Рішення

від 24.06.2020 по справі 922/1129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1129/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Кегичівка" (64003, Харківська обл., смт. Кегичівка, пров. Волошина, буд. 7) про стягнення 169650,60 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Кегичівка" (відповідач) про стягнення 169650,60 грн., з яких: пеня у розмірі 81894,14 грн., 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 60949,09 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу №1005/1718-БО-32 від 30.08.2017 в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманого природного газу у встановлені договором строки.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається зі суми сплаченого судового збору у розмірі 2544,76 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

04.05.2020 через відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №10127), в якому відповідач просить зменшити пеню на 90 % до розміру 7938, 32 грн. та вважає, що до стягнення підлягають 3 % річних у розмірі 18702, 30 грн. і інфляційні у розмірі 43246, 86 грн., з підстав, наведених у відзиві. Відзив на позов досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.05.2020 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини другої статті 178 ГПК України.

Згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні статей 104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.

30.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Володар-Кегичівка" (споживач) було укладено договір №1005/1718-БО-32 постачання природного газу (далі - Договір) (а.с. 16-30).

Відповідно до умов п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено в розділі 6 договору. Так, згідно з п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.1., 8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Із обставин справи також слідує, що між сторонами укладено Додаткові угоди до договору постачання природного газу №1005/1718-БО-32 від 30.08.2017, а саме: №1 від 12.01.2018, №2 від 26.03.2018, №3 від 06.04.2018, №4 від 11.06.2018 (а.с. 26-30).

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав за актами приймання-передачі від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018 у власність відповідача природний газ на загальну суму 8065068, 83 грн. (а.с. 31-38). Натомість, відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, у порушення встановленого договором строки, чим не виконав свого зобов`язання зі своєчасної оплати природного газу у визначений п. 6.1. Договору строк.

З урахуванням наведеного, оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, в порушення пункту 6.1 Договору, за яким остаточна оплата за газ мала здійснюватися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 81894,14 грн., 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 60949,09 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору постачання, які регулюються законодавством про купівлю-продаж, згідно якого, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданих позивачем доказів убачається, що позивач свої зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо обсягу та кількості переданого природного газу від відповідача не надходило.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання -передачі природного газу: від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018 на загальну суму 8065068, 83 грн. (а.с. 31-38).

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснював із порушенням строків, зазначених у Договорі, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи: випискою (операції по договору 1005/1718-БО-32 (а.с. 40) та примірниками банківських виписок по рахунку позивача (а.с. 41-42, 44-129).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.11.2017 по 10.12.2017, з 26.01.2018 по 15.02.2018, з 26.04.2018 по 25.10.2018 у розмірі 81894,14 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, статей 253-255, 549 ЦК України, статей 231, 232 ГК України, статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, правомірним та правильно розрахованим.

Водночас відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 10127 від 04.05.2020) заявив клопотання про зменшення розміру пені на 90 % до розміру 7938, 32 грн., в обґрунтування посилався на скупне фінансове становище підприємства, вказував, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача та терміни прострочки зобов`язання не є значними.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).

Втім, суд звертає увагу відповідача на те, що всі нарахування здійснені у відповідності до укладеного між сторонами договору № 1005/1718-БО-32 постачання природного газу від 30.08.2017 та норм діючого законодавства, крім того, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв`язку із сплатою неустойки в установленому договором розмірі.

Також, судом враховано, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 922/3641/18

Враховуючи викладене, беручи до уваги інтереси обох сторін та те, що суд вважає, що зазначені відповідачем обставини не є винятковими, у зв`язку із чим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 81894, 14 грн. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 60949,09 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 60949,09 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує нарахування 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 60949,09 грн. та вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 18702, 30 грн. і інфляційні у розмірі 43246, 86 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 26807,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 60949,09 грн. є правильно розрахованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2544,76 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Володар-Кегичівка" (64003, Харківська обл., смт. Кегичівка, пров. Волошина, 7, код ЄДРПОУ 34269912) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 81894,14 грн. пені; 26807,36 грн. 3% річних; 60949,09 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2544,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" червня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова