РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року м. Одеса справа № 420/3576/20
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Агропреміум» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Агропреміум» (далі - ПП Агропреміум ) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення №0010430512 від 08.04.2020 року, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 166 747,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення (далі ППР) було винесено податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Агропреміум , код ЄДРПОУ 36249154 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Кастонс Пром , код ЄДРПОУ 41792305 за період серпень 2019 року №000056/15-32-05-11/36249154 від 13.03.2020 року, з урахуванням відповіді ГУ ДПС в Одеській області Про результати розгляду заперечень від 03.04.2020 року №6384/10/15-32-05-11-06, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та інших нормативно-правових документів.
Представник Головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог ПП Агропреміум заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та наполягав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими, та винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Судом у справі встановлено наступне.
Приватне підприємство Агропреміум зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.12.2008 року за № 1 551 102 0000 000421.
Видами діяльності ПП Агропреміум відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є зокрема: Код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; Код КВЕД 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Так, на підставі направлень від 26.02.2020 №№928/05-11, 927/05-11 виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області представникам відповідача та наказу ГУ ДПС в Одеській області від 26.02.2020 року №843 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємство Агропреміум , код ЄДРПОУ 36249154 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ Кастонс Пром , код ЄДРПОУ 41792305 за період серпень 2019 року.
За результатами перевірки перевіряючими складено акт №000056/15-32-05-11/36249154 від 13.03.2020 року (а.с.13-29), у висновках якого встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, розділ 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 року №21, в результаті чого завищеного суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 166 747,00 грн., в т.ч. серпень 2019 року на 166 747,00 грн.
Позивачем 27.03.2020 року направлено на адресу ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт №000056/15-32-05-11/36249154 від 13.03.2020 року.
На підставі акту перевірки від 13.03.2020 року №000056/15-32-05-11/36249154 та з урахуванням відповіді на заперечення від 03.04.2020 року №6384/10/15-32-05-11-06 Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0010430512 від 08.04.2020 року, яким позивачу визначено суму від`ємного значення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 166 747,00 грн. (а.с.12).
Зазначене вище порушення Податкового кодексу України було встановлено посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області по господарським відносинам позивача зі своїм контрагентом-підприємством, яке передавало у власність товари (Добрива органо-мінеральні) на користь позивача, а саме ТОВ Кастонс Пром .
Дослідивши письмові докази, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
В силу пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2).
Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134 ПК України).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).
Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ПКУ).
Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що ПП Агропреміум з метою здійснення своєї власної господарської діяльності, як покупцем/замовником на підставі договорів купувались товари (добрива органо-мініральні) у ТОВ Кастонс Пром (вітчизняний виробник добрив) (постачальник) на підставі договору поставки №14 від 11.02.2019 року відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору) (а.с.78-79)
Згідно п.2.2-2.3 Договору Покупець і Постачальник зобов`язані мати відповідні дозвільні документі, які необхідні для проведення торгівельної діяльності по даному договору.
До кожної партії товару, що поставляються, Постачальник представляє наступні документи: накладні, податкові накладні, сертифікати якості (якісні посвідчення), при необхідності - ветеринарні висновки і інші документи, відповідні характеру товару.
Відповідно до 2.8-2.9 Договору Товар постачається на умовах FCA (територія постачальника) у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС-2010 , а саме: транспортом Покупця, за його рахунок, з території, вказаної Постачальником (Україна, Одеська обл., Іванівський район, смт. Іванівка, вулиця Леніна, буд.94).
Товар завантажений Продавцем за даною угодою, підлягає оплаті Покупцем та на умовах передплати 100% вартості, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Днем сплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
Згідно пункту 7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, строк дії Договору до 31.01.2020 року і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором в повному об`ємі. Якщо жодна із сторін в 30-ти денний термін до закінчення дії цього Договору не заявить про намір його розірвати, цей Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік.
Виконання зобов`язань сторонами за вищезазначеним договором підтверджується належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами щодо надання контрагентом товарів та їх поставки на адресу позивача та сплати позивачем на адресу контрагенту коштів за них, а саме: видаткові накладні від 09.08.2019 року №108, від 02.08.2019 року №103, товарно-транспортні накладні від 09.08.2019 року №007, від 02.08.2019 року №006 (а.с.80-85).
Разом з тим на підтвердження використання поставленого товару для технологічних потреб позивача ним також надано довідки щодо знаходження в обробці ріллі, сертифікати відповідності, лімітно-забірну карту №А0000000034 від 30.09.2019 року, акт №А0000000034 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 30.09.2019 року, обліковий лист тракториста-машиніста №А0000000014 від 30.03.2019 року - відповідно до якого тракторист-машиніст ОСОБА_1 на тракторі Беларус 82.1 за допомогою розкидача добрив (який було придбано безпосередньо для внесення добрив 16.09.2019 року) були винесені добрива на площі 610 га. у відповідності до рекомендацій виробника ТОВ Кастонс Пром (а.с.86-105)
Також, як вбачається з акту перевірки та не заперечувалось відповідачем - ПП Агропреміум за вищевказаним договором перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Кастонс Пром грошові кошти на загальну суму 1 000 482,00 грн. згідно платіжних доручень від 20.08.2019 року №383 на суму 320 000.00 грн., від 20.08.2019 року №387 на суму 107 782,00 грн. та від 21.08.2019 року №299 на суму 572 700,00 грн.
Водночас, як встановлено судом, між ПП Агро-Діс (перевізник) та ПП Агропреміум укладався договір про перевезення вантажів від 01.02.2019 року на умовах якого, Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником чи уповноваженою особою вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату (а.с.70-72).
Так згідно документів наявних в матеріалах справи вбачається, що ПП Агро-Діс надавались послуги з перевезення вантажів, транспортним засобом, який зареєстровано на останнього, від вантажовідправника ТОВ Кастонс Пром (контрагент позивача) до вантажоодержувача ПП Агромреміум , що підтверджується товарно-транспортними накладними від 09.08.2019 року №007, від 02.08.2019 року №006, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ 051398, податковою накладною від 29.11.2019 року №16, актом надання послуг від 29.11.2019 року №177 (а.с.73-77, 82-85).
Однак, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган з посиланням на не надання позивачем додаткових угод чи специфікацій до договору поставки №14 від 11.02.2019 року в яких зазначено детальну інформацію щодо номенклатури, виду, сорту, кількості чи інших характеристик товару, що постачається за даним договором, дані Єдиного державного реєстру податкових накладних та даних ІС Податковий блок відносно контрагента позивача дійшов висновку про неможливість виконання цих господарських операцій для ПП Агропреміум , оскільки операції з його контрагентом ТОВ Кастонс Пром не підтверджуються з врахування реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, яка значиться виробником товарів, підприємницької діяльності, відсутність відповідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів.
Суд вважає такі висновки акту стосовно контрагенту позивача ТОВ Кастонс Пром помилковими та такими, що спростовуються фактичними обставинам справи.
Так, суд зазначає, що в обов`язок позивача не входило проведення перевірки контрагенту на наявність транспорту, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, складських приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності з позивачем.
Відповідачем жодних належних та допустимих доказів відсутності у ТОВ Кастонс Пром матеріальних ресурсів суду не надав.
Водночас щодо посилань контролюючого органу на відсутність приміщення у контрагента позивача, суд зазначає, що 02.04.2019 року контрагентом позивача ТОВ Кастонс Пром , як Орендарем укладено договір оренди №1 згідно якого Мале приватне підприємство Фірма Одеса-Бласко (Орендодавець) в порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, надало Орендарю у строкове платне користування майновий комплекс Іванівський вино-консервний завод , що підтверджено матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі від 01.02.2019 року, свідоцтвом про право власності на нерухому майно, витягом про державну реєстрацію прав та ін. (а.с.58-69).
Таким чином враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини, можливо дійти висновку, що контрагент позивача ТОВ Кастонс Пром мало необхідну для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності техніку, відповідні складські приміщення, виробничі потужності тощо.
Разом з тим, щодо інформації з ІС Податковий блок на яку посилався контролюючий орган в акті перевірки суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної фіскальної служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.
Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності, а тому законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України
Також суд враховує, що згідно відомостей наявних в ЄДРПОУ контрагент позивача ТОВ Кастонс Пром на момент здійснення господарських правовідносин з ПП Агропреміу був та є зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ. Крім того, відповідно до видів його господарської діяльності за КВЕД (зокрема код КВЕД 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук (основний)), підприємство могло передавати у власність товарні цінності, а саме добрива органо-мінеральні позивачу, що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.
Крім того, слід також зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 року у справі №815/2946/13-а , від 17.04.2018 року у справі №820/475/17.
Суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас таких доказів податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій позивача з контрагентом не спростовано. ГУ ДПС в Одеській області не наведено також жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умови договорів не виконувались.
Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагенту позивача ТОВ Кастонс Пром не можуть бути самостійними та достатніми підставами для висновку про наявність таких порушень з боку ПП Агропреміум , а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на здійснення господарських витрат та формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють позивача права на їх відображення у податковому обліку.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбачуваним і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано.
Зокрема, в акті перевірки відсутні відомості про визначення контрагентом позивача сум податкових зобов`язань у зв`язку із ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам контрагентам субпідрядників за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Ними також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентом недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб`єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.
Також суд враховує, що під час відповідних перевірок контрагента позивача ТОВ Кастонс Пром Головним управлінням ДФС у м. Києві зроблено аналіз постачальників ТОВ Кастонс Пром , та не було виявлено серед постачальників, суб`єктів господарювання які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання, здійснюють операції не обумовлені економічними причинами, тощо - відповідно до наявний в матеріалах справи довідок про результати документальних перевірок останнього (а.с.30-57).
Крім того, в матеріалах справи також наявний лист ГУ ДПС у м. Києві №12211/7/2с-15-06-611-04 від 16.03.2020 року, щодо надання податкової інформації, якою підтверджено наявність реалізації у серпні 2019 року добрив контрагентом позивача ТОВ Кастонс Пром на адресу ПП Агропреміум та відповідно декларування суми податку на додану вартість на суму 166 747,00 грн. Разом з тим, ГУ ДПС у м. Києві проаналізовано та підтверджено факт придбання у серпні 2019 року сировини ТОВ Кастонс Пром для виготовлення добрив від ТОВ Геліон-М та ТОВ Екзотік Фрутс (а.с.106-107).
Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано: рішень суду відносно контрагенту позивача, які б набрали законної сили та які б були прийняті в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); рішення суду, прийняті в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішеннями суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.
При цьому суд критично ставиться до посилання представника відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2019 року (справа №757/38482/19-к) стосовно контрагента ТОВ Кастонс Пром як на докази в обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, зазначеними в акті перевірки. Відповідно до ухвали, слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101060000198 від 28.09.2018 року за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ Мартін Лофт , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.
Однак зазначені обставини не є належними та беззаперечними доказами в адміністративній справі №420/3576/20, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти, оскільки саме вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 ст. 78 КАС України).
Представниками ГУ ДПС В Одеській області до суду не було надано передбачених цією нормою КАС України процесуальних рішень суду, якими б встановлювалась протиправна діяльність його контрагенту або його посадових осіб.
Із вищенаведених обставин суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ухвалу по справі в кримінальному провадженні №757/38482/19-к, як на докази правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків акту перевірки.
На підставі вищезазначеного, враховуючи надання позивачем всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участі контрагенту ТОВ Кастонс Пром які фактично підтверджують їх реальне здійснення - придбання товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів та послуг в господарській діяльності, суд доходить висновку, що висновок перевіряючих щодо завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту ПП Агропреміум у серпні 2019 року на загальну суму 166 747,00 грн. є помилковим, а тому прийняте з підстав вказаного порушення податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, Європейський Суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Будь-яких доказів того, що позивач, або його контрагент діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано. Ними також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентом недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб`єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що підставою для висновків перевіряючих про безпідставність операцій є наявні в органах ДПС дані щодо контрагенту-постачальника проте жодної податкової інформації щодо контрагента яка підтверджує ці висновки матеріали справи не містять, та суду не надавались.
Сукупність досліджених під час розгляду справи документів не дають підстав суду для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання. При цьому, суд враховує при вирішенні справи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції . ЄСПЛ у цій справі визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
У справі Федорченко та Лозенко проти України ЄСПЛ зазначив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .
У справі, що розглядається, аргументи відповідача не є достатньо вагомими та чіткими, не узгоджені доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, а тому суд доходить висновку, що головним управлінням ДПС в Одеській області не доведено обґрунтованості своїх висновків, зроблених в акті перевірки від 13.03.2020 року №000056/15-32-05-11/36249154, оскільки ці висновки не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, та спростовуються належними, достовірними та допустимими доказами позивача.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З урахування вищенаведеного суд доходить висновку щодо протиправності та необхідності скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2020 року №0010430512, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 166 747,00 грн.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Підсумовуючи все вищенаведене суд доходить висновку що позов ПП Агропреміум підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 7 КАС України встановлено, що адміністративний суд вирішує справи відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України", зі змісту рішення у якої вбачається, що вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв`язку з викладеним, протиправне винесене податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення №432 від 22.04.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у сумі 2501,20 грн. (а.с.110).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви Приватного підприємства Агропреміум , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 2501,20 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства Агропреміум до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 08.04.2020 року №0010430512, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 166 747,00 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Приватного підприємства Агропреміум (66841, Одеська область, Ширяївський район, сільрада Осинівська, комплекс будівель і споруд №8, код ЄДРПОУ 36249154) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2501,20 грн. сплачені за платіжним дорученням №432 від 22.04.2020 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іванов Е.А.
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2020 |
Оприлюднено | 25.06.2020 |
Номер документу | 90026987 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Іванов Е.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні