Постанова

від 24.06.2020 по справі 260/1012/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1012/19 пров. № А/857/4160/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (головуючого судді Луцович М.М. ухвалене у судовому засіданні в м. Ужгород о 13 год. 45 хв. повний текст рішення суду складено 27.01.2020) у справі №260/1012/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.07.2019 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області третя особа ОСОБА_2 в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2019 року №0005591305, № 0005581305, № 0005571305 та податкову вимогу від 03 липня 2019 року №152776-55.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник відповідача Євчинець Р.М. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач та третя особа не забезпечили явку до апеляційного суду, належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 06.06.2007 між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в подальшому ТОВ Кредитні ініціативи було укладено Договір про іпотечний кредит № 69/8-07 на суму 99000,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення даного договору складало 499 950,00 грн. (аркуш справи 43).

06.06.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в подальшому ТОВ Кредитні ініціативи , третьою особою (Поручителем) та позивачем (Позичальником) було укладено Договір поруки за №212/12/07 (аркуш справи 42).

Згідно п.1 Договір поруки від 06.06.2007 за №212/12/07 третя особа - Поручитель зобов`язується відповідати в повному обсязі перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в подальшому ТОВ Кредитні ініціативи - Кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 69/8-07 від 06.06.2007 року (а також усіх додаткових угод до нього) (надалі - Кредитний договір), укладеного між Кредитором та позивачем - Позичальником, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Кредитору до 05.06.2022 року кредит у розмірі 12% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором. Відповідно до п.2 даного Договору Позичальник та Поручитель є солідарними боржниками перед Кредитором, та залишаються зобов`язаними за кредитним договором до повного виконання всіх своїх зобов`язань за ним у повному обсязі.

08.06.2007 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в подальшому ТОВ Кредитні ініціативи та ТОВ Д.С.Д. (надалі Майновий поручитель), в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту було укладено Іпотечний договір за №151/23-2007 (аркуші справи 39-41). Предметом Іпотечного договору за №151/23-2007 від 08.06.2007 року було забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з Договору про іпотечний кредит № 69/8-07 від 06.06.2007 року, (а також усіх змін та доповнень до нього), укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_1 (надалі - Боржник), за умовами якого останній зобов`язаний в порядку передбаченому договором про іпотечний кредит, повернути Іпотекодержателю до 05.06.2022 року кредит у розмірі 99000,00 доларів США, (що станом на день укладання договору про іпотечний кредит за офіційним курсом НБУ складає 499950,00 грн.), відсотки за користування ним у розмірі 12% річних, сплати неустойки (пеню, штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Боржником умов договору про іпотечний кредит у розмірі і у випадках, передбачених договором про іпотечний кредит. Згідно Договору про іпотечний кредит №69/8-07 від 06.06.2007 року, (а також усіх змін а доповнень до нього), укладеного між Іпотекодержателем та ОСОБА_2 (надалі - Боржник), за умовами якого останній зобов`язаний в порядку, передбаченому договором про іпотечний кредит, повернути Іпотекодержателю до 05.06.2017 року кредит у розмірі 99000.00 доларів США, (що станом на день укладання договору про іпотечний кредит за офіційним курсом НБУ складає 499950.00 грн.), відсотки за користування ним у розмірі 12% річних, сплати неустойки, (пеню, штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Боржником умов договору про іпотечний кредит у розмірі і у випадках, передбачених договором про іпотечний кредит: (надалі - договори про іпотечний кредит). Крім цього, іпотекою забезпечені інші зобов`язання Майнового поручителя, що виникають в силу цього Договору. У випадку продовження строків виконання зобов`язань за договорами про іпотечний кредит (шляхом укладання додаткових угод/договорів до них), для іпотеки, передбаченої цим Договором, зберігається до повного виконання договорів про іпотечний кредит. Предметом іпотеки є комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 р- АДРЕСА_2 А . Для цілей цього Договору під визначенням Предмет іпотеки в залежності від конкретного застосування розуміються , як всі об`єкти Майнового поручителя, передані в іпотеку, так і будь-яка їх частина (аркуш справи 39).

04.08.2015 року було укладено Додатковий Договір до Договору №69/8-07 від 06.06.2007 про припинення зобов`язання переданням відступного, зі змінами та доповненнями, а також всі договори забезпечення виконання зобов`язань за ним, а саме: Іпотечний договір №151/23-2007 від 08.06.2007 року; Договір поруки №212/12-07 від 06.06.2007 року; Договір поруки №15/12-10 від 06.05.2010 року - припинили свою дію 10.10.2017 року.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення №б/н від 10.10.2017 р., згідно якого ТОВ Кредитні Ініціативи повідомило позивача, що відповідно до укладеного 04.08.2015 року Додаткового договору до Договору про іпотечний кредит №69/8-07 від 06.06.2007 р. про припинення зобов`язання переданням відступного, зі змінами та доповненнями, Договір про іпотечний кредит №69/8-07 від 06.06.2007 р. із всіма змінами та доповненнями, після сплати в період з 04.08.2015 р. по 10.10.2017 р. відступного у сумі 844292,21 грн. Товариством було прийнято рішення про анулювання залишку боргу позивача у сумі 3249006,02 грн. (аркуш справи 38).

Окрім того, згідно листа-повідомлення №б/н від 10.10.2017 ТОВ Кредитні Ініціативи повідомило позивача, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2017 рік входить дохід від прощеного основного боргу у розмірі 3249006,02 грн.

Також, в листі-повідомленні №б/н від 10.10.2017 ТОВ Кредитні Ініціативи повідомило позивача, що з суми отриманого доходу від прощення основного боргу, ОСОБА_1 зобов`язана сплатити військовий збір в сумі 48735,09 грн.

Даний лист-повідомлення №б/н від 10.10.2017 про анулювання боргу був власноруч підписаний позивачем 10.10.2017.

Отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 3249006,02 грн. ТОВ Кредитні Ініціативи відобразило у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2017 року з ознакою доходу 126 .

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого у 2017 році доходу, як додаткового блага від ТОВ Кредитні ініціативи , результати якої відображені в Акті від 05.04.2019 року за №291/07-16-13-05/2765002301 (аркуші справи 25-31).

В ході документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення позивачем податкового законодавства України, а саме: пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168, пп. в п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України - неподання до органу ДФС податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік; пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого, перевіркою нараховано 584821,08 грн. податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо; пп.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163. ст.163, пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого, перевіркою нараховано 48735,09 грн. військового збору за 2017 рік, з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.

Як відображено в Акті перевірки відповідачем - кредитором ТОВ Кредитні ініціативи у 4 кварталі 2017 року було нараховано дохід позивачеві в сумі 3249006,02 грн., як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом (аркуш справи 27).

В Акті перевірки від 05.04.2019 за №291/07-16-13-05/2765002301 зазначено, що на запит відповідача від 29.08.2018 року №7755/10/07-16-13-01-09 - ТОВ Кредитні Ініціативи листом від 12.09.2018 №120918/1 підтвердило інформацію щодо відображених у формі 1-ДФ у 4 кварталі 2017 року сум нарахованих та виплачених доходів без утримання податку на доходи фізичних осіб за ознакою доходу 126 - дохід у вигляді додаткового блага щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

Зокрема, у листі від 12.09.2018 №120918/1 ТОВ Кредитні Ініціативи повідомило, що по фізичній особі ОСОБА_1 ТОВ Кредитні Ініціативи набуло статус нового кредитора за кредитним договором та суми по боржнику Товариство відобразило у формі 1-ДФ за 4 квартал 2017 року згідно з вимогами п. 164.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Також відповідачем зазначено, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивач у 4 кварталі 2017 року отримала дохід, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, який згідно з ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки відповідачем було винесено щодо позивача податкові повідомлення-рішення від 06.05.2019 № 0005571305 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму основного платежу - 584821,08 грн., штрафної санкції - 146205,27 грн., № 000559305 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору на суму основного платежу - 48735,09 грн., штрафної санкції - 12183,77 грн., № 0005581305 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб на суму штрафної санкції 170 гривень.

Не погоджуючись із даним рішеннями позивач оскаржила його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (стаття 92 Конституції України).

Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2. статті 15 ПК України).

У відповідності до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Згідно пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно пункт 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Так, основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується із відхиленням посилань позивача судом першої інстанції з огляду на те, що за домовленістю між позивачем та ТОВ Кредитні ініціативи було змінено валюту виконання зобов`язання, з врахуванням наступного.

Як підтверджується листом-повідомлення б/н від 10.10.2017 про анулювання боргу позивача за Договором про іпотечний кредит №69/8-07 від 06.06.2007 року, ТОВ Кредитні ініціативи зазначило, що станом на 10.10.2017 року (день анулювання боргу) загальна сума заборгованості боржника за Договором про іпотечний кредит складає 122403,58 доларів США 58 центів.

Так, позивачем не було надано до суду та в матеріалах справи відсутні докази зміни умов договору щодо валюти зобов`язання.

Разом з тим, пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України, стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.08.2019 №825/599/17.

Таким чином, з огляду на те, що в ході розгляду справи встановлено, що не відбулася зміна умов договору щодо валюти зобов`язання, доказів протилежного позивач до суду не надала, відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

З огляду на вище викладене суд приходить висновку, що анульована у 2017 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Згідно підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту в пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Згідно пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік не було подано, суму доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо в сумі 3 249 006,02 грн. - не задекларовано.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень надав до суду достатні та належні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2019 року №0005591305, № 0005581305, № 0005571305 та податкової вимоги від 03 липня 2019 року №152776-55, натомість позивач не довів належними та допустимими доказами обставини на який ґрунтуються його позовні вимоги.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що врахуванням наведеного, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, що ним не спростовано у апеляційній скарзі, отже зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку відповідно до підпункту д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а мотивація, яка наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 20 червня 2018 року у справі №804/4182/17, від 03 червня 2019 року у справі № 826/945/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 розстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, а тому такий підлягає стягненню з апелянта в сумі 12407,50 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №260/1012/19 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) частину розстроченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12407 (дванадцять тисяч чотириста сім) грн. 50 коп. - за наступними реквізитами Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - UA218999980313161206081013004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

М.А. Пліш

Повний текст постанови складено 24.06.2020