Рішення

від 25.06.2020 по справі 440/2495/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2495/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2020 року (згідно даних на поштовому конверті) Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 57364,35 грн та пені у розмірі 481,35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача у 2019 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме, не працевлаштовано 1 особу, тому до 15.04.2020 відповідач повинен був згідно статті 20 Закону самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 57364,35 грн. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 481,88 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

11.06.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ТОВ "Сетілайт" протягом 2019 року щомісячно направлялася до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звітність за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю. Однак, у 2019 році особи з інвалідністю не виявили бажання працевлаштовуватися у ТОВ "Сетілайт" та не направлялися для працевлаштування центром зайнятості. Поряд з цим, з метою працевлаштування на товаристві осіб з інвалідністю на протязі 2019 року в місцевій газеті "Приватна газета" розміщалися також повідомлення про наявність вакантних робочих місць для осіб з інвалідністю на ТОВ "Сетілайт". Таким чином, ТОВ "Сетілайт" розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі інформувало відповідні установи про їх наявність, а відтак, фактично не працевлаштувало інваліда з причин, незалежних від товариства /а.с. 62-65/.

17.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що ТОВ "Сетілайт" не спростовано аргументів позовної заяви. Відповідачем не наведено норм законодавства, які б визначали перелік підстав для звільнення Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів роботодавця, який не виконує норматив від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 68-69/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), поданим ТОВ "Сетілайт" 24.02.2020 вх. №2771 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2019 рік становила 23 особи, з низ середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 1319,38 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 57364,00 грн /а.с. 3/.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа), - 57364,35 грн /а.с. 7/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 28 днів (з 16.04.2020 по 13.05.2020) позивачем нараховано пеню у сумі 481,88 грн /а.с. 7/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідачу нараховано адміністративно - господарські санкції у сумі 57364,35 грн та пеню у розмірі 481,88 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування /частина четверта статті 217 Господарського кодексу України/.

Із аналізу вищенаведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 цього Закону встановлено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Частиною третьою статті 18 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності N3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з приписами пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, /у редакції чинній з 07.02.2017/ форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

У матеріалах справи наявні копії звітів за формою 3-ПН, що подавалися щомісяця протягом 2019 року до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, копії витягів з місцевої газети "Приватна газета", в яких розміщені оголошення про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, копія наказу від 03.01.2019 №5 про створення робочого місця для особи з інвалідністю, якими відповідач підтверджує здійснення пошуку осіб з інвалідністю з метою працевлаштування /а.с. 25-59/.

Крім того, Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості листом від 18.05.2020 №673/16/50/2-20 підтвердив, що ТОВ "Сетілайт" кожного місяця протягом 2019 року подавало відомості про вільні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, при цьому, особи з інвалідністю на зазначені місця не направлялись /а.с. 20-21/.

Таким чином, відповідач інформував службу зайнятості про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Докази того, що будь-яким органом працевлаштування осіб з інвалідністю направлялися відповідачу протягом 2019 року особи з інвалідністю для працевлаштування чи особи з інвалідністю самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу, у матеріалах справи відсутні.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість, вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

З огляду на встановлення судом того, що відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме, створив робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.

Отже позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" (вул. Леніна, 8/18, м. Кременчук, Полтавська область, 39614, ідентифікаційний код 30613748) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гіглава