Постанова

від 21.09.2020 по справі 906/232/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Справа № 906/232/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Гудак А.В.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Приватного акціонерного товариства Норинський щебзавод на рішення господарського суду Житомирської області від 18.06.2020, повний текст якого складено 25.06.2020, у справі №906/232/20 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крашер м.Київ

до Приватного акціонерного товариства Норинський щебзавод

с.Норинськ Овруцького р-ну Житомирської обл.

про стягнення 127 649 грн. 82 коп. основного боргу, пені, річних та інфляційних,-

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Крашер (надалі в тексті - Товариство) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонер-ного товариства Норинський щебзавод (надалі в тексті - Щебзавод) 127 649 грн. 82 коп. забор-гованості по розрахунках і пені згідно укладеного договору, а також інфляційних втрат та 3% річ-них.(арк.справи 1-8).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.06.2020 у справі №906/232/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 75 995 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках, 12 322 грн. 57 коп. пені, 20 351 грн. 58 коп. інфляцій-них втрат, 6 657 грн. 60 коп. -3% річних, 2 102 грн. судового збору та 5 000 грн. витрат на правову допомогу. В решті вимог відмовлено.(арк.справи 108-118).

Суд вмотивував своє рішення тим, що сума боргу за поставлений товар підтверджується ма-теріалами справи. Проте, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відпові-дальності Відповідача за допущене порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки та-ким наслідкам, з метою виконання судового рішення суд першої інстанції визнав вказані обстави-ни винятковими і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та відмовив у стягненні пені в сумі 12 322 грн. 57 коп.(арк.справи 110).

Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Жито-мирської області від 18.06.2020 у даній справі в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові застосувавши строк позовної давності.(арк.справи 118-131).

Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з`ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд безпідставно позбавив його можливості подати відзив на позов, оскільки згідно із постановою Кабінету міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами на всій території України було встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.06. 2020 . Згідно з нормами пункту 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України (в редакції від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема для подання відзиву продовжу-ються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусноїхвороби (COVID-19). Однак, суд першої інстанції ухвалив судове рішення у справі 18.06.2020, позбавивши Відповідача можливості належним чином спростувати доводи, наведені у позовній заяві, в тому числі щодо необхідності застосування судом першої інстанції позовної давності щодо строків ви-конання Відповідачем його грошових зобов`язань перед Позивачем за укладеним між ними Дого-вором поставки. Тому скаржник просить апеляційний суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Крім того, звертає увагу суду на те, що Акт звірки взаємних роз-рахунків не є належним доказом обґрунтованості позовних вимог Позивача у розумінні норм ГПК України і не повинен прийматись до уваги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 відкрито апе-ляційне провадження у справі №906232/20. Крім того, встановлено Позивачеві строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву протя-гом 10 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.(арк.справи 143).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Крашер -постачальник та Публічне акціонерне товариство Норинський щебзавод -покупець, правонаступ-ником якого є Приватне акціонерне товариство Норинський щебзавод , уклали договір поставки №26/13 від 12.03.2013 в межах довгострокових господарських зв`язків (надалі в тексті - Договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим до-говором, поставляти покупцю (передавати у власність) запасні частини та витратні матеріали (на-далі - товар) до автодорожньої, дорожньо-будівельної, кар`єрної та іншої спецтехніки, а покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати та оплачувати товар. (арк.справи 14-16).

Номенклатура, найменування, Одиниця виміру, загальна кількість Товару, ціна за одиницю, терміни та умови поставки товару, який підлягав постачанню, визначаються сторонами в Специ-фікації-додатку до Договору, яка є його невід`ємною частиною (п.1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується здійснювати оплату за то-вар по цінах постачальника, які діяли на момент підписання Специфікації, в якій зазначаються умо-ви та терміни оплати за відповідну партію Товару.

У випадку прострочення терміну оплати за товар на 10 робочих днів, постачальник вправі призупинити подальші поставки товару до ліквідації такої заборгованості. У такому випадку по-точні платежі, які надходять постачальнику від покупця, незалежно від їх призначення зарахову-ються в рахунок погашення попередньо простроченої заборгованості.(п.3.5 Договору).

Передача-приймання товару проходить в місці здійснення поставки кожної окремої партії товару, яке зазначено у Специфікації, з обов`язковим оформленням видатково-прибуткової наклад-ної або акта приймання-передачі, та інших документів передбачених чинним законодавством, в залежності від виду та умов поставки.(п.4.1 Договору).

Приймання-передача товару здійснюється у відповідності до інструкції П-6 від 15.06.1965 та П-7 від 25.04.1966.(п.4.4. Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору у випадку порушення зобов`язань взятих на себе сторонами, які виникають із умов цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим дого-вором та чинним законодавством України.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення терміну оплати за товар, який передбачено п.3.1 цього договору, покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення, від зага-льної вартості неоплаченого товару, до моменту повного погашення заборгованості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та скріплення пе-чатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині взятих на себе обов`язків, до їх повного виконання. Якщо сторони, за один календарний місяць до терміну закінчення дії цього договору не виявили намірів про припинення дії Договору, договір вважається автоматично пролонгованим на наступ-ний рік.(п.9.1 Договору).

Договір підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 16).

На підставі Договору 12.03.2013 сторонами підписано Специфікацію №1, відповідно до якої Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар, а саме: коронка К 110 у кількості 7 (сім) одиниць та фіксатор К 110 у кількості 7 (сім) одиниць на загальну суму 9 799 грн. 44 коп. разом з ПДВ. Пунктом 3.1 Специфікації №1 передбачено умови поставки EXW - склад постачальника (згідно Інкотермс 2010).(арк.справи 17).

Матеріали справи свідчать, що 12.03.2013 позивач поставив погоджений в специфікації №1 товар, а відповідач оплатив вартість товару в сумі 9 799 грн. 44 коп.(арк.справи 25).

На підставі Договору 20.06.2013 сторонами підписано Специфікацію №2 до Договору, від-повідно до якої Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити Товар, а саме: футерування конусу С, ЕС 18% Мn у кількості 1 (одна) шт., футерування чаші ЕС 18% Mn у кіль-кості 1 (одна) штука, футерування чаші ЕС 1 8% Mn у кількості 1 (одна) штука, на загальну суму 107 994 грн. із врахуванням ПДВ. Відповідно п.2.2 Специфікації №2 Відповідач зобов`язувався здійснити перерахування 100% вартості Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Товару. Пунктом 3.1 Специфікації №2 передбачено умови поставки DDP - склад покуп-ця відповідно до Інкотермс 2010.(арк.справи 18).

Матеріали справи свідчать, що 02.07.2014 Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №КР 268, довіреністю №105 від 01.07. 2014 на ім`я Купрейчука Олександра Васильовича, товарно-транспортною накладною №000024 від 02.07.2014 та податковою накладною від 02.07.2014.(арк.справи 19,20,21,22).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач частково оплатив вартість товару, що під-тверджується платіжними дорученнями КР 000000346 від 18.07.2014 на суму 26 998 грн. 50 коп. та КР 000000596 від 14.11.2014 на суму 5 000 грн. (арк.справи 26-27).

Оскільки поставлений згідно Договору та Специфікації№2 товар на загальну суму 107 994 грн. Відповідач оплатив частково в сумі 31 998 грн. 50 коп. - Позивач просить у позові стягнути 75 995 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках, а також на підставі п.п.6.1, 6.3 Договору, статті 232 ГК України, статтей 549, 625 ЦК України нарахував 24 645 грн. 14 коп. пені; 6 657 грн. 60 коп. -3% річних; 20 351 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Крім того, звертаючись із позовом ТзОВ Крашер просило суд поновити пропущений строк на таке звернення.

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення заборгованості і пені за договором поставки, а також інфляційних та річних нарахувань.

Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -від-повідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтере-су. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 12.03.2013 з моменту укладення Договору - між сторо-нами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здій-нює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у вла-сність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`яза-них з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язує-ться прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, як-що інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.1.1 Договору - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити вартість товару в сумі 107 994 грн.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції - факт поставки товару Позивачем підт-верджується видатковою накладною №КР 268, довіреністю №105 від 01.07.2014 на ім`я Купрей-чука Олександра Васильовича, товарно-транспортною накладною №000024 від 02.07.2014 та подат-ковою накладною від 02.07.2014.(арк.справи 19,20,21,22).

Матеріалами справи стверджено часткову оплату за поставлений товар Відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями КР 000000346 від 18.07.2014 на суму 26 998 грн. 50 коп. та КР 000000596 від 14.11.2014 на суму 5 000 грн. (арк.справи 26-27).

При цьому, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім пере-конанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з Відповідача 75 995 грн. 50 коп. заборгованості по роз-рахунках за товар є обґрунтованою.

При цьому, сам Відповідач не заперечує щодо прострочення виконання зобов`язання з опла-ти отриманого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимоги.

Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).

Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів по-годжується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими і такими що підлягають задово-ленню є 20 351 грн. 58 коп. інфляційних втрат та 6 657 грн. 60 коп. -3% річних за період з 18.02. 2017 по 18.02.2020, тобто за три роки, які передували даті звернення.

Таким чином, оспорювані Відповідачем суми інфляційних втрат і річних нараховані підс-тавно та обчислені арифметично вірно, тому підлягають стягненню з Відповідача, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов`язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як зазначалось вище, пунктом 6.3 Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення терміну оплати за товар, який передбачено п.3.1 цього договору, покупець на вимогу постачаль-ника сплачує останньому пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожен день прострочення, від загальної вартості неоплаченого товару, до моменту повного погашення забор-гованості.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою та вірно обрахованою є вимога про стягнення 24 645 грн. 14 коп. пені за період з 18.02.2019 по 18.02.2020.

При цьому, дослідивши обставини справи, зважаючи на викладене і встановивши підстави порушення Відповідачем грошового зобов`язання - суд першої інстанції правомірно виходив з ін.-тересів сторін, які заслуговують на увагу і того, що даний випадок є винятковим і, покликаючись на положення ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України та ступінь виконання ним грошового зобо-в`язання, правомірно зменшив розмір пені на 50% до суми до 12 322 грн. 57 коп.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі пере-ліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обста-вини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з від-повідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законо-давства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України) і з мотивів, викладених вище колегія суддів вважає даний випадок виключним, тому не вбачає під-став для переоцінки фактів у даній справі.

Звертаючись з апеляційною скаргою Відповідач заявив про застосування до спірних відно-син строку позовної давності, пояснюючи неподання такої заяви суду першої інстанції зупинен-ням процесуальних строків під час дії карантину.

Розглядаючи дану заяву, колегія суддів виходить з того, що згідно із вимогами ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлю-ється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з`ясувати чи порушене право або охоро-нюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі пра-во чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але по-зовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі - суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її про-пущення.

При цьому, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Так, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла до-відатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, коли судом на підставі досліджених доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без по-важних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давнос-ті поважними, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що зобов`язання з оплати поставленого товару виникло у Відповідача 20.07. 2014, тобто через 30 днів з дати поставки по Специфікації №2, то саме з цієї дати починається пе-ребіг строку позовної давності.

Разом з тим, Цивільний кодекс України не передбачає заборони пред`явлення вимог у зв`язку з пропущенням позовної давності.

Звертаючись із позовом Товариство просило поновити пропущений строк, пояснивши його пропуск неможливістю своєчасно отримати оригінали документів, необхідних для подання позову. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає поважною причину пропуску Позивачем строку на звернення до суду і поновлює пропущений строк.

Крім того, колегія суддів зауважує, що частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне зас-тосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 277 ГПК неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає зас-тосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.Порушення норм процесуаль-ного права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою під-ставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішен-ня, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (пи-тання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомле-ного належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов' -язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Викладені положення Господарського процесуального кодексу містять вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Зазначені норми не містять вказівки на обов`язкове скасування рішення суду першої інстанції через неподання відзиву відповідачем, який був повідомлений про дату та час судового засідання.

Таким чином, розглянувши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що відсутні підстави для переоцінки висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, тому рі-шення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про часткову обґрунтованість заявле-ного позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Норинський щебзавод на рі-шення господарського суду Житомирської області від 18.06.2020 у справі №906/232/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №906/232/20 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Гудак А.В.