Рішення

від 25.06.2020 по справі 420/4415/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4415/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091), Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №56095622 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 595 977,90 гривень.

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №54071768 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 16 033, 20 доларів США та 1877,07 гривень.

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №54071946 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 10 751, 78 доларів США та 2036,17 гривень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, та встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання доказів сплати недоплаченого судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 7299 (сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 80 коп.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, та призначено судове засідання на 20.08.2019 року.

16.08.2019 року за вх..№29381/19 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №2540/3203/18.

20.08.2019 року вирішено проводити розгляд справи у порядку письмового провадження у відповідності до ст.205 КАС України.

Ухвалою суду від 20.08.2019 року зупинено провадження у справі №420/4415/19 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №2540/3203/18.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року провадження у справі поновлено.

23.04.2020 року за вх.№16543/20 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

04.05.2020 року за вх.№ЕП/6369/20 від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли пояснення щодо позову.

27.05.2020 року за вх.№20363/20 від представника позивачки надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року залучено до участі у справі № 420/4415/19 у якості співвідповідача (другого відповідача) - Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091) та замінено відповідача Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на правонаступника - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091).

Розпочато розгляд адміністративної справи №420/4415/19 спочатку та вирішено справу №420/4415/19 розглядати в письмовому провадженні.

В обґрунтування вимог позову представник позивача вказує, що у липні 2019 року стало відомо про існування виконавчих проваджень з виконання постанов про стягнення виконавчого збору. З метою встановлення обставин винесення таких постанов позивачем було ознайомлено із матеріалами виконавчого провадження та визначено, що оскаржувані постанови не відповідають нормам чинного законодавства. Так, представник вказує, що оскаржуваними постановами визначено розмір виконавчого збору 595977,90 гривень, 16033,20 доларів США та 1877,07 гривень, 10751,78 доларів США та 2036,17 гривень із розрахунку 10% суми, яка підлягає стягненню у примусовому порядку в межах кожного із проваджень. Натомість, як підтверджено матеріалами виконавчих проваджень, під час виконання рішень суду фактично було повністю погашено заборгованість в межах одного провадження за одним з виконавчих листів, а залишок коштів вартості майна мав би бути пропорційно розподілений між іншими стягувачами, однак цього здійснено не було. Як наслідок, відповідачем винесено Постанови про стягнення сум виконавчого збору у повній сумі без урахування того, що реалізовано майна в погашення боргу на суму меншу, а тому виконавчий збір підлягає стягненню в межах фактично реалізованої вартості майна. З огляду на невірне застосування відповідачем норм права у сфері виконання рішень оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

У письмових поясненнях (23.04.2020 року за вх.№16543/20) представник також вказав, що до спірних правовідносин застосовуються положення ч.2 ст.27 ЗУ Про виконавче провадження , чинні на момент відкриття окремого виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Надаючи додаткову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду представник позивача просила врахувати вказані пояснення при прийнятті рішення по суті позовних вимог.

04.05.2020 року за вх.№ЕП/6369/20 від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли пояснення щодо позову, у яких викладені заперечення проти заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних постанов представник відповідача вказав, що виконавчий збір встановлюється у розмірі 10% від суми, яка підлягає примусовому стягненню. Випадки, при яких виконавчий збір не стягується, визначені ст.27 Закону України Про виконавче провадження і жодний із зазначених випадків не застосовується до спірних правовідносин. Відповідачем також наголошено на тому, що 03.07.2018 року внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження , якими встановлено, що виконавчий збір стягується у сумі 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржників. Таким чином, державний виконавець діяв лише в чітких рамках, визначених законом.

У письмових поясненнях від 27.05.2020 року (вх.№20363/20) представник позивача вказав, що, з урахуванням висновку Верховного Суду у постанові від 14.05.2020 року у справі №640/685/19 застосування положень ст.27 Закону України Про виконавче провадження погіршує стан боржника і ця обставина має бути врахована під час прийняття рішення про суму виконавчого збору, який стягується із такого боржника.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 21 березня 2013 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 1527/5751/12 задоволено позов ПАТ Марфін Банк , стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором № 459/F від 17 липня 2008 року з додатковими угодами в загальному розмірі станом на 21 червня 2011 року - 6 003 963 гривні 63 копійки, з яких: 5 022 334,10 гривень - заборгованість за кредитом, 688 381,71 гривень - заборгованість за відсотками, 26 814,21 гривень - пеня за прострочення тіла кредиту, 221 339,02 грн. - пеня за прострочення відсотків по кредиту, 45 094,59 гривень - штраф; а також стягнуто з кожного у рівних частках сплачені і документально підтверджені судові витрати у загальному розмірі 1820,00 гривень, тобто по 910,00 гривень з кожного (а.с.25-27).

25 травня 2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області по справі № 1527/5751/12 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 березня 2013 року в частині задоволення позову щодо стягнення штрафу в сумі 45 094, 59 грн. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21.01.2014 року про залишення рішення в цій частині без змін - скасувано з ухваленням нового. В позовній заяві Публічного акціонерного товариства Марфін Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення в солідарному порядку штрафу в розмірі 45 094,59 грн. - відмовлено (а.с.28-32).

31 травня 2017 року ПАТ Марфін Банк отримав виконавчий лист № 1527/5751/12 про стягнення з ОСОБА_1 5 958 869, 04 гривні.

Виконавчий лист №1527/5751/12 від 31.05.2017 року був пред`явлений стягувачем до примусового виконання до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області.

02.04.2018 року старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 56095622 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми у розмірі 5 958 869, 04 гривні на підставі виконавчого листа № 1527/5751/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 31.05.2017 року (а.с.33-34).

Також судом встановлено, що 23 квітня 2013 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 1527/10603/12 задоволено позов ПАТ Марфін Банк , стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суму кредитної заборгованості за кредитним договором № 2837/OF від 17 липня 2008 року у розмірі 192 906, 10 доларів США (сто дев`яносто дві тисячі дев`ятсот шість доларів США 10 центів) та 18 541 гривень 72 копійки (вісімнадцять тисяч п`ятсот сорок одна гривня 72 копійки), та стягнуто суму судових витрат у розмірі 1 820 гривень 00 копійок (а.с.36-39).

28 січня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеса видано виконавчий лист по справі № 1527/10603/12 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2013 року.

07.06.2017 року постановою старшого державного виконавця Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Ющук М.О. відкрито виконавчого провадження №54071946 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми у розмірі 107 517,82 доларів США та 20 361, 72 гривні на підставі виконавчого листа № 1527/10603/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 28.01.2014 року (а.с.40-41).

У періоді з 07.06.2017 року по 09.02.2018 року (а.с.46) виконавчий документ в процедурі об`єднання, роз`єднання, передачі та прийняття було остаточно передано старшому державному виконавцю ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В., про що 09.02.2018 року винесена відповідна постанова, якою ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області прийняв до виконання ВП №54071946 (а.с.42).

Також судом встановлено, що 25 листопада 2011 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси по справі № 2-4270/11 задоволено позов ПАТ Марфін Банк , стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1880 від 18 жовтня 2005 року у розмірі 185249,27 доларів США, заборгованість за пенею 10322,23 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів 7538,48 грн., та судові витрати по 910 гривень з кожного (а.с.47-50).

23 квітня 2013 року Суворовським районним судом м. Одеса видано виконавчий лист по справі № 2-4270/11 на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року.

07.06.2017 рокупостановою старшого державного виконавця Суворовського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області Ющук М.О. відкрито виконавчого провадження №54071768 зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми у розмірі 160 332, 02 доларів США та 18 770,71 гривні на підставі виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 23.04.2013 року (а.с.51-52).

У періоді з 07.06.2017 року по 09.02.2018 року (а.с.57) виконавчий документ в процедурі об`єднання, роз`єднання, передачі та прийняття було остаточно передано старшому державному виконавцю ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В., про що 09.02.2018 року винесена відповідна постанова, якою ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області прийняв до виконання ВП №54071768 (а.с.53-54).

03.04.2018 року винесено постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження №54071768, №56095622 у зведене виконавче провадження № 56110574 (а.с.55-56)

11.04.2018 року винесено постанову старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, якою ВП№54071946 було приєднано до зведеного ВП№56110574 (а.с.44-45).

Таким чином, з квітня 2018 року три виконавчі документи, боржником у яких є позивач, перебували у межах зведеного провадження ВП№56110574.

12 березня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №54071768 про опис та арешт майна боржника, якою старший державний виконавець описав та арештував іпотечне майно боржника:

земельну ділянку площею 0,1011 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0850, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Ліски, вул. Шкільна, 14;

будинок, загальною площею 420,9 кв.м., житловою площею 109,9 кв.м, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Ліски, вул. Шкільна, 14;

земельну ділянку площею 0,050 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0847, за адресою: Одеська обл., Лиманський р- АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 а (а.с.58-59).

Вказані три об`єкта нерухомості були передані ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ Марфін Банк в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 459/F від 17 липня 2008 року на підставі іпотечного договору від 17 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Гур`яновою Л.Г., реєстр. № 4977 (а.с.60-67).

25 квітня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №54071768 про опис та арешт майна боржника, якою старший державний виконавець описав та арештував іпотечне майно боржника: земельну ділянку площею 0,0834 га, кадастровий номер 5122786400:02:003:0275, за адресою: АДРЕСА_4 обл., Лиманський р- АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 (а.с.68-69).

Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ Марфін Банк в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 1880 від 18 жовтня 2005 року на підставі іпотечного договору від 28 травня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Муль Н.С., реєстр. № 910 (а.с.70-81).

26 липня 2018 року актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки при примусовому виконанні виконавчого провадження №54071768 з виконання виконавчого листа №2-4270/11, нереалізований предмет іпотеки - земельна ділянка площею 0,0834 га, кадастровий номер 5122786400:02:003:0275, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Фонтанка, пров. Курортний, 3 - переданий іпотекодержателю ПАТ МТБ Банк в погашення заборгованості у розмірі 847 140, 00 гривень (а.с.82-83).

20 серпня 2018 року актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №56110574 нереалізовані предмети іпотеки: земельна ділянка площею 0,1011 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0850, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Ліски, вул. Шкільна, 14; будинок, загальною площею 420,9 кв.м., житловою площею 109,9 кв.м, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Ліски, вул. Шкільна, 14; земельна ділянка площею 0,050 га, кадастровий номер 5122783200:01:002:0847, за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Ліски, вул. Шкільна, 16а передані іпотекодержателю ПАТ МТБ Банк в погашення заборгованості у розмірі 8 511 900, 00 гривень (а.с.84-86).

28 листопада 2018 року - стягувач ПАТ МТБ Банк звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області із заявами про повернення виконавчих документів без виконання (а.с.87-89).

06 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №56095622 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий документ - виконавчий лист № 1527/5751/12 виданий 31.05.2017 р. Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми 5 958 869, 04 гривень повернуто стягувачу ПАТ МТБ Банк . Встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 06.12.2021.

Крім того, в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу по ВП№56095622 зазначено, що 26 липня 2018 року актом державного виконавця про передачу предмета іпотеки, як нереалізованого, предмети іпотеки передані іпотекодержателю ПАТ МТБ Банк в погашення заборгованості у розмірі 9 359 040 гривень (а.с.90-91).

Також, 06 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №54071768 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий документ - виконавчий лист № 2-4270/2011 виданий 23.04.2013 р. Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми 160 332, 02 доларів США та 18 770, 71 гривень повернуто стягувачу ПАТ МТБ Банк . Встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 06.12.2021.

В постанові по ВП №54071768 про повернення виконавчого документа стягувачу також зазначено, що 26 липня 2018 року актом державного виконавця про передачу предмета іпотеки, як нереалізованого, предмети іпотеки передані іпотекодержателю ПАТ МТБ Банк в погашення заборгованості у розмірі 9 359 040 гривень (а.с.92-93).

Також, 06 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено постанову по ВП №54071946 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий документ - виконавчий лист № 1527/10603/12 виданий 28.01.2014 р. Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Марфін Банк грошової суми 107 517, 82 доларів США та 20 361, 72 гривень повернуто стягувачу ПАТ МТБ Банк . Встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 06.12.2021.

В постанові по ВП №54071946 про повернення виконавчого документа стягувачу також зазначено, що 26 липня 2018 року актом державного виконавця про передачу предмета іпотеки, як нереалізованого, предмети іпотеки передані іпотекодержателю ПАТ МТБ Банк в погашення заборгованості у розмірі 9 359 040 гривень (а.с.94-95).

Разом з цим 06 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коренюк О.В. винесено оскаржувані постанови:

постанову по ВП №56095622 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 595 977, 90 гривень на користь ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області за примусове виконання виконавчого листа № 1527/5751/12, виданого 31.05.2017 року Суворовським районним судом м. Одеси (а.с.96-97);

постанову по ВП №54071768 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16 033, 20 доларів США та 1 877, 07 гривень на користь ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області за примусове виконання виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого 23.04.2013 року Суворовським районним судом м. Одеси (а.с.98-99);

постанову по ВП №54071946 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10 751, 78 доларів США та 2 036, 17 гривень на користь ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області за примусове виконання виконавчого листа № 1527/10603/12, виданого 28.01.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси (а.с.100-101).

10 та 11 грудня 2018 року за відповідним постановами від 06.12.2018 року було відкрито виконавчі провадження про примусове стягнення виконавчого збору (а.с.102-107).

Не погоджуючись із постановами від 06.12.2018 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правомірність оскаржуваних постанов позивачем ставиться під сумнів на основі таких положень:

1. відповідачем не дотримано порядку розподілу стягнутих виконавцем з боржника грошових сум між виконавчими документами в межах зведеного виконавчого провадження ВП №54071768;

2. розмір виконавчого збору, який визначений для кожного з виконавчих документів, визначений з порушенням ст.27 Закону України Про виконавче провадження .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження , в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону №1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено (Законом України №2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивачки, база обрахунку виконавчого збору змінювалась.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині того, яка база обрахунку виконавчого збору застосовується у спірних правовідносинах, суд зауважує, що положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність ОСОБА_1 як боржника в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також те, що виконавчою службою не визначено фактичної суми реалізованого стягнення коштів у провадженнях №54071768 та №54071946, суд вважає, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в заявлених сумах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.05.2020 року у справі №640/685/19, який суд застосовує до спірних правовідносин на підставі ч.5 ст.242 КАС України.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять доказів проведення належного розподілу стягнутих з боржника коштів за рахунок іпотечного майна, а в частині стягнення виконавчого збору за постановою №56095622 виконавчий збір вже мав бути стягнутий за рахунок суми іпотечного майна, переданого стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ Про виконавче провадження , розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Згідно ч. 2 ст. 45 ЗУ Про виконавче провадження , розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження , звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 ЗУ Про виконавче провадження , за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 1 статті 61 встановлює, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ Про іпотеку , протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Відповідно до ч. 8 ст. 61 ЗУ Про виконавче провадження , у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Матеріалами справи встановлено, що вартість майна, переданого боржнику при виконанні виконавчого документа № 1527/5751/12, складає 8 511 900 грн.

При цьому, сума боргу за виконавчим документом складає 5 958 869, 04 грн., що в залишку складає 2 553 030, 96 гривень, і саме з цих коштів державним виконавцем мала б бути стягнута сума виконавчого збору.

Натомість, в порушення норм Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем стягуються кошти виконавчого збору у примусовому порядку у межах окремого провадження.

На підставі положень ч. 2 ст. 45 ЗУ Про виконавче провадження , (розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення) та п. 3 ч. 1 ст. 45 ЗУ Про виконавче провадження (у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника сум), грошові кошти у розмірі 1 957 144, 06 гривень, що залишились від виконання виконавчого листа 1527/5751/12 повинні були бути спрямованими на задоволення інших вимог стягувача та на пропорційне стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що фактично стягнута.

Тому, як зазначив представник позивача та з чим погоджується суд, виконавчий збір за примусове виконання виконавчих документів №1527/10603/12 від 28.01.2014 р. та № 2-4270/2011 від 23.04.2013 року є частково стягнутим (у тій частині, в якій ці виконавчі документи є виконаними), а в іншій невиконаній частині виконавчий збір не підлягає стягненню.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем під час прийняття оскаржуваних постанов не було дотримано балансу пропорційності та справедливості у відношенні позивача, не взято до уваги, що норма застосованого закону погіршувала стан позивача під час триваючого виконання рішень суду із стягнення сум заборгованості, що мало наслідком прийняття необґрунтованих та неправомірних постанов.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних постанов, а його доводи спростовуються вищенаведеним аналізом спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених судом обставин, за результатом оцінки наявних письмових доказів суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9605 грн. (а.с.5, 123), отже на підставі ст.139 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого судового збору у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн.

Суд відмовляє у позові до другого відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки за результатами розгляду справи підстави для задоволення позову до нього судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091), Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №56095622 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 595 977,90 гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №54071768 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 16 033, 20 доларів США та 1877,07 гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коренюк О.В. від 06 грудня 2018 року по виконавчому провадженню №54071946 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 10 751, 78 доларів США та 2036,17 гривень.

У задоволенні позову до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - відмовити.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 287, 293 КАС України (з урахуванням положень п.3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян