Постанова

від 16.06.2020 по справі 922/1873/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1873/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Ворожбянов А. М. на засадах самопредставництва

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реметалл" (далі - ТОВ "Реметалл", Товариство)

на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Тихий П. В., судді: Ільїн О. В. Хачатрян В. С.) від 12.12.2019 у справі Господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради (далі - Рада)

до ТОВ "Реметалл"

про стягнення 336 140,55 грн,

за зустрічним позовом ТОВ "Реметалл"

до Ради

про визнання договору недійсним,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Реметалл" про стягнення 336 140,55 грн заборгованості за договором про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства від 22.02.2019 № 6, який укладено між сторонами у цій справі (далі - Договір).

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Товариство не виконало належним чином зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за користування земельними ділянками № 1 площею 0,0141 га, № 2 площею 0,2108 га, № 3 площею 0,0013 га (загальна площа 0,2262 га) по вул. Каштановій, 29 в м. Харкові (далі - Земельні ділянки) за період з 01.02.2016 по 31.01.2019.

1.3. ТОВ "Реметалл" подало зустрічний позов до Ради про визнання Договору недійсним.

1.4. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що Договір та Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства (далі - Порядок), затверджений рішенням Ради від 17.10.2018 за № 1247/18 (далі - Рішення), є протиправними та не відповідають законодавству, яке регулює земельні відносини.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С. А.) від 11.10.2019 у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; визнано Договір недійсним.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано в частині відмови у задоволенні первісного позову тим, що Земельні ділянки не є об`єктом цивільних прав, вони не сформовані, їх межі не визначені, інформація щодо них не внесена до Державного земельного кадастру, їм не присвоєно кадастрового номеру, а також відсутня відповідна технічна документація; матеріали справи не містять доказів того, яким чином Рада встановила межі, площу та конфігурацію Земельних ділянок; Порядок був застосований Радою до Товариства і воно було вимушене укласти Договір; жодним нормативно-правовим актом Раді не надано повноважень затверджувати власні порядки (положення) з питань, пов`язаних з відшкодуванням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земель комунальної форми власності з порушенням вимог законодавства; оскільки відсутні об`єкти орендної плати (сформовані належним чином земельні ділянки), відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та не укладений відповідний договір оренди, Рада не дотрималась процедури визначення орендної плати, а її твердження про безпідставно збережені Товариством кошти у вигляді орендної плати за фактичне користування Земельними ділянками та укладення Договору безпідставні; розмір відшкодування, який є розміром орендної плати за користування землями комунальної власності, не визначений відповідними доказами.

2.3. В частині задоволення зустрічного позову рішення мотивовано тим, що Договір суперечить положенням частини другої статті 19 Конституції України, оскільки Земельним кодексом (далі - ЗК України), який регулює земельні правовідносини і має вищу юридичну силу, ніж акт Ради, або іншим законом України не передбачено укладання Договору та здійснення оплати за цим правочином; плата за користування земельної ділянкою здійснюється лише у формі здійснення орендних платежів за договорами оренди/суборенди, сплати земельного податку.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2019 у справі № 922/1873/19 скасовано; прийнято нове рішення; первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Ради 336 140,55 грн заборгованості за Договором; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована в частині задоволення первісного позову тим, що Порядок лише встановлює процедуру, передбачену для добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів, не встановлює імперативних правил та процедур, спрямованих на його укладення, жодна особа не примушується до його укладання; Товариство не було вимушено укласти з Радою Договір, оскільки процедура його укладення розпочинається лише за ініціативою землекористувача за його вільним волевиявленням; оскільки у спірних правовідносинах мова йде про неналежне виконання зобов`язань за договором, який відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню лише приписи статей 1212-1214 ЦК України; предметом позову Ради до ТОВ "Реметалл" є невиконання грошового зобов`язання за Договором, а не земельна ділянка як об`єкт орендної плати; підписавши Договір та розрахунки до нього, ТОВ "Реметалл" погодилося з його умовами, сумою, яка підлягала сплаті, та правовою природою спірних правовідносин; Договір є належною підставою для виникнення у Товариства зобов`язань зі сплати безпідставно збережених коштів (плати за землю) у строк, визначений його умовами; Товариство не здійснило розрахунки у строк, встановлений Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка ним не спростована та підтверджується матеріалами справи.

2.6. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову постанова мотивована тим, що суд першої інстанції надав вузьке тлумачення цивільно-правовим відносинам та поняттю платності землекористування; суд першої інстанції не дослідив питання дотримання принципу платності землекористування за відсутності відповідних правових підстав; відшкодування безпідставно збережених коштів не належить до "власних порядків/положень" міської ради, не є самостійним тлумаченням норм закону, а є чітко визначеним законодавчим положенням, з яким Закон пов`язує можливість повернення майна - грошових коштів, які недобросовісний землекористувач без достатніх на те правових підстав зберіг; повноваження Ради у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків, а відшкодовуються вони у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом; Рада має повноваження щодо справляння плати за землю комунальної власності, а також делеговані повноваження щодо здійснення контролю за використанням земель комунальної власності; основною метою Рішення є забезпечення реалізації принципу платності землекористування в Україні; Рішення є дійсним, в судовому порядку не скасоване, прийняте в межах наданих Раді повноважень з дотриманням встановленої законом процедури; надаючи правову оцінку Порядку як такому, що не відповідає Закону, суд першої інстанції вийшов за межі предмета зустрічного позову та межі юрисдикції господарських судів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 03.01.2020 Товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2019.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 177, 1212 ЦК України та статей 79, 79-1 ЗК України, оскільки Земельні ділянки не можуть бути майном, яке безпідставно використовується, враховуючи, що вони не є об`єктом цивільних прав, не сформовані, їх площі та межі не визначені, інформація про них не внесена до Державного земельного кадастру, державна реєстрація речових прав на них відсутня.

4.2. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке:

4.3. 1) розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати є недоведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, яким чином Рада встановила межі, площу та конфігурацію земельних ділянок. При цьому, відсутні об`єкти орендної плати (сформовані належним чином земельні ділянки), відомості про нормативну грошову оцінку Земельних ділянок та відповідна технічна документація, а договір оренди не укладений; наявний в матеріалах справи додаток 1 до Договору - розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який є його невід`ємною частиною, не підписаний уповноваженою особою Товариства;

4.4. 2) висновок, що предметом позову є невиконання грошового зобов`язання за Договором, а не земельна ділянка як об`єкт орендної плати є хибним, оскільки у пункті 2 Договору розмір безпідставно збережених коштів визначається як розмір орендної плати за користування Товариством Земельними ділянками;

4.5. 3) суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не надав жодної оцінки тому, що Товариство протягом 2016-2019 років сплачувало до бюджету Ради земельний податок за фактичне користування земельними ділянками та подавало до органу ДФС України податкову звітність. Докази на підтвердження цих обставин витребувані судом першої інстанції та залучені до матеріалів справи.

4.6. Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 203, 215 ЦК України, оскільки Договір суперечить положенням частини другої статті 19 Конституції України, адже ЗК України, який регулює земельні правовідносини, і має вищу юридичну силу ніж акти Ради, та інші закони України не передбачають укладання Договору і здійснення оплати за таким правочином; плата за користування земельної ділянкою здійснюється лише у формі орендних платежів за договорами оренди/суборенди у випадку дотримання процедури їх укладення, яка визначена ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову- без змін.

5.2. Відзив обґрунтований доводами, які подібні до мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 21.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Реметалл"; розгляд справи призначено на 24.03.2020; встановлено строк для подання відзиву до 09.03.2020.

6.2. Ухвалою Суду від 19.03.2020 розгляд касаційної скарги у цій справі відкладено з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

6.3. Ухвалою Суду від 22.04.2020 розгляд касаційної скарги ТОВ "Реметалл" призначено у судовому засіданні на 19.05.2020.

6.4. Ухвалами Суду від 19.05.2020 та 02.06.2020 розгляд цієї справи відкладався на 02.06.2020 та 16.06.2020 відповідно.

6.5. Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 " (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, 20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 22.06.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

6.6. В той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

6.7. З метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги у визначену дату.

6.8. Суд констатує, що сторони висловили свої позиції у касаційній скарзі та відзиві на неї, а до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.06.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. За результатами розгляду проекту Рішення, наданого листом Департаменту територіального контролю Ради від 12.10.2018 за № 20541/0/226-18, Державна регуляторна служба України листом № 10598/0/20-18 від 31.10.2018 надала пропозиції щодо його удосконалення та просила проінформувати її про результати розгляду (т. 1, а. с. 50-51).

7.2. Рада отримала експертний висновок постійної комісії з питань забезпечення громадського порядку, дотримання законності, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян Ради, відповідно до пункту 1 якого постійна комісія узагальнила, що проект Рішення відповідає усім принципам державної регуляторної політики, а саме: доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки.

7.3. Про результати наданих пропозицій Департамент територіального контролю Ради повідомив Державну регуляторну службу України листом № 22990/0/226-18 від 22.11.2018 (т. 1, а. с. 97-98).

7.4. 17.10.2018 враховуючи виконання умов, які передбачено статтею 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Рада прийняла Рішення, яким затверджено Порядок. Рішення дійсне та не скасоване в судовому порядку.

7.5. 26.12.2018 листом № 26/12-18 (далі - Лист) ТОВ "Реметалл" звернулось до Департаменту територіального контролю Ради, в якому зазначило, що використовує земельну ділянку площею 0,2408 га по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові без документів, що посвідчують право користування, та визнає свої зобов`язання по сплаті коштів перед Радою, які виникли за час використання земельної ділянки без оформленого права користування; просило здійснити розрахунок недоотриманих коштів, які повинні були надійти до бюджету м. Харкова як плата за використання земельною ділянкою, а також укласти договір про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства (т. 1, а. с. 99). До листа Товариство додало, зокрема, топографічну зйомку координат земельної ділянки по вул. Каштановій, 29 у м. Харкові.

7.6. 22.02.2019 за результатами розгляду Листа відповідно до вимог Порядку Рада та ТОВ "Реметалл" 22.02.2019 уклали Договір про добровільне відшкодування до місцевого бюджету безпідставно збережених коштів за використання Земельних ділянок у період з 01.02.2016 по 31.01.2019.

7.7. Відповідно до пункту 3 Договору ТОВ "Реметалл" зобов`язалось сплатити на рахунок Управління Державної казначейської служби у м. Харкові 346 140,55 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на умовах розстрочки на 6 (шість) місяців за таким графіком: 57 690,09 грн до 23.03.2019; 57 690,09 грн до 23.04.2019; 57 690,09 грн до 23.05.2019; 57 690,09 грн до 23.06.2019; 57 690,09 грн до 23.07.2019; 57 690,09 грн до 23.08.2019.

7.8. ТОВ "Реметалл" підписало Договір та розрахунки до нього.

7.9. За інформаційною довідкою Управління Державної казначейської служби у м. Харкові (т. 1, а. с. 17) на виконання умов Договору ТОВ "Реметалл" 10.04.2019 сплатило 10 000 грн.

7.10. Докази на підтвердження сплати решти безпідставно збережених коштів (плати за землю) у строки, передбачені пунктом 3 Договору, матеріали справи не містять.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.2. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

8.3. Разом з цим у справах за вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки з огляду на таке.

8.4. Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

8.5. Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

8.6. Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

8.7. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в підпункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17 та підпункті 6.8 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

8.8. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство самостійно звернулось до Ради Листом, у якому зазначило про користування земельною ділянкою площею 0,2408 га по вул. Каштановій, 29 без достатньої правової підстави, визнало обов`язок сплатити за це Раді кошти, надало топографічну зйомку координат земельної ділянки, просило здійснити відповідний розрахунок та укласти договір про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок на території м. Харкова.

8.9. Пунктом 5.8. Порядку передбачено, що у разі визнання землекористувачем факту використання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства, а також розміру безпідставно збережених коштів за її використання та надання згоди на їх добровільне відшкодування між сторонами укладається договір про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства згідно з додатком до Порядку.

8.10. Відповідно до пункту 5.9 Порядку добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів здійснюється шляхом укладання договору, який готується та візується посадовими особами Департаменту.

8.11. У разі прийняття пропозиції про добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів та укладення договору землекористувач подає до Департаменту: заяву на укладання договору (у довільній формі); інформацію щодо державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, яка використовується з порушенням вимог законодавства; інформацію з Державної фіскальної служби України щодо здійснення плати за використання земельної ділянки (за наявності); топографічну зйомку координат земельної ділянки, оброблених та сформованих в електронному файлі; технічні паспорти на об`єкти нерухомого майна; документи, що підтверджують функціональне використання об`єктів нерухомого майна та вид діяльності за вказаною адресою; фотознімки земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна.

8.12. За результатами розгляду Листа, відповідно до вимог Порядку, сторони у цій справі уклали Договір, за умовами якого Товариство добровільно зобов`язалось відшкодувати до бюджету Ради безпідставно збережені кошти за використання Земельних ділянок загальною площею 0,2262 га у сумі 346 140,55 грн на умовах розстрочки за відповідним графіком.

8.13. Пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

8.14. Вказаній нормі кореспондують норми частини першої статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.15. Виходячи з аналізу положень статей 3, 6, 11, 526, 627-629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Зокрема, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, або містить елементи різних договорів (змішаний договір). Аналогічний правовий висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 926/2154/16.

8.16. Враховуючи, що Товариство своїм Листом визнало користування без достатньої правової підстави земельною ділянкою площею 0,2408 га по вул. Каштановій, 29 та надало Раді топографічну зйомку координат земельної ділянки, а в подальшому добровільно уклало з Радою Договір, за умовами якого взяло на себе зобов`язання відшкодувати безпідставно збережені кошти за використання Земельних ділянок загальною площею 0,2262 га, Суд доходить висновку, що сторони на договірних засадах за власним волевиявленням врегулювали між собою порядок відшкодування грошових коштів за користування Земельними ділянками, які Товариство зберегло у себе без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим між сторонами у справі відсутній спір в частині визначення розміру (площі та меж) Земельних ділянок, якими безпідставно користувалось Товариство.

8.17. Беручи до уваги, що сторони у цій справі на договірних засадах за власним волевиявленням погодили розмір Земельних ділянок, якими Товариство користувалось без достатніх правових підстав, Суд відхиляє доводи Скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 1212 ЦК України та статей 79, 79-1 ЗК України (підпункт 4.1 цієї постанови).

8.18. Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 11 та частини першої статті 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України). Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 14 постанови Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 910/17476/16 та пункті 7.1 постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 922/409/17.

8.19. Погоджуючи за власним волевиявленням умови договору, укладення якого та умови якого не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 918/16/18.

8.20. Доводи касаційної скарги, викладені у підпункті 4.2 цієї постанови, зводяться до тверджень про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 236 ГПК України з посиланням на те, що суд не врахував, що розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати є недоведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів того, яким чином Рада встановила межі, площу та конфігурацію земельних ділянок; додаток 1 до Договору (розрахунок розміру безпідставно збережених коштів) не підписаний уповноваженою особою Товариства; у пункті 2 Договору розмір безпідставно збережених коштів визначається як розмір орендної плати за користування Товариством Земельними ділянками; Товариство протягом 2016-2019 років сплачувало до бюджету Ради земельний податок.

8.21. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.22. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.23. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.24. Суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами Договору ТОВ "Реметалл" зобов`язалось сплатити безпідставно збережені кошти за користування Земельними ділянками загальною площею 0,2262 га у сумі 346 140,55 грн на умовах розстрочки за відповідним графіком; ТОВ "Реметалл" підписало Договір та розрахунки до нього; на виконання умов Договору ТОВ "Реметалл" сплатило 10 000 грн; докази на підтвердження сплати решти безпідставно збережених коштів у строки, передбачені Договором, матеріали справи не містять.

8.25. Крім цього суд апеляційної інстанції врахував, що Договір укладено на виконання Порядку, за змістом пункту 5.9 якого землекористувач має подати інформацію з Державної фіскальної служби України щодо здійснення плати за використання земельної ділянки (за наявності).

8.26. Задовольняючи вимоги Ради про стягнення заборгованості за Договором, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Рада та Товариство, укладаючи Договір, діяли відповідно до статей 6, 627 ЦК України; Договір є належною підставою для виникнення у ТОВ "Реметалл" обов`язку сплатити 346 140,55 грн безпідставно збережених коштів у строк, визначений його умовами; ТОВ "Реметалл" у встановлений Договором строк розрахунки не здійснило внаслідок чого утворилась заборгованість, яка ним не спростована та підтверджується матеріалами справи.

8.27. У зв`язку із викладеним Суд вважає, що аргументи Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) зводяться до необхідності встановлення обставин щодо укладання та виконання Договору, зокрема, розміру безпідставно збережених Товариством коштів та правильністю здійснення Радою розрахунку безпідставно збережених грошових коштів, які належним чином встановлені судом апеляційної інстанції, та до переоцінки доказів у справі, тоді як виходячи з визначених частиною другою статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.28. Отже, встановлення визначених обставин та здійснення переоцінки відповідних доказів не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/9375/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.29. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції за результатами дослідження наданих сторонами доказів в сукупності встановив, що ТОВ "Реметалл" добровільно підписало Договір і розрахунки до нього та зобов`язалось сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі у сумі 346 140,55 грн за користування Земельними ділянками загальною площею 0,2262 га на умовах розстрочки за відповідним графіком, проте на виконання умов Договору сплатило лише 10 000 грн, а докази на підтвердження сплати решти безпідставно збережених коштів матеріали справи не містять, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції повно встановив всі істотні обставини справи стосовно наявності у ТОВ "Реметалл" обов`язку сплатити Раді безпідставно збережені кошти на підставі Договору у сумі 346 140,55 грн, надав їм належну оцінку та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини в цій частині, у зв`язку з чим відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.2 цієї постанови) як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

8.30. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.31. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.32. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

8.33. При вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі 921/311/17-г/7 та від 29.10.2019 у справі № 904/355/19.

8.34. Разом з цим, саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 922/184/17.

8.35. У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.36. За змістом статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

8.37. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

8.38. Згідно з приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

8.39. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Рада наділена повноваженнями на вирішення питань у галузі земельних відносин, які віднесені Конституцією України та іншими законами до її відання, зокрема, встановити Порядок добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства.

8.40. Що стосується відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель, то вони не можуть бути примусово стягнуті на підставі рішення Ради. Ці кошти відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 917/902/18).

8.41. Суди встановили, що Рішенням Ради затверджено Порядок, положення якого регулюють саме добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель з порушенням вимог законодавства; Рішення дійсне та не скасоване в судовому порядку.

8.42. Враховуючи, що Рада наділена повноваженнями на встановлення Порядку та затвердження його Рішенням, Рішення дійсне та не скасоване в судовому порядку, Порядок передбачає саме добровільне відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель з порушенням вимог законодавства, Договір на підставі Порядку укладено сторонами у справі добровільно, Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину (окремої його частини) і необхідність відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Реметалл" про визнання Договору недійсним та відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.3 цієї постанови.

8.43. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.44. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реметалл" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 922/1873/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак