Постанова

від 24.06.2020 по справі 160/1371/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1371/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАБУД-Дніпро

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (головуючий суддя - Златін С.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАБУД-Дніпро

до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГАБУД-Дніпро (далі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.10.2019 року форми р № 000366520, форми р № 000368520.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області безпідставно дійшло висновку по не спрямованість правочину, укладеного Позивачем з ТОВ Ліарго Сервіс Груп на настання реальних правових наслідків. Позивач вказував, що його контрагент - ТОВ Ліарго Сервіс Груп , виконав для Позивача підрядні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними. Позивач зазначив, що порушення ТОВ Ліарго Сервіс Груп податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, Позивач вказував, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Посилання податкового органу на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 є необґрунтованим, оскільки господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ Ліарго Сервіс Груп мали місце до появи ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18; факт реальності господарських операцій підтверджується копіями первинних документів, які містяться у матеріалах справи; Позивач не знав та не міг знати про недобросовісність ТОВ Ліарго Сервіс Груп .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року адміністративний позов залишено без задоволення (а.с.170-175).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що оскільки в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 прямо вказано про те, що у період 29.04.2016 року по 13.04.2017 року незаконно сформовані витрати та податковий кредит по взаємовідносинах Позивача з ТОВ Ліарго Сервіс Груп , а також те, що вчинене засновником та директором ТОВ Ліарго Сервіс Груп ОСОБА_1 діяння, поставлене в провину останньому, дійсно мало місце, то вказана вище ухвала суду є обов`язковою для адміністративного суду стосовно особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга, із посиланням на неповноту з`ясування обставин справи, ненадання належної оцінки доказам по справі, містить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що Позивач придбав у ТОВ Ліарго Сервіс Груп роботи, а саме виконання субпідрядником комплексу ремонтних та відновлюючих робіт, які в подальшому були реалізовані ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат , ПП Київ-Ресурс , ТОВ Реверс , ТОВ Бетонярня Будмайстер . Позивач вказує, що відбувся реальний рух придбаних робіт та, відповідно, відбулася зміна активів підприємства, що в свою чергу підтверджує реальність господарських операцій відповідно до вимог діючого законодавства. Також Позивачем до апеляційної скарги долучені нові докази, які, згідно посилань Позивача, останній був позбавлений можливості надати через введення карантину на всій території України.

Згідно частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем не обґрунтована неможливість подання доказів, долучених до апеляційної скарги, до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, матеріали справи містять заяву представника Позивача про розгляд справи в письмовому провадженні від 30 березня 2020 року (а.с.168), до якої не долучено відповідні докази. Клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів Позивачем заявлено не було.

Зазначене позбавляє суд апеляційної інстанції вважати викладені Позивачем обставини винятковим випадком та перешкоджає прийняттю вищезазначених доказів.

Разом з апеляційною скаргою Позивачем подано клопотання про виклик свідків, а саме: директора та бухгалтера ТОВ МЕГАБУД-Дніпро .

Порадившись на місці, з урахуванням думки представників Позивача та Відповідача, кожного окремо, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Позивача про виклик свідків, з огляду на те, що таке клопотання ним до суду першої інстанції не заявлялось та в матеріалах цієї справи наявні всі докази, які є достатніми для розгляду справи по суті спору.

В судовому засіданні представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що в період з 27.08.2019 року по 02.09.2019 року Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача, результати якої оформлено Актом №60/04-36-05-20/39302131 від 09.09.2019 року.

У вищевказаному акті Відповідачем зроблено, зокрема, висновок про заниження Позивачем податку на прибуток за 2016 рік на суму 32580 грн., заниження ПДВ на загальну суму 36200 грн., в тому числі за листопад 2016 року у сумі 16 967 грн., за грудень 2016 року у сумі 19 233 грн.

Висновок Відповідача, викладений у акті перевірки, обґрунтований тим, що правочин укладений Позивачем з контрагентом ТОВ Ліарго Сервіс Груп є таким, що не спрямований на настання реальних правових наслідків.

Відповідач вказує, що відсутність матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, кваліфікованих найманих працівників унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ Ліарго Сервіс Груп по взаємовідносинам із ТОВ МЕГАБУД-Дніпро .

Також Відповідач зазначає, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 засновника та директора ТОВ Ліарго Сервіс Груп ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5. ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України.

Крім того, згідно посилань Відповідача первинні документи, які складені ТОВ Ліарго Сервіс Груп по взаємовідносинам з ТОВ МЕГАБУД-Дніпро , є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення форми р від 15.10.2019 року № 000366520, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 32580 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8145 грн.; форми р від 15.10.2019 року № 000000368520, яким визначено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 36200 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 9050 грн.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ МЕГАБУД-Дніпро та ТОВ Ліарго Сервіс Груп було укладено договір на виконання субпідрядних робіт № 101116-1 від 10.11.2016 року, у відповідності до умов якого ТОВ Ліарго Сервіс Груп зобов`язувалось виконати для Позивача роботи, а Позивач зобов`язався їх оплатити.

У матеріалах справи наявні копії актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2016 року, від 08.12.2016 року, від 02.12.2016 року, від 14.12.2016 року, від 28.12.2016 року

Також ТОВ Ліарго Сервіс Груп видало Позивачу податкові накладні, які зареєстровані у ЄРНП, що відображено у акті перевірки та копії яких містяться у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як договір на виконання субпідрядних робіт № 101116-1 від 10.11.2016 року, так і іншу документацію від імені ТОВ Ліарго Сервіс Груп підписано ОСОБА_2 Романом ОСОБА_3 .

Поряд із цим, у матеріалах справи міститься копія ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18, у відповідності до якої засновника та директора ТОВ Ліарго Сервіс Груп ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КК України

В ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 вказано, що засновник та директор ТОВ Ліарго Сервіс Груп ОСОБА_1 вчинив діяння, поставлене в провину останньому, діяння дійсно мало місце, діяння містить склад злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

Також в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 вказано, що невстановленою у ході досудового розслідування особою від імені ТОВ Ліарго Сервіс Груп та номінального директора ОСОБА_1 складались первинні бухгалтерські документи (договори купівлі-продажу, податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), які оформлювались з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, та не містили особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто виписані невстановленою особою документи не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів. Проте, на підставі таких документів невстановленою особою проводились оформлення продажу та придбання продукції, надавання послуг, виконання робіт контрагентам покупцям, які за такими право чинами та господарськими операціями отримали податкову вигоду у вигляді зменшення об`єкта оподаткування з ПДВ, податку на прибуток, а саме врахували такі витрати при визначенні об`єкта оподаткування з податкових зобов`язань платників податків за період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року на суму 112695420 грн., в т.ч. і ПДВ 18782570 грн., зокрема, податкову вигоду отримано і ТОВ Мегабуд-Дніпро (код ЄДРПОУ 39302131).

Таким чином судом встановлено, що в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18 присутній аналіз господарських операцій Позивача з ТОВ Ліарго Сервіс Груп та наявний висновок про те, у період 29.04.2016 року по 13.04.2017 року незаконно сформовані витрати та податковий кредит по взаємовідносинах Позивача з ТОВ Ліарго Сервіс Груп .

Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі №440/422/19 та від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Наведені висновки в силу норм частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.

Зважаючи на вищевказане, а також те, що укладений із Позивачем договір та інші документи від імені ТОВ Ліарго Сервіс Груп підписано ОСОБА_2 Романом ОСОБА_3 , яким, згідно змісту ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209-3986/18, було визнано свою провину та підтверджено встановлені органом досудового розслідування обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, первинні документи, надані Позивачу контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують факт господарських операцій, адже підписані особою, яка заперечує такі обставини.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, стосовно того, що первинні документи, які складені ТОВ Ліарго Сервіс Груп по взаємовідносинам з ТОВ МЕГАБУД-Дніпро , не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

За даних обставин Відповідачем обґрунтовано оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено Позивачу суми грошових зобов`язань та застосовані до останнього штрафні санкції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 30 березня 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГАБУД-Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року по справі №160/1371/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 25 червня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова