Постанова

від 15.12.2020 по справі 280/1902/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1902/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі № 280/1902/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопост" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екопост звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002980506, № 0002970506, прийнятих 06.03.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про свою незгоду із висновками Акта перевірки про порушення податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносинах між TOB Екопост з ТОВ Пролія та TOB Комплект Стандарт Сервіс .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник вказує, що встановлення вироком суду в кримінальній справі обставина фіктивного підприємництва контрагента позивача ТОВ Пролія унеможливлює визнання укладеної з ним господарської угоди такою, що мала реальний характер.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване. Також, позивач просить врахувати обставину, встановлену судами за результатами розгляду справи №808/2549/18 щодо здійснення господарської діляьності ТОВ Пролія .

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт №66/08-01-05-06/38840023 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB Екопост з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562), TOB Комплект стандарт сервіс (код ЄДРПОУ 41077038) за період 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562) за період березень 2017 року. За результатами проведеної перевірки встановлені порушення позивачем: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на 88200грн; п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті занижено ПДВ за березень 2017 року на загальну суму в розмірі 98 000 грн. Вказані висновки зроблені на підставі того, що відповідач вважає непідтвердженою реальність здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді TOB Екопост (код ЄДРПОУ - 38840023) з TOB Пролія (код ЄДРПОУ 40990562) та TOB Комплект стандарт сервіс (код ЄДРПОУ 41077038), оскільки відносно посадових осіб вказаних підприємств постановлені вироки за ст. 205 Кримінального кодексу України. За наслідками розгляду заперечення на акт позивача, відповідачем надано відповідь на такі заперечення, відповідно до змісту яких позивачем сторновано суму 356 125 грн. по контрагенту TOB Комплект Стандарт Сервіс з витрат підприємства, тому фінансово-господарські операції по взаємовідносинам із TOB Комплект Стандарт Сервіс не вплинули на висновки акту перевірки. Відтак, спірні правовідносини виникли внаслідок господарських взаємовідносин між позивачем та TOB Пролія . За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002980506 від 06.03.2020, яким позивачу нараховано ПДВ в розмірі 98 000 грн. та штрафні санкції в розмірі 49 000 грн., в загальному розмірі 147 000 грн.; №0002970506 від 06.03.2020, яким позивачу нараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 88 200 грн. та штрафні санкції в розмірі 44 100 грн.. в загальному розмірі 132 300 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України (ПК України). Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком. Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За результатами правового аналіз зазначених норм ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що Так, судом встановлено, що 01.03.2017 між TOB Екопост , в якості замовника, та TOB Пролія , в якості виконавця, укладено договір №01/03, пунктом 1.1. якого передбачено, що виконавець зобов`язується за завданням замовника надати йому технічні послуги за допомогою автомобільної техніки, будівельної техніки та інших технічних засобів, надані за текстом Спецтехніка . а замовник у порядку та на умовах, визначений договором, зобов`язується оплатити послуги виконавця. Пунктами 3.1. та 3.2. вказаного договору передбачено, що перелік спецтехніки та вартість послуг одного часу (зміни) експлуатації спецтехніки договірна та визначається у доповненні №1. Проміжок часту експлуатації спецтехніки обраховується з моменту виїзду спецтехніки на об`єкт та закінчується в момент припинення робіт, якщо інше не обумовлено в заявку замовника. Пунктом 3.3. цього договору передбачено, що оплата послуг замовника здійснюється наступним чином: замовник перераховує оплату в розмірі 100% від вартості послуг на протязі 15 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та пред`явлення рахунку-фактури. На виконання цього договору, виконавцем були надані TOB Екопост вказані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), а саме: актом №53 від 31.03.2017 про надання послуг катка; актом №55 від 31.03.2017 про надання послуг бульдозера; актом №56 від 31.03.2017 про надання послуг бульдозера; актом №57 від 31.03.2017 про надання послуг екскаватора: актом №60 від 31.03.2017 про надання послуг екскаватора, які були повністю оплачені платіжним дорученням №521 від 05.04.2017 на суму 63 500 грн., платіжним дорученням №522 від 06.04.2017 на суму 10 000 грн., платіжним дорученням №526 від 07.04.2017 на суму 475 000 грн. та платіжним дорученням №527 від 11.04.2017 на суму 39 500 грн.

Проте, вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 01.03.2018 у справі №761/3590/18 (провадження 1-кп/761/1235/2018) (вирок набрав законної сили 01.04.2018) затверджено угоду від 30.01.2018 про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 , яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України. Вироком встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на пособництво у фіктивному підприємництві, у лютому 2017 року, не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилася на пропозицію невстановленої особи перереєструвати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Пролія (ТОВ Дінккарт ) (код ЄДРПОУ 40990562), стати його засновником та директором, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишатись неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена в межах кримінального провадження, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 2а-8775/10/0870 (№ К/9901/8899/18).

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 КК України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 КК України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Первинні бухгалтерські документи, які підписані ОСОБА_1 не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт реального виконання умов договору №01/03. Придбання ТОВ Пролія без мети здійснення господарської діяльності унеможливлює легалізацію усіх наступних правочинів (видання наказів та інших розпорядчих документів, підписання договорів, підписання звітних документів та інш.).

Крім того, постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 р. у справі № 808/2549/18 скасована постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 р. в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00115621406 від 28.11.2017 в частині зменшення податкового кредиту на суму 1201223 грн. по взаємовідносинам з ТОВ Пролія , відтак доводи позивача в цій частині врахуванню колегією суддів не підлягають.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував при прийнятті рішення зазначений вирок, оскільки встановлені ним обставини фіктивної підприємницької діяльності ТОВ Пролія пов`язані із предметом доказування у цій адміністративній справі, а вирок ухвалено щодо ОСОБА_1 , яка значилась директором, підписувала від імені цього Товариства документи, у тому числі, договір №01/03.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. в адміністративній справі № 280/1902/20 - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопост" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 грудня 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2020 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий