Рішення

від 17.06.2020 по справі 910/6793/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2020Справа № 910/6793/18

за позовом до треті особи, Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Кацан Наталія Василівна ; 2) Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Молчанов П.В. - представник за довіреністю; від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Наконечна Н.О. - представник за довіреністю. Ільїна Д.В. - представник за довіреністю; не з`явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі - Організація) звернулася в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (надалі - позивач) до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ДСГ" (надалі - відповідач) 223 380, 00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 31, 50, 52 Закону України 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" та статей 426, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) мотивовано неправомірним використанням ТОВ "ДСГ" музичного твору "WHISTLE" (виконавець Flo Rida) (надалі також - спірний твір), шляхом його публічного виконання у магазині "BUTLER'S" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, де відповідач здійснює господарську діяльність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Згідно постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019 касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 зі справі № 910/6793/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5. ст. 310 Господарського процесуального кодексу України, висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, у вказаній вище постанові Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 26.09.2019 справі № 910/6793/18 містяться наступні вказівки, що мають бути враховані судом під час нового розгляду справи:

1. Верховний Суд відзначає, що судами попередніх інстанцій не досліджені докази, подані на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем (акт фіксації від 17.02.2017 №26/02/17, відеозапис та фіскальний чек від 17.02.2017), не надано цим доказам оцінки як у їх сукупності так і кожному окремо, а також не наведено доводів на їх спростування;

2. Судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином договори від 01.04.2016 № 10 та № БРН/02-16, не надано їм правової оцінки, зокрема, не встановлено, чи стосуються ці договори того об`єкту, який є предметом даного спору;

3. Також залишилося невстановленим: чи підписувало ОП "Українська ліга музичних прав" договір з ФОП Кацан Н.В. від власного імені або від імені асоціації "Дім авторів музики в Україні" та які конкретно твори охоплював каталог музичних творів; чи існують договірні зобов`язання між ОП "Українська ліга музичних прав" та асоціацією "Дім авторів музики в Україні"; чи отримало ОП "Українська ліга музичних прав" право на збір авторської винагороди за публічне виконання спірного музичного твору;

4. Судами попередніх інстанцій достеменно не досліджено питання вилучення/не вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" всіх належних позивачу творів, а лише зазначено про існування листа Організації від 20.05.2016 щодо вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" всіх належних позивачу творів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 08.10.2019 року справу № 910/6793/18 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

11.10.2019 було винесено ухвалу, якою справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.11.2019 о 09:50 год.

04.11.2019 від третьої особи Фізичної особи-підприємця Кацан Наталії Василівни (надалі - третя особа-1) надійшли письмові пояснення щодо наявності, у яких йдеться про наявність у відповідача прав на використання спірного твору у власній господарській діяльності, а також про неналежність наданих на підтвердження використання відповідачем спірного твору доказів, з урахуванням чого третя особа-1 просила суд відмовити у задоволенні позову.

05.11.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки наданий Організацію акт та відеозапис є неналежними та недопустимими доказами та не підтверджують порушення прав щодо використання спірного твору та окрім того, відповідач вказує на правомірність використання відповідачем музичних творів на підставі відповідних договорів з третіми особами та вказує на відсутність його вини у публічному виконанні спірного твору.

06.11.2019 через автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) представник Організації надав заяву по суті спору, у якій навів пояснення по суті спору з посиланням, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах № 908/666/17 та 910/9604/18.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 вирішено відкласти судове засідання до 11.12.2019, а також продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

11.12.2019 від Організації до суду надійшло письмове клопотання про відкладення підготовчого судового засідання призначеного на 11.12.2019, яке мотивоване виникненням обставин, пов`язаних з уточненням позовних вимог.

Поряд із тим 11.12.2019 третьою особою надано також додаткові письмові пояснення по справі.

В підготовчому засіданні, що відбулось 11.12.2019 було вирішено відкласти розгляд справи на 07.02.2020, що відображено у відповідній ухвалі суду.

06.02.2020 через автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) представник Організації надав заяву з процесуальних питань де наполягав дослідити докази які містяться у справі під час слухання по суті, зокрема із врахуванням правової позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі 910/16658/14. Також, представник Організації надав заяву в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача компенсацію в сумі 21 020,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.03.2020.

Між тим, судове засідання призначене на 20.03.2020 о 11:50 год не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, у зв`язку із чим 07.04.2020 судом винесено відповідну ухвалу та призначено наступне судове засідання в справі № 910/6793/18 на 06.05.2020.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва 06.05.2020 вирішено відкласти судове засідання на 12.06.2020.

В судовому засіданні, що відбулось 12.06.2020 було оголошено перерву на 17.06.2020.

У судові засідання, що відбулись 06.05.2020, 12.02.2020 та 17.06.2020, представник третьої особи-2 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою третьої особи-2, яка міститься у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки третю особу-2 було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу Сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а третьою особою-2, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, що відбулось 17.06.2020, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи-2.

У судовому засіданні, що відбулось 17.06.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі за договором - Організація, ПО "ОКУАСП") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (надалі за договором - Видавник, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") укладений договір № АВ 24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі по тексту - Договір на управління), відповідно до умов якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання творів третіми особами, згідно із умовами цього договору. Вказаним договором ПО "ОКУАСП" обґрунтовує своє право як організації колективного управління на звернення до суду за захистом майнових авторських прав, що належать ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на території України.

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" (видавник за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник за умовами договору) укладений ліцензійний договір №ВЧ-1112014/02-д ( далі по тексту - Ліцензійний договір), відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" як видавник надає субвидавнику (позивач у справі) право на використання вказаних у цьому договір творів, вказаних у каталозі, крім Продакшн Музики.

Як вбачається з пункту 42 роздруківки № 23 до каталогу музичних творів, який є додатком до Ліцензійного договору та копія якої міститься в матеріалах справи, що станом на 01.02.2017 року позивачу (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") надано права на 8,75% прав у публічному виконанні музичного твору "WHISTLE" на території України (п. 1.9 Ліцензійного договору) зі строком до 31.12.2014 року (пункт 11.1 Ліцензійного договору). Позивач особі уповноваженої організації колективного управління стверджує, що відповідно до п. 11.2 Договору, Ліцензійний договір автоматично пролонговано та він діяв станом на 17.02.2017 року (акт фіксації вчиненого порушення у магазині, в якому здійснює господарську діяльність відповідач).

Даними доказами, позивачем в особі організації колективного управління майновими правами обґрунтовується наявність в нього виключних майнових авторських прав на музичний твір "WHISTLE" на території України станом на лютий 2017 року.

Мотивуючи позовні вимоги, Організація вказує на те, що відповідачем допущено неправомірне використання (без дозволу правовласника або уповноваженої ним організації колективного управління) музичного твору "WHISTLE" шляхом його публічного сповіщення 17.02.2017 в магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, на доказ чого представником позивача подано акт фіксації порушення № 26/02/17 від 17.02.2017, складений представником ПО "ОКУАСП" Швачкою Д.О., диск з відеофіксацією вказаного порушення, а також фіскальний чек від 17.02.2017 про придбання товару у вказаному магазині 17.02.2017.

Так, частиною 1 ст. 432 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. У частині другій згаданої статті 432 Цивільного кодексу України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.

Причиною спору у справі стало порушення, за твердженням Організації, виключних майнових прав позивача на музичний твір "WHISTLE" у виконанні Flo rida на території України, управління якими здійснює організація колективного управління, відповідачем, який здійснив неправомірне (за твердженням Організації) використання вказаного музичного твору 17.02.2017 та з огляду на що для відновлення порушеного права позивач просить стягнути компенсацію за таке неправомірне використання, передбачену статтею 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законами України від 15.05.2018 № 2415-VIII та від 02.10.2018 № 2581-VIII).

При цьому, виходячи з предмету спору, позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відтак, до предмету доказування у даній справі входить: 1) наявність прав у Організації на звернення до суду за захистом прав позивача; 2) встановлення належності позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір та обсягу цих прав; 3) відсутність/наявність у відповідача необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного музичного твору; 4) факт використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; 5) використання відповідачем спірного твору без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) авторської винагороди є підставою для стягнення компенсації, передбаченої пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Щодо права Організації звертатися з позовом в інтересах позивача для захисту його майнових авторських прав на музичний твір "WHISTLE", суд зазначає наступне.

Одним зі способів управління суб`єктами авторського права і суміжних прав своїми правами є доручення управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Законом України "Про авторське право і суміжні права" передбачено можливість передачі на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління.

Організації колективного управління виконують від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, такі функції (відповідно до положень статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції до 22.07.2018, чинній до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"): збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону; вчинення інших дії, передбачених чинним законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звернення до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Відповідно до частини третьої статті 48 зазначеного Закону (в редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Таким чином, за наявності договорів із суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Отже, суд приходить до висновку, що з огляду на наявність договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року Організація є уповноваженою організацією на управління майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі майновими правами на музичний твір "WHISTLE" в тій мірі, які вони належать позивачеві.

При цьому, суд відкидає твердження відповідачів та третіх осіб, що таке управління є неможливим, оскільки Ліцензійний договір про передачу прав позивачеві від ТОВ "Ворнер/Чапел" укладено пізніше, а саме 01.11.2014 року, оскільки дія ліцензійного договору, як зазначено в п. 11.1 поширюється на період до укладення договору, а саме з 01.01.2014.

Щодо наявності та обсягу наявних в позивача прав на музичний твір "WHISTLE", які могли бути передані в управління Організації тільки в наявному у позивача обсягу, то суд зазначає наступне.

Так , позивач як на доказ наявності в нього майнових авторських прав на музичний твір WHISTLE у виконанні Flo rida посилається на ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 рок, укладений між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (видавник за умовами договору) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник за умовами договору), відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку, визначеному договором на території України, вказаними в договорі способами, всіх творів, які входять до Каталогу Видавника, за виключенням Продакшн Музики.

Для підтвердження права використання творів Субвидавник за вимогою Видавника надає роздруківки з Каталогу, що містять характеристики Творів за формою, вказаною в Додатку № 1 до Договору. Субвидавник має право використовувати Твори протягом Строку на Території України на умовах виключної ліцензії, зокрема і публічного виконання Творів (підпункти 2.3.1, 2.1, 2.2 п. 2 договору, п.1.8, 1.9, 11 Договору).

Відповідно до Роздруківки № 23 до Ліцензійного договору, позивачу як субвидавнику за умовами договору передано 8,75% (доля правовласника) прав на музичний твір "WHISTLE". Як слідує з вказаного каталогу, вказаний музичний твір створено у співавторстві 16 фізичними особами. Отже, видавник (ТОВ "Ворнер/Чапел") передав позивачеві права, якими він володів у долі на публічне виконання лише на 8,75%.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 436 ЦК України, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний музичний твір "WHISTLE" у виконанні Flo rida створено у співавторстві, і позивач набув не 100% прав на твір, а відповідно до Ліцензійного договору та додатків до нього позивачу було передано лише 8,75 % долі попереднього правовласника, зокрема і у виключному праві публічного виконання.

Водночас безпідставними є твердження відповідача та третіх осіб про те, що позивач не довів наявність в нього виключних майнових авторських прав у долі 8,75% на музичний твір "WHISTLE", оскільки за переконанням відповідачів та третіх осіб мав надати весь ланцюг договорів від первинних авторів до теперішнього правовласника, оскільки суд виходить з принципу правомірності правочинів, встановленого ст. 204 ЦК України, а також принципу змагальності сторін встановленого ст. 13 ГПК України. Отже, оскільки відповідач та треті особи не надали доказів недійсності чи оскарження Ліцензійного договору від 01.11.2014, суд виходить з його правомірності та дійсності та оцінює його умови та зміст щодо обсягу переданих позивачу прав.

Разом з тим, відповідачам та третіми особами не подано жодних доказів, які б свідчили про передачу майнових авторських прав від первинних суб`єктів авторського права (авторів) іншим особам, а тому, висловлені відповідачами та третіми особами твердження про відсутність у позивача будь-яких майнових авторських прав є тільки припущеннями та не спростовують поданих позивачем доказів у вигляді Ліцензійного договору наявності в позивача вказаного обсягу майнових прав на спірний музичний твір.

При цьому, судом досліджено саме обсяг майнових прав, переданих позивача згідно Ліцензійного договору, територію, строк дії тощо. Однак суд не зобов`язаний перевіряти припущення щодо відсутності ланцюга передачі прав від первинного суб`єкта авторського права до позивача у справі, за відсутності реальних доказів передачі виключних майнових авторських прав від первинного суб`єкта авторського права іншим особам.

Відтак, суд зауважує, що той факт що обсяг майнових авторських прав позивача на спірний твір становить лише 8,75 %, а відомості щодо осіб, які володіють рештою 91,25 % авторськими правами на спірний твір, у матеріалах справи відсутні, не свідчить про відсутність прав позивача на захист його порушеного права щодо використання спірного твору, позаяк підставою заявленого позову є саме обставини, пов`язані з реалізацією суб`єктом майнового авторського права належних йому майнових авторських прав відповідно до приписів статті 427 ЦК України та статті 31 Закону, а не обставини щодо створення спірного музичного твору, з якими пов`язується виникнення немайнових авторських прав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

При цьому використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

З урахуванням вищезазначеного, а також на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 26.09.2019, судом досліджено подані Організацією на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем акт фіксації від 17.02.2017 №26/02/17, відеозапис та фіскальний чек від 17.02.2017, з метою належної оцінки вказаних доказів в сукупності, та встановлено наступне.

Як вбачається із акту фіксації від 17.02.2017 №26/02/17, копія якого міститься в матеріалах справи, представниками Організації - Швачкою Дмитром Олеговичем та Чередниченком Олегом Геннадійовичем , що діяли на підставі відповідних довіреностей, було здійснено фіксацію факту виконання музичного твору "WHISTLE" (у виконанні Flo rida) у магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, на підтвердження чого Організацією надано копію фіскального чеку № 00000 8809 00004 від 17.02.2017, відмітка про який також міститься у акті.

Поряд із тим, судом було досліджено наданий позивачем відеозвукозапис, з якого вбачається, що представниками Організації дійсно була здійснена фіксація факту виконання музичних творів у магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д та встановлено, що починаючи з 06:30 хв. відеозвукозапису починає відтворюватися спірний музичний твір і при цьому на 07:33 хв. відеозвукозапису зафіксовано джерело звуку та окрім того - на 11:33 хв. відеозвукозапису зафіксовано означений вище фіскальний чек № 00000 8809 00004 від 17.02.2017.

Так, частина 1. ст. 96 ГПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд приходить до висновку, що наданий позивачем акт фіксації № 26/02/17 від 17.02.2017, відеозвукозапис та фіскальний чек № 00000 8809 00004 від 17.02.2017, в сукупності є належними, допустимим та вірогідними доказами, що дозволяють встановити факт публічного виконання музичного твору "WHISTLE" (у виконанні Flo rida) в магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д, у якому здійснює господарську діяльність відповідач.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача та третіх осіб щодо неналежності складення таких доказів, оскільки особа має право на самостійне збирання доказів для захисту своїх порушених прав або обґрунтування заперечень і чинним законодавством вимог для осіб приватного права щодо оформлення таких доказів не передбачено.

Щодо заперечень про наявність музичного твору "WHISTLE" у виконанні JO JO, то суд наголошує, що предметом спору є порушення прав на музичний твір саме у виконанні Flo rida, і суд досліджує факт авторства, наявності прав і їх обсягу, факту порушення таких прав та факту публічного виконання саме щодо музичного твору "WHISTLE" у виконанні Flo rida.

Стосовно встановлення правомірності використання спірного музичного твору у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права", з урахуванням наявності договорів від 01.04.2016 № 10 та № БРН/02-16 та надання даним договорам правової оцінки на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2019, суд зазначає наступне.

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСГ" (за договором - Замовник) та Фізичною особою Кацан Наталією Василівною (за договором - Виконавець) було укладено договір № 10 (на створення плейлиста для використання в приміщеннях відповідача при здійсненні господарської діяльності), відповідно до умов якого (1.1. договору № 10 від 01.04.2016), Виконавець бере на себе зобов`язання виконати для Замовника роботи та надати послуги, перелічені у п. 1.2. та 1.3. Договору, а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплачувати.

Так, пунктом 1.2. договору № 10 від 01.04.2016 визначено, що під роботою, яку Виконавець зобов`язується виконати для Замовника (далі - Робота), розуміється комплекс дій, а саме - розробка Концепції Радіо, з урахуванням особливостей господарської діяльності Замовника та контингенту його споживачів, створення Радіо, тобто забезпечення функціонування потокових аудіо-даних через мережу Інтернет із використанням для мовлення технології потокового мовлення в Інтернет на веб-сайті BRN, підбір музичних композицій та музичної бази (фонотеки) для Радіо в рамках Концепції мінімальна кількість 300 композицій для запуска), розробка оригінального графічного логотипу "Butlers Radio", завантаження музичної бази на сервер, встановлення кнопки "СЛУХАТИ БРЕНД РАДІО" на веб-сайті BRN, створення 12-16 (дванадцяти-шістнадцяти) джинглів для розміщення в інтервалах між музичними.

Концепція Радіо, графічний логотип і т.п. знаходиться у Додатку № 1, що він є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3. договору № 10 від 01.04.2016).

При цьому згідно п. 1.8. договору №10 від 01.04.2016 (з урахування Протоколу погодження розбіжностей до даного договору від 01.04.2016, заходиться в матеріалах справи) Замовник доручає Виконавцю самостійно від свого імені, але в інтересах та за рахунок Замовника отримати дозвіл на використання Замовником фонограм музичних творів, які підбираються Виконавцем в рамках Концепції за цим Договором, їх примірників, дозвіл на використання Замовником зафіксованих у фонограмах музичних творів та їх виконань, способом їх публічного виконання, здійснити всі необхідні для цього дії, в тому числі укласти відповідний договір із обраною Виконавцем організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення або із автором/власником авторського та/або суміжного права, здійснювати оплату винагороди/роялті отриманих на користь Замовника прав. Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання Замовником підібраних за цим Договором фонограм, зафіксованих у них музичних творів, зокрема, у випадку виникнення законних претензій третіх осіб щодо такого публічного виконання або інших претензій третіх осіб, пов`язаних із музичними творами підібраними Виконавцем в рамках Концепції, за умови належного виконання Замовником умов Договору. Плата за надання дозволу на використання Замовником фонограм, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань, способом їх публічного виконання, включається у розмір вартості Послуг, визначеної у розділі 4 Договору.

Відтак, зазначений договір №10 від 01.04.2016 є договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України) відповідно до умов якого третя особа-1 зобов`язалась надати відповідачеві послуги із розробки концепції інтернет-радіо із використанням певної кількості музичних творів та при цьому у даному договорі вказується на обов`язок третьої особи-1) укласти самостійно, але в інтересах відповідача договір з відповідною організацією колективного управління щодо отримання прав на використання музичних творів.

Так, 01.04.2016 між Фізичною особою Кацан Наталією Василівною (за договором - Компанія) та Об`єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (за договором - Ліга) було укладено договір № БРН/02-16 про використання об`єктів права інтелектуальної власності та виплату винагороди (роялті).

З преамбули даного договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 вбачається, що Ліга, згідно виданого Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтва № 5/2003, є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення та діє за дорученням асоціації "Дім авторів музики України", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво від 26.01.2005 № 7/2005), в інтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління названої асоціації свої майнові авторські права.

При цьому відповідно до п. 1.1. договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 (предмет договору) Ліга передає, а Компанія від свого імені, але на користь та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ" (код ЄДРПОУ 36546756, далі Клієнт) на підставі доручення останнього, приймає невиключні права (невиключна ліцензія) на використання фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконавців способом їх публічного виконання в торгівельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до цього Договору.

Згідно п. 2.1.1. договору № БРН/02-16 від 01.04.2016, Ліга зобов`язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Компанії.

Згідно п.п. 2.1.2. договору № БРН/02-16 від 01.04.2016, Ліга зобов`язується самостійно вести переговори з третіми особами з приводу використання Клієнтом Фонограм способом публічного виконання згідно умов п. 1.1. Договору. Дією цього пункту також регулюються випадки виникнення претензій третіх осіб щодо такого використання Клієнтом фонограм, за умови належного виконання Компанією та Клієнтом умов цього Договору. Ліга гарантує Компанії, що на законних підставах у належному обсязі володіє правами на колективне управління майновими правами інтелектуальної власності та Фонограми, що передаються відповідно до цього Договору, що використання Фонограм Клієнтом згідно з цим Договором не призведе до порушення прав третіх осіб, що Клієнт може користуватися наданими за даним договором правами без отримання будь - яких додаткових дозволів від третіх осіб та без здійснення будь-яких додаткових виплат на користь третіх осіб.

Відтак, слід дійти висновку, що договір № БРН/02-16 про використання об`єктів права інтелектуальної власності та виплату винагороди (роялті) від 01.04.2016 за своєю правовою природою є договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, який підлягає під визначення п. 5. ч. 1 ст. 1107 ЦК України та водночас - укладений у формі договору комісії (1011 ЦК України), а відтак, в силу припису ст. 1018 ЦК України, права на об`єкти інтелектуальної власності отримані третьою особою-1 за цим договором переходять у власність відповідача.

Щодо правовідносин між Об`єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" та Асоціацією "Дім авторів музики в Україні", зокрема щодо передачі прав на спірний твір, необхідність встановлення яких зазначив Верховний Суд у постанові від 26.09.2019, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління

Як зазначалося вище, з преамбули даного договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 вбачається, що Ліга, згідно виданого Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтва № 5/2003, є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення та діє за дорученням асоціації "Дім авторів музики України", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво від 26.01.2005 № 7/2005), в інтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління названої асоціації свої майнові авторські права.

Окрім того, судом приймаються до уваги обставини, що були встановлені під час розгляду справи № 908/666/17 за позовом Організації колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віріктон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" про стягнення компенсації за незаконне використання творів в розмірі 32 000,00 грн.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17 Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав", судом встановлено, що ГС "УЛМП" (правонаступником якої є Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав") отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell Music GmbH Germany на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (Свідоцтво про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005, сфера діяльності: здійснення колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, а саме: суб`єктів авторського права, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано авторські майнові права).

В цьому договорі терміни вживаються в наступному значенні: ДАМвУ - Організація колективного управління авторськими правами; ЛІГА - Уповноважена організація колективного управління авторськими та суміжними правами, яка має право представляти ДАМвУ у відносинах з користувачами та здійснювати збір винагороди з користувачів з наступною виплатою винагороди ДАМвУ; користувач юридична або фізична особа, яка використовує у своїй підприємницькій господарській діяльності об`єкти авторських прав шляхом публічного виконання.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1/05/05 від 11.05.2005 ДАМвУ передає ЛІЗІ на виключній основі належні їй повноваження щодо видачі дозволів та отримання винагороди за публічне виконання об`єктів авторських прав, які знаходяться в колективному управлінні ДАМвУ. В свою чергу, ЛІГА бере на себе зобов`язання представляти інтереси ДАМвУ у відносинах з користувачами, підписувати з користувачами договори на виплату авторської винагороди (роялті) за використання ними об`єктів авторського права, збирати передбачену законодавством України винагороду за таке використання, отримувати від користувачів інформацію, необхідну для розподілу винагороди та виплачувати ДАМвУ належну йому винагороду.

Строк дії договору неодноразово пролонговувався та при цьому в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1/05/05 від 11.05.2005, підписані обома сторонами договору.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

При цьому, як вбачається наданого позивачем під час первісного розгляду справи витягу з каталогу музичних творів Warner Chappell (видавник: ООО Ворнер Мьюзик Украина, дата передачі каталогу: 10.05.2016), музичний твір "WHISTLE" (№ п. 125981, автори музики та тексту - SPARKS, RANDY; № п. 129900, автори музики та тексту - AUTRY, GENE; JOHNNY, MARVIN; № п. 137091, автори музики та тексту - HERMAN, JERRY; № п. 294569, автори музики - BREVIGLIERI, CLAUDIO; GENERALE, MICHELE; № п. 468883, автори музики - RUBY, HARRY, автори тексту - KALMAR, BERT; № п. 473109, автори музики та тексту - YANG, CHUNG HUNG ALEX; № п. 574302, автори музики та тексту - DILLARD, TRAMAR; FRANKS, JUSTIN SCOTT; GLASS, DAVID; GLASS, DAVID EDWARD; ISAAC, BREYAN; KILLIAN, MARCUS; MOBLEY, ANTONIO; PINGREY, ARTHUR SCOTT; RALPH, JOSHUA міститься у каталозі Warner Chappell.

З урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку, що третя особа-2 (Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"), на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell, у якому (станом на 10.05.2016) перебував й спірний музичний твір, тобто на момент фіксації виконання спірного музичного твору 17.02.2017 твір перебував у даному каталозі. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Водночас, судом не можуть бути прийняті судом посилання Організації на позицію щодо оцінки подібного договору, що наводиться у постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2015 у справі № 910/16658/14, зокрема щодо неправомірності використання музичних творів на підставі відповідного договору укладеного між відповідачем у даній справі та фізичною особою-підприємцем, оскільки договір досліджений у даній справі не стосується тих об`єктів авторського права (музичних творів), які є предметом цього спору. Позаяк обставини, встановлені щодо договорів № 10 від 01.04.2016 та № БРН/02-16 від 01.04.2016 у даній справі - відрізняються від обставин, що встановлені у справі № 910/16658/14.

Поряд із тим, Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 наголосив на необхідності встановлення обставин щодо вилучення/не вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" та на виконання даної вказівки, суд встановив наступне.

На дату фіксації публічного виконання спірного музичного твору (17.02.2017) спірний твір, було вилучено із управління третьої особи-2, що підтверджується листом-вимогою позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна") про вилучення від 20.05.2016, що був направлений на адресу третьої особи-2, на підтвердження чого Організацією надано фіскальний чек № 0142 від 06.06.2018 та опис вкладення у цінний лист на адресу третьої особи-2 із зазначенням про направлення листа-вимоги щодо вилучення і додатку (оптичного диску з переліком творів, що вилучаються), а також витяг з каталогу музичних творів позивача із зазначенням спірного музичного твору, що був описаний вище. Факту отримання даного листа-вимоги третя особа-2 не заперечила.

Суд приймає до уваги той факт, що вирішення питання про те, чи було, чи не було вилучено спірний твір з управління третьої особи-2, не залежить від суб`єктивної думки третьої особи-2, її згоди чи бажання, а залежить від наявності повноважень щодо вчинення такої дії та направлення відповідного повідомлення про це. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17.

Разом із тим, у згаданій постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/9793/17 та від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17, вказується на те, що саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Так, згідно із приписами ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції до 22.07.2018, при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, суб`єкти авторського права (і відповідно особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому в абз. 9 ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Кожен факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав має бути доведений та підтверджений належними та допустимими доказами.

Водночас, відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов:

1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника);

2) шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності;

3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача.

При цьому судом застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше.

Водночас, сам по собі факт здійснення фіксації використання спірного твору відповідачем не підтверджує наявність вини в його діях, позаяк, як зазначалося вище, відповідачем було укладено з третьою особою-1 договір № 10 від 01.04.2016, а також договір № БРН/02-16 від 01.04.2016 (між третьою особою-2 та третьою особою-1 в інтересах відповідача) метою укладення яких було отримання прав на використання, зокрема, спірного музичного твору у господарській діяльності відповідача.

Разом із тим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що вказані договори визнано недійсними чи розірваними, як і не надано доказів наявності спору між Організацією, що дію в інтересах позивача та третьою особою-2 (Лігою) щодо належного представництва авторів спірного твору.

Також Організацією не доведено того, що у відповідача існує законодавчо-встановлений обов`язок з`ясовувати, які саме особи уповноважені авторами на представництво та захист їх інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутня вина, як один з елементів для встановлення наявності підстав для покладення на нього відповідальності за порушення авторських прав позивача.

Сам по собі факт надсилання позивачем листа про відкликання права представляти інтереси до третьої особи-2 також не свідчить про те, що відповідач має нести відповідальність за порушення авторських прав, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того факту, що відповідачеві було відомо про наявність цього листа.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що третя особа-2, чи третя особа-1 повідомляли відповідача про надходження зазначеного листа та припинення дії укладених договорів № 10 від 01.04.2016 та № БРН/02-16 від 01.04.2016.

Також суду не надано доказів та не доведено того, що за таких умов у відповідача існує законодавчо встановлений обов`язок з`ясовувати належність авторських прав іншим особам ніж тим, з якими укладений відповідний договір.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оскільки Організацією та позивачем не доведено того факту, що у діях відповідача вбачається вина за використання музичного твору "WHISTLE" (у виконанні Flo rida), що є однією зі складових умов для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення відповідної компенсації, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 21 020,00 грн компенсації є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232. 233, 236. 237, п. 2 ч. 5 ст. 238. ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, 316, ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.06.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко