Постанова

від 17.09.2020 по справі 640/19116/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19116/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкіленд" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілкіленд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України, в якому просило:

- визнати протиправними дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП № 58154935;

- скасувати постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП № 58154935;

- відновити виконавче провадження ВП № 58154935, відкрите на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року № 826/15829/17 в порядку, встановленому статтею 41 Закону України Про виконавче провадження .

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що вважає протиправними дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки державний виконавець не вжив усіх заходів із примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2018 року, зокрема не звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення; у свою чергу ТОВ Мілкіленд мало намір звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, що є підставою для відновлення виконавчого провадження відповідно до статті 41 Закону України Про виконавче провадження .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП № 58154935.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2019 року ВП № 58154935.

Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження ВП № 58154935.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята в рамках чинного законодавства та у відповідності до законодавства направлена до Окружного адміністративного суду м. Києва разом з виконавчим листом, таким чином, на думку, Відповідача, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звертає увагу, що ним, на вимогу суду першої інстанції, надавались матеріали виконавчого провадження № 58154935, проте у них не міститься підтвердження направлення оскаржуваної постанови Окружного адміністративному суду м. Києва, оскільки воно зберігається у канцелярії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Крім того, Відповідач зазначає, що у позовній заяві Позивач не зазначав про порушення вимог ст. 39 Закону України Про виконавче провадження щодо не направлення на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва постанови про закінчення виконавчого провадження та виконавчого листа, як на підставу для визнання оскаржуваної постанови протиправною, у зв`язку з чим Відповідачем не надавалось до суду першої інстанції підтвердження такого направлення.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

За приписами частини 6 статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2019 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/15829/17 виданого 19.11.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Державну фіскальну службу України скасувати Реєстрацію перевищення податкових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Мілкіленд Н.В. над сумою податку, здійснену 10.11.2017 року в розмірі 1 430 000,00 грн.

Як вбачається з вказаної постанови, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон) державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2019 року ВП № 58154935. Пунктом другим зазначеної постанови зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

08.05.2019 року керуючись статтями 63, 75 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень та повторно зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за не виконання рішення суду.

Керуючись статями 63, 75 Закону, у зв`язку із повторним невиконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 04.06.2019 року ВП № 58154935 на суму 10200,00 грн.

Відповідно до положень статті 63 Закону, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

02.07.2019 року за вих. № 58154935/20-1./24 до Державного бюро розслідувань направлено подання щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/15829/17 виданого 19.11.2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва закінчити.

Копію постанови направити сторонам та органу чи посадовій особі, що видав виконавчий документ.

Вважаючи дії Відповідача щодо винесення вказаної постанови протиправними, а постанову такою що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, проте, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтвердити, що державний виконавець надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва виданий ним виконавчий лист від 19 листопада 2018 року № 826/15829/17, дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови не відповідають вимогам пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження , отже є протиправними, у зв`язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, та розглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі також Закон № 1404-VIII).

За приписами ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина друга статті 11 Закону України Про виконавче провадження установлює, що виконавець зобов`язаний зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Як визначено у пункті 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України Про виконавче провадження за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частина друга статті 63 Закону України Про виконавче провадження визначає, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавче провадження підлягає закінченню лише після вжиття виконавцем усіх можливих заходів із примусового виконання рішення та у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за правилами статті 63 Закону України Про виконавче провадження , за рішенням, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, виконавець наділений правом лише перевіряти виконання рішення боржником, накладати штрафи та надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, боржник - ДФС України, не виконує рішення суду щодо зобов`язання вчинити дії, у зв`язку із чим державним виконавцем було винесено постанови про накладення на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн. та повторно накладено - у розмірі 10200,00 грн., а також надіслано до Державного бюро розслідувань подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи докази свідчать, що державний виконавець вживав заходів із примусового виконання рішення щодо зобов`язання ДФС України скасувати реєстрацію перевищення податкових зобов`язань ТОВ Мілкіленд над сумою податку, здійснену 10 листопада 2017 року в розмірі 1 430 000,00 грн., зокрема: перевіряв виконання рішення боржником, накладав штрафи, а також надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Проте, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження є надіслання виконавчого документа до суду, який його видав.

Так, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України разом з апеляційною скаргою було надано до суду супровідний лист від 10 вересня 2019 року № 58154935/20.1/24, з якого вбачається, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, керуючись ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , направив для виконання та до відома постанову від 10.09.2019 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/15829/17 від 19.11.2018 року, що видав Окружний адміністративний суд м. Києва на адресу Державної фіскальної служби України, ТОВ Мілкіленд Н.В та Окружного адміністративного суду м. Києва (а.с. 120).

Направлення даного листа підтверджується копією реєстру передачі згрупованих рекомендованих відправлень Департаменту державної виконавчої служби від 17 вересня 2019 року, списком згрупованих поштових відправлень та копією фіскального чеку (а.с. 121-124).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про те, що у справі відсутні докази, які б могли підтвердити, що державний виконавець надіслав до Окружного адміністративного суду міста Києва виданий ним виконавчий лист від 19 листопада 2018 року № 826/15829/17.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкіленд" задовольнити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкіленд" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Державна фіскальна служба України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко