Рішення

від 18.06.2020 по справі 922/521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/521/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина", м. Луцьк про стягнення 331913,82 грн. за участю представників:

позивача - Судаков Д.О.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 331913,82 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4978,71 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" у період з 01.02.2018 по 31.12.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Таким чином, враховуючи положення статей 1212 - 1214 ЦК України, безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 331913,82 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 17.03.2020 о 11:00.

Відповідач, через канцелярію суду 16.03.2020 за вх.№ 6736, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову Харківської міської ради. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивач, вважаючи довести факт порушення ТОВ «Завод «Галичина» вимог земельного законодавства в частині використання земельної ділянки без укладеного договору оренди, повинен був діяти у спосіб, визначений нормами постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 та власного рішення № 130/09 від 24.06.2009. Проте, Харківською міською радою не дотримано наведених нормативно-правових актів, що унеможливлює задоволення поданого позову. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ «Завод «Галичина» з моменту набуття права власності на нерухоме майно за адресою: м. Харків, в`їзд Малопанасівський, 1, вживалися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за місцем розташування цього майна. Натомість, Харківська міська рада як єдиний розпорядник земельними ділянками комунальної власності постійно зловживала з оформленням прав відповідача на земельну ділянку. Також, відповідач вказує, що розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, є невірним та необґрунтованим.

17.03.2020 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.04.2020 о 10:00.

Позивач, через канцелярію суду 23.03.2020 за вх.№ 7249, надав відповідь на відзив відповідача, згідно якої просить суд позовні вимоги задовольнити. При цьому позивач у відповіді на відзиві вказує, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладання договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренди, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержання майна у розмірі орендної плати за землю. Також, позивач вказує, що звернення відповідача з метою оформлення договірних відносин із Харківською міською радою правового значення для вирішення справи по суті не має. Із наданих відповідачем доказів не можливо встановити, що земельний податок був сплачений останнім за користування спірною земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації АЗС, у зв`язку з чим позивачем була застосована ставка річної орендної плати у розмірі 12%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2020 було продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 24.05.2020 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 19.05.2020 о 10:00.

19.05.2020 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.05.2020 о 12:15.

25.05.2020 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.06.2020 о 12:30.

Представник позивача у судовому засідання 18.06.2020 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач про призначене судове засідання на 18.06.2020 о 12:30 був повідомлений належним чином, уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів. Будь-яких заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.02.2020 № 200673419 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 33,5 кв.м. по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові з 03.12.2013 зареєстроване за ТОВ «Завод «Галичина» на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2011 № 914.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2020 № 198207378 право користування земельною ділянкою по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові загальною площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) припинено 23.01.2018 на підставі рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2017 у справі № 922/1395/17.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418452020 земельна ділянка по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 12.11.2013, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0971 га.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) від 14.08.2019 № 1314/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0971 га.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 18.02.2020 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ «Завод «Галичина» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004 по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові від 18.02.2020. У акті обстеження земельної ділянки вказувалося, що ТОВ «Завод «Галичина» , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладання договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянку в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю. Сам розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «Завод «Галичина» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) від 14.08.2019 № 1314/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Згідно листа від 22.11.2019 № 2999/116-19 Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомляв, що інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки відділ надає у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством тільки на час звернення заявників. ТОВ «Завод «Галичина» , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку. При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верхового Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постановах Верхового Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18.

Таким чином, позивач вказує, що дані обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 331913,82 грн. за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 за використання земельної ділянки комунальної власності по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до чинного законодавства.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України, є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 цього Кодексу).

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2017 у справі № 922/1395/17 було встановлено, що ТОВ "Завод "Галичина", якому рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.09.2015 №1997/15 надано в оренду земельну ділянку площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) у м. Харків по в`їзду Малопанасівському, 1, набуло право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння цією земельною ділянкою (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення. Відповідач (Харківська міська рада) під час розгляду справи № 922/1395/17 не надав суду доказів щодо невідповідності поданої позивачем документації вимогам законодавства, наявності підстав для відмови в укладенні договору та не спростував тверджень позивача (ТОВ "Завод "Галичина"), викладених у позовній заяві щодо вжиття останнім всіх необхідних дій для переоформлення права користування земельною ділянкою, а відтак, позивач (ТОВ "Завод "Галичина") має всі підстави розраховувати на укладення такого договору та відповідно оформлення права оренди на земельну ділянку. При цьому у справі № 922/1395/17 господарський суд зазначав, що Харківська міська рада, прийнявши добровільну відмову ПП Торговий будинок "Усадьба" від права користування земельною ділянкою площею, 0971 га, розташованою у м. Харків, Малопанасівський в`їзд, 1, та надавши ТОВ "Завод "Галичина" в оренду вказану земельну ділянку, безпідставно зволікає із розірванням договору оренди землі із третьою особою (ПП Торговий будинок Усадьба ), що свідчить про зловживання повноваженнями як розпорядника майна, яке належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, та відповідно про діяльність всупереч приписам законодавства України у сфері земельних відносин. Такі дії відповідача (Харківської міської ради) не лише не відповідають положенням чинного законодавства України, принципам рівності і справедливості, а й призвели до порушення права власності позивача (ТОВ "Завод "Галичина") на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи № 922/521/20 ТОВ "Завод "Галичина" з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, Малопанасівський в`їзд, 1, зверталося до Харківської міської ради у 2018 та 2019 роках, що підтверджується листами-відповідями № 3004/0/225-18 від 03.05.2018, № 6958/0/225-19 від 17.09.2019.

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що ТОВ «Завод «Галичина» вживалися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за місцем розташування майна: м. Харків, в`їзд Малопанасівський, 1, проте, Харківська міська рада зловживає з оформленням прав відповідача на спірну земельну ділянку.

Головне управління ДФС у Харківській області згідно листа № 1972/9/20-40-12-03-17 від 23.01.2019 вказувало, що ТОВ «Завод «Галичина» (код ЄДРПОУ 33513052) є платником земельного податку за земельну ділянку, розташовану у Холодногірському районі м. Харкова площею 0,0971 га. Загальна сума надходжень по земельному податку з 01.11.2015р. по 31.12.2015р. - 1871,36 грн., за 2016р. 32821,33 грн., за 2017 - 21835,93 грн., з 01.01.2018 по 30.11.2018 - 6113,60 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Завод «Галичина» є платником земельного податку у Холодногірському районі м. Харкова за інші земельні ділянки, крім земельної ділянки, площею 0,0971 га, кадастровий номер 6310137200:02:003:0004, за адресою: м. Харків, Малопанасівський в`їзд, 1.

Як вбачається з матеріалів справи інформація Головного управління ДФС у Харківській області, викладена у листі № 1972/9/20-40-12-03-17 від 23.01.2019, була врахована позивачем у розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.02.2018 по 31.12.2018. Проте, в цьому розрахунку не було враховано сплаченого ТОВ "Завод "Галичина" земельного податку за грудень 2018 року - платіжне доручення № 1983 від 06.12.2018 на суму 1222,72 грн.

Крім того, позивачем у розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не було враховано сплаченого ТОВ "Завод "Галичина" земельного податку за 2019 рік (платіжне доручення № 211 від 08.02.2019, платіжне доручення № 292 від 25.02.2019, платіжне доручення № 375 від 07.03.2019, платіжне доручення № 566 від 08.04.2019, платіжне доручення № 720 від 06.05.2019, платіжне доручення № 892 від 07.06.2019, платіжне доручення № 1084 від 09.07.2019, платіжне доручення № 1210 від 08.08.2019, платіжне доручення № 6684 від 09.08.2019, платіжне доручення № 6891 від 09.10.2019, платіжне доручення № 6995 від 07.11.2019, платіжне доручення № 7204 від 06.12.2019).

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що відображена позивачем інформація в розрахунках сум безпідставно збережених коштів не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим вони є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки відповідач вживав необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, вносив плату за землю у формі земельного податку, а позивачем не надано доказів ухилення відповідачем від укладення договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю, є необґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 р. у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов`язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010р. і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Разом з цим, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Проте, у даному випадку, на думку суду, метою заявленого міськрадою позову не є захист порушених законних прав, а навпаки нездійснення існуючого обов`язку щодо укладення договору оренди. Такі дії з боку міськради свідчать про зловживання ним своїми правами в розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України, що є недопустимим.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Так, цивільні суб`єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто, є підставою виникнення цього правового явища, яке нормативно закріплене ч. 3 ст. 13 ЦК.

Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб`єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб`єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб`єктивне право. На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов`язок особи, яка здійснює суб`єктивне право, не допускати зловживання правом і здійснювати належні особі суб`єктивні права і виконувати суб`єктивні обов`язки припустимими способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Тобто зловживання правом пов`язане із здійсненням належного особі суб`єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб`єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 916/596/18.

Так, у відносинах з ТОВ «Завод «Галичина» позивач як власник земельної ділянки (орендодавець) діяв несправедливо та недобросовісно, порушуючи визначені статтею 3 ЦК України загальні засади цивільного законодавства. Тому звернення міськради до суду із даним позовом фактично є намаганням покласти на ТОВ «Завод «Галичина» несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов`язку щодо укладення договору оренди.

Згідно ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу. З огляду на такі обставини, на думку суду, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, не підлягають захисту в обраний позивачем спосіб, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у такому захисті.

Враховуючи вищевикладене, дані обставини свідчать про відсутність підстав для врахування судом відповідних правових висновків у справах № 629/4628/16-ц, № 922/3412/17, № 922/3780/17, № 922/536/18, № 922/391/18, № 922/981/18 та № 922/902/18 під час вирішення цього спору.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73 - 77, 86, 91, 123, 129, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "25" червня 2020 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/521/20