Постанова

від 24.06.2020 по справі 640/19281/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19281/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Беспалова О. О., Мєзєнцева Є. І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС

на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року (в частині щодо судових витрат)

у справі №640/19281/19 (розглянуто у порядку письмового провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС (надалі - позивач, ТОВ ТРІУМФАТОРС ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №706 від 06.08.2019;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС з переліку ризикових платників податків. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві судові витрати в розмірі 768 гривень 40 копійок - судовий збір та 1500,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом №706 від 06.08.2019.

Зобов`язано Головне управління ДПС у місті Києві виключити товариство з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС з переліку ризикових платників податків згідно з пунктом 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку , які вносяться секретарями комісій регіонального рівня до АІС Податковий блок .

Позивачем 24 березня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, в якій представник просить суд постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС про стягнення з Головного управління ДПС у місті Києві судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що між позивачем та адвокатом укладеного Договір про надання правничої допомоги і останній виконав свої зобов`язання по договору в повному обсязі, згідно акту виконаних робіт.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача та зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з додержанням норм матеріального і процесуального права, а додаткове рішення, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС задоволено повністю.

Позивачем 24 березня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про відшкодування витрат на надання правничої допомоги, в якій представник просить суд постановити додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.

Разом із заявою про відшкодування витрат на надання правничої допомоги представником позивача надано суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2019 № 03-223 та акт надання послуг від 19.03.2020 на суму 25000,00 грн.

При цьому судом першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог позивача на відшкодування на правничу допомогу в розмір 25000,00 грн виходив з того, що в матеріалах справи відсутні квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касового чеку про оплату послуг адвоката, які б підтверджували оплату послуг за договором на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем оскаржується відмова суду першої інстанції про відшкодування витрат на правничу допомогу, а отже в даній частині підлягає розгляду апеляційна скарга.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

Згідно із частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 4 статті 134 КАС України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження ).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

В матеріалах справи наявний договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2019 року № 03-223 та акт надання послуг від 19.03.2020 року на суму 25000, 00 грн.

У відповідності до пункту 4.11 договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2019 року № 03-223 клієнт оплачує гонорар не пізніше 5 робочих днів після підписання акта наданих послуг (правничої допомоги).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що акт надання послуг на суму 25000,00 грн складено 19 березня 2020 року, проте, в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення, яке б підтверджувало оплату отриманих послуг.

Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи та встановлено, що в них відсутні докази оплати послуг за Договором про надання правничої допомоги від 25.09.2019 року № 03-223 року, як передбачено умовами договору, отже позивачем не надано доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що оплата позивача адвокатському об`єднанню буде здійснена після задоволення судом витрат на правову допомогу, колегія суддів критично ставиться до даних тверджень, оскільки договором чітко передбачено оплату послуг протягом п`яти днів після підписання акту наданих послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Колегія суддів не приймає до уваги практику надану позивачем (Постанови від 22 листопада 2019 року №902/347/18, від 03 жовтня 2019 року №922/445/19), оскільки в даному випадку підлягає застосування Постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу в даній адміністративній справі позивачем (апелянтом) не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІУМФАТОРС - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підставі, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: О. О. Беспалов

Є. І. Мєзєнцев