Рішення

від 24.06.2020 по справі 520/3301/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. № 520/3301/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 12 від 13.01.2020 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2020 року та включити до реєстру платників єдиного податку,

- стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2102,0 гри. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача № 12 від 13.01.2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому не погодився з позовними вимогами, зазначено, що при проведенні перевірки встановлено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в частині порушення приписів пп.5 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПК України. За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.01.2020 року № 62/20-40-51-05/3214708454, на підставі якого прийнято рішення від 13.01.2020 року № 12 анульовано реєстрацію платника єдиного податку та виключено з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Представником позивача через канцелярію суду надано відповідь на відзив, у якій підтримав заявлені позовні вимоги.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області, запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 24470000000004048 від 06.04.2011 року.

Позивач знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області, Ізюмське управління, Балаклійська ДПІ (Балаклійський район) з 06.04.2011 року та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2012 платником другої групи за ставкою 20%.

На підставі пл. 75.1.1, п. 75.1 ст. 75 ст. 76, п. 86.2, ст. 86, п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ). Перевірку проведено за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 рік.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований відповідно до свідоцтва про реєстрацію фізичною особою-підприємцем за податковою адресою: АДРЕСА_2 . На обліку знаходиться у Ізюмському управлінні ГУ ДПС у Харківській області.

При проведенні перевірки встановлено порушення умови перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в частині порушення приписів пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 289 та п. 299.10 ст. 299 ПК України, нездійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

А саме вказано, що згідно інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок" ФОК ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за основним видом діяльності 61.90 "Інша діяльність у сфері електрозв`язку" та зроблено висновок, що з таким видом діяльності позивач не може бути платником єдиного податку другої групи.

За наслідком перевірки складено акт камеральної перевірки від 13.01.2020 року № 62/20-40-51-05/3214708454.

Рішенням від 13.01.2020 року № 12 анульовано реєстрацію платника єдиного податку та виключено з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку, суд зазначає наступне.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що чинним податковим законодавством визначений вичерпний перелік підстав та видів перевірок, які мають право призначати та проводити контролюючі органи, в розумінні ст. 19 Конституції України.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Відповідно до акту від 13.01.2020 року за №62/20-40-51-05/3214708454 відповідачем під час проведення камеральної перевірки позивача було надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп вимогам перебування на спрощеній системі, що, дає підстави суду вважати, що перевірку проведено з підстав не передбачених ст.75 Податкового кодексу України, а саме, правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

Отже, відповідачем під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 13.01.2020 року за №62/20-40-51-05/3214708454, з`ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З`ясування контролюючим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана податковим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Щодо самих порушень, покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно повідомлення про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій від 18.11.2016 №02-8333/111 Позивач включено до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій з видом діяльності «Надання послуг доступу до Інтернету» та з статусом провайдер .

Відповідно до п. 291.2, п. 291.3, пп. 291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених дією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені пунктом 291.5 статті 291 ПК України.

Зокрема відповідно до пп. 8 п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Телекомунікації оператор телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Провайдер телекомунікацій - суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про Телекомунікації Оператори телекомунікацій мають право на:

I) здійснення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства;

3) отримання номерного ресурсу;

4) планування та розвиток власних мереж;

5) установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону;

6) присвоєння телефонних номерів споживачам у межах виділеного оператору номерного ресурсу та задіяння персональних номерів у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації;

7) з`єднання телекомунікаційних мереж, що знаходяться в його власності або користуванні, з телекомунікаційними мережами, що знаходяться у власності або користуванні інших операторів, відповідно до цього Закону;

8) скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання і отримання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого обладнання споживача, якщо воно не має виданого в установленому законодавством порядку документа, про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами;

9) відключення на підставі рішення суду кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки;

10) зупинення діяльності у сфері телекомунікацій відповідно до цього Закону і в порядку, встановленому ЦОВЗ та узгодженому з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації;

11) установлення телекомунікаційного обладнання в приміщеннях, що належать їм: на правах найму, з дозволу власника приміщення;

12) інші права, передбачені законодавством України та договорами про надання телекомунікаційних послуг.

Провайдер телекомунікацій користується правами, передбаченими частиною першою цієї статті, за винятком прав, передбачених пунктами 3, 6, 7 частини першої цієї статті, а також має право на підключення технічних засобів до телекомунікаційної мережі оператора відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Пре Телекомунікації» право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій суб`єкт господарювання набуває шляхом подання до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій.

Здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері телекомунікацій забороняється.

Суб`єкт господарювання під час провадження діяльності у сфері телекомунікацій зобов`язаний виконувати передбачені законом, Правилами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (Рішення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації від 19.11.2019 № 541) та іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій обов`язки оператора, провайдера телекомунікацій.

Діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання обмеженого (радіочастотного та/або номерного) ресурсу, здійснюється після отримання відповідних ліцензії та/або дозволу (ліцензій та/або дозволів), необхідність отримання яких визначена законом.

Відповідно рішення НКЗПРЗ України від 10.12.2009 № 1789, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2010 р. за № 19/17314, рішення від 29.07.2010 № 348, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за № 688/17983, рішення від 29.07.2010 № 348, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. за № 688/17983, рішення від 26.01.2006 № 179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2006 р. за № 145/12019 здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж підлягає ліцензуванню.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що діяльність у сфері телекомунікацій, зокрема надання послуг з доступу до Інтернету може здійснюватися провайдером телекомунікацій, який внесено до реєстру провайдерів телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку.

Обмеження бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, які встановлено п.п. 291.5.2 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України, стосується не всіх суб`єктів господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері електрозв`язку, а лише суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку, фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Як пояснив позивач, вид економічної діяльності (КВЕД-2010) 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку групи 61.9 Інша діяльність у сфері електрозв`язку розділу 61 Телекомунікації (електрозв`язок) , передбачає надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені, між клієнтами та інтеркет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP (Интернет-провайдер; англ. Internet Service Provider), таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо. Отже надання доступу до інтернет через мережі інтернет які не належать провайдеру та відповідно такі мережі провайдером не обслуговуються та не експлуатуються.

Таким чином, діяльність яку здійснює позивач не віднесена до заборон передбачених п.п. 291.5.2 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 5, 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

- у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

- у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення (п. 299.11 ст. 299 ПК України).

Враховуючи те, що в ході розгляду справи встановлено, що спірне рішення прийнято за результатами камеральної перевірку, предметом якої не може бути дослідження обставин правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування та висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, не знайшли свого підтвердження, підстави для анулювання його реєстрації платником єдиного податку відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення начальника Ізюмського управління Головного управління Державної Податкової служби у Харківській області №12 від 13.01.2020 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників Єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи висновки суду щодо протиправності рішення контролюючого рішення та для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2020 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладено, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ізюмського управління Головного управління ДПС у Харківській області № 12 від 13.01.2020 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2020 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46) суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.