Постанова

від 24.06.2020 по справі 520/795/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2020 року

Київ

справа №520/795/19

адміністративне провадження №К/9901/24165/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді - Пасічник С. С. Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (судді Гуцал М. І., Донець Л. О., Бенедик А. П.) у справі № 520/795/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" (далі - ТОВ "ДИСОЙЛ") звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18 жовтня 2018 року №00011781410.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані порушенням позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме неоприбуткуванням готівки в касі у повній сумі її фактичного надходження у день одержання коштів, спростовуються наявними у позивача документами - квитанціями, які свідчать про внесення поворотної фінансової допомоги позивачу саме фізичною особою.

Рішенням від 7 травня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2137174, 30 грн, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог; в іншій частині рішення - залишив без змін.

Не погодившись із цією постановою, ТОВ "ДИСОЙЛ" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції із залишенням в силі цього рішення.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову апеляційного суду. Окрім того, Головним управлінням ДПС у Харківській області як правонаступником заявлено клопотання про заміну ним Головного управління ДФС у Харківській області.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена фактична перевірка ТОВ "ДИСОЙЛ" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складений акт від 3 жовтня 2018 року № 1108/20/30/РРО/40192193, за висновками якого позивачем порушено пункти 2.6, 2.8 та 3.5 Положення № 637.

На підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №00011781410, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абзацу 3 частини першої пункту 1 статті першої Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95), до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 2138952,30 грн (за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін).

Загальний розмір застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 2138952,30 грн складається з: 2137174,30 грн - штрафні санкції за неоприбуткування готівки; 1778,00 грн - штрафні санкції за перевищення ліміту залишку готівки у касі товариства.

Скасовуючи це повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій за перевищення лімітів залишку готівки у касі товариства - 1778,00 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відсутність у графі "одержувач" видаткових касових ордерів підпису одержувача коштів, керівника товариства, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичної видачі таких коштів з каси товариства.

Суди також встановили, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2137174,30 грн став, зокрема висновок контролюючого органу про не оприбуткування позивачем 427434,86 грн готівки в касі у повній сумі її надходжень у день одержання, відповідно до квитанцій: від 1 січня 2016 року №FJB 1615383500025, згідно з якою ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 7434,86 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поповнення статутного фонду); від 21 листопада 2017 року №FJB 1732583800027, відповідно до якої ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 260000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога); від 23 листопада 2017 року №FJB 1732783800013, згідно з якою ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 90000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога); від 15 грудня 2017 року №FJB 1734983800044, відповідно до якої ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 70000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога).

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені кошти не надходили до каси підприємства, а були сумами безповоротної фінансової допомоги позивачу, які вносились саме фізичною особою до банківської установи АТ "Укрсоцбанк" на рахунок підприємства, що підтверджується довідкою АТ "Укрсоцбанк" м. Харків відділення "На Гоголя" № 820; платником за переліченими вище квитанціями є фізична особа ОСОБА_1 , код платника НОМЕР_1 ; оскільки ТОВ "Дисойл" є клієнтом АТ "Укрсоцбанк", а ОСОБА_1 (на час здійснення зазначених платежів) - директором підприємства, у зазначених квитанціях автоматично було зазначено платника та отримувача ТОВ "Дисойл" (що підтверджується відповіддю АТ "Укрсоцбанк"); грошові кошти за зазначеними квитанціями вносилися відповідно до укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги між ОСОБА_1 та ТОВ "Дисойл" від 17 листопада 2017 року №10Ф та від 28 листопада 2017 року №11Ф; ці суми не відображалися в касових книгах підприємства за 2016 та 2017 роки, оскільки до каси підприємства зазначені грошові кошти не надходили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2137174, 30 грн, апеляційний суд на обґрунтування свого рішення послався на те, що банківські реквізити квитанцій про отримання коштів вказують на внесення коштів саме ТОВ "Дисойл", а не ОСОБА_1 як фізичною особою; твердження позивача про помилку, допущену банком під час оформлення квитанцій, із зазначенням особи клієнта, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Суди встановили, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за порушення пункту 2.6 Положення № 637 до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені абзацом 3 статті 1 Указу № 436/95.

Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

6 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 2.6 Положення № 637 (яке втратило чинність 5 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148) установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).

Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Водночас прийнятим 6 липня 1995 року Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".

Так, пунктом 8 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті.

Питання застосування наведених вище норм було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18).

У зазначеному судовому рішенні викладено висновок про те, що оскільки шляхом прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Колегія суддів підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду не вбачає.

За правилами статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи наведене, постанова апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача підлягає скасуванню з залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, в іншій частині - залишенню без змін; рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишенню без змін.

Колегія суддів, у зв`язку із реорганізацією Головного управління ДФС у Харківській області шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області, вважає за необхідне на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допустити заміну Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року в частині скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18 жовтня 2018 року №00011781410 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" штрафних санкцій у розмірі 2137174, 30 грн - скасувати, залишивши в силі в цій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року; в іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року - залишити без змін.

3. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2019 року змінити в мотивувальній частині в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: С. С. Пасічник

Є. А. Усенко