Рішення

від 18.06.2020 по справі 906/1159/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1159/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук А. В., довіреність №0001000/23282-19 від 27.09.2019;

від відповідачів: не з`явились;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі

до 1) Приватного підприємства "Крупний"

2) ОСОБА_1

про стягнення 223 614,08 грн

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі звернулося до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Крупний" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 223 614,08грн, із яких: 106 976,36 - основного боргу, 10 996,01грн - процентів за кредитом, 2 869,35грн - комісії за управління кредитом, 26 095,47грн - пені, 56 457,00грн - штрафних санкцій, 5 197,86грн - 3% річних, 15 022,03грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору №52516К31 від 19.10.2016 в частині зобов`язання повернення кредитних коштів, та на невиконання відповідачем-2 умов договору поруки №52516Р22 від 19.10.2016 в частині відповідальності за невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору №52516К31 від 19.10.2016.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.526, 543, 549, 553-554, 612, 625, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.229, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 05.11.2019 постановлено Відділу реєстрації місяця проживання Коростенської міської ради у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на поштову адресу Господарського суду Житомирської області у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

25.11.2019 до суду від Відділу реєстрації місяця проживання Коростенської міської ради надійшов лист №496/9 від 11.11.2019, згідно якого зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28.11.2019 залишено без руху та надано позивачу десять днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.

03.12.2019 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.12.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

Після судового засідання 14.01.2020 на адресу суду від відповідача 1 надійшла заява від 09.01.2020 про застосування загальних та спеціальних строків позовної давності.

Також, після судового засідання 14.01.2020 на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява від 09.01.2020 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/26493/19, яка розглядається Голосіївським районним судом м.Києва за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору поруки № 52516Р22 від 19.10.2016 недійсним.

Ухвалою суду від 14.01.2020 підготовче засідання відкладено на 05.02.2020.

15.01.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли:

- заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі, згідно яких просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №906/1159/19 на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України;

- заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності.

16.01.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення за №0520300/1277-20/301994.

05.02.2020 на адресу суду від відповідача 2 надійшла заява про зупинення провадження у справі №906/1159/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/26493/19.

Ухвалою суду від 05.02.2020 підготовче засідання відкладено на 26.02.2020.

Ухвалою суду від 25.02.2020 у задоволенні заяв відповідача-2 від 09.01.2020 та 04.02.2020 про зупинення провадження у справі №906/1159/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №752/26493/19, яка розглядається Голосіївським районним судом м. Києва, відмовлено; розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 03.03.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2020.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Шніт А.В. судове засідання у справі №906/1159/19 24.03.2020 не відбулося.

Ухвалою суду від 30.03.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 судове засідання для розгляду справи по суті відкладено на 28.05.2020.

28.05.2020 до суду представник позивача подав письмові пояснення №0520300/11842-20 від 27.05.2020 та клопотання від 28.05.2020 про відкладення розгляду справи з посиланням на карантинні обмеження.

Ухвалою суду від 28.05.2020 відкладено розгляд справи по суті на 18.06.2020.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі уповноважених представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду від 28.05.2020, відповідачу 2 (а.с.238).

Згідно з ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" судом здійснено електронний запит та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006783453 від 18.06.2020 щодо відповідача 1 Приватного підприємства "Крупний", згідно якого 04.03.2020 здійснено реєстраційну дію зміни місцезнаходження, згідно якого адреса відповідача 1 - 04080, м.Київ, вул.Межигірська, 83.

Відповідно ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи, що ухвали суду надсилалися на адресу відповідача 1, зазначену у заяві про застосування строків позовної давності, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, і відповідачем не повідомлено суду іншої адреси, тому суд доходить висновку, що відповідач 1 повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (Банк, позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник, відповідач 1) укладено кредитний договір № 52516К31 (далі- Кредитний Договір) з додатками (а.с 28-48).

Згідно п. 3.1. Кредитного Договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити Проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором. Кредит надається позичальнику однією сумою.

Відповідно до п. п. 3.2.1 та 3.2.2. Кредитного Договору сума кредиту: 486 334,80грн. Кінцевий термін погашення кредиту: 18 жовтня 2019 року.

В пункті 3.2.4 Кредитного Договору сторони погодили, що процентна ставка є фіксованою. Розмір процентної ставки за кредитом становить 19,39% річних.

За умовами п.3.2.5. Кредитного Договору, розміри комісій за договором становлять: за надання кредиту - 1% від суми кредиту, за управління кредитом 0,1% від суми кредиту, зазначеної в п. 3.2.1 цього договору.

Комісія за управління нараховується з дати укладення договору до дати повного виконання зобов`язань позичальником за основним боргом за кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобов`язань за основним боргом за договором (п.4.1.3. кредитного договору).

Розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.3.2.6. Кредитного договору).

Згідно п.3.4.1. Кредитного договору позичальник зобов`язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п.3.8. цього договору в строк, зазначений у п.п.3.2.2. цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком зміни ліміту заборгованості (а.с.43) за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.

За умовами п.3.5.1. Кредитного договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному в пп.3.2.4 цього договору, у валюті кредиту відповідно до заборгованості. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець календарного дня із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) на рахунок, зазначений у п.3.8 цього договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Пунктом 3.9.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту оформити у заставу/іпотеку майно та або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку майна поручителем у розмірі, зазначеному в п.п.3.2.7, на умовах, що задовольняють банк, належним чином виконувати зобов`язання щодо забезпечення, передбачені цим договором, а також забезпечити укладення договорів поруки.

Згідно з п. 3.9.6 договору заставне майно / предмет іпотеки повинно бути застраховане на користь Банку як вигодонабувача на весь строк дії цього Договору на умовах, погоджених Банком. Позичальник повинен забезпечити надання до Банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

За приписами п. 5.1.1 кредитного договору, позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Відповідно до п.5.1.3.9 Кредитного договору позичальник зобов`язався спрямовувати та підтримувати протягом дії цього договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунки, відкриті у банку, не менше ніж 95% від чистих грошових надходжень на рахунки позичальника. Перша оцінка виконання позичальником зобов`язання, зазначеного у підпункті 5.1.3.9 цього договору, здійснюється за результатами ІІІ кварталу 2016 року, та у подальшому щоквартально.

Згідно п.5.1.3.11.2 кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечувати виконання фінансової ковенанти - коефіцієнту покриття процентів (відношення прибуток до сплати процентів та податків/процентів (фінансові) витрати - не менше 1,2х.

Перша оцінка виконання позичальником зобов`язання, зазначеного у підпунктах 5.1.3.11.2 - 5.1.3.11.4 цього договору, здійснюється банком на підставі фінансової звітності позичальника станом на 01.10.2016 року, в подальшому - щоквартально.

Позичальник зобов`язаний протягом всього строку дії цього договору, а саме протягом кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення (але не пізніше ніж за 14 календарних днів до закінчення строку дії попереднього звіту), надавати банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій банком оціночній компанії (перший раз до 05.02.2017) (п.5.1.14 кредитного договору).

Щорічно протягом строку дії договору, за власні кошти проводити страхування на користь банку предмету забезпечення на суму його заставної вартості в акредитованій банком страховій компанії (п.5.1.15 кредитного договору).

Пунктом 7.8 договору сторони також визначили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктами 5.1.3.9, 5.1.3.11.2-5.1.3.11.4 цього договору, позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 2 480,00 грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.7.9 договору, за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 5.1.15 цього Договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10000,00грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання щомісячно протягом строку невиконання зобов`язань.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 3.8 цього Договору, протягом 10 банківських днів з дати, у яку мало бути виконано зобов`язання, визначене підпунктом 5.1.15 цього договору та в подальшому (за кожний місяць невиконання зобов`язання) - протягом 10 банківських днів з дати закінчення кожного місяця в якому не виконано відповідне зобов`язання.

У пункті 7.10 договору сторони передбачили, що за порушення/невиконання позичальником зобов`язань взятих на себе відповідно до умов цього договору (зокрема: ненадання документів передбачених умовами цього Договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 827,00грн щомісячно, за кожне окреме порушення до повного виконання відповідного зобов`язання.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 3.8 цього Договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

За умовами п. 8.1.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається після виконання позичальником зобов`язань, встановлених підпунктом 3.3.1 цього договору.

Цей договір діє до 19.10.1019 року. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

У додатку 1 до кредитного договору сторони погодили графік зміни ліміту заборгованості (а.с. 43).

В забезпечення зобов`язань відповідача за кредитним договором від 19.10.2016 № 52516К31, 19.10.2016 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та ПП "Крупний" (позичальник) укладено Договір Поруки № 52516Р22 (а.с. 49-52) (далі - договір поруки).

Відповідно до п 1.1.1 даного Договору поруки сторони визначили, що основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед Кредитором, встановлені кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Згідно п.2.1 договору поруки, поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

За пунктом 3.1.1 договору поруки, кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником або правонаступниками позичальника основного зобов`язання або його частини вимагати виконання цього зобов`язання або його частини у поручителя як у солідарного боржника.

Пунктом 4.2.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання та/або неналежне виконання позичальником (його правонаступниками) основного зобов`язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні кредитора, без будь-яких заперечень сплатити кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Згідно з п. 8.1.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його підписання поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками кредитора і позичальника, а також скріплення відбитками печаток кредитора і позичальника і діє 96 місяців з дати набуття ним чинності.

У випадках перенесення кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1 цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який перенесено кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається) (п.8.1.2 договору поруки).

19.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно- імпортний банк України" (Банк, позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник, відповідач) укладено договір застави № 52516Z34 (а.с. 53-54).

Відповідно до п. 1.1. даного договору, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору № 52516К31 від 19.10.2016, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит заставодавцю в сумі 486 334,80грн строком погашення 18.10.2019.

На виконання умов договору позивач 24.10.2016 перерахував суму кредиту в розмірі 486334,80грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 24.10.2016 (а.с 55).

Відповідач-1 в свою чергу не виконав зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту за Кредитним договором, в тому числі і після настання кінцевого строку для повернення кредиту, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 106 976,36грн.

В порушення умов пп. 3.2.4, 3.5.1 відповідач-1 також не сплатив проценти, нараховані за період з 01.05.2019 по 27.10.2019 на загальну суму 10 996,01грн.

На підставі пп. 3.2.5.3, 4.1.3 кредитного договору позивач заявив до стягнення з відповідачів 2 869,35грн комісії за управління кредитом за період з 01.05.2019 по 27.10.2019.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач на підставі п. 3.2.6, 7.2 договору заявив до стягнення з відповідачів 26 095,47грн пені.

За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань позивач також заявив до стягнення з відповідачів на підставі п.п. 7.8-7.10 кредитного договору 56 457,00грн штрафних санкцій.

За неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 5 197,86грн 3 % річних та 15 022,03грн інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд встановив, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі кредитного договору № 52516К31від 19.10.2016, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та надання відповідачу кредиту в розмірі 486 334,80грн (а.с. 55).

За умовами Додатку 1 до кредитного договору відповідач-1 зобов`язався повернути кредит згідно графіку зміни ліміту заборгованості до 18.10.2019 (а.с. 43).

Натомість відповідач-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього станом на момент звернення до суду та станом на день вирішення спору в суді існує прострочена кредитна заборгованість в розмірі 106 976,36грн, яка згідно графіку зміни ліміту заборгованості є заборгованістю не сплаченою ПП "Крупний" за період, починаючи з 25.02.2019 по 18.10.2019.

Розмір несплаченої та простроченої заборгованості відповідача-1 перед позивачем в сумі 106 976,36грн підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ПП "Крупний" (а.с. 56-64).

Станом на день вирішення спору матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором у заявленій сумі.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 106 976,36грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитом в сумі 10 996,01грн, суд дійшов наступних висновків.

За умовами п.3.5.1. Кредитного договору позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному в пп.3.2.4 цього договору, у валюті кредиту відповідно до заборгованості. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець календарного дня із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число) на рахунок, зазначений у п.3.8 цього договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

У статті 1 договору сторони погодили, що банківський рік - період тривалістю 360 днів. Цей період застосовується для розрахунку процентів за користування кредитом, комісії, плат та пені за цим договором, що розраховуються на підставі банківського року.

Відповідно до розрахунку (а.с. 10) проценти за користування кредитом за ставкою 19,39%, які в загальному розмірі склали 10 996,01грн, нараховані позивачем на залишок основного боргу за період з 01.05.2019 по 27.10.2019.

В частині нарахування та заявлення до стягнення процентів за кредитом за період з 01.05.2019 по 27.10.2019, вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 10 996,01грн.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 2 869,35грн суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, сторони договору у пп 3.2.5.3, 4.1.3 передбачили розмір ставки комісії - 0,1% від суми кредиту; порядок нарахування комісії; строк сплати комісії - з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.11) комісія за управління кредитом нарахована за період з 01.05.2019 по 27.10.2019, яка в загальному розмірі склала 2869,35 грн.

Перевіривши порядок нарахування комісії за управління кредитом, суд встановив, що останній відповідає умовам договору, є обґрунтованим, арифметично вірним, тому вимога про стягнення комісії за управління кредитом в сумі 2 869,35грн підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені в загальній сумі 26 095,47грн за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, суд дійшов таких висновків.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.7.2. кредитного договору у разі невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2. цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день сплати на рахунок, зазначений у пп. (б) пп. 3.8.

Розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.3.2.6. Кредитного договору).

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що позивач допустив помилки, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості, щодо якої період нарахування, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, минув.

Зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з вихідних даних позивача щодо початкової та кінцевої дати нарахування пені (з 01.11.2018 по 30.04.2019), правомірним є нарахування пені у розмірі 13 139,38 на заборгованість за кредитом:

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.04.2018 по 25.05.2018 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 01.11.2018 по 26.11.2018 у розмірі 346,19грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.05.2018 по 25.06.2018 - на суму заборгованості 13500,00грн за період з 01.11.2018 по 26.12.2018 у розмірі 745,64грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.06.2018 по 25.07.2018 - на суму заборгованості 13500,00грн за період з 01.11.2018 по 26.01.2019 у розмірі 1 158,41грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.07.2018 по 25.08.2018 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 01.11.2018 по 24.02.2019 у розмірі 1 544,55грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.08.2018 по 25.09.2018 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 01.11.2018 по 24.02.2019 у розмірі 1544,55грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.09.2018 по 25.10.2018 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 01.11.2018 по 24.02.2019 у розмірі 1 544,55грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.10.2018 по 25.11.2018:

1) на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 27.11.2018 по 24.02.2019 у розмірі 1 198,36грн;

2) на суму заборгованості 11 967,72грн за період з 25.02.2019 по 30.04.2019 у розмірі 765,61грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.11.2018 по 25.12.2018 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 26.12.2018 по 30.04.2019 у розмірі 1675,85грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.12.2018 по 25.01.2019 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 26.01.2019 по 30.04.2019 у розмірі 1263,08грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.01.2019 по 25.02.2019 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 26.02.2019 по 30.04.2019 у розмірі 850,32грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.02.2019 по 25.03.2019 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 26.03.2019 по 30.04.2019 у розмірі 477,49грн;

- за платіж, що мав бути здійснений в період з 26.03.2019 по 25.04.2019 - на суму заборгованості 13 500,00грн за період з 26.04.2019 по 30.04.2019 у розмірі 64,73грн.

На прострочені проценти за кредитом правомірним є нарахування пені у розмірі 3 217,35грн, із яких:

- за квітень 2018 року за період з 01.11.2018 по 15.11.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 362,75грн у розмірі 64,54грн;

- за травень 2018 року за період з 01.11.2018 по 06.12.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,18грн у розмірі 160,07грн;

- за червень 2018 року за період з 01.11.2018 по 07.01.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 362,75грн у розмірі 292,60грн;

- за липень 2018 року за період з 01.11.2018 по 06.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,17грн у розмірі 435,75грн;

- за серпень 2018 року за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,18грн у розмірі 502,45грн;

- за вересень 2018 року за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4362,75грн у розмірі 486,24грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,18грн у розмірі 471,32грн;

- за листопад 2018 року за період з 08.12.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 362,75грн у розмірі 327,03грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,17грн у розмірі 164,52грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 4 508,17грн у розмірі 62,25грн;

- за лютий 2019 року за період з 08.03.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 3 720,99грн у розмірі 197,67грн;

- за березень 2019 року за період з 09.04.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2 453,91грн у розмірі 52,91грн.

На прострочену суму заборгованості з комісії за управління кредитом правомірним є нарахування пені у розмірі 360,59грн, із яких:

- за квітень 2018 року за період з 01.11.2018 по 15.11.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 7,20грн;

- за травень 2018 року за період з 01.11.2018 по 06.12.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 17,27грн;

- за червень 2018 року за період з 01.11.2018 по 07.01.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 32,62грн;

- за липень 2018 року за період з 01.11.2018 по 06.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 47,01грн;

- за серпень 2018 року за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 54,20грн;

- за вересень 2018 року за період з 01.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 54,20грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 50,84грн;

- за листопад 2018 року за період з 08.12.2018 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 36,45грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 17,75грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 21.02.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 6,72грн;

- за лютий 2019 року за період з 08.03.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 25,84грн;

- за березень 2019 року за період з 09.04.2019 по 30.04.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 486,33грн у розмірі 10,49грн.

Зважаючи на викладені обставини, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 16 757,27 грн (13 179,33грн + 3 217,35грн + 360,59 грн).

В частині стягнення 9 338,20грн пені суд відмовляє в задоволені позову за безпідставністю вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з позичальника 56 457,00грн штрафних санкцій, суд зауважує про наступне.

З розрахунку позивача видно, що позивач нарахував відповідачу штраф:

- на підставі п. 7.8. договору за невиконання зобов`язання визначеного пп. 5.1.3.9 договору, а саме недотримання обов`язку щодо спрямування та підтримання протягом дії кредитного договору чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку на рівні не менше 95% від чистих грошових надходжень на рахунки позичальника за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 9 920,00грн (із розрахунку 2 480,00грн за кожен квартал);

- на підставі п.7.8. кредитного договору за невиконання зобов`язання, передбаченого п.5.1.3.11 кредитного договору в частині обов`язку позичальника забезпечувати виконання таких фінансових ковенантів - коефіцієнту покриття процентів (відношення прибуток до сплати процентів та податків/процентні (фінансові) витрати ) - не менше 1,2х - за четвертий квартал 2018 року, перший та другий квартал 2019 року у розмірі 7 440,00грн (із розрахунку 2 480,00грн за кожен квартал);

- на підставі п. 7.9. договору за невиконання зобов`язань, визначених п. 5.1.15 договору, а саме ненадання позичальником оцінки заставного майна за період з жовтня по грудень 2018 року в загальному розмірі 30 000,00 грн (із розрахунку 10 000,00грн за кожен місяць протягом невиконання зобов`язань);

- на підставі п. 7.10. договору за невиконання зобов`язання, визначеного пп 5.1.14 договору, а саме недотримання позичальником строків страхування майна, переданого в заставу за період з листопада 2018 по вересень 2019 року в загальному розмірі 9 097,00грн (з розрахунку 827,00грн щомісячно протягом періоду невиконання зобов`язань).

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення штрафної санкції на підставі п. 7.8. договору за спрямування та підтримання протягом дії кредитного договору чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку на рівні не менше 95% від чистих грошових надходжень на рахунки позичальника за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 9 920,00грн, суд зазначає наступне.

У пункті 5.1.3.9 договору сторони передбачили обов`язок позичальника спрямовувати та підтримувати протягом строку дії цього договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, відкритих у банку, на рівні не менше ніж 95% від чистих грошових надходжень позичальника. Перша оцінка виконання позичальником зобов`язання проводиться в за результатами 3 кварталу 2016 року та в подальшому щоквартально.

У статті 1 кредитного договору наведено визначення терміну "чисті грошові потоки", а саме - всі надходження на поточні рахунки, пов`язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов`язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов`язані з купівлею, продажем або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Факт порушення умов п. 5.1.3.9 кредитного договору позивач підтверджує розрахунком заборгованості, розрахунком грошових потоків позичальника в банках за перший-четвертий квартали 2018 року, які ґрунтуються на даних довідки АТ "Укрексімбанк" про рух коштів по рахунку №52-14/257 від 29.10.2019, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№18 від 10.01.2019, довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 26.10.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№362 від 10.10.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.07.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№292 від 10.07.2018; довідки АТКБ "Приватбанк" про обіги від 10.04.2018, довідки позичальника про чисті грошові надходження вих.№160 від 09.04.2018 (а.с. 84-95).

Судом встановлено, що розрахунок чистих грошових надходжень позивач здійснив за наступною формулою: сума чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в АТ "Укрексімбанк" / на суму чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в усіх банках х 100%.

З матеріалів справи вбачається, що за період 2018 року при обрахуванні частки щоквартальних грошових надходжень на рахунках позивача та щоквартальних грошових надходжень на рахунках ПАТ КБ "ПриватБанк" у відсотках, останні становлять

- в І кварталі 2018 року - 17,12%;

- в ІІ кварталі 2018 року - 5,53%;

- в ІІІ кварталі 2018 року - 31,10%;

- в ІV кварталі 2018 року - 26,70%.

Нарахування штрафу за невиконання зобов`язання визначеного п.5.1.3.9. Кредитного договору (п. 7.8 кредитного договору) позивачем здійснювалось поквартально: 4 квартали х 2 480,00грн, що загалом становить 9 920,00грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Проаналізувавши вимоги щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 7.8. Кредитного договору за невиконання зобов`язання передбаченого п. 5.1.3.11.2, суд дійшов наступних висновків.

Пункт 5.1.3.11.2. кредитного договору передбачає, що позичальник зобов`язався забезпечувати виконання фінансового ковенанта (показника: коефіцієнт покриття процентів (відношення "прибуток до сплати процентів та податків/процентні (фінансові) витрати") - не менше 1,2х.

Перша оцінка виконання позичальником зобов`язань, зазначених у п.п 5.1.3.11.2 здійснюється на підставі фінансової звітності позичальника станом на 01.10.2016, в подальшому - щоквартально.

Суд дослідивши розрахунок значення покриття процентів (а.с. 96) та фінансові звіти ПП "Крупний" (а.с.97-99) суд дійшов висновку, що коефіцієнт покриття процентів у IV кварталі 2018 року, І та ІІ кварталах 2019 року становить менше 1,2х, а тому позовні вимоги в цій частині в сумі 7 440,00грн (2 480,00грн х 3 квартали) є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо штрафних санкцій за невиконання умов п. 5.1.14. Кредитного договору, суд відзначає наступне.

Даним пунктом Кредитного договору визначено, що Позичальник протягом строку дії цього Договору, а саме протягом кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення (але не пізніше 14 календарних днів до закінчення дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предмету забезпечення), надавати Банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення виконаний в акредитованій Банком оціночній компанії (перший раз до 05.02.2017).

Також сторони погодили в п. 7.10. Договору за порушення / невиконання Позичальником зобов`язань, взятих на себе відповідно до умов цього Договору (зокрема: ненадання документів, передбачених умовами цього договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції Банк застосовує до Позичальника штрафні санкції у розмірі 827,00 грн щомісячно, за кожне окреме порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що звіт про незалежну оцінку майна, який був наданий позичальником, проведено станом на 04.12.2017 (а.с.107). Даний звіт було виконано суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство"; строк дії звіту: 12 місяців від дати оцінки, тобто до 04.12.2018.

Виходячи з умов Кредитного договору відповідач-1 повинен був надати наступний звіт про незалежну оцінку майна до 19.11.2018, що останнім не виконано в зазначені строки. Доказів існування такого звіту суду також не подано.

За невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору, позивач підставі п.5.1.14 договору нарахував штраф за період з листопада 2018 року по вересень 2019 року, який в загальній сумі складає 9097,00грн.

Однак, абзац 3 пункту 7.10 кредитного договору передбачає, що штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 3.8 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

З наявної в матеріалах справи претензії №52-14/222 від 04.09.2019 вбачається, що позивач вимагав сплати відповідачем-1 штрафу на підставі п.7.10 договору, нарахованого за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в розмірі 8 270,00грн (а.с. 109-110).

Доказів повідомлення банку про необхідність сплати відповідачем-1 штрафу в сумі 827,00грн за вересень 2019 року матеріали справи не містять. Отже, строк сплати відповідачем-1 штрафу за вересень 2019 року в сумі 827,00грн не можна вважати таким, що настав. Вимоги позивача в цій частині безпідставні.

З огляду на наведене, правомірними є вимоги позивача про нарахування відповідачу-1 штрафу у відповідності до п.7.10 кредитного договору за невиконання зобов`язань, визначених підпунктом 5.1.14. цього договору за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року на загальну суму 8 270,00грн. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 827грн суд відмовляє.

Перевіряючи розрахунок штрафної санкції, заявленої на підставі п.7.9 кредитного договору за невиконання позичальником зобов`язання, визначеного п.5.1.15 договору щодо дотримання строків страхування майна, переданого в заставу за договором застави №52516Z34 від 19.10.2016 в розмірі 30000,00грн, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між відповідачем-1 та ПАТ Страхова група ТАС укладений договір добровільного страхування майна №FO-00024581 від 18.10.2018 (а.с.100-105).

Відповідно до умов зазначеного договору, останній укладався на підставі зокрема договору застави №52516Z34 від 19.10.2016.

Відповідно до пункту 7.9 договору, за невиконання позичальником зобов`язань визначених підпунктом 5.1.15 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10 000,00грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання щомісячно протягом строку невиконання зобов`язання.

Строк дії договору добровільного страхування майна з 19.10.2018 по 18.10.2019.

При цьому, відповідно до пункту 6.2.1 договору добровільного страхування майна, договір набуває чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем надходження страхової премії або першої її частини в повному обсязі на поточний рахунок страховика.

В матеріалах справи міститься квитанція №57 від 04.01.2019, відповідно до якої відповідачем-1 було сплачено страховий платіж в сумі 1 116,38грн на виконання умов договору добровільного страхування майна (а.с.106).

Таким чином, договір добровільного страхування майна №FO-00228185 від 18.10.2018 набрав чинності лише 05.01.2019.

Відповідач-1 доказів здійснення страхування заставного майна протягом жовтня, листопада, грудня 2018 року не надав, штраф в загальній сумі 30 000,00грн (3 місяці х10000,00грн) не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання зобов`язання передбаченого пп. 5.1.15 та п.7.9 кредитного договору у сумі 30 000,00грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 5 197,86грн 3% річних та 15 022,03грн інфляційних втрат суд суд дійшов наступних висновків.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с.14-16) 3% річних позивачем нараховані:

- на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 11.12.2017 по 27.10.2019 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склала 4 204,10грн;

- на суму простроченої заборгованості з процентів за кредитом за період з 11.12.2017 по 27.10.2019 на суму прострочених процентів, що існували у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 885,55грн;

- на суму простроченої комісії за період з 12.03.2018 по 27.10.2019 на суму простроченої комісії, яка існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 108,21грн.

Перевіривши даний розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє вимогу про стягнення 3% річних на суму 5 197,86грн.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості п о в н и й м і с я ц ь.

Як встановлено судом, позивачем розрахунок інфляційних (а.с.16-18) здійснено:

- на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 11.12.2017 по 30.09.2019 на суму простроченої заборгованості, що існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склала 11 729,84грн;

- на суму простроченої заборгованості з процентів за користування кредитом за період з 11.12.2017 по 30.09.2019 на суму прострочених процентів що існували у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 2 954,55грн;

- на суму простроченої комісії за період з 12.03.2018 по 30.09.2019 на суму простроченої комісії, яка існувала у відповідному періоді, які в загальному розмірі склали 337,64грн.

Судом встановлено, що під час розрахунку інфляційних позивач не врахував місяці, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на встановлені обставини, суд здійснив власний розрахунок інфляційних та встановив, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат на загальну суму 11720,20 грн, із яких:

- нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період січня 2018, березня 2018-вересня2019 у розмірі 9 228,31грн;

- нарахованих на суму простроченої заборгованості з процентів за кредитом за період з квітня 2018 - січня 2019, квітня 2019 - вересня 2019 у розмірі 250,93грн;

- нарахованих на суму простроченої комісії за період з квітня 2018 - січня 2019, квітня 2019 - вересня 2019 у розмірі 2 240,96грн.

Отже вимога про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню на суму 11 720,20грн.

В частині стягнення 3 301,83грн інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Відносно вимоги позивача про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачів суд дійшов наступних висновків.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим способом забезпечення виконання зобов`язань.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши Договір поруки, відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником ( відповідачем-1) своїх зобов`язань за Кредитним договором. Отже вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів підлягає задоволенню.

Стосовно заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Дослідивши розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені, зважаючи на норми ЦК України суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Отже, заява відповідача 1 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та такими що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 210 147,05грн, з яких: 106 976,36рн - простроченої заборгованості по тілу кредиту, 10 996,01грн - прострочених процентів за кредитом, 2 869,35грн - комісії за управління кредитом, 55 630,00грн - штрафів за невиконання умов кредитного договору, 16 757,27грн - пені, 5 197,86грн - 3% річних, 11 720,20грн - інфляційних втрат.

В частині стягнення 9 338,20грн пені, 827,00грн штрафу, 3 301,83грн інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається відповідачів пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог та підлягає стягненню в солідарному порядку.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 88, ідентифікаційний код 37677846) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в солідарному порядку на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (10014, м. Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код ВП 20401758):

- 106 976,36 грн - простроченої заборгованості по тілу кредиту,

- 10 996,01 грн - прострочених процентів за кредитом,

- 2 869,35 грн - комісії за управління кредитом,

- 55 630,00 грн - штрафів за невиконання умов кредитного договору,

- 16 757,27 грн - пені,

- 5 197,86 грн - 3% річних,

- 11 720,20 грн - інфляційних втрат,

- 3 152,20 грн - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.06.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - позивачу за 2ма адресами (рек. з пов.)

4 - ПП "Крупний" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 88) (рек. з пов.)

5 - ОСОБА_1 (рек. з пов.)