Постанова

від 16.06.2020 по справі 640/20488/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20488/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Шурка О. І., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРОМБІЗНЕС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРОМБІЗНЕС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Промбізнес звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 серпня 2019 року №3342615147 та №3332615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2020 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Надав суду письмові докази. Представник відповідача просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на доводи, викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, пояснення представників сторін, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, Головне управління ДФС у м. Києві направлено на адресу ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС запит від 15.05.2019 №. 91214/10/26-15-14-07-01-15 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), що стосуються фінансово-господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ ІМПЕКС ТВ (код 39566419), ТОВ МІДЛ ПРО (попередня назва ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС , код 40542363).

Із тексту запиту вбачається, що підставою для його надсилання стала виявлена контролюючим органом недостовірність визначення ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС даних податкового кредиту в сумі 120 152,96 гри. по взаємовідносинах з ТОВ ІМПЕКС ТВ , що містяться у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року, січень 2017 року; по взаємовідносинах з ТОВ МІДЛ ПРО , що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року.

Як вбачається із листа ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС (вих. № 30/05-19 від 30.05.2019), позивач витребувані відповідачем документи не надав.

Оскільки позивач не надав витребувані відповідачем письмові пояснення та їх документальне підтвердження, 05.07.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яке оформлене наказом №9591 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС .

У період з 08 липня 2019 року по 12 липня 2019 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТД Промбізнес (код 32851360).

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 19 липня 2019 року № 148/26-15-14-07-01-10/32851360, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1 п. 134 статті 134, п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 108 185, 00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 66 762, 00 грн., за 2017 рік у сумі 41 423, 00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 196 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 120 153, 00 грн., у тому числі за грудень 2016 року в сумі 74 180, 00 грн., за січень 2017 року в сумі 265, 00 грн., за квітень 2017 року в сумі 45 708, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 року:

- № 3342615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 153 191, 25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 120 153, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 30 038, 25 грн.;

- № 3332615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 135 231, 25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 108 185, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 27 046, 25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень ДФС України прийнято рішення від 11 жовтня 2019 року №5328/6/99-00-08-05-02, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 07 серпня 2019 року, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє належне документальне підтвердження, а, як наслідок, і реальний характер виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що хибними є доводи контролюючого органу, що позивачем було проведено фінансово-господарські операції з ТОВ МІДЛ ПРО (попередня назва ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС ) та ТОВ ІМПЕКС ТВ шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів в процесі виконання операцій.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2016 року між ТОВ ІМПЕКС ТВ (агент) та позивачем (принципал) було укладено агентський договір № 30/12-15, зі змісту якого вбачається, що агент по дорученню принципала здійснює юридичні та інші дії для підготування та реалізації лакофарбової продукції (товар), а принципал сплачує агенту передбачену цим договором винагороду.

Крім того, агент здійснює комплекс дій, направлених на погашення заборгованості покупцями за раніше поставлений товар та отримує відповідний процент винагороди із суми повернутого боргу згідно додатків до цього договору.

Загальну сума договору складає 228 360, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підтвердження виконання вимог зазначеного договору позивач надав суду додаток №1 від 30 грудня 2016 року до агентського договору № 30/12-15 від 26 грудня 2016 року; податкову накладну № 39 від 26 грудня 2016 року на суму 228 360, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 38 060, 00 грн.); платіжне доручення № 4474 від 06 квітня 2017 року на суму 128 360, 00 грн. та платіжне доручення № 4480 від 11 квітня 2017 року на суму 100 000, 00 грн.

29 грудня 2016 року між тими самими сторонами про той самий предмет було укладено агентський договір № 30/12-16, відповідно до п. 1.3 якого, загальна сума договору складає 216 720, 00 грн.

На підтвердження виконання вимог зазначеного договору позивач надав суду додаток №1 від 30 грудня 2016 року до агентського договору № 30/12-16 від 29 грудня 2016 року; податкову накладну № 38 від 26 грудня 2016 року на суму 216 720, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 36 120, 00 грн.); платіжне доручення № 4364 від 16 лютого 2017 року на суму 216 720, 00 грн.

06 лютого 2017 року між ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС (агент) та позивачем (принципал) було укладено агентський договір № 84, зі змісту якого вбачається, що агент по дорученню принципала здійснює юридичні та інші дії для підготування та реалізації лакофарбової продукції (товар), а принципал сплачує агенту передбачену цим договором винагороду.

Крім того, агент здійснює комплекс дій, направлених на погашення заборгованості покупцями за раніше поставлений товар та отримує відповідний процент винагороди із суми повернутого боргу згідно додатків до цього договору.

Загальну сума договору складає 275 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підтвердження виконання вимог зазначеного договору позивач надав суду додаток №1 від 30 квітня 2017 року до агентського договору № 84 від 06 лютого 2017 року; податкову накладну № 84 від 28 квітня 2017 року на суму 274 248, 00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 45 708, 00 грн.); платіжне доручення № 4636 від 09 червня 2017 року на суму 34 281, 00 грн.

Сплачені за вказаними зобов`язаннями кошти були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у періоді, що перевірявся контролюючим органом.

В акті перевірки відповідачем зазначено (т. 1 а.с. 27), що ТОВ ІМПЕКС ТВ (код 39566419) виписало на адресу ТОВ ТД Промбізнес видаткову накладну № 3 від 12 січня 2017 року на загальну суму 1 589, 76 грн., у тому числі ПДВ на суму 264, 96 грн. (шпаклівка універсальна/0,5). Розрахунки між зазначеними суб`єктами господарювання не проводилися.

Згідно листа позивача від 12 липня 2019 року № 12/07-21 наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ ІМПЕКС ТВ на суму 1 589, 76 грн.

На думку контролюючого органу, відсутнє реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МІДЛ ПРО (попередня назва ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС ) та ТОВ ІМПЕКС ТВ .

Відповідно до акту перевірки, згідно наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних базах контролюючого органу щодо взаємовідносин Позивача із вищезазначеним контрагентами встановлено наступне:

ТОВ ІМПЕКС ТВ : основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; на момент проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ ТД ПРОМБІЗБІЕС директором, головним бухгалтером та засновником. ТОВ ІМПЕКС ТВ був гр. ОСОБА_1 ; остання звітність з ПДВ подана за лютий 2017 року; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за півріччя 2016 року, 9 місяців 2016 року, 2016 рік, 1 квартал 2017 року до Державної фіскальної служби України не подані, згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік основні фонди відсутні, середня кількість працюючих складала 1 особу.

Згідно аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі -ЄРПН) встановлено, що на адресу ТОВ ІМПЕКС ТВ не здійснювалась реєстрація податкових накладних від контрагентів-продавців з номенклатурою: шпаклівка універсальна/0,5, яка зазначена в зареєстрованих податкових накладних на адресу ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС .

Такті чином, перевіркою неможливо встановити походження зазначеного товару, постачання якого оформлено ТОВ ІМПЕКС ТВ у податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС .

ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС листом від 12.07.2019 №12/07-20 повідомило про необхідність вважати додатки від 30.12.2016 №1 до агентського договору від 26.12.2016 №30/12-15, від 30.12.2016 №1 до агентського договору від 29.12.2016 №30/12-16, від 30.04.2017 №1 до агентського договору від 06.02.2017 №84 актами здачі-приймання виконаних робіт відповідно до п. 3.3. агентських договорів.

Водночас, під час перевірки, враховуючи умови вищезазначених агентських договорів, а саме пп. 2.1.5, п. 3.2, п. 3.3, ТОВ ТД ПРОМБІЗНЕС не надано пояснення, та їх документальне підтвердження щодо змісту здійснених заходів, їх обсягу та характеру, строків виконання та результату, що в свою чергу, унеможливлює встановити достовірність, реальність та можливість виконання необхідної роботи для досягнення результату, у зв`язку з чим, складено акт від 09.07.2019 №634/26-15-14-07-01-22.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано протокол допиту свідка від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 , директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ ІМПЕКС ТВ (код 39566419) та пояснення ОСОБА_2 , директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ МІДЛ ПРО (попередня назва ТОВ ПРОЛАЙТ ПЛЮС код 405472363), які показали, що не мали відношення до господарської діяльності таких товариств.

У той же час, ухвалою суду від 18 листопада 2019 року відповідач зобов`язувався надати суду, зокрема, відомості про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальних справ, на які здійснювались посилання в акті перевірки від 19 липня 2019 року № 148/26-15-14-07-01-10/32851360, та в рамках яких було здійснено допит ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак, витребуваних судом документів до матеріалів справи долучено не було.

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Надані позивачем документи (договори, податкові накладні), не пов`язані з рухом активів (в даному результатів наданих послуг), зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Інших первинних документів (окрім тих, що були предметом дослідження під час проведеної перевірки позивача), документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів про надання послуг (в тому числі тих документів, що засвідчують обставини обміну між сторонами інформаційними даними та готовими результатами наданих послуг) позивач до суду першої інстанції не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апелянт не обґрунтував подання письмових доказів лише на стадії апеляційного оскарження рішення, відтак, відсутні підстави для їх прийняття та врахування при вирішенні скарги.

Відповідно до ст. 72, 90 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу міститься клопотання відповідача про заміну сторони у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головного управління ДПС у м. Києві. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено у тому числі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві та реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, вказаною особою підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача допустивши заміну Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління Головного управління ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРОМБІЗНЕС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРОМБІЗНЕС до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. І. Шурко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2020