Постанова

від 19.10.2020 по справі 910/6793/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа№ 910/6793/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Полякова Б.М.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Наконечна А.О. - ордер серії АА № 1008293 від 01.11.2019

від третьої особи-1: Ільїна Д.В. - ордер серії КС № 503933 від 17.04.2019

від третьої особи-2: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року

у справі № 910/6793/18 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління

авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з

обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСГ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа Кацан

Наталія Василівна

2. Об`єднання підприємств "Українська ліга музичних прав"

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "ДСГ" 223 380, 00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням ТОВ "ДСГ" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_1 ), шляхом його публічного виконання у магазині "BUTLER'S" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-Д, де відповідач здійснює господарську діяльність.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2019 року касаційну скаргу ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 року зі справі № 910/6793/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками нового розгляду апеляційної скарги господарським судом міста Києва прийнято рішення від 17.06.2020 року, яким у задоволенні позовних вимог ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік України" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Алданова С.О., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року вказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у справі № 910/6793/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.09.2020 року за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відкладено розгляд справи на 06.10.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.10.2020 року відкладено розгляд справи на 19.10.2020 року на підставі ст. 216 ГПК України.

16.10.2020 року засобами електронного зв`язку від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 19.10.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" про участь у судовому засіданні 19.10.2020 року у справі №910/6793/18 в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції просив відкласти розгляд справи на іншу дату у разі неможливості проведення його в режимі відеоконференції.

Подане клопотання мотивовано перебуванням представника позивача на лікарняному, на підтвердження чого додано результати лабораторних досліджень.

Представник третьої особи-2 в судове засідання також не з`явився, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення відповідної ухвали суду апеляційної інстанції від 06.10.2020 року про відкладення розгляду справи.

Розглядаючи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зауважує, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Тобто, ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" як юридична особа, не була позбавлена права забезпечити явку іншого свого представника в судове засідання.

Більш того, це вже третя неявка представника апелянта в судове засідання, оскільки ухвалами суду від 10.09.2020 року та 06.10.2020 року розгляд справи було відкладено, в тому числі, за клопотанням ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Окрім наведеного, у відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи можливість забезпечення апелянтом участь іншого представника, а також те, що це вже третя неявка представників позивача в судове засідання після відкладення розгляду справи за його клопотанням, беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті та зважаючи на відсутність можливості чергового відкладення розгляду справи через закінчення відповідних строків розгляду, а також на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, судова колегія дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників осіб, які не з`явились.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судовому засіданні 19.10.2020 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

19.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.01.2014 року між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі за договором - Організація, ПО "ОКУАСП") та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" укладено договір № АВ 24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання творів третіми особами, згідно із умовами цього договору. Вказаним договором ПО "ОКУАСП" обґрунтовує своє право як організації колективного управління на звернення до суду за захистом майнових авторських прав, що належать ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на території України.

01.11.2014 року між ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник за умовами договору) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник за умовами договору) укладений ліцензійний договір №ВЧ-1112014/02-д, відповідно до умов якого ТОВ "Ворнер/Чаппел" як видавник надає субвидавнику право на використання вказаних у цьому договір творів, вказаних у каталозі, крім Продакшн Музики.

Як вбачається з пункту 42 роздруківки № 23 до каталогу музичних творів, який є додатком до Ліцензійного договору та копія якої міститься в матеріалах справи, що станом на 01.02.2017 року позивачу (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") надано права на 8,75% прав у публічному виконанні музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території України (п. 1.9 Ліцензійного договору) зі строком до 31.12.2014 року (пункт 11.1 Ліцензійного договору). Позивач особі уповноваженої організації колективного управління стверджує, що відповідно до п. 11.2 Договору, Ліцензійний договір автоматично пролонговано та він діяв станом на 17.02.2017 року (акт фіксації вчиненого порушення у магазині, в якому здійснює господарську діяльність відповідач).

Даними доказами, позивачем в особі організації колективного управління майновими правами обґрунтовується наявність в нього виключних майнових авторських прав на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території України станом на лютий 2017 року.

Мотивуючи позовні вимоги, Організація вказує на те, що відповідачем допущено неправомірне використання (без дозволу правовласника або уповноваженої ним організації колективного управління) музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом його публічного сповіщення 17.02.2017 року в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6, на доказ чого представником позивача подано акт фіксації порушення № 26/02/17 від 17.02.2017 року, складений представником ПО "ОКУАСП" Швачкою Д.О., диск з відеофіксацією вказаного порушення, а також фіскальний чек від 17.02.2017 року про придбання товару у вказаному магазині 17.02.2017 року.

Так, частиною 1 ст. 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. У частині другій згаданої статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.

Причиною спору у справі стало порушення, за твердженням Організації, виключних майнових прав позивача на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 на території України, управління якими здійснює організація колективного управління, відповідачем, який здійснив неправомірне (за твердженням Організації) використання вказаного музичного твору 17.02.2017 року та з огляду на що для відновлення порушеного права позивач просить стягнути компенсацію за таке неправомірне використання, передбачену статтею 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законами України від 15.05.2018 № 2415-VIII та від 02.10.2018 № 2581-VIII).

При цьому, виходячи з предмету спору, позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відтак, до предмету доказування у даній справі входить: 1) наявність прав у Організації на звернення до суду за захистом прав позивача; 2) встановлення належності позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір та обсягу цих прав; 3) відсутність/наявність у відповідача необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного музичного твору; 4) факт використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; 5) використання відповідачем спірного твору без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) авторської винагороди є підставою для стягнення компенсації, передбаченої пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Щодо права Організації звертатися з позовом в інтересах позивача для захисту його майнових авторських прав на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", судом зазначено наступне.

Одним зі способів управління суб`єктами авторського права і суміжних прав своїми правами є доручення управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Законом України "Про авторське право і суміжні права" передбачено можливість передачі на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління.

Організації колективного управління виконують від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, такі функції (відповідно до положень статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції до 22.07.2018 року, чинній до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"): збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону; вчинення інших дії, передбачених чинним законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звернення до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 зазначеного Закону (в редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Таким чином, за наявності договорів із суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що з огляду на наявність договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 року Організація є уповноваженою організацією на управління майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі майновими правами на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в тій мірі, які вони належать позивачеві.

При цьому, судом правомірно відхилено твердження відповідачів та третіх осіб, що таке управління є неможливим, оскільки Ліцензійний договір про передачу прав позивачеві від ТОВ "Ворнер/Чапел" укладено пізніше, а саме 01.11.2014 року, оскільки дія ліцензійного договору, як зазначено в п. 11.1 договору, поширюється на період до його укладення, а саме з 01.01.2014 року.

Щодо наявності та обсягу наявних у позивача прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", які могли бути передані в управління Організації тільки в наявному у позивача обсягу, то суд зазначає наступне.

Так, позивач як на доказ наявності у нього майнових авторських прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 посилається на ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 року, укладений між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" (видавник за умовами договору) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник за умовами договору), відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку, визначеному договором на території України, вказаними в договорі способами, всіх творів, які входять до Каталогу Видавника, за виключенням Продакшн Музики.

Для підтвердження права використання творів Субвидавник за вимогою Видавника надає роздруківки з Каталогу, що містять характеристики Творів за формою, вказаною в Додатку № 1 до Договору. Субвидавник має право використовувати Твори протягом Строку на Території України на умовах виключної ліцензії, зокрема і публічного виконання Творів (підпункти 2.3.1, 2.1, 2.2 п. 2 договору, п.1.8, 1.9, 11 Договору).

Відповідно до Роздруківки № 23 до Ліцензійного договору, позивачу як субвидавнику за умовами договору передано 8,75% (доля правовласника) прав на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Як слідує з вказаного каталогу, вказаний музичний твір створено у співавторстві 16 фізичними особами. Отже, видавник (ТОВ "Ворнер/Чапел") передав позивачеві права, якими він володів у долі на публічне виконання лише на 8,75%.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 436 ЦК України, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Отже, судом вірно встановлено, що спірний музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2 створено у співавторстві, і позивач набув не 100% прав на твір, а відповідно до Ліцензійного договору та додатків до нього позивачу було передано лише 8,75 % долі попереднього правовласника, зокрема і у виключному праві публічного виконання.

Водночас безпідставними є твердження відповідача та третіх осіб про те, що позивач не довів наявність в нього виключних майнових авторських прав у долі 8,75% на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки за переконанням відповідачів та третіх осіб мав надати весь ланцюг договорів від первинних авторів до теперішнього правовласника, оскільки суд виходить з принципу правомірності правочинів, встановленого ст. 204 ЦК України, а також принципу змагальності сторін встановленого ст. 13 ГПК України.

Отже, оскільки відповідач та треті особи не надали доказів недійсності чи оскарження Ліцензійного договору від 01.11.2014 року, суд виходить з його правомірності та дійсності та оцінює його умови та зміст щодо обсягу переданих позивачу прав.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачами та третіми особами не подано жодних доказів, які б свідчили про передачу майнових авторських прав від первинних суб`єктів авторського права (авторів) іншим особам, а тому, висловлені відповідачами та третіми особами твердження про відсутність у позивача будь-яких майнових авторських прав є тільки припущеннями та не спростовують поданих позивачем доказів у вигляді Ліцензійного договору наявності у позивача вказаного обсягу майнових прав на спірний музичний твір.

При цьому, судом досліджено саме обсяг майнових прав, переданих позивача згідно Ліцензійного договору, територію, строк дії тощо. Однак суд не зобов`язаний перевіряти припущення щодо відсутності ланцюга передачі прав від первинного суб`єкта авторського права до позивача у справі, за відсутності реальних доказів передачі виключних майнових авторських прав від первинного суб`єкта авторського права іншим особам.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що обсяг майнових авторських прав позивача на спірний твір становить лише 8,75 %, а відомості щодо осіб, які володіють рештою 91,25 % авторськими правами на спірний твір, у матеріалах справи відсутні, не свідчить про відсутність прав позивача на захист його порушеного права щодо використання спірного твору, позаяк підставою заявленого позову є саме обставини, пов`язані з реалізацією суб`єктом майнового авторського права належних йому майнових авторських прав відповідно до приписів статті 427 ЦК України та статті 31 Закону, а не обставини щодо створення спірного музичного твору, з якими пов`язується виникнення немайнових авторських прав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

При цьому, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Господарським судом міста Києва на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 26.09.2019 року, досліджено подані Організацією на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем акт фіксації від 17.02.2017 року №26/02/17, відеозапис та фіскальний чек від 17.02.2017 року, з метою належної оцінки вказаних доказів в сукупності.

Як вбачається із акту фіксації від 17.02.2017 року №26/02/17, копія якого міститься в матеріалах справи, представниками Організації - Швачкою Д.О. та Чередниченком О.Г., що діяли на підставі відповідних довіреностей, було здійснено фіксацію факту виконання музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (у виконанні ОСОБА_2 ) у магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, на підтвердження чого Організацією надано копію фіскального чеку № 00000 8809 00004 від 17.02.2017 року, відмітка про який також міститься у акті.

Поряд із тим, судом було досліджено наданий позивачем відеозвукозапис, з якого вбачається, що представниками Організації дійсно була здійснена фіксація факту виконання музичних творів у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д та встановлено, що починаючи з 06:30 хв. відеозвукозапису починає відтворюватися спірний музичний твір і при цьому на 07:33 хв. відеозвукозапису зафіксовано джерело звуку та окрім того - на 11:33 хв. відеозвукозапису зафіксовано означений вище фіскальний чек № 00000 8809 00004 від 17.02.2017 року.

Так, частина 1. ст. 96 ГПК України визначає, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 86 ГПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що наданий позивачем акт фіксації № 26/02/17 від 17.02.2017 року, відеозвукозапис та фіскальний чек № 00000 8809 00004 від 17.02.2017 року в сукупності є належними, допустимим та вірогідними доказами, що дозволяють встановити факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (у виконанні ОСОБА_2 ) в магазині "Butler`s" за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6-д, у якому здійснює господарську діяльність відповідач.

При цьому судом першої інстанції вірно відхилено заперечення відповідача та третіх осіб щодо неналежності складення таких доказів, оскільки особа має право на самостійне збирання доказів для захисту своїх порушених прав або обґрунтування заперечень і чинним законодавством вимог для осіб приватного права щодо оформлення таких доказів не передбачено.

Щодо заперечень про наявність музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні JO JO, то суд наголошує, що предметом спору є порушення прав на музичний твір саме у виконанні Flo rida, і суд досліджує факт авторства, наявності прав і їх обсягу, факту порушення таких прав та факту публічного виконання саме щодо музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні Flo rida.

Стосовно встановлення правомірності використання спірного музичного твору у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права", з урахуванням наявності договорів від 01.04.2016 року №10 та №БРН/02-16 та надання даним договорам правової оцінки на виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року, судом вірно встановлено наступне.

01.04.2016 року між ТОВ "ДСГ" (за договором - Замовник) та Фізичною особою Кацан Н.В. (за договором - Виконавець) було укладено договір № 10 (на створення плейлиста для використання в приміщеннях відповідача при здійсненні господарської діяльності), відповідно до умов якого (1.1. договору № 10 від 01.04.2016), Виконавець бере на себе зобов`язання виконати для Замовника роботи та надати послуги, перелічені у п. 1.2. та 1.3. Договору, а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплачувати.

Так, пунктом 1.2. договору № 10 від 01.04.2016 року визначено, що під роботою, яку Виконавець зобов`язується виконати для Замовника (далі - Робота), розуміється комплекс дій, а саме - розробка Концепції Радіо, з урахуванням особливостей господарської діяльності Замовника та контингенту його споживачів, створення Радіо, тобто забезпечення функціонування потокових аудіо-даних через мережу Інтернет із використанням для мовлення технології потокового мовлення в Інтернет на веб-сайті BRN, підбір музичних композицій та музичної бази (фонотеки) для Радіо в рамках Концепції мінімальна кількість 300 композицій для запуска), розробка оригінального графічного логотипу "Butlers Radio", завантаження музичної бази на сервер, встановлення кнопки "СЛУХАТИ БРЕНД РАДІО" на веб-сайті BRN, створення 12-16 (дванадцяти-шістнадцяти) джинглів для розміщення в інтервалах між музичними.

Концепція Радіо, графічний логотип і т.п. знаходиться у Додатку № 1, що він є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3. договору № 10 від 01.04.2016).

При цьому згідно п. 1.8. договору №10 від 01.04.2016 року (з урахування Протоколу погодження розбіжностей до даного договору від 01.04.2016 року, заходиться в матеріалах справи) Замовник доручає Виконавцю самостійно від свого імені, але в інтересах та за рахунок Замовника отримати дозвіл на використання Замовником фонограм музичних творів, які підбираються Виконавцем в рамках Концепції за цим Договором, їх примірників, дозвіл на використання Замовником зафіксованих у фонограмах музичних творів та їх виконань, способом їх публічного виконання, здійснити всі необхідні для цього дії, в тому числі укласти відповідний договір із обраною Виконавцем організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення або із автором/власником авторського та/або суміжного права, здійснювати оплату винагороди/роялті отриманих на користь Замовника прав. Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується самостійно вести всі переговори з третіми особами з приводу публічного виконання Замовником підібраних за цим Договором фонограм, зафіксованих у них музичних творів, зокрема, у випадку виникнення законних претензій третіх осіб щодо такого публічного виконання або інших претензій третіх осіб, пов`язаних із музичними творами підібраними Виконавцем в рамках Концепції, за умови належного виконання Замовником умов Договору. Плата за надання дозволу на використання Замовником фонограм, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань, способом їх публічного виконання, включається у розмір вартості Послуг, визначеної у розділі 4 Договору.

Відтак, зазначений договір №10 від 01.04.2016 року є договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України) відповідно до умов якого третя особа-1 зобов`язалась надати відповідачеві послуги із розробки концепції інтернет-радіо із використанням певної кількості музичних творів та при цьому у даному договорі вказується на обов`язок третьої особи-1) укласти самостійно, але в інтересах відповідача договір з відповідною організацією колективного управління щодо отримання прав на використання музичних творів.

Так, 01.04.2016 року між Фізичною особою Кацан Н.В. (за договором - Компанія) та ОП "Українська ліга музичних прав" (за договором - Ліга) було укладено договір № БРН/02-16 про використання об`єктів права інтелектуальної власності та виплату винагороди (роялті).

З преамбули даного договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 року вбачається, що Ліга, згідно виданого Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтва № 5/2003, є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення та діє за дорученням асоціації "Дім авторів музики України", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво від 26.01.2005 № 7/2005), в інтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління названої асоціації свої майнові авторські права.

При цьому, відповідно до п. 1.1. договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 року (предмет договору) Ліга передає, а Компанія від свого імені, але на користь та в інтересах ТОВ "ДСГ" (далі Клієнт) на підставі доручення останнього, приймає невиключні права (невиключна ліцензія) на використання фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконавців способом їх публічного виконання в торгівельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до цього Договору.

Згідно п. 2.1.1. договору №БРН/02-16 від 01.04.2016 року, Ліга зобов`язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Компанії.

Згідно п.п. 2.1.2. договору №БРН/02-16 від 01.04.2016 року, Ліга зобов`язується самостійно вести переговори з третіми особами з приводу використання Клієнтом Фонограм способом публічного виконання згідно умов п. 1.1. Договору. Дією цього пункту також регулюються випадки виникнення претензій третіх осіб щодо такого використання Клієнтом фонограм, за умови належного виконання Компанією та Клієнтом умов цього Договору. Ліга гарантує Компанії, що на законних підставах у належному обсязі володіє правами на колективне управління майновими правами інтелектуальної власності та Фонограми, що передаються відповідно до цього Договору, що використання Фонограм Клієнтом згідно з цим Договором не призведе до порушення прав третіх осіб, що Клієнт може користуватися наданими за даним договором правами без отримання будь - яких додаткових дозволів від третіх осіб та без здійснення будь-яких додаткових виплат на користь третіх осіб.

Відтак, суд дійшов правомірного висновку, що договір № БРН/02-16 про використання об`єктів права інтелектуальної власності та виплату винагороди (роялті) від 01.04.2016 року за своєю правовою природою є договором щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, який підлягає під визначення п. 5. ч. 1 ст. 1107 ЦК України та, водночас, укладений у формі договору комісії (1011 ЦК України), а відтак, в силу припису ст. 1018 ЦК України, права на об`єкти інтелектуальної власності отримані третьою особою-1 за цим договором переходять у власність відповідача.

Щодо правовідносин між ОП "Українська ліга музичних прав" та Асоціацією "Дім авторів музики в Україні", зокрема щодо передачі прав на спірний твір, необхідність встановлення яких зазначив Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 року, місцевим судом зазначено наступне.

Згідно із ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління

Як зазначалося вище, з преамбули даного договору № БРН/02-16 від 01.04.2016 року вбачається, що Ліга, згідно виданого Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтва № 5/2003, є організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення та діє за дорученням асоціації "Дім авторів музики України", яка є організацією колективного управління авторськими правами (свідоцтво від 26.01.2005 року № 7/2005), в інтересах суб`єктів авторського права, які передали у колективне управління названої асоціації свої майнові авторські права.

Окрім того, судом приймаються до уваги обставини, що були встановлені під час розгляду справи №908/666/17 за позовом Організації колективного управління авторськими та суміжними правами в інтересах позивача - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" до відповідача - ТОВ "Віріктон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОП "Українська ліга музичних прав" про стягнення компенсації за незаконне використання творів в розмірі 32 000,00 грн.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 908/666/17 ОП "Українська ліга музичних прав", судом встановлено, що ГС "УЛМП" (правонаступником якої є ОП "Українська ліга музичних прав") отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell Music GmbH Germany на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 року із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" (Свідоцтво про облік організації колективного управління № 7/2005 від 26.01.2005 року, сфера діяльності: здійснення колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права, а саме: суб`єктів авторського права, їх спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано авторські майнові права).

В цьому договорі терміни вживаються в наступному значенні: ДАМвУ - Організація колективного управління авторськими правами; ЛІГА - Уповноважена організація колективного управління авторськими та суміжними правами, яка має право представляти ДАМвУ у відносинах з користувачами та здійснювати збір винагороди з користувачів з наступною виплатою винагороди ДАМвУ; користувач юридична або фізична особа, яка використовує у своїй підприємницькій господарській діяльності об`єкти авторських прав шляхом публічного виконання.

Відповідно до п. 2.1. договору № 1/05/05 від 11.05.2005 року ДАМвУ передає ЛІЗІ на виключній основі належні їй повноваження щодо видачі дозволів та отримання винагороди за публічне виконання об`єктів авторських прав, які знаходяться в колективному управлінні ДАМвУ. В свою чергу, ЛІГА бере на себе зобов`язання представляти інтереси ДАМвУ у відносинах з користувачами, підписувати з користувачами договори на виплату авторської винагороди (роялті) за використання ними об`єктів авторського права, збирати передбачену законодавством України винагороду за таке використання, отримувати від користувачів інформацію, необхідну для розподілу винагороди та виплачувати ДАМвУ належну йому винагороду.

Строк дії договору неодноразово пролонговувався та при цьому в матеріалах справи містяться акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1/05/05 від 11.05.2005 року, підписані обома сторонами договору.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

При цьому, як вбачається з наданого позивачем під час первісного розгляду справи витягу з каталогу музичних творів Warner Chappell (видавник: ООО Ворнер Мьюзик Украина, дата передачі каталогу: 10.05.2016 року), музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (№ п. 125981, автори музики та тексту - SPARKS, RANDY; № п. 129900, автори музики та тексту - AUTRY, GENE; JOHNNY, MARVIN; № п. 137091, автори музики та тексту - HERMAN, JERRY; № п. 294569, автори музики - BREVIGLIERI, CLAUDIO; GENERALE, MICHELE; № п. 468883, автори музики - RUBY, HARRY, автори тексту - KALMAR, BERT; № п. 473109, автори музики та тексту - YANG, CHUNG HUNG ALEX; № п. 574302, автори музики та тексту - DILLARD, TRAMAR; FRANKS, JUSTIN SCOTT; GLASS, DAVID; GLASS, DAVID EDWARD; ISAAC, BREYAN; KILLIAN, MARCUS; MOBLEY, ANTONIO; PINGREY, ARTHUR SCOTT; RALPH, JOSHUA міститься у каталозі Warner Chappell.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що третя особа-2, на підставі договору №1/05/05 від 11.05.2005 року із Асоціацією "Дім авторів музики в Україні" отримала право на збір авторської винагороди за публічне виконання творів із каталогу Warner Chappell, у якому (станом на 10.05.2016 року) перебував й спірний музичний твір, тобто на момент фіксації виконання спірного музичного твору 17.02.2017 року твір перебував у даному каталозі. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Водночас, судом правомірно відхилені посилання Організації на позицію щодо оцінки подібного договору, що наводиться у постанові Вищого господарського суду України від 28.04.2015 року у справі №910/16658/14, зокрема, щодо неправомірності використання музичних творів на підставі відповідного договору укладеного між відповідачем у даній справі та фізичною особою-підприємцем, оскільки договір досліджений у даній справі не стосується тих об`єктів авторського права (музичних творів), які є предметом цього спору. Позаяк обставини, встановлені щодо договорів № 10 від 01.04.2016 року та № БРН/02-16 від 01.04.2016 року у даній справі - відрізняються від обставин, що встановлені у справі № 910/16658/14.

Поряд із тим, Верховний Суд у постанові від 26.09.2019 року наголосив на необхідності встановлення обставин щодо вилучення/не вилучення з управління ОП "Українська ліга музичних прав" та на виконання даної вказівки, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на дату фіксації публічного виконання спірного музичного твору (17.02.2017 року) спірний твір було вилучено із управління третьої особи-2, що підтверджується листом-вимогою позивача (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") про вилучення від 20.05.2016 року, що був направлений на адресу третьої особи-2, на підтвердження чого Організацією надано фіскальний чек № 0142 від 06.06.2018 року та опис вкладення у цінний лист на адресу третьої особи-2 із зазначенням про направлення листа-вимоги щодо вилучення і додатку (оптичного диску з переліком творів, що вилучаються), а також витяг з каталогу музичних творів позивача із зазначенням спірного музичного твору, що був описаний вище. Факту отримання даного листа-вимоги третя особа-2 не заперечила.

Судом взято до уваги той факт, що вирішення питання про те, чи було, чи не було вилучено спірний твір з управління третьої особи-2, не залежить від суб`єктивної думки третьої особи-2, її згоди чи бажання, а залежить від наявності повноважень щодо вчинення такої дії та направлення відповідного повідомлення про це. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №908/666/17.

Разом із тим, у згаданій постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №908/666/17, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №910/9793/17 та від 10.07.2018 року у справі №910/4139/17 вказується на те, що саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Так, згідно із приписами ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції до 22.07.2018 року, при порушенні будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.50 цього Закону, суб`єкти авторського права (і відповідно особи, які представляють їх інтереси) мають право подавати позови про виплату компенсації, а суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому в абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Кожен факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав має бути доведений та підтверджений належними та допустимими доказами.

Водночас, відповідальність за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої суб`єктові відповідного права, може наставати лише за одночасної наявності таких умов:

1) факту протиправної поведінки відповідача (зокрема, недодержання умов авторського, ліцензійного договорів, використання об`єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника);

2) шкоди, завданої суб`єктові права інтелектуальної власності;

3) причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Доказування наявності перших трьох умов покладається на позивача.

При цьому судом застосовується презумпція вини особи, яка завдала шкоду: така особа вважається винною, поки не буде доведено інше.

Водночас судом першої інстанції правомірно зазначено, що сам по собі факт здійснення фіксації використання спірного твору відповідачем не підтверджує наявність вини в його діях, позаяк, як зазначалося вище, відповідачем було укладено з третьою особою-1 договір № 10 від 01.04.2016 року, а також договір № БРН/02-16 від 01.04.2016 року (між третьою особою-2 та третьою особою-1 в інтересах відповідача) метою укладення яких було отримання прав на використання, зокрема, спірного музичного твору у господарській діяльності відповідача.

Разом із тим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що вказані договори визнано недійсними чи розірваними, як і не надано доказів наявності спору між Організацією, що діє в інтересах позивача, та третьою особою-2 (Лігою) щодо належного представництва авторів спірного твору.

Також Організацією не доведено того, що у відповідача існує законодавчо-встановлений обов`язок з`ясовувати, які саме особи уповноважені авторами на представництво та захист їх інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов заснованого на законі висновку, що в діях відповідача відсутня вина, як один з елементів для встановлення наявності підстав для покладення на нього відповідальності за порушення авторських прав позивача.

Сам по собі факт надсилання позивачем листа про відкликання права представляти інтереси до третьої особи-2 також не свідчить про те, що відповідач має нести відповідальність за порушення авторських прав, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того факту, що відповідачеві було відомо про наявність цього листа.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що третя особа-2, чи третя особа-1 повідомляли відповідача про надходження зазначеного листа та припинення дії укладених договорів № 10 від 01.04.2016 року та № БРН/02-16 від 01.04.2016 року.

Також суду не надано доказів та не доведено того, що за таких умов у відповідача існує законодавчо встановлений обов`язок з`ясовувати належність авторських прав іншим особам ніж тим, з якими укладений відповідний договір.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку що вимоги позивача про стягнення 21 020,00 грн. компенсації є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки Організацією та позивачем не доведено того факту, що у діях відповідача вбачається вина за використання музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (у виконанні Flo rida), що є однією зі складових умов для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення відповідної компенсації.

Посилання скаржника про порушенням господарським судом міста Києва норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Закону України "Про авторське право і суміжні права", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у справі №910/6793/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року у справі №910/6793/18 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам та третім особам.

4. Справу №910/6793/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 26.10.2020 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.М. Поляков

С.О. Алданова