Постанова

від 05.10.2020 по справі 440/2495/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 р. Справа № 440/2495/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Гіглава О.В., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 25.06.20 року по справі № 440/2495/20

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт", в якому просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 57364,35 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 481,35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, відповідач, відповідно до вимог України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", до 16.04.2019 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 57364,35 грн. На підставі несплати відповідачем вказаної суми, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 481,88 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки робочі місця не були зайняті особами з інвалідністю, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ), поданим ТОВ "Сетілайт" 24.02.2020 вх. № 2771 до Державної служби зайнятості, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2019 рік становила 23 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 1319,38 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 57364,00 грн. (а.с. 3).

Приймаючи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа) - 57364,35 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 28 днів (з 16.04.2020 по 13.05.2020), позивачем нараховано пеню у сумі 481,88 грн. (а.с. 7).

Не погоджуючись з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII).

Згідно ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Тобто, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 57364,35 грн. та пеню у розмірі 481,88 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб`єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, підприємства здійснюють самостійно працевлаштування осіб з інвалідністю, але виходячи з вимог статті 18 Закону № 875-XII.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно п. 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Матеріали справи містять копії звітів за формою № 3-ПН, що подавалися відповідачем щомісяця протягом 2019 року до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, копії витягів з місцевої газети "Приватна газета", в яких розміщені оголошення про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, копію наказу від 03.01.2019 №5 про створення робочого місця для інваліда, якими відповідач підтверджує здійснення пошуку осіб з інвалідністю з метою працевлаштування (а.с. 25-59).

Листом від 18.05.2020 № 673/16/50/2-20 Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості підтверджено, що ТОВ "Сетілайт" кожного місяця протягом 2019 року подавало відомості про вільні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З вказаного листа вбачається, що особи з інвалідністю на зазначені місця не направлялись (а.с. 20-21).

Таким чином, відповідач інформував службу зайнятості про створення робочих місць для осіб з інвалідністю та вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів того, що будь-яким органом працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року відповідачу направлялися особи з інвалідністю для працевлаштування або особи з інвалідністю самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування і відповідачем відмовлено у прийнятті вказаних осіб на роботу.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість, вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, надано звіт Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування, у зв`язку з чим, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 по справі №440/2495/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц