Постанова

від 10.09.2020 по справі 922/521/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. Справа № 922/521/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№1702 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Бураковою А.М., у справі №922/521/20

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Галичина» , м. Луцьк

про стягнення 331913,82 грн

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ Завод Галичина 331913,82 грн безпідставно збережених коштів у формі орендної плати за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Харків, в`їзд Малопанасівський, 1.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 у справі №922/521/20 у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано практикою Європейського Суду з прав людини, приписами статей 93, 122, 123, 124, 125, 206 Земельного кодексу України, статей 83, 377, 1212 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі» .

Посилаючись на вказані норми чинного законодавства, суд першої інстанції зазначив, що метою заявленого міськрадою позову є не захист порушених прав територіальної громади, а навпаки - нездійснення існуючого обов`язку щодо укладення договору оренди, встановивши при цьому, що відповідач вживав необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, вносив плату за землю у формі земельного податку. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем виживались дії щодо оформлення права оренди на земельну ділянку шляхом звернення до позивача з листами у 2018 та 2019 роках. Одночасно, суд першої інстанції послався на висновки Господарського суду Харківської області у справі №922/1395/17 щодо неправомірних дій Харківської міської ради та зволіканням із розірванням договору тимчасового користування спірною земельною ділянкою із попереднім власником нежитлової будівлі, чим позбавив відповідача права власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння спірною земельною ділянкою.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції визначив як необгрунтоване твердження позивача про те, що територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

До того ж, суд першої інстанції вказав, що наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, що надані відповідачем, підтверджується сплата відповідачем земельного податку, однак, позивачем при розрахунку розміру орендної плати не враховано всі сплати відповідача, а тому відображена позивачем в розрахунках розміру орендної плати інформація щодо суми орендної плати не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 у справі №922/521/20 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, та доказів на їх підтвердження, адже, належним та допустимим доказом щодо сплати земельного податку за відповідні періоди є довідка органу ДФС про надходження від відповідача сум земельного податку до бюджету; також судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без урахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у даній справі відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 10.09.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги, зазначив, що Харківська міська рада безпідставно заявляє до стягнення суму коштів без урахування доказів сплати земельного податку за спірний період, як-то, податкових декларацій за 2018 та 2019 роки про сплату земельного податку та відповідних платіжних доручень за цей період.

До того ж, відповідач зазначає про правомірність урахування судом першої інстанції позиції суду викладеної у рішенні у справі №922/1395/17 щодо зволікань Харківської міської ради щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з попереднім власником нежитлової будівлі, що розташована на спірній земельній ділянці, адже таке зволікання є порушенням права відповідача на майно.

08.09.2020 від директора відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути присутнім представника відповідача у судовому засіданні 10.09.2020 у даній справі через участь в іншому судовому процесі.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Натомість колегія суддів вважає підстави наведені в клопотанні про відкладення розгляду справи неповажними з огляду на таке.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 73 ГПК).

Заявником клопотання будь-яких доказів в обгрунтування обставин неможливості бути присутнім в судовому засіданні 10.09.2020 його представника не надано, як і не надано доказів здійснення представництва підприємства у даній справі єдиним представником. Також директор відповідача не позбавлений права бути присутнім в судовому засіданні10.09.2020 та представляти своє підприємство на умовах самопредставництва.

Таким чином, клопотання є необгрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка сторін обов`язковою судом не визнавалась та враховуючи належне повідомлення учасників даної справи, а також достатність матеріалів справи для об`єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без участі відповідача, з урахуванням наданого відзиву на апеляційну скаргу.

Присутній в судовому представник позивача проти клопотання про відкладення заперечував, підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2020, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, навів відповідні пояснення, відповів на запитання колегії суддів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 18.02.2020 здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, в`їзд Малопанасівський, 1. Вказане обстеження здійснено також з урахуванням звіту геодезичної зйомки вказаної земельної ділянки розробленого ТОВ Інститут планування території та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418452020 (а.с. 36-40 т.1).

Вказаним обстеженням встановлено, що ТОВ «Завод «Галичина» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004 по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» , право власності на яку зареєстровано за відповідачем, без оформленого речового права на вказану земельну ділянку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.02.2020 № 200673419 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 33,5 кв.м. по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові з 03.12.2013 зареєстроване за ТОВ «Завод «Галичина» на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2011 № 914.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.01.2020 № 198207378 право користування земельною ділянкою по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові загальною площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) за попереднім користувачем (ПП Торговий будинок Усадьба ) припинено 23.01.2018 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2017 у справі № 922/1395/17 (а.с.22-25 т.1).

Листом від 23.01.2019 ГУ ДФС у Харківській області повідомило позивача про розмір сплаченого у період з 01.01.2018 по 30.11.2018 земельного податку - 6113,60 грн.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418452020 земельна ділянка по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004 зареєстрована як об`єкт цивільних прав 12.11.2013, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0971 га, цільове призначення: 12.08. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , вид використання: для експлуатації стаціонарної АЗС (літ. А-1 ) (а.с.31-33 т.1).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) від 14.08.2019 № 1314/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0971 га, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки - 1467268 грн.

Листом від 22.11.2019 № 2999/116-19 Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області Департаменту територіального контрою ХМР надано інформацію щодо порядку застосування коефіцієнтів при обрахуванні нормативної грошової оцінку спірної земельної ділянки.

В обґрунтування позову Харківська міська рада, з посиланням на приписи статей 1212 та 1214 ЦК України, зазначає, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладання договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід від надання земельної ділянки в оренду, чим порушено охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Харківською міською радою здійснено розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «Завод «Галичина» коштів у розмірі орендної плати з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) від 14.08.2019 № 1314/0/45-19, за 2018 та 2019 роки.

Згідно розрахунку за 2018 рік, позивачем нараховано 155841,66 грн коштів, у вигляді орендної плати з урахуванням сплати відповідачем земельного податку за 11 місяців 2018 рік у розмірі 5557,82 грн.

Згідно розрахунку за 2019 рік, позивачем нараховано 176072,16 грн. у вигляді орендної плати без урахування сплати земельного податку за 2019 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на численні правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верхового Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постановах Верхового Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18 у подібних правовідносинах.

Отже, посилаючись на користування відповідачем без достатньої правової підстави спірною земельною ділянкою, позивач просить стягнути з ТОВ Завод Галичина 331913,82 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 роки.

18.06.2020 Господарським судом Харківської області прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Враховуючи правову природу кондикційних зобов`язань (стаття 1212 ЦК України), для яких вина не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов`язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.

Під безпідставно збереженим майном Харківська міська рада має на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Колегія суддів зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Разом з тим, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ Завод Галичина з 03.12.2013 є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 33,5 кв.м.), розміщеного на земельній ділянці по в`їзду Малапанасівському, 1 у м. Харкові, яка належить територіальній громаді м. Харкова.

Матеріали справи не містять доказів укладення ТОВ Завод Галичина з Харківською міською радою договору оренди земельної ділянки по в`їзду Малапанасівському, 1 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004, однак, її фактичне користування відповідачем доведено матеріалами справи та ним не спростовано.

Отже, ТОВ Завод Галичина як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

З огляду на вищевказані законодавчі положення, предметом доказування у цій справі є, зокрема обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до Товариства як набувача будівлі за договором купівлі-продажу. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц висловлено правову позицію про необхідність встановлення судами першої та апеляційної інстанцій наведених обставин для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

26.06.2017 Господарським судом Харківської області прийнято рішення у справі №922/1395/17 за позовом ТОВ Завод Галичина до Харківської міської ради, за участю третьої особи - ПП ТБ Усадьба . Вказаним рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) по в`їзду Малопанасівському, 1, укладений між Харківською міською радою та ПП ТБ Усадьба .

Господарським судом під час розгляду цієї справи встановлено користування ПП ТБ Усадьба земельною ділянкою площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) по в`їзду Малопанасівському, 1 у м. Харкові на підставі договору про тимчасове користування земельною ділянкою від 14.03.2001, укладеним між Харківською міською радою та ПП ТБ Усадьба .

ТОВ Завод Галичина на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2011 набуло право власності на нежитлову будівлю загальною площею 33,5 кв.м., що розташована по в`їзду Малопанасівському, 1 у м. Харкові.

Пунктом 8.1 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.09.2011 передбачено, що право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, переходить до покупця (відповідача у даній справі) у відповідності до вимог ст. 120 Земельного кодексу України.

Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.09.2015 №1997/15 припинено приватному підприємству Торговий Будинок Усадьба право користування земельною ділянкою площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) по в`їзду Малопанасівському, 1, за добровільною відмовою. Надано товариству з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" в оренду строком до 01.10.2020 року земельну ділянку площею 0,0971 га (кадастровий номер 6310137200:02:003:0004) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належать територіальній громаді м. Харкова для експлуатації стаціонарної АЗС (літ. А-1 ) (код КВЦПЗ 12.08) по в`їзду Малопанасівському, 1.

Рішення у справі №922/1395/17 від 26.06.2017 не оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та набуло чинності.

Як зазначалось, державна реєстрація спірної земельної ділянки як об`єкту цивільних прав відбулась 12.11.2013. Зокрема, до Державного земельного кадастру внесено відомості про те, що земельна ділянка по Малопанасівському в`їзду, 1 у м. Харкові має кадастровий номер 6310137200:02:003:0004, її площа складає 0,0971 га, цільове призначення: 12.08. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій , категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , вид використання: для експлуатації стаціонарної АЗС (літ. А-1 ) (а.с.31-33 т.1).

Отже, спірна земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав.

Тому, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Натомість судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин справи та актуальної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Однією із підстав відмови у задоволенні позовних вимог Харківській міській раді, суд першої інстанції визначив те, що відповідачем вживались дії щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, шляхом направлення до Харківської міської ради листів у 2018 та 2019 роках щодо виконання розрахунку розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137200:02:003:0004 (вказаних листів в матеріалах справи не має), а також зволікання Харківської міської ради з належним оформленням права оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями суду першої інстанції та не вважає, їх підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, адже, у відповідь на звернення відповідача у 2018 році, у листі від 03.05.2018 №3004/0/225-18 (а.с. 85, 86 т.1) Харківська міська рада просила вчинити дії, у відповідності до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, та внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру та надати Департаменту земельних відносин витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в яких буде зазначено цільове призначення - 12.11 - Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу .

У серпні 2019 року відповідач також звернувся до Харківської міської ради з аналогічним листом, та отримав ідентичну відповідь (лист від 17.09.2019 №6958/0/225-19 (а.с. 83, 84 т.) про те, що відповідачу для розрахунку розміру орендної плати необхідно внести зміни до Державного земельного кадастру та надати Департаменту земельних відносин витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в яких буде зазначено цільове призначення - 12.11 - Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу .

Доказів вчинення відповідачем дій, наведених у листах від 03.05.2018 та від 17.09.2019 у матеріалах справи не має, як і не має доказів вчинення відповідачем будь-яких інших дій, в разі не погодження з вимогами Харківської міської ради.

Крім того, суд першої інстанції у даній справі також послався на висновки Господарського суду Харківської області, зроблені під час розгляду справи №922/1395/17, щодо зволікань Харківської міської ради з розірванням договору оренди з попереднім землекористувачем (ПП ТБ Усадьба ), чим позбавлено ТОВ Завод Галичина права на майно у вигляді правомірних очікувань на своєчасне та належне укладення договору оренди спірною земельною ділянкою.

На думку колегії суддів, такі доводи не можна вважати як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування майном без достатньої правової підстави, адже, неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міської ради не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою (такий висновок викладено Верховним Судом у постанові №922/981/118 у подібних правовідносинах).

Наведені вище доводи суду першої інстанції колегія суддів не вважає правильними та такими, що грунтуються на обставинах справи, також з урахуванням того, що обставини у справі №922/1395/17 відбувались до 2018 року, рішення у справі №922/1395/17 прийнято 26.06.2017, право оренди спірної земельної ділянки з ПП ТБ Усадьба , згідно даних Державного реєстру речових прав, припинено 23.01.2018 (а.с. 24, 25 т.1). У даній справі Харківська міська рада просить стягнути з ТОВ Завод Галичина безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.02.2018 по 31.12.2019, тобто за період який не охоплює обставини справи №922/1395/17.

Відповідно до частини 5 статті 5, частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в даному випадку - Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до розділу ІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Рішенням 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено "Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", у тому числі:

1.1. Базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України;

1.2. Економіко-планувальне зонування земель міста Харкова у складі документів:

1.2.1. Опис меж економіко-планувальних зон;

1.2.2. Схема економіко-планувального зонування;

1.2.3. Значення коефіцієнтів Км2 економіко-планувальних зон;

1.3. Визначення впливу локальних факторів у складі документів:

1.3.1. Карти-схеми зон впливу функціонально-планувальних, інженерно-інфраструктурних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ладшафтних, санітарно-гігієнічних локальних факторів;

1.3.2. Значення коефіцієнтів КмЗ зон впливу локальних факторів;

1.4. Нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п. 2 цього рішення, нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Додатками 1 та 2 до рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена в економіко-планувальній зоні міста Харкова під кодом -7550, коефіцієнт Км2 якої становить 1,56.

Км3 - це сукупний локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони та розрахований програмним комплексом "Нормативна грошова оцінка" шляхом перемноження значень локальних факторів, що характеризують місце розташування конкретної земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території, який становить 1,21589.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" та встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 затверджено "Положення про прядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові", яке набрало чинності з 01.03.2008.

Згідно п. 2.3. додатку до цього рішення, базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду.

Відповідно до п. 2.4. зазначеного додатку, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О=Ц х Б х К1 х К2, де

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього рішення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.

Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Згідно п. 2.5. цього додатку, розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного додатку, порядок розрахунку орендної плати встановлений розділом II цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці.

Досліджуючи інформацію наведену у витязі з нормативної грошової оцінці спірної земельної ділянці від 14.08.2019 №1314/0/45-19, наданого позивачем до матеріалів справи (а.с.30 т.1), колегія суддів зазначає, що в ньому вірно врахована середня базова вартість 1 кв.м. земельної ділянки у м. Харкові, що передбачена Рішенням 25 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено "Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Номер економіко-планувальної зони -72.10 співпадає з місцем розташування спірної земельної ділянки, та визначений вірно, згідно Додатку №2 рішення ХМР від 03.07.2013 №1209/13, коефіцієнт Км2 визначено у розмірі 2,47 , що відповідає економіко-планувальній зоні міста Харкова (додаток 2 до рішення ХМР від 03.07.2013 №1209), коефіцієнт Кф визначено у розмірі 1 з урахуванням цільового призначення спірної земельної ділянки - 12.08. для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій , що також є вірним згідно Додатку №1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489.

Що стосується коефіцієнту Км3, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою:

(5)

Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів.

Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.

У витязі №1314/0/45-19 коефіцієнт вказано у розмірі 1,10743 , що з урахуванням локальних факторів, визначених у додатку №7 до Порядку №489, є вірним, та не перевищує значення 1,50 .

Отже, перевіривши витяг №1314/0/45-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.08.2019, колегія суддів вважає його нормативно обґрунтованим, та таким, що здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства.

До того ж, відповідачем не спростовано правильність застосованої у витягу інформації.

З урахуванням наведених показників та коефіцієнтів, Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки визначена у розмірі 1467268 грн.

Згідно розрахунків суми безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 року сума безпідставно збережених коштів у розмірі 331913,82 грн. розрахована з урахуванням вихідних даних нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наведених у витязі №1314/0/45-19. Ставка орендної плати становить 12%, що узгоджується з пунктом 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зазначений розмір відсотків орендної плати відповідачем не заперечується.

Крім того, позивачем у розрахунку за 2018 рік враховано сплату відповідачем земельного податку за період з 01.02.2018 по 30.11.2018 у розмірі 5557,82 грн.

Відповідно листа ГУ ДФС у Харківській області від 21.01.2019 №1972/9/20-40-12-03-17, сума надходжень по земельному податку від ТОВ Завод Галичина за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 становить 6113,60 грн. Зазначаючи про сплату відповідачем 5557,82 грн. земельного податку за період з 01.02.2018 по 30.11.2018, позивачем із суми сплати за період з 01.01.2018 по 30.01.2018 вираховано сплату податку за 1 місяць у розмірі 555,78 грн, оскільки позивачем у позові спірний період визначений починаючи з 01.02.2018.

В матеріалах справи відсутній лист ДФС щодо надходжень до бюджету земельного податку у 2019 році за користування спірною земельною ділянкою, тому за 2019 рік позивачем заявлено до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 176072,16 грн, яку визначено у розрахунку (а.с. 35 т.1).

Колегія суддів не приймає як обгрунтовані, доводи відповідача щодо наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів сплати земельного податку відповідачем у 2019 році, як-то: податкові декларації зі сплати земельного податку за 2019 рік та платіжні доручення.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Тому податкова декларація, це документ, який складається платником податків, та на підставі якого здійснюється нарахування податку або його сплата платником податку, але ж, вона не свідчить про фактичне надходження до бюджету сплачених коштів земельного податку.

Посилання відповідача на платіжні доручення про сплату земельного податку за 2019 рік колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки вказані документи (а.с. 66-78 т.1) достеменно не підтверджують сплату земельного податку саме за спірну земельну ділянку, адже в призначенні платежу цих платіжних доручень відсутня вказівка на кадастровий номер земельної ділянки або інші ідентифікаційні ознаки.

Доводи відповідача про те, що за цими платіжними дорученнями сплата податку відбувалась на користь УДКСУ у Холодногірському районі, а тому за спірну земельну ділянку, колегія суддів також до уваги не приймає.

Так, згідно наведеного вище листа органу ДФС від 23.01.2019 (а.с. 26, 27 т.1), ДФС повідомляє Харківську міську раду про те, що відповідно до наявних інформаційних ресурсів Головного управління ДФС у Харківській області СП у формі ТОВ Завод Галичина є платником земельного податку за земельну ділянку, розташовану у Холодногірському районі м. Харкова площею 0,0971 га.

Однак, вказану інформацію органом ДФС надано Харківській міській раді на запит щодо сплати податкового зобов`язання з плати за землю ТОВ Завод Галичина за використання земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Харків, Малопанасівський в`їзд, 1, тобто щодо саме спірної земельної ділянки.

Отже, з даного листа не вбачається інформації про відсутність у Холодногірському районі у користуванні ТОВ Завод Галичина інших земельних ділянок.

Доказів наявності/відсутності у Холодногірському районі м. Харкова в користуванні ТОВ Завод Галичина інших земельних ділянок також не має і в матеріалах справи, відповідачем такі докази не надані.

Тому, доводи відповідача про те, що платіжними дорученнями за 2019 рік підтверджується сплата земельного податку саме за користування спірною земельною ділянкою не підтверджені матеріалами справи та будуються на припущеннях відповідача.

Одним із принципів господарського процесу є принцип змагальності, відповідно до якого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вказане положення кореспондується з правилами встановленими статтею 74 ГПК України, відповідно до частини 1, якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тож, відповідач не був позбавлений права надати до суду першої інстанції довідку ДФС про надходження до бюджету у 2019 земельного податку за користування земельною ділянкою саме по в`їзду Малопанасівському, 1 у місті Харкові, або, в разі неможливості самостійно отримати такі докази, скористатись правом передбаченим статтею 81 ГПК України, шляхом звернення до суду з клопотанням про їх витребування.

У справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права. є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Таким чином, обставини встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради, зокрема, щодо доведеності факту користування відповідачем спірною земельною протягом 2018-2019 років без оформленого у встановленому законом порядку права оренди, існування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, здійснення уповноваженим органом нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, правильність показників та коефіцієнтів передбачених відділом у м. Харкові ГУ ДЗК у Харківській області при проведенні нормативної грошової оцінки, які визначені також і в розрахунках позивача за 2018-2019 роки, з урахуванням доказів надходження від відповідача до бюджету земельного податку тощо, є підставою для задоволення апеляційної скарги Харківської міської ради, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення - про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 331913,82 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2020 у справі №922/521/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Галичина (вул. Кременецька, 38 м. Луцьк Волинської області, 43000, ІК 33513052) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ІК 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002, код отримувача 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УД м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 331913,82 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Галичина (вул. Кременецька, 38 м. Луцьк Волинської області, 43000, ІК 33513052) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, ІК 04059243; р/р UA908201720344280001000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору за подання позову 4978,71 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 7468,07 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.09.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель