Рішення

від 15.06.2020 по справі 640/19116/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 червня 2020 року справа №640/19116/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Корнієнка В.П.;

відповідача: не з`явились;

третьої особи: не з`явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд (далі по тексту - позивач, ТОВ Мілкіленд ) доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) третя особаДержавна фіскальна служба України (далі по тексту - третя особа, ДФС України) про 1) визнання протиправними дій державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935; 2) скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935; 3) відновлення виконавчого провадження ВП №58154935, відкритого на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року №826/15829/17 в порядку, встановленому статтею 41 Закону України Про виконавче провадження

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 червня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки державний виконавець не вжив усіх заходів із примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2018 року, зокрема не звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення; у свою чергу ТОВ Мілкіленд мало намір звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, що є підставою для відновлення виконавчого провадження відповідно до статті 41 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19116/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, залучено до участі у справі і кості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДФС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2020 року призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

Відповідач подав відзив, у якому вказав про безпідставність позовних вимог та зазначив, що державним виконавцем вжито усіх заходів з примусового виконання рішення. Крім того, відповідач зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки позов подано лише у березні 2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року №826/15829/17 про зобов`язання ДФС України скасувати реєстрацію перевищення податкових зобов`язань ТОВ Мілкіленд над сумою податку, здійснену 10 листопада 2017 року в розмірі 1 430 000,00 грн., на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Стаття 1 Закону України Про виконавче провадження встановлює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина друга статті 11 Закону України Про виконавче провадження установлює, що виконавець зобов`язаний зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Як визначено у пункті 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частина друга статті 63 Закону України Про виконавче провадження визначає, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наведених норм Закону слідує, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавче провадження підлягає закінченню лише після вжиття виконавцем усіх можливих заходів із примусового виконання рішення, та у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав. При цьому боржник є таким, що ухиляється від виконання рішення суду.

У свою чергу, за правилами статті 63 Закону України Про виконавче провадження , за рішенням, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, виконавець наділений правом лише перевіряти виконання рішення боржником, накладати штрафи та надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, боржник - ДФС України, не виконує рішення суду щодо зобов`язання вчинити дії, у зв`язку із чим на боржника накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. та повторно накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн., а також надіслано подання про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявні у справі докази свідчать, що державний виконавець вживав заходів із примусового виконання рішення щодо зобов`язання ДФС України скасувати реєстрацію перевищення податкових зобов`язань ТОВ Мілкіленд над сумою податку, здійснену 10 листопада 2017 року в розмірі 1 430 000,00 грн., зокрема: перевіряв виконання рішення боржником, накладав штрафи відповідно до постанов про накладення штрафу від 08 травня 2019 року та 04 червня 2019 року, а також та надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, боржник - ДФС України, не виконує рішення суду щодо зобов`язання вчинити дії, у зв`язку із чим на боржника накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн. та повторно накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн., а також надіслав до Державного бюро розслідувань подання про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду від 02 липня 2019 року №58154935/20.1/24.

Вчинення інших дій щодо примусового виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, Законом України Про виконавче провадження не передбачено, що спростовує доводи позовної заяви.

Суд враховує наявність у справі копії листа ДФС України від 28 серпня 2019 року №41686/6/99-99-12-03-07-15, відповідно до якого ДФС України повідомила позивача про неможливість виконання рішення суду, оскільки система електронного адміністрування ПДВ працює в автоматичному режимі, а здійснення скасування реєстрації перевищення податкових зобов`язань у СЕА ПДВ в автоматичному режимі виключено.

Наведені ДФС України причини свідчать про те, що виконання рішення Окружного адміністративного суду України у справі №826/15829/17 ускладнене або неможливе.

Як встановлює частина третя статті 33 Закону України Про виконавче провадження , за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, якщо існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У свою чергу державний виконавець має право також звернутись із аналогічною заявою, однак, виключно за заявою сторін. За власною ініціативою виконавець може звернутися із відповідною заявою лише у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Однак, у справі відсутні докази, які б свідчили, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення у справі №826/15829/17, або просив виконавця звернутись до суду, що вказує на відсутність у виконавця обов`язку самостійно звертатись до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення без ініціативи сторін виконавчого провадження.

Разом із тим, обов`язковою умовою закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.

Проте, у справі відсутні докази, які б могли підтвердити, що державний виконавець надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва виданий ним виконавчий лист від 19 листопада 2018 року №826/15829/17, наприклад чек про поштове відправлення, що вказує на безпідставність закінчення виконавчого провадження у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935 не відповідають вимогам пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , а тому є протиправними, у свою чергу згадана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України Про виконавче провадження разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права, відповідача належить зобов`язати вчинити дії по відновленню виконавчого провадження ВП №58154935.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій та постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Мілкіленд підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 920,00 грн. за рахунок Міністерства юстиції України.

В частині дотримання строку звернення до суду суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Однак, у справі відсутні докази, які б достовірно підтверджували момент, коли позивач дізнався про порушення свого права.

Крім того, згідно з відміткою на поштовому конверті, позовна заява надіслана до Окружного адміністративного суду міста Києва 04 жовтня 2019 року, а не у березні 2020 року, як помилково вказує відповідач.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП №58154935 .

4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження ВП №58154935.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 25268040);

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622);

Державна фіскальна служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 39292197).

Дата складення повного рішення суду - 25 червня 2020 року.

Суддя В.А. Кузьменко