Постанова

від 23.06.2020 по справі 280/1563/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1563/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засіданні Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Кравченко С.І.,

представника відповідача Прокоф`єва Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №280/1563/19 (головуючий в суді І-ї інстанції - Сацький Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінтелект Н до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08.04.2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінтелект Н до Головного Управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 року:

- №0035591408 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 383216,25 грн, в тому числі: основний платіж 306573,00 грн., штраф 76643,25 грн;

- №0035601408 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 376915,00 грн, в тому числі: основний платіж 301532,00 грн., штраф 75383,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки про порушення податкового законодавства ТОВ Агроінтелект Н господарських взаємовідносин з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс не відповідають первинним документам та фактично грунтуються на припущеннях, оскільки контролюючим органом проведена невиїзна перевірка без отримання та дослідження первинних документів підприємства. Позивач вважає, що податковий орган з посиланням лише на аналіз ЄРПН та без будь-якого документального підтвердження зробив висновок, що асортимент придбаної номенклатури контрагентів постачальників, які поставляли товари на адресу ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , та які в подальшому було поставлено позивачу, не відповідає реалізованій. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки, як на підставу нарахування зобов`язань, на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18, який на момент перевірки було скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року №0035591408, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповаідальністю Агроінтелект Н збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 383216,25 грн., в тому числі основний платіж 306573,00 грн. та штраф 76643,25 грн..

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 року №0035601408 прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповаідальністю Агроінтелект Н збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 376915,00 грн., в тому числі основний платіж 301532,00 грн. та штраф 75383,00 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняту постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено про порушення судом норм матеріального та процесуального права, не врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Апелянт стверджує, що наказ на призначення перевірки прийнято обгрунтовно та правомірно, оскільки позивач не надав відповіді на запитвід 16.07.2018 року №41808/10/04-3614-09. Зазначає, що оскільки позивач на вказаний запит не надав документи, то такі документи були відсутні та не можуть прийматись до перевірки та в якості доказів по справі. Також, відповідач посилається на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18, яким визначено фіктивний статус ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , що є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ТОВ Агроінтелект Н (код ЄДРПОУ 40083517) зареєстровано в якості юридичної особи 26.10.2015 року (номер запису: 1 224 102 0000 074376), видами господарської діяльності є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (Код КВЕД 45.20), оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний) (Код КВЕД 46.61), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Код КВЕД 68.20), ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (Код КВЕД 33.12). (а.с.13).

Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 16.11.2018 року по 22.11.2018 року контролюючим органом на підставі наказу №6064-п від 24.10.2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Агроінтелект Н з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої 29.11.2018 року складено Акт перевірки №69377/04-36-14-21/40083517 (а.с.20-25).

Висновками вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 342943 грн;

- п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 306573 грн, вт.ч.; за березень 2017 року на 100595 грн, за травень 2017 року на 205978 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом 20 грудня 2018 року прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0035591408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 383216,25 грн., в тому числі: основний платіж 306573,00 грн., штраф 76643,25 грн.,

- №0035601408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 376915,00 грн., в тому числі: основний платіж 301532,00 грн., штраф 75383,00 грн..

Позивач оскаржив вказані рішення відповідача до ДФС України. Рішенням ДФС України № 13186/6/99-99-11-04-02-25 від 21.03.2018 року, скаргу ТОВ Агроінтелект Н залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, можливо зробити висновок, що в результаті господарських операцій з контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс . Судом зазначено, що наявність вказаних документів, які надавались ТОВ Агроінтелект Н до перевірки та які надані суду, спростовують твердження контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Позивачем порядок призначення перевірки, в тому числі і наказ на проведення перевірки, не оспорюються та не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 а ст.198 ПК України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З наведеного вище можливо зробити висновок, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідач посилається на наявну податкову інформацію щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс господарських операцій.

Згідно тексту адміністративного позову та доданих до матеріалів справи документів, у перевіряємий період ТОВ Агроінтелект Н мало відносини з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (код ЄДПРОУ 41077038).

Так, 14.03.2017 року між TOB Агроінтелект Н (покупець) та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (продавець) укладено договір поставки №14/03/2017, на підтвердження виконання якого до матеріалів справи позивачем надано: договори, рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні.

Надані позивачем до матеріалів справи документи, на думку суду першої інстанції, підтверджують реальнее виконання умов зазначеного вище договору позивача з контрагентом.

Так, позивач вказує в позові, та з цим погодився суд першої інстанції, що поставка товарів та надання послуг підтверджуються видатковими накладними та актами наданих послуг з підтвердженням перевезення товару автомобільним транспортом ТОВ Агроінтелект-Н згідно товарно-транспортних накладних.

Проте, позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції докази належності транспортного засобу ТОВ Агроінтелект-Н та докази трудових відносин позивача з водієм, або наявності договору оренди транспортного засобу, або договору перевезення та т.і., та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ТОВ Агроінтелект Н повністю оплатив придбані у ТОВ Комплект Стандарт Сервіс ТМЦ та послуги, шляхом перерахування коштів на їх розрахункові рахунки. Матеріали перевірки підтверджують факт повної оплати ТОВ Агроінтелект Н придбаних ТМЦ.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем під час судового розгляду не надано будь-яких доказів оплати як за придбаний у контрагента товар, так і за послуги та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Далі, судом першої інстанції в рішенні зазначено про подальше використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ТОВ Агроінтелект Н з отриманням доходу.

Проте, не зрозуміло, з яких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про використання позивачем придбаних ТМЦ та послуг в своїй господарській діяльності, оскільки жодних документів на підтвердження цих обставин позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, судом першої інстанції в рішенні зазначено, що наявність первинних документів, які надавались ТОВ Агроінтелект Н до перевірки та які надані суду, спростовують твердження контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки.

При цьому далі в рішенні зазначено, що судом не приймається посилання контролюючого органу на ненадання позивачем первинних документів до перевірки, оскільки за змістом акта перевірки та наказу про призначення перевірки, контролюючим органом проведена невиїзна документальна перевірка.

Відтак судом першої інстанції при постановленні рішення зроблено висновки, що протирічать один одному, та з висновків суду не зрозуміло, чи надавались позивачем контролюючому органу первинні документи до перевірки, під час перевірки чи під час адміністративного оскарження висновків перевірки .

Колегія суддів також звертає увагу на наступне.

З акту перевірки вбачається, що до початку перевірки 16.08.2018 року контролюючим органом позивачу направлявся запит про надання пояснень та документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс . До перевірки підприємством не надано жодних бухгалтерських та первинних документів (а.с.23).

Оскільки позивачем на вказаний запит не було надано запитуваних документів, саме у зв`язку із цим і було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку, яка була проведена в період з 16.11.2018 року по 22.11.2018 року з урахуванням документальних даних податкової звітності позивача, аналізу даних підсистеми Перегляд результатів співствавлення АІС Податковий блок , АС ДнепрТАХИнфо , Архів електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач оскаржував вказані рішення відповідача до ДФС України.

Як вбачається зі скарги, до неї позивачем також не надавлись будь-які первинні документи на спростування висновків акту перевірки та на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом (а.с.26-28).

Рішенням ДФС України № 13186/6/99-99-11-04-02-25 від 21.03.2018 року, скаргу ТОВ Агроінтелект Н залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.29-30).

Посилання суду першої інстанції в рішенні на ту обставину, що контролюючим органом не зазначено в акті, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону, є нелогічним, оскільки в акті перевірки зазначено про ненадання позивачем будь-яких документів. Відтак, не зрозуміло, яким чином, на думку суду першої інстанції, контролюючий орган мав можливість проаналізувати такі документи.

З урахуванням наведеного вище та за відсутності документів, які суд першої інстанції зазначив як наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції про те, що в результаті господарських операцій з контрагентом у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, якіб підтверджували надхоження до позивача поставленого контрагентом товару, його оприбуткування та зберігання, а також не надано доказів використання такого товару у своїй господарській діяльності, руху активів, що виключає можливість формування товариством податкового кредиту.

Крім того, суд першої інстанції при спростуванні посилання податкового органу в акті перевірки на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року по справі №201/4522/18 щодо обвинувачення ОСОБА_1 , обмежився інформацією Єдиногого державного реєстру судових рішень, згідно якої дане судове рішення не набрало законної сили та було скасовано ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року. Суд зазначив, що таке рішення не може виступати доказом по справі в порядку ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне, що згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 13.11.2018 року у справі №201/4522/18 скасовано вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 24.05.2018 року та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.135-142).

Суд першої інстанції навіть зупиняв провадження у справі з метою витребування інформації щодо подальшого розгляду кримінальної справи, але рішення у справі №280/1563/19 прийняв без врахування такої інформації, хоча на час прийняття рішення у данній справі існувало судове рішення у кримінальній справі №201/4522/18.

Так, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року у справі №201/4522/18 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України - закрито, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

З тексту ухвали вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувалась у тому, що діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , датований 10.01.2017 року, та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких 11.01.2017 року було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст.ст.19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст.ст.45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши право власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства. Таким чином, дії ОСОБА_1 , які виразилися у пособництві в створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Далі в ухвалі зазначено, що обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про закриття кримінального провадження, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності (а.с.143-145).

Згідно даних єдиного реєстру судових рішень вказана ухвала набрала чинності 24.04.2019 року.

Зважаючи на те, що надані позивачем до матеріалів справи документи (договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), в тому числі і в період, який був предметом перевірки позивача, від імені ТОВ Комплект Стандарт Сервіс в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року підписані ОСОБА_2 з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не могли носити реальний характер, оскільки оформлялись документально і були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Посилання позивача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що вирок суду не можуть бути взяті до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаним контрагентом, оскільки в матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , колегія суддів вважає хибними та необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначалось вище, ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.04.2019 року у справі №201/4522/18 кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України - закрито, у зв`язку із закінченням строків давності, та ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності.

Тобто, обставини, що були підставою для закриття кримінального провадження, не є реабілітуючими.

Зазначене вище, на думку колегії суддів дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, виписані ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29.03.2016 року у справі №21-5315а15 (№808/7907/13-а), статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Враховуючи всі наведені вище докази в їх сукупності, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про реальне виконання позивачем договору з вказаним контрагентом помилковим, необґрунтованим і таким, що суперечить обставинам справи, а висновки податкового органу про відсутність у позивача права на включення до складу витрат і податкового кредиту сум, сплачених ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , за послуги з поставки ТМЦ та послугу з виконання робіт правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.12.2018 року №0035591408, №0035601408.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №280/1563/19 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі №280/1563/19 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агроінтелект Н до Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 24 червня 2020 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак