Рішення

від 18.06.2020 по справі 906/232/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/232/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крашер"

до Приватного акціонерного товариства "Норинський Щебзавод"

про стягнення 127 649,82 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крашер" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" з позовом про стягнення 127 649,82грн, з яких 75 995,50грн основного боргу, 24 645,14грн пені, 20 351,58грн інфляційних втрат, 6 657,60грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання умов договору поставки №26/13 в межах довгострокових господарських зв`язків від 12.03.2013 в частині оплати отриманого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.03.2020 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.03.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 постановлено підготовче засідання відкласти на 28.05.2020.

Ухвалою суду від 28.05.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/232/20 до судового розгляду по суті на 18.06.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 18.06.2020 на електронну пошту суду надійшли від позивача:

- заява про розгляд справи за відсутності позивача від 17.06.2020;

- довідка про заборгованість відповідача на день судового засідання від 17.06.2020;

- розрахунок суми судових витрат позивача від 17.06.2020.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу за адресою: Житомирська область, Овруцький район, с.Норинськ, вул.Шкільна, 16, ухвал суду від 30.03.2020 та від 05.05.2020 (а.с.80,85).

Ухвалу суду від 28.05.2020 направлено відповідачу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

12.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крашер" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Норинський щебзавод" (покупець, відповідач), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Норинський щебзавод", укладено договір поставки №26/13 в межах довгострокових господарських зв`язків (далі - договір) (а.с.14-16), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю (передавати у власність) запасні частини та витратні матеріали (далі - товар) до автодорожньої, дорожньо-будівельної, кар`єрної та іншої спецтехніки, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати та оплачувати товар.

Номенклатура, найменування, Одиниця виміру, загальна кількість Товару, ціна за одиницю, терміни та умови поставки товару, який підлягав постачанню, визначаються сторонами в Специфікації-додатку до Договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується здійснювати оплату за товар по цінах постачальника, які діяли на момент підписання Специфікації, в якій зазначаються умови та терміни оплати за відповідну партію Товару.

12.03.2013 сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 17), відповідно до положень якої Позивач зобов`язувався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар, а саме: коронка К 110 у кількості 7 (сім) одиниць та фіксатор К 110 у кількості 7 (сім) одиниць на загальну суму 9 799,44 грн із врахуванням ПДВ.

Пунктом 3.1 Специфікації № 1 передбачено умови поставки EXW - склад Постачальника, згідно Інкотермс 2010.

12.03.2013 позивачем здійснено поставку погодженого в специфікації №1 товару.

12.03.2013 відповідачем здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 9 799,44грн відповідно до платіжного доручення КР 000000048 від 12.03.2013.

20.06.2013 сторонами підписано Специфікацію №2 до Договору (а.с.18), відповідно до положень якої Позивач зобов`язувався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар, а саме: футерування конусу С, ЕС 18% Мп у кількості 1 (одна) шт., футерування чаші ЕС 18% Mn у кількості 1 (одна) штука, футерування чаші ЕС 1 8% Mn у кількості 1 (одна) штука, на загальну суму 107 994,00грн із врахуванням ПДВ.

Відповідно до положень п. 2.2 Специфікації № 1 Відповідач зобов`язувався здійснити перерахування 100% вартості Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару.

Пунктом 3.1 погодженої Сторонами Специфікації № 1 передбачено умови поставки DDP - склад Покупця відповідно до Інкотермс 2010.

02.07.2014 позивачем в повному обсязі виконано зобов`язання із поставки товару на умовах, погоджених сторонами, що підтверджується видатковою накладною № КР 268 (а.с.19), довіреністю №105 від 01.07.2014 від відповідача, виписаною на ім`я ОСОБА_1 (а.с.20), товарно-транспортною накладною № 000024 від 02.07.2014 (а.с.21), податковою накладною від 02.07.2014 (а.с. 22).

Відповідачем здійснено часткову оплату Товару, що підтверджується платіжними дорученнями КР 000000346 від 18.07.2014 на суму 26 998,50грн та КР 000000596 від 14.11.2014 на суму 5 000,00грн (а.с.26-27).

Вказане стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення із відповідача 127 649,82грн, з яких 75 995,50грн основного боргу, 24 645,14грн пені, 20 351,58грн інфляційних втрат, 6 657,60грн 3% річних.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 75 995,50грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 75 995,50грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, заяву про застосування позовної давності також не подав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 75 995,50грн основного боргу.

4. Щодо вимоги про стягнення 24 645,14грн пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати за товар, який передбачено п.3.1 цього договору, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, від загальної вартості неоплаченого товару, до моменту повного погашення заборгованості (п.6.3.).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.61), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним в частині вимог про стягнення 24645,14грн пені за період з 18.02.2019 по 18.02.2020.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Також, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкції є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

З огляду на встановлені під час розгляду спору обставини, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, з метою виконання судового рішення суд визнав вказані обставини винятковими та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.

Таким чином, стягненню підлягає пеня у розмірі 12 322,57грн.

В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 6 657,60грн 3% річних та 20 351,58грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.62), суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому задовольняє вимогу про стягнення 6657,60грн 3% річних за період з 18.02.2019 по 18.02.2020.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2017 року по січень 2020 року на суму заборгованості 75 995,50грн, судом встановлено, що інфляційні втрати становлять 21 799,11грн.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 20 351,58грн інфляційних втрат за період з лютого 2017 року по січень 2020 року, які заявлено позивачем.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 127 649,82грн, з яких: 75 995,50грн - основного боргу, 6 657,60грн - 3% річних, 12 322,57грн - пені та 20 351,58грн - інфляційних втрат.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача. При цьому судом враховується, що, з огляду на правомірність нарахування пені позивачем, незважаючи на зменшення судом розміру пені на 50%, судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення штрафних санкцій.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача 5000,00грн витрат на правову допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00грн позивачем подано до матеріалів справи копію Договору про надання правової/професійної правничої допомоги від 11.02.2020 (а.с.37) та копію додатку до нього (а.с.39), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Мацко М.А. (а.с.38), копію акту №1 прийнятих-виконаних робіт/наданих послуг від 17.02.2020 (а.с.40), ордер від 17.02.2020 (а.с. 42) та копію квитанції до прибуткового касового ордера №11/02 від 11.02.2020 (а.с.41), копію акту №2 прийнятих-виконаних робіт/наданих послуг від 05.05.2020 (а.с.96).

Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Тому, суд вважає вимогу позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00грн відповідачем обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Норинський щебзавод" (11154, Житомирська обл., Овруцький район, с. Норинськ, вул. Шкільна, буд. 16, ідентифікаційний код 04865033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крашер" (00307, м. Київ, вул. П.Радченка, буд. 14, ідентифікаційний код 38447875):

- 75 995,50грн - основного боргу;

- 12 322,57грн - пені;

- 6 657,60грн - 3% річних;

- 20 351,58грн - інфляційних втрат;

- 2 102,00грн - судового збору;

- 5 000,00грн - витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.06.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;т

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)

та на електронні адреси: 3039624437@mail.gov.ua

nshebzavod@gmail.com