Рішення

від 17.06.2020 по справі 280/1902/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2020 року (11 год. 35хв.)Справа № 280/1902/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю., представників: позивача - Харламова Д.І., відповідача - Ванюшанік Г.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Екопост до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Екопост (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2020 № № 0002980506, 0002970506.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем податкового законодавства при господарських взаємовідносинах між TOB Екопост з ТОВ Пролія та TOB Комплект Стандарт Сервіс є необґрунтованими. Щодо взаємовідносин із TOB Комплект Стандарт Сервіс позивач зазначає, що TOB Екопост самостійно здійснило відповідне коригування щодо сплати податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з TOB Комплект Стандарт Сервіс у квітні 2017 року, тому донарахування ПДВ та податку на прибуток здійснено податковим органом лише щодо взаємовідносин з TOB Комплект Стандарт Сервіс і про це зазначено у відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області від 03.03.2020 №14090/10/08-01-05-06-10 на заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2020 №№66/08-01-05-06/38840023. Щодо взаємовідносин із ТОВ Пролія позивач зазначає, що відповідач посилається на нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Пролія на підставі вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 у справі №761/3590/18, яким директора TOB Пролія визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України. Позивач зазначає, що вирок ухвалено 01.03.2018, в той час як перевірка відносно позивача проводилася відповідачем за період - березень 2017 року. Також зазначає, що вирок не містить інформації щодо господарських взаємовідносин TOB Пролія з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 24.03.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2020.

14.04.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17694), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що відносно посадових осіб контрагентів позивача TOB Комплект Стандарт Сервіс та TOB Пролія постановлені вироки за ст. 205 Кримінального кодексу України, а тому господарські відносини між позивачем та вказаними юридичними особами не мали реального характеру. Просить відмовити у задоволені позову повністю.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкладено розгляд справи до 21.05.2020.

Ухвалою суду від 21.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 17.06.2020.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 КАС України, у судовому засіданні 17.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

19.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт №66/08-01-05-06/38840023 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB Екопост (код за ЄДРПОУ 38840023) з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562), TOB Комплект стандарт сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за період 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562) за період березень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки встановлені порушення позивачем:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на 88200грн;

п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті занижено ПДВ за березень 2017 року на загальну суму в розмірі 98 000 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі того, що відповідач вважає непідтвердженою реальність здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді TOB Екопост (код ЄДРПОУ - 38840023) з TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562) та TOB Комплект стандарт сервіс (код ЄДРПОУ 41077038), оскільки відносно посадових осіб вказаних підприємств постановлені вироки за ст. 205 Кримінального кодексу України.

За наслідками розгляду заперечення на акт позивача, відповідачем надано відповідь на такі заперечення, відповідно до змісту яких позивачем сторновано суму 356 125 грн. по контрагенту TOB Комплект Стандарт Сервіс з витрат підприємства, тому фінансово-господарські операції по взаємовідносинам із TOB Комплект Стандарт Сервіс не вплинули на висновки акту перевірки.

Відтак, спірні правовідносини виникли внаслідок господарських взаємовідносин між позивачем та TOB Пролія .

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0002980506 від 06.03.2020, яким позивачу нараховано ПДВ в розмірі 98 000 грн. та штрафні санкції в розмірі 49 000 грн., в загальному розмірі 147 000 грн.;

№0002970506 від 06.03.2020, яким позивачу нараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 88 200 грн. та штрафні санкції в розмірі 44 100 грн.. в загальному розмірі 132 300 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню через наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

В свою чергу, особливості як визначення платників податку на додану вартість, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V ПК України.

При цьому, саме приписами ст.ст.185, 187 та 198 ПК України встановлено особливості визначення об`єкта оподаткування, дати виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг та правил формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, судом встановлено, що 01.03.2017 між TOB Екопост , в якості замовника, та TOB Пролія , в якості виконавця, укладено договір №01/03, пунктом 1.1. якого передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника надати йому технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки та інших технічних засобів, надані за текстом Спецтехніка . а замовник у порядку та на умовах, визначений договором, зобов`язується оплатити послуги виконавця.

Пунктами 3.1. та 3.2. вказаного договору передбачено, що перелік спецтехніки та вартість послуг одного часу (зміни) експлуатації спецтехніки договірна та визначається у доповненні №1. Проміжок часту експлуатації спецтехніки обраховується з моменту виїзду спецтехніки на об`єкт та закінчується в момент припинення робіт, якщо інше не обумовлено в заявку замовника.

Пунктом 3.3. цього договору передбачено, що оплата послуг замовника здійснюється наступним чином: замовник перераховує оплату в розмірі 100% від вартості послуг на протязі 15 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та пред`явлення рахунку-фактури.

На виконання цього договору, виконавцем були надані TOB Екопост вказані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: актом №53 від 31.03.2017 про надання послуг катка; актом №55 від 31.03.2017 про надання послуг бульдозера; актом №56 від 31.03.2017 про надання послуг бульдозера; актом №57 від 31.03.2017 про надання послуг екскаватора: актом №60 від 31.03.2017 про надання послуг екскаватора, які були повністю оплачені платіжним дорученням №521 від 05.04.2017 на суму 63 500 грн., платіжним дорученням №522 від 06.04.2017 на суму 10 000 грн., платіжним дорученням №526 від 07.04.2017 на суму 475 000 грн. та платіжним дорученням №527 від 11.04.2017 на суму 39 500 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи містять докази, що вказані послуги необхідні були TOB Екопост для виконання такої роботи як Відновлення порушених земель Мокрянського глиняного кар`єру на території Степненьскої сільської ради Запорізького району Запорізької області , згідно розробленого та затвердженого Робочого проекту Відновлення порушених земель Мокрянського глиняного кар`єру на території Степненьскої сільської ради Запорізького району Запорізької області .

Як зазначено у вказаному робочому проекті (розділ 8.2. Методи провадження будівельно-монтажних робіт ): Будівельно-монтажні роботи на будівельному майданчику здійснюється наступними механізмами: розробка грунту в котловані - екскаватором прямої лопати з ковшем ємністю 1.0 м3 і бульдозеру потужністю 100 к.с.; розробка грунту в траншеї - екскаватором зворотної лопати з ковшем ємністю 0,65 м3; розробка ґрунту під стойки в траншеї - свердлінням котлованів ямобуром; затановані роботи з переміщення ґрунту в межах майданчику - бульдозером потужністю 100 к.с. з переміщенням до 100 м.; ущільнення дна котловану - пневмокатками масою до 25т.; ущільнення з розрівнюванням інертних матеріалів - колесами автомашин та гусєницями бульдозеру; монтажні роботи - автокранами вантажопідйомністю 6.3 т.; зрізання рослинного ґрунту здійснюється бульдозером з переміщенням до 30м., навантаженням на автотранспорт та вивіз на відстань до 1 к.м.; розробка мінерального ґрунту передбачається екскаватором з навантаженням на автосамоскиди та перевезення на відстань до 1 км. Розроблений грунт призначається для закриття кар 'єру; планування поверхні відсипної території здійснюється бульдозером; розробка ґрунту під дреналсну прорізь та водовідведенню канаву здійснюється екскаватором зворотної лопати з ковшем ємністю 0,65 м3 у відвал; рослинний грунт для закриття кар 'єру підвозиться автотранспортом та розрівнюється бульдозером. Потреба у будівельних машинах визначена виходячи із фізичних об 'ємів робіт, які належать до виконання в нормативні строки, усереднених річних норм виробітки машин.

Вказане також відображено у реєстровій картці об`єкту оброблення та утилізації відходів від 12.08.2015 реєстраційний номер 01.16/2015/00УВ-1.

Тобто потреба TOB Екопост в послугах спецтехніки (бульдозеру, екскаватору, катка, вантажних автомашин) для виконання робіт з Відновлення порушених земель Мокрянського глиняного кар`єру на території Степненьскої сільської ради Запорізького району Запорізької області є постійною та потреба в цих послугах є значною.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Так, податковий орган посилається на ознаки нездійснення вищевказаних господарських операцій та фіктивності контрагента позивача як суб`єкта господарювання - ТОВ Пролія , і свої твердження підтверджує вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 по кримінальній справі №761/3590/18 (провадження №1-кп/761/12352018) у відношенні ОСОБА_1 , який набрав законної сили 03.04.2018 (т.2 а.с.23).

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, в мотивувальній частині вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2018 по кримінальній справі №761/3590/18 (провадження №1-кп/761/12352018) було встановлено, що ОСОБА_1 домовилась з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про придбання (перереєстрацію) на своє ім`я, як службової особи підприємства, в органах державної влади юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю Пролія (код ЄДРПОУ 40990562) (далі - ТОВ Пролія або товариство) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

При цьому, ОСОБА_1 , домовилася з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, про підписання документів щодо перереєстрації ТОВ Пролія та надання цих документів нотаріусу для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а також про те, що до діяльності ТОВ Пролія ОСОБА_1 не буде мати ніякого відношення, а лише рахуватиметься службовою особою товариства, фінансово-господарською діяльністю з використанням товариства будуть займатись інші особи.

Після перереєстрації ТОВ Пролія на ім`я ОСОБА_1 , виступивши директором підприємства самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала не укладала правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувалася печаткою підприємства, не використовувала банківських рахунків підприємства, не здійснювала перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не формувала податкові зобов`язання та податковий кредит прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ Пролія , а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передала невстановленій досудовим слідством особі.

Отже, ОСОБА_1 діючи з корисливих мотивів, виконавши всі перелічені вище дії, запропоновані їй невстановленими досудовим розслідуванням особами та фактично придбавши ТОВ Пролія , досягнула своєї злочинної мети, яка полягала у вчиненні за попередньою змовою групою осіб пособництва у фіктивному підприємництві, шляхом придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, у тому числі: укладати правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печаткою підприємства, використання банківських рахунків підприємства, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, формувати податкові зобов`язання та податковий кредит, що в свою чергу є фіктивним підприємством.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми діями, які виразились у пособництві у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до частини першої статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

З приводу вказаного вироку, суд зазначає, що вирок ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205 КК України та особі призначено узгоджене покарання. Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, останній стосується саме неправомірної діяльності директора TOB Пролія та не стосується господарської діяльності позивача по справі.

Наявність вироку не надає підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, як вбачається із тексту вироку, судом жодних ознак узгоджених кримінально-караних дій позивача та директора TOB Пролія , неправомірності відносин між ними не встановлено. Крім того, в ході перевірки відповідачем не встановлено наявності наміру у позивача отримати за господарськими операціями з TOB Пролія , іншого результату, ніж отримання товару та прибутку, з урахуванням подальшої реалізації вже виготовленої продукції з такого товару.

Отже вказаний вирок суду не може бути достатньою підставою для висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо взаємовідносин позивача з TOB Пролія .

Крім цього, суд приймає до уваги те, що Верховний Суд, правові позиції якого підлягають врахуванню судами України, неодноразово (зокрема, постанова Верховного Суду від 29 березня 2018 року справа №826/3498/15, від 04 вересня 2018 року справа M826/18952/14) вказував на те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Аналогічну правову позицію також висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 820/4428/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17 та інші.

У спірному випадку вирок суду, який набрав законної сили, не містить інформації щодо господарських взаємовідносин TOB Пролія з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі і з позивачем.

Щодо посилання представника позивача на відсутність у TOB Пролія відповідної техніки, трудових ресурсів, відсутність придбання послуг по ланцюгу постачання, то суд зазначає наступне.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №810/3948/17, а також від 02.10.2018 у справі №810/2625/17

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчить про необґрунтованість податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента-постачальника на праві оренди або лізингу, що контролюючим органом не спростовано. (Постанова Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №804/5599/15).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз норм Закону №996 свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак визнаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Суд також зазначає, що платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Таку ж правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та TOB Пролія при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договором, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж отримання послуг з метою подальшого провадження господарської діяльності.

Доводи позивача про подальше використання отриманих від TOB Пролія послуг у власній господарській діяльності не спростовані відповідачем в ході розгляду справи за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства при нарахуванні податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 4189,50 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Екопост (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 38840023) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.03.2020 № № 0002980506, 0002970506, які винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екопост за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4189,50 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят грн. 50 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.06.2020.

Суддя Ю.В. Калашник