Постанова

від 27.06.2006 по справі 26/53а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/53а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27.06.06 р.                                                                             Справа № 26/53а

Постановлена у нарадчий кімнаті 27 червня 2006 р. о 15 год.

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової К.Г.

При секретарі судового засідання – Капустін А.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу №         26/53а

за  позовом     Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” (м. Дружківка)

до            Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції                              (м. Костянтинівна)

про                         визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 11.10.2005 р. № 0002242341/0

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” (м. Дружківка) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом  до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції   (м. Костянтинівна), далі за текстом “ДПІ”,  про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення від 11.10.2005 р. № 0002242341/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку прибуток у сумі 1400 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 510 грн. у загальній сумі 1910 грн.

Заявою від  06.06.2006 р.  позивач поточнив номер оспорюваного рішення та просить визнати недійсним  податкове повідомлення-рішення від 11.10.2005 р. № 0002242341/0/18044, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку прибуток у сумі 1400 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 510 грн. у загальній сумі 1910 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним

Позивач укладав договори страхування через філію на підставі довіреності, страхові платежі по яким були включені до валових доходів філії. Факт наявності договорів перестрахування ризиків по договорам укладеним через Костянтинівську філію підтверджується актом перевірки. Зменшення суми валових доходів на на суму частини страхових внесків перерахованих по договорам перестрахування відповідає вимогам п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Договори страхування та договори перестрахування укладаються від імені юридичної особи-страховика. Діяльність філії є частиною діяльності юридичної особи, тобто положення наведеного підпункту розповсюджується на порядок визначення оподаткованого доходу філії у повному обсязі, у тому числі ї щодо зменшення валових доходів на суму страхових платежів по договорам перестрахування.

Висновок ДПІ  про неправомірність не включення до валового доходу філії сум нарахованих але фактично не отриманих частин розстрочених страхових платежів, не відповідає чинному законодавству. Договорами страхування  передбачено, що вони набирають чинності після сплати першого  страхового платежу, у випадку  несплати страхувальником чергового платежу в обумовлені договором строки дія договору припиняється. У даному випадку датою збільшення валових доходів слід вважати дату визначену договором для сплати чергового страхового внеску, або дату фактичного надходження чергового платежу на банківський рахунок. Оскільки з моменту припинення договору страхувальник не зобов'язаний сплачувати чергову частину страхового платежу у страховика відсутнє право вимоги щодо сплати такої частки платежу.   Таким чином, неможливо вважати нарахованими платежі щодо яких невідомо чи виникне у страхувальника обов'язок сплати їх чи ні. Збільшення валових доходів на такі платежі не може вважатися правомірним.

ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.

Під час перевірки було встановлено, що філія укладала договори страхування та отримувала по цим угодам страхові платежі, однак договори перестрахування укладались головним підприємством. Філія не здійснювала будь-яких перерахувань перестраховикам по договорам перестрахування. Згідно первинних документів, філія не є стороною за договорами перстрахування, ні суб'єктом, який проводить виплати перестраховикам за такими договорами. Такі філії не мають права  при обчисленні  свого оподаткованого доходу від страхової діяльності зменшувати його суму на суму страхових премій перестраховикам. Підставою для відображення філією у податковому обліку операцій перестрахування було лише повідомлення від головного підприємства, які не можуть вважатися документами первинного обліку, які підтверджують витрати платника податків.

Згідно з п. 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, датою збільшення валових  доходів від страхової діяльності вважається дата, яка припадає на податковий період  протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу або дати  набуття чинності договором страхування і перестрахування. Відповідно до ст.. 18 Закону України „Про страхування”, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу. На порушення вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” філією не включені до оподаткованого доходу  суми страхових платежів, нарахованих страховиком за договорами страхування за  умови, що ці договори укладені на повну суму страхового платежу та договорами передбачено набрання ними чинності з дня наступного за днем  сплати страхового платежу або першої частині страхового платежу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи  докази та заслухавши пояснення представників сторін  суд

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” (м. Дружківка), згідно зі статутом затвердженим загальними зборами акціонерів                     13 червня 2005 р., зареєстрованого 05.07.2005 р., здійснює діяльність з надання послуг страхування, перестрахування.

Костянтинівська філія Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” є структурним підрозділом, не є юридичною особою, здійснює страхову діяльність за всіма видаи страхування, на які товариство має ліцензії.

ДПІ здійснила планову перевірку Костянтинівської філії Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний”, далі за текстом „Філія” за  наслідками якої складено Акт від 30.09.2005 р. № 306/23-1-24311265 „Про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог  податкового та валютного законодавства  Костянтинівської філії Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” код ЄДРПОУ 24311265 за період з 01.10.2003 р. по 30.06.2005 р.”

На підставі даного акту  ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 11.10.2005 р. № 0002242341/0, яким Філії визначила податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 1400 грн. з посиланням на п.п. 7.2.1  п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та застосувала фінансові санкції у сумі 510 грн., у загальній сумі 1910 грн.

В акті перевірки відображено наступне. У порушення п.п. 7.2.1  п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Філією у період з 4 кварталу 2003 р. по 1 квартал 2005 р. зменшено валовий доход на суму валових  внесків сплачених по договорам перестрахування з резидентами на 35000 грн. Філією договори перестрахування не укладались, страхові премії перестрахувальникам не сплачувались. Договори перестрахування укладались ЗАТ „СК АСКО – Донбас Північний”. Зазначене порушення, відповідно до розрахунку податкових зобов'язань, призвело до нарахування податкового зобов'язання  у сумі 1100 грн.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Філія та Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний”, далі за текстом „головне підприємство” прийняті на податковий облік як  окремі платники податків.

Ст. 2 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, тобто страховиками вважаються юридичні особи.

Відповідно до п.п 2.1.3 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади можуть бути платниками податку на прибуток.

Філія протягом зазначеного в акті перевірки періоду укладала договори страхування від імені  головного підприємства.

Договори перестрахування (факультативного перестрахування, співробітництва по факультативному перестрахуванню) ризиків по договорам страхування, укладеним Філією від імені головного підприємства, укладались головним підприємством.

Відповідно до ст.. 12  Закону України „Про страхування”, перестрахуванням вважається  - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховик а, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п. 3.3 Положень про Костянтинівську філію Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний”, які затверджені загальними зборами товариств 09.09.2002 р. та 02.11.2004 р., філія самостійно не формує страхові резерви. На підставі цього,  Філія  протягом зазначеного в акті перевірки періоду перераховувала кошти головному підприємству з позначкою платежу „відрахування на формування страхових резервів”, тобто здійснювала перерахування коштів до страхових резервів. Щоквартально головне підприємство направляло філії повідомлення у яких зазначало суму страхових внесків, переданих по договорам перестрахування по договорам страхування укладеним філією.

Порядок оподаткування страхової діяльності податком на прибуток визначений п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

П. 7.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV,  передбачено, що  оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

П. 7.2. із змінами та доповненнями внесеними Законом України від 01.07.2004 р. N 1957- передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Страхування, відповідно до ст..  1. Закону України „Про страхування”,  це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Зазначена діяльність регулюється Законом України „Про страхування”.

Відповідно до ст.. 30 цього закону, Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування).

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

П. 2.1  Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя, яке затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 травня 1997 року N 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1997 р. за N 221/2025, було чинним у періоді у якому нараховане спірне податкове зобов'язання, встановлено, що при здійсненні операцій перестраховування частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що були сплачені за договорами перестраховування, формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій. Обсяги страхових резервів у перестрахувальника при цьому не зменшуються.

Наказом головного підприємства від 24.07.2000 р. № Р019 затверджено Положення при фінансову взаємодію підрозділів та центрального офісу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний”.

Наказом головного підприємства від 16.02.2004 р. № 13-р затверджено нову редакцію цього положення.

Ст.. 5 першого  положення (ст.. 4 нового положення) передбачено, що відрахування на формування страхових резервів використовуються у тому числі на перерахування страхових платежів, переданих у перестрахування у відповідності з договорами перестрахування, по договорам страхування укладеним підрозділами та такими що вимагають перестрахування.

Враховуючи порядок визначення оподаткованого доходу встановлений п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”,   філією не зменшувались доходи на суми  відрахувань, що перераховувались філією у страхові резерви  головному підприємству,    а головним підприємством ці відрахування  не враховувались у складі доходів при складанні податкових декларацій з податку на прибуток. У податкових деклараціях враховувались лише суми, які були сплачені головним підприємством по договорам перестрахування, які були укладені філією від імені головного підприємства. При цьому доходів від страхової діяльності по договорам страхування укладеним філією, головне підприємство не отримувало та не відображало у податкових деклараціях у складі доходу.., тобто по суті не мало коштів за рахунок яких могли укладатися договори перестрахування ризиків.

Крім цього, у  п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що доходи зменшуються на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування, тобто у цьому пункті мова йдеться про суми сплачені страховиком по договорам перестрахування, а не про формування валових витрат платника податку. Як зазначалось, відповідно до Закону України „Про страхування” страховиками вважаються лише юридичні особи. З огляду на це не приймається до уваги посилання ДПІ, на те, що витрати Філії непідтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначене, філія правомірно  зменшувала суми доходів від страхової діяльності на суми перераховані по договорам перестрахування ризиків по договорам страхування укладеним філією від імені головного підприємства.

Суд також враховує наступне.

ДПІ у м. Дружківка Донецької області, здійснила планову перевірку фінансово-господарської діяльності головного підприємства за наслідками якого складено акт “Про результати планової виїзної документальної перевірки своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), вимог валютного законодавства Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний”, код ЄДРПОУ 13494943 за період з 01.10.2003 р. по 30.06.2005 р.” від 28.09.2005 р. № 81/23/13494943. Даною перевіркою порушень вимог закону щодо порядку визначення доходів від страхової діяльності та оподаткованого доходу не встановлено, тобто даною перевіркою не встановлено, що  головним підприємством занижені суми на які міг бути зменшений доход від страхової діяльності, тобто завищено податкове зобов'язання.Таким чином встановлюється, що  у даній ситуації не відбулося недоплати податку до бюджету.

Відповідно до ст.. 3. КАС  України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірне рішення у частині визначення податку на прибуток у сумі 1100 грн. прийнято ДПІ необґрунтовано без урахування усіх обставин справи та особливостей  здійснення страхової діяльності оподаткування доходів від такої діяльності.

Відповідно до акту перевірки, Філія у порушення  п.п. 7.2.1  п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до оподаткованого доходу не включила суми страхових платежів, нарахованих страховиком за договорами страхування, за умови, що ці договори укладені на повну суму страхового платежу та договорами передбачено набрання ними чинності з дня, наступного за днем сплати страхового платежу або першій частини страхового платежу.  Зазначене порушення призвело до нарахуванні податкового зобов'язання у сумі 300 грн.

В акті перевірки (арк. 10-11) наведений перелік договорів страхування та дані щодо сплати першого платежу та набрання цими договорами чинності. Позивач ці висновки не визнає. Усіма договорами передбачено розстрочення сплати страхового платежу, а договори набирають чинності з моменту сплати першої частки страхового платежу.   Разом з тим, матеріалами справи встановлюється наступне.

В усіх перелічених договорах передбачена умова, що у разі несплати чергового платежу у встановлені договором строки, договір вважається достроково припиненими у 00 годин дня, наступного за останнім днем терміну сплати. (п. 9.2.3 договору з ЗАО „ КМППЗТ”, п.п. 9.2.6 договору з ТОВ „Артема – 9”, п.п. 9.2.6 договору з СТОВ „Злагода”, п.п. 9.2.3. договору з ЗАТ „Свинець”).

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до оподатковуваного доходу включаються  суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками.

У разі дострокового припинення договору, страховик втрачає право вимоги сплати чергово частини страхового платежу. Нарахованим може вважатися лише платіж, термін сплати якого настав, тобто  страховика залишається право вимагати сплату чергового платежу.

З огляду на це, ДПІ неправомірно вважає платежі, строк сплати яких не настав оскільки договір припинено, нарахованими платежами, відповідно неправомірно включив ці платежі до складу доходу від страхової діяльності Філії.

Враховуючи наведене суд вважає, збільшення оподаткованого доходу позивача на  суму 11200 грн. необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 11.10.2005 р.                     № 0002242341/0/18044, яким Філії визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 1400 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 510 грн., у загальній сумі 1910 грн. підлягає визнанню недійсним, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати складаються з судового збору, а також  витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2006 р. № 578.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Враховуючи викладене та, керуючись Законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про страхування”, Положенням про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших ніж страхування життя, яке затверджено наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 26 травня 1997 року N 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1997 р. за N 221/2025.

ст. ст. 2, 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями   Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції   (м. Костянтинівна) від 11.10.2005 р.                     № 0002242341/0/18044, яким Костянтинівській філії Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток  у сумі 1400 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 510 грн., у загальній сумі 1910 грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія АСКО – Донбас Північний” (м. Дружківка) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова  може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано   03 липня 2006 р.

Суддя                                                                                              Наумова К.Г.