Постанова

від 23.06.2020 по справі 826/15785/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/15785/17

адміністративне провадження № К/9901/57182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.

за участю секретаря судового засідання Зейфман І.М.

за участю:

представника позивача Пономарьова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. від 27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 21.06.2018

у справі № 826/15785/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинська гірничо-хімічна компанія"

до Державної служби геології та надр України, Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України

про визнання протиправними та скасування припису та наказу,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство Волинська гірничо-хімічна компанія (далі також - позивач, ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач 1), Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач 2), в якому просило визнати протиправними та скасувати припис відповідача 2 №107 від 04.12.2015 та наказ відповідача 1 №27 від 02.02.2016 Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень в частині, що стосується зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22.12.2009, власником якого є ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія .

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, позов задоволено.

3. 23.07.2018 Державна служба геології та надр звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М., Коваленко Н.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом № 288 від 18.09.2015 Державною службою геології та надр України призначено планову перевірку Приватного акціонерного товариства Волинська гірничо-хімічна компанія .

7. Листом відповідача 1 від 18.11.2015 № 15090/13/14-15 про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування позивач повідомлявся про проведення перевірки шляхом направлення такого за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе 13-Е. Зазначений лист відповідно до наявного у справі зворотнього поштового повідомлення повернувся без вручення позивачу у зв`язку з неправильним зазначенням адреси.

8. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.11.2015 адресою місцезнаходження ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія є: Запорізька область, Чернігівський район, с. Новополтавка, вул. Центральна, 195.

9. У спеціальному дозволі на користування надрами № 5075 від 22.12.2009 адресою місцезнаходження позивача зазначено: Волинська обл., Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Нова, 41.

10. Доказів того, що позивач повідомлявся про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування за адресами: Запорізька область, Чернігівський район, с. Новополтавка, вул. Центральна, 195 або Волинська обл., Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Нова, 41, відповідачами не надано.

11. Інших доказів того, що позивач повідомлявся про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування до матеріалів справи відповідачами не надано.

12. За результатами перевірки відповідачем 2 складено Акт № 107/5075-З обстеження ділянки надр від 04.12.2015, відповідно до якого встановлено, що суб`єкт господарювання ЗАТ Волинська гірничо-хімічна компанія всупереч пункту 6 статті 26 Кодексу України про надра без поважних причин протягом двох років з моменту надання спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22.12.2009 не приступив до користування надрами з метою розробки Новополтавського родовища апатитових руд; у зв`язку з реорганізацією підприємства не переоформлений спеціальний дозвіл на користування надрами № 5075 від 22.12.2009 з ЗАТ Волинська гірничо-хімічна компанія на ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія .

13. Зазначені висновки Акта № 107/5075-З від 04.12.2015 ґрунтуються на листах Головного управління Держпраці у Запорізькій області та голови Чернігівської районної ради, відповідно до змісту яких відповідачем 2 зазначено, що на лист Південного міжрегіонального відділу до Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо звернення ЗАТ Волинська гірничо-хімічна компанія на погодження проектної документації на отримання гірничого відводу отримана відповідь, що зазначена компанія до Головного управління Держпраці у Запорізькій області не зверталася; на лист Південного міжрегіонального відділу до Голови Чернігівської районної ради щодо звернення ЗАТ Волинська гірничо-хімічна компанія щодо отримання гірничого відводу та погодження на отримання земельного відводу отримана відповідь, що зазначена компанія не зверталася до Чернігівської районної ради з будь-яких питань по розробці Новополтавського родовища апатитових руд.

14. Зазначені в Акті обстеження ділянки надр № 107/5073-3 від 04.12.2015 відомості ґрунтуються на листах Головного управління Держпраці у Запорізькій області №07/03-6/1055 від 07.12.2015 та Чернігівської районної ради Запорізької області № 01-10/477 від 10.12.2015. Тобто, зазначені в акті висновки ґрунтуються на відомостях, які зазначені в листах, що виготовлені на 3 та 6 відповідно днів пізніше, ніж складання вказаного акта.

15. На підставі Акта від 04.12.2015 відповідачем 2 видано припис № 107 від 04.12.2015 про надання у строк до 25.12.2015 до Південного міжрегіонального відділу матеріалів, які свідчать про стан усунення порушень.

16. Відповідачами не надано підтверджень направлення позивачу припису.

17. Наказом Держгеонадр України від 02.02.2016 № 27, зокрема, зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22.12.2009, виданого позивачу, та надано строк 30 календарних днів з моменту відправлення повідомлення для надання пояснень щодо причин припинення робіт, передбачених спецдозволом, більш як на два роки.

18. Доказів отримання позивачем копії зазначеного наказу до матеріалів справи не надано.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

19. В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначив, що відповідач, призначаючи планову перевірку вимог законодавства у сфері надрокористування ЗАТ Волинська гірничо-хімічна компанія , надіслав повідомлення про проведення перевірки №15090/13/14-15 не за місцезнаходженням позивача, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внаслідок чого ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія була позбавлена можливості направити своїх представників та надати відповідні документи та пояснення. Акт обстеження ділянки надр № 107/5073-З від 04.12.2015 містить недостовірні відомості, а саме: про відсутність звернення ЗАТ Волинської ГХК до Головного управління Держпраці у Запорізькій області та до Чернігівської районної ради щодо погодження проектної документації на отримання гірничого відводу та погодження отримання земельного відводу по розробці Новополтавського родовища апатитових руд. Щодо оскаржуваного наказу відповідача 1 № 27 від 02.02.2015 позивач стверджує, що оскільки вищевказаний припис відповідача 2 винесений не на підставі, не у спосіб, передбачений законодавством у сфері надрокористування, то й винесений у зв`язку з його дією оскаржуваний наказ від 02.02.2015 є протиправним та підлягає скасуванню у відповідній частині.

20. Представник відповідача 1 щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних припису та наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним на момент прийняття таких законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі виходив з того, що відповідач 2, видаючи оскаржуваний припис № 107 від 04.12.2015, в основу якого покладено висновки Акта № 107/5073-3 від 04.12.2015, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), недобросовісно, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, внаслідок чого зазначений припис є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, наказ Державної служби геології та надр України № 27 від 02.02.2016, який виданий з урахуванням вищезазначених Акта № 107/5073-3 від 04.12.2015 та припису № 107 від 04.12.2015, щодо якого суд прийшов до висновку про його протиправність, також підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі відповідач 1 не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що мораторій на проведення контролюючими органами перевірок станом на момент проведення перевірки закінчився; перевірка Державною службою геології та надр України з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування не є перевіркою у сфері господарської діяльності, відтак у даному випадку не підлягають застосуванню приписи пункту 1 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності ; законність винесення наказу №27 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2009 №5075 встановлена рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №826/19006/16.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі відповідач 1 не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що мораторій на проведення контролюючими органами перевірок станом на момент проведення перевірки закінчився; перевірка Державною службою геології та надр України з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування не є перевіркою у сфері господарської діяльності, відтак у даному випадку не підлягають застосуванню приписи пункту 1 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності ; законність винесення наказу №27 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2009 №5075 встановлена рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №826/19006/16.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1174, (далі також - Положення № 1174, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

28. Згідно з підпунктом 12 пунктом 4 Положення 1174 Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

29. Згідно із статтею 2 завданням Кодексу України про надра (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян

30. Відповідно до статті 19 зазначеного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

31. Згідно із пунктом 6 статті 26 Кодексу України про надра користування надрами припиняється у тому числі (…) у разі, якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами.

32. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, у судовому порядку.

33. Постановою Кабінету Міністрів Українивід 14.12.2011 №1294 затверджений Порядок здійснення державного геологічного контролю (далі - Порядок № 1294, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

34. Відповідно до пункту 5 Порядку №1294 державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.

35. Згідно із пунктом 4 вказаного Порядку органи державного геологічного контролю відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний геологічний контроль за своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт з геологічного вивчення та використання надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов.

36. Як встановлено судами, Наказом № 288 від 18.09.2015 Державною службою геології та надр України призначено планову перевірку у тому числі й Приватного акціонерного товариства Волинська гірничо-хімічна компанія .

37. Згідно з пунктом 8 Порядку №1294 інформування надрокористувача про планову перевірку здійснюється не пізніше ніж за 10 днів до дати її проведення шляхом надсилання в установленому порядку повідомлення за формою, затвердженою Держгеонадрами. Повідомлення підписується керівником або заступником керівника Держгеонадр.

38. Відповідно до пункту 15 Порядку №1294 за результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки.

39. Згідно з пунктом 16 Порядку №1294 у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п`яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами. Припис або розпорядження можуть бути оскаржені до Держгеонадр або суду в установленому законом порядку.

40. У межах даної справи судами встановлено, що лист відповідача 1 від 18.11.2015 № 15090/13/14-15 про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства, позивач не отримав, оскільки такий направлявся за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе 13-Е, попри те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.11.2015 адресою місцезнаходження ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія є: Запорізька область, Чернігівський район, с. Новополтавка, вул. Центральна, 195, а у спеціальному дозволі на користування надрами № 5075 від 22.12.2009 адресою місцезнаходження позивача зазначено: Волинська обл., Ратнівський район, смт. Ратне, вул. Нова, 41.

41. З урахуванням викладених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не був повідомлений про призначення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування у спосіб, визначений пунктом 8 Порядку № 1294.

42. Також судами встановлено, що у Акті обстеження ділянки надр № 107/5075-З від 04.12.2015 містяться посилання на листи від 07.12.2015 та 10.12.2015. Інформація, зазначена у вказаних листах, була покладеною в основу висновків відповідача 2. Однак, враховуючи те, що така надійшла пізніше, ніж складено акт, остання не могла бути врахованою при прийнятті такого.

43. На підставі вказаного акта відповідачем 2 видано оскаржуваний припис, згідно з яким позивачу надано строк для усунення порушень до 25.12.2015, однак у матеріалах справи відсутні докази направлення такого позивачу, як і відсутні докази отримання позивачем доказів оскаржуваного наказу.

44. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у даному випадку відповідач 2, видаючи оскаржуваний припис № 107 від 04.12.2015, в основу якого покладено висновки Акта № 107/5073-3 від 04.12.2015, діяв не у спосіб, визначений чинним законодавством, зокрема Порядком № 1294, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, внаслідок чого зазначений припис є протиправним та підлягає скасуванню, як і підлягає скасуванню наказ Державної служби геології та надр України № 27 від 02.02.2016, який виданий з урахуванням таких.

45. Щодо посилань відповідача на те, що законність винесення наказу №27 від 02.02.2016 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2009 №5075 встановлена рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №826/19006/16, колегія суддів зазначає наступне.

46. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

47. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

48. Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

49. Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

50. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

51. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

52. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №234/1116/16-а, від 06.03.2019 у справі № 813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16.

53. Зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 у справі №826/19006/16 вбачається, що суд відмовив у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Волинська гірничо-хімічна компанія" до Державної служби геології та надр України про скасування, зокрема, наказу Державної служби геології та надр України від 02.02.2016 №27 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 22.12.2009 №5075, виданого ПрАТ Волинська гірничо-хімічна компанія , виходячи з того, що позивачем всупереч вимогам законодавства не було здійснено переоформлення спеціального дозволу на користування надрами № 5075 від 22.12.2009 у зв`язку з реорганізацією підприємства з ЗАТ в ПрАТ. Підставою вказаного позову було те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи від 28.12.2014 введено мораторій на перевірки суб`єктів господарювання з обсягом доходу до 20 мільйонів грн, а відтак, на думку позивача, накази від 24.09.2015 №299 та від 17.11.2015 №372, якими призначено перевірку позивача є протиправними та, як наслідок, протиправним є наказ, прийнятий за результатом проведеної перевірки.

54. При цьому у межах даної справи суд апеляційної інстанції не встановив обставин справи, які підтверджують або спростовують отримання ПрАТ "Волинська гірничо-хімічна компанія" повідомлення про проведення перевірки відносно нього, а також оскаржуваних у межах даної справи припису та наказу, а також не досліджувались листи Головного управління Держпраці у Запорізькій області № 07/03-6/1055 від 07.12.2015 (додаток 1 до Акта) та Чернігівської районної ради Запорізької області № 01-10/477 від 10.12.2015 (додаток 2 до Акта), на яких, як встановлено судами в межах розгляду даної справи, ґрунтуються висновки Акта № 107/5075-З від 04.12.2015. Отже, у судовому рішенні у справі № 826/19006/16 не встановлено обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається, та висновки, викладені у такому, зроблені за обставин, відмінних від тих, які встановлені в межах розгляду цієї справи, а відтак колегія суддів відхиляє відповідні посилання відповідача у касаційній скарзі на неврахування таких.

55. Крім того, колегія суду звертає особливу увагу не те, що стаття 78 КАС України визначає підстави звільнення від доказування лише певних фактичних обставин, але не обов`язковість правових висновків суду в іншій справі.

56. Також Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо того, що мораторій на проведення контролюючими органами перевірок станом на момент проведення перевірки закінчився, а перевірка Державною службою геології та надр України з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування не є перевіркою у сфері господарської діяльності, відтак у даному випадку не підлягають застосуванню приписи пункту 1 Указу Президента України від 23.07.1998 №817/98 Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності , оскільки такі не були застосовані судами попередніх інстанцій як мотивація прийняття оскаржуваних рішень.

57. Суд звертає увагу на те, що позивачем в касаційні скарзі не зазначено, із належним обґрунтуванням, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та в чому полягає суть їх неправильного застосування, так само не зазначено із належним обґрунтуванням, які саме норми процесуального права порушені, в чому полягає суть порушення, та як таке порушення вплинуло на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

58. При цьому, колегія суддів зауважує, що вказані оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не звужують та не лімітують контролюючий орган в разі встановлення (виявлення) обставин (в спосіб, визначений законодавством), з яким законодавець пов`язує застосування до суб`єкта господарювання обмеження в частині користування надрами, застосувати до суб`єкта господарювання відповідні заходи, в тому числі в виді анулювання дозволу на користування надрами у визначеному законодавством порядку.

59. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

60. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

61. Відповідно д статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

62. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

63. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

64. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

65. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 139, 341, 343, 349, 351, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: С.М. Чиркін

Н.В. Коваленко