Постанова

від 24.06.2020 по справі 822/1193/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 822/1193/16

адміністративне провадження № К/9901/33778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016р. (судді - Сапальова Т.В., Боровицький О.А., Матохнюк Д.Б.) у справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування"про стягнення коштів,

встановив:

У червні 2016 року Управління звернулося до суду з позовом, в якому просило винести рішення у формі постанови, якою стягнути з ПАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" ПАТ Старпрес на його користь заборгованість в сумі 442 091,79 грн., що складається з 9222,67 грн. заборгованість зі сплати страхових внесків та 432 869,12 грн. заборгованість по капіталізованих платежах, кошти перерахувати на його розрахунковий рахунок.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що в Управлінні перебувають на обслуговуванні дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якими стався нещасний випадок та яким призначено страхові виплати за рахунок коштів відділення. Оскільки ПАТ "Старпрес" знаходиться в стані припинення, згідно з приписами ч. 2 ст. 1205 Цивільного кодексу України, необхідно провести капіталізацію платежів для продовження страхових виплат зазначеним особам в сумі 432869,12 грн.

Також вказував на наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 9222,67 грн. З метою визнання і погашення заборгованості у добровільному порядку, на адресу голови ліквідаційної комісії направлена заява, проте відповідь на неї на адресу позивача не надходила.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.07.2016р. позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Старокостянтинівському районі заборгованість в сумі 442091,79 грн. (чотириста сорок дві тисячі дев`яносто одна гривня 79 коп.).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016р. клопотання публічного акціонерного товариства "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" про закриття провадження у справі задоволено, провадження у справі закрито.

Рішення суду першої інстанції скасовано та провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на правову позицію висвітлену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016р. №800/20990/15, де вказано, що справи за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань предметом спору якого являється стягнення капіталізованих платежів під час ліквідації юридичної особи за рішенням засновників підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також посилається на правову позицію Верховного Суду України від 26.06.2012р. №21-156а12 (у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми до ТОВ Фрунзе-авто про стягнення капіталізованих платежів) та вважає, що даний спір підлягає задоволенню та розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2019р. передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2019р. справу №822/1193/16 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з тим, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала правову позицію з питань юрисдикції спорів, пов`язаних зі стягненням відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань із суб`єкта господарювання, який ліквідується згідно рішення його засновників, капіталізованих платежів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами встановлено, що ПАТ "Старпрес" як платник страхових внесків зареєстроване у ВВД ФСС НВВПЗ України в Старокостянтинівському районі, що підтверджується страховим свідоцтвом №2217000063 виданим 05.04.2001р.

Згідно актів про нещасні випадки на виробництві форми Н-1 №1 від 18.10.1984р. та №9 від 17.10.1984р., а також інших матеріалів особових справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено щомісячні страхові виплати та визначено, що зазначені виплати є безстроковими.

ПАТ "Старпрес" знаходиться у стані припинення за рішенням засновників, про що 11.04.2016р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.05.2016р. на адресу голови ліквідаційної комісії направлена претензія №127/03 від 12.05.2016р. на суму 442091,79 грн., що складається з: 9222,67 грн. - заборгованості зі сплати страхових внесків; 432869,12 грн. - заборгованості по капіталізованих платежах.

Вказана претензія отримана 16.05.2016р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідь на претензію №127/03 від 12.05.2016 на адресу позивача не надходила.

Залишення вказаних вимог позивача без виконання, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України передбачено, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів. При цьому капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Оскільки на час звернення відділення з даним позовом до суду капіталізовані платежі відповідачем не сплачені, підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суди дійшли висновку, що вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури та підлягають стягненню з відповідача.

Посилання позивача на реєстр грошових вимог кредиторів до ВАТ "Старокостянтинівський завод ковальсько-пресового устаткування" та мирову угоду, затверджені ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 05.07.2011р. у справі №2/5025/586/11, судом оцінено критично, оскільки фактично відповідач не сплатив визначеної ним же заборгованості у порядку та строки, визначені мировою угодою. Крім того, несплата страхових внесків може порушувати права або інтереси інших осіб, щодо яких можуть бути використані страхові кошти.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 7, 8 зазначеної статті суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої та пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикцію адміністративних судів поширено на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори за зверненням такого суб`єкта у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Можливість суб`єкта владних повноважень бути позивачем в адміністративній справі закріплено й частиною другою статті 50 КАС України у зазначеній редакції. Водночас частиною четвертою статті 50 цього Кодексу передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції та який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому особа, яка здійснює публічно-владні управлінські функції, може ініціювати судове вирішення такого спору лише на виконання своїх повноважень у випадках, установлених законом.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 4, 5, 19 чинного КАС України, які визначають поняття публічно-правового спору, суб`єкта владних повноважень, закріплюють право на звернення до суду та межі юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999р. №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

За пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV джерелом формування коштів Фонду є, зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідним актом Кабінету Міністрів України, чинним як на час виникнення спірних відносин, так і нині, є Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 (далі - Порядок).

Аналіз положень Закону №1105-XIV, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих відповідно до Порядку платежів, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону №1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, вирішуються в судовому порядку.

Тому Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом №1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді.

Враховуючи викладене, спори, пов`язані зі стягненням виконавчими дирекціями Фонду із суб`єкта господарювання, який ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил КАС - судами адміністративної юрисдикції, як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції спорів, пов`язаних зі стягненням відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань із суб`єкта господарювання, який ліквідується згідно рішення його засновників, капіталізованих платежів, висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30.05.2018р. у справі №822/1472/17 та від 17.10.2018р. у справі №822/1544/16.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

З огляду на викладене, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області - задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016р. скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук