платежу оплата рахунку № 7 від 27.08.18 (а.с. 63-67).

Додатковою угодою № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450 сторони:

- виклали п.2.3 договору в такій редакції: "Фактичний строк закінчення робіт по окремим об`єктам (обсягам, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акта виконаних робіт/наданих послуг з додатками (табелями обліку робочого часу). На підставі згоди сторін в письмової формі може бути визначений інший склад документів, що підтверджують фактичний строк закінчення робіт" (п. 1 додаткової угоди);

- виклали п. 3.1 договору № 18/1450 в такій редакції: "Обсяг робіт, ціна робіт, сума виконаних робіт, виходячи із специфіки і способу виконання робіт, вказується в специфікаціях до цього договору, але не перевищує 4 558 680 грн. без ПДВ. Вартість однієї людино/години з 01.04.2018 складає 300,69 грн. без ПДВ. Загальну вартість цього договору складає сума вартості всіх робіт, виконаних за договором і зазначених в специфікаціях до нього." (п. 2 додаткової угоди);

- доповнили договір № 18/1450 додатком № 1 (формою акта виконаних робіт/наданих послуг) (п. 3 додаткової угоди);

- домовились, що умови цієї додаткової угоди вступають в силу з дати, що передує даті її підписання, а саме з 01.04.2018 згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України та діють до закінчення строку дії договору № 18/1450 (п. 7 додаткової угоди).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням на ст. 653, ч. 3 ст. 632 ЦК України, якою закріплено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається та тими обставинами, що зобов`язання по специфікаціях №1 від 19.04.2018, №2 від 03.05.2018, №3 від 29.05.2018, на дату оспорюваної додаткової угоди вже були припинені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що на момент укладення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450 сторони скористались правом передбаченим пунктом 3.3 договору № 18/1450 щодо зміни ціни договору, тому в контексті статей 3 та 627 Цивільного кодексу України порушення приписів Цивільного кодексу України відсутнє.

Доказів повного виконання договору № 18/1450 на момент укладення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450 матеріали справи не містять, тому не можна стверджувати про недотримання ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським зобов`язанням, з урахуванням приписів ст. 173 ГК України визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать: внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Будь-яке зобов`язання, у тому числі й договірне, має тимчасовий характер. Учасники цивільного обороту укладають договори заради певного правового результату, який досягається виконанням зобов`язання, що виникає з договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК). Виконання договірних зобов`язань повинно здійснюватися відповідно до умов договору, загальних положень щодо виконання зобов`язань, визначених у главі 48 ЦК України, та спеціальних правил стосовно виконання окремих видів договірних зобов`язань.

Отже, виконання договірного зобов`язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов`язання. Виходячи з того, що дії боржника є правомірними і спрямовані на припинення договірного зобов`язання, вони за своєю юридичною природою є правочинами. Отже, на них поширюються загальні правила щодо правочинів .

Виконання договірного зобов`язання завжди полягає у вчинені боржником певних дій, визначених у договорі. Пасивна поведінка боржника, тобто утримання від певних дій, не може розглядатися як виконання договірного зобов`язання.

Стаття 837 ЦК України визначає зобов`язання з виконання робіт, що виникає з договору підряду як таке, за яким одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З аналізу Договору підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування № 18/1450 слідує, що робота, її обсяг та зміст, строки виконання та вартість, а також умови оплати визначаються в Специфікаціях до Договору. При цьому кожна така Специфікація носить характер самостійного зобов`язання, що обумовлено тим, що вид, обсяг робіт, вартість, та порядок виконання зобов`язання (робіт) по кожній специфікації, а також оплата, не перебувають у залежності від виконання зобов`язань по інших специфікаціях.

У даному випадку, з урахуванням приписів ст.529 та ст. 882 ЦК України мова не йде про прийняття певного етапу робіт, а йде про прийняття окремо взятої роботи, що носить характер самостійного зобов`язання.

Одним з принципів виконання договірного зобов`язання є принцип реального виконання зобов`язання (ст. 622 ЦК), який передбачає, що боржник має вчинити саме ті дії, які складають зміст договору, тобто виконати зобов`язання в натурі. Кредитор заінтересований саме у виконанні боржником обов`язку, визначеного договором, адже тільки це призведе до задоволення його потреб.

Статтею 598 ЦК України закріплено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється також виконанням, проведеним належним чином.

Згідно умов Договору роботи по кожній Специфікації виконуються, приймаються та оплачуються окремо, а відповідно і зобов`язання по таких роботах припиняються окремо одне від одного.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оскаржується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж" на виконання умов Договору свої зобов`язання щодо виконання певних робіт з ремонтів на виробничих ділянках на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча" за специфікаціями №№ 1-6 виконало без будь-яких зауважень та заперечень з боку Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами про надання послуг: від 24.04.18 № 1 на суму 258 486,00 грн. з ПДВ; від 23.05.18 № 2 на суму 529 434,00 грн. з ПДВ; від 22.06.18 № 3 на суму 735 861,00 грн. з ПДВ; від 25.06.18 № 4 на суму 968 400,00 грн. з ПДВ; від 27.08.18 № 5 на суму 1 382 850 грн. з ПДВ; від 25.09.18 № 6 на суму 1 365 300,00 грн. з ПДВ. (а.с. 35-41).

Таким чином, зобов`язання Позивача за специфікаціями №№ 1-6 припинено шляхом виконання, проведеного належним чином.

Більш того, зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" за специфікаціями № 1 від 19.04.2018, № 2 від 03.05.2018, № 3 від 29.05.2018 також припинені шляхом виконання, проведеного належним чином, оскільки роботи за даними специфікаціями повністю оплачені.

Таким чином, оскільки Позивачем виконанні свої зобов`язання за специфікаціями №№ 1-6, в результаті чого Замовник - ПрАТ "Запоріжвогнетрив" отримав те, на що розраховував при укладанні Договору, колегія суддів приходить до висновку про фактичне виконання Позивачем Договору підряду № 18/1450.

При цьому Цивільний кодекс України не містить визначення поняття "виконання договору", в той час як ним визначено поняття "виконання зобов`язання", "припинення зобов`язання".

Оскільки змістом договору є домовленість про взаємні права та обов`язки сторін, то виконання стороною своїх зобов`язань за договором і слід вважати виконанням договору.

Вищенаведеним спростовується висновок господарського суду про відсутність доказів повного виконання договору № 18/1450 на момент укладення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору № 18/1450.

Частиною 3 статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 3 ч.4 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи Додаткова угоди № 1 до Договору підряду № 18/14560 від 01.04.2018, якою змінено ціну в договорі, укладена сторонами 01 листопада 2018, тобто після виконання Позивачем (підрядником) Договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018, що прямо суперечить імперативним приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Даній обставині судом першої інстанції не надано належної оцінки.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах , встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що ціна робіт може бути змінена сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього договору , якою затверджуються зміни до специфікацій, нові редакції специфікацій або додаткові специфікації .

В той же час, суду не надано доказів укладення додаткової угоди до договору від 24.10.18 № 18/1450, якою затверджено зміни до специфікацій, нові редакції специфікацій або додаткові специфікації , що додатково підтверджує порушення сторонами приписів ст. 632 ЦК України при укладанні Додаткової угоди № 1 до Договору підряду № 18/14560 від 01.04.2018 в частині зміни ціни в договорі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами не дотримано умови договору щодо зміни ціни робіт.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги є обґрунтованими, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, як прийняте з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі №908/3227/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2020 у справі №908/3227/19 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж", Миколаївська область, м. Южноукраїнськ до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя про визнання недійсним положення додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до договору підряду № 18/1450 від 01.04.2018 - задовольнити.

Визнати недійсним положення Додаткової угоди №1 від 01 листопада 2018 року до Договору підряду №18/1450 від 01.04.2018 року, яким визначено, що "Стоимость 1 человеко часа с 01.04.2018 г. составляет 300,69 грн. без НДС".

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Укрпромбудмонтаж", Миколаївська область, м. Южноукраїнськ 1921 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 2881,50 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.327 ГПК України, з урахуванням необхідних реквізитів, покласти на Господарський суд Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік